Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 302/929/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2018. Зареєстровано: 24.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2018.
Дата набрання законної сили: 15.04.2019
Результат оскарження 15.04.2019 Апеляційний суд Закарпатської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/302/273/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 302/929/18 
		№ 2/302/273/18 
		Номер рядка звіту 38 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		(повне)
		 
		12.11.2018 р.                                    смт.Міжгір'я
		 
		Міжгірський районний суд Закарпатської області
		в особі головуючого судді КривкаВ. П
		з участю: 
		секретар с/з ОСОБА_1, 
		позивач - ОСОБА_2, 
		представника позивача - адвокат ОСОБА_3,
		відповідачі - ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
		представник відповідачів - адвокат ОСОБА_8,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в райсуді в смт.Міжгір'ї в режимі відеоконференцзв'язку з Виноградівським райсудом цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про усунення їх (спадкоємців) від спадщини за законом на майно померлого ОСОБА_5, який помер 23.01.2018 р.; про надання додаткового строку для прийняття спадщини за померлим ОСОБА_5,-
		 
		 
		                В С Т А Н О В И В:
		     
		 23 липня 2018 року позивач звернулася в суд з указаними позовними вимогами, які обґрунтувала таким.
		 Позивач є племінницею ОСОБА_5, 18 .06. ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживав в ІНФОРМАЦІЯ_2. 23.01.2018 р. ОСОБА_5 помер після тяжкої хвороби. Спадковим майном померлого є житловий будинок загальною площею 36 кв.м, який набутий ОСОБА_5 по договору дарування в 2004 році за вищевказаною адресою. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його рідні брати і сетри (відповідачі). У зазначеному будинку дядька позивачки зареєстроване місце проживання доньки позивача ОСОБА_13,ІНФОРМАЦІЯ_3, яка періодично з позивачем надавали дядькові необхідну допомогу: готували їжу, прибирали в будинку, обробляли город тощо. ОСОБА_5 незадовго до смерті погано себе почував, а з 16 січня не відповідав на телефонні дзвінки. 18 січня 2018 року сусід дядька ОСОБА_14 повідомив позивачу, що приходив додому до дядька з метою передати йому заробіток, але двері ніхто не відчинив. Натомість сестра дядька ОСОБА_4, яка мешкає неподалік, відмовилась одержати заробітну плату ОСОБА_5 повідомивши, що не спілкується з ним. Позивач з чоловіком прийшли до будинку дядька і переконались, що двері він не відчиняю і не зголошується, однак в хаті було чути звук від ввімкненого телевізора. Занепокоївшись, вони викликали поліцію і швидку медичну допомогу, в їх присутності відчинили двері і в будинку знайшли дядька в ліжку в без свідомому стані, живого, який не реагував на звернення до нього. Швидкою допомогою лікарі доставили дядька в Міжгірську районну лікарню. Де його госпіталізували до реанімаційного відділення з діагнозом: мозкова кома третьої стадії, набряк головного мозку, хронічна токсикоз-метаболічна енцефалопатія, дилятиційна кардіоміопатія СНІІ. За призначенням лікарів позивачка особисто купляла необхідні ліки. Постійно перебувала в лікарні і доглядала дядька. Однак реанімаційні заходи та інтенсивна лікувальна терапія позитивного результату не дали і 23 січня 2018 року дядько помер. Позивач з чоловіком організували похорон дядька. В подальшому після спілкування з тітками і дядьками (відповідачами) позивач дізналась, що вони звернулися до державного нотаріуса із заявами про відмову від спадкового майна дядька на користь ОСОБА_4, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто неподалік ОСОБА_5. 
		 Позивач вважає, що ОСОБА_4 мала реальну можливість як рідна сестра доглядати за своїм братом ОСОБА_5 і допомагати йому, зокрема, коли він перебував у лікарні. Однак цей відповідач проявила явну бездіяльність, свідомо ігнорувала свої обовязки, ніякої допомоги не надавала, з братом ОСОБА_5 мала неприязнені стосунки і коли його виявили в непритомному стані в будинку заявила, що не має «до того ніякого діла». Вона та її сестри також навідували дядька в лікарні, але допомоги не надавали, а лише спостерігали як він помирає і готувались до похорону.
		 Позивач за цих обставин вважає, що відповідачі не надали піклування ОСОБА_5, коли він перебував у безпорадному стані, не здійснювали за ним догляд при житті ОСОБА_5 і ухилилися від виконання родинного обовязку, маючи можливість це зробити. Позивач покликається на свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та працівників поліції і екстреної медичної допомоги, які прибули на її виклик 18 січня 2018 року і просить застосувати статтю 1224 ч. 5 ЦК України. Пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини за померлим дядьком позивачка пояснила тим, що в неї були відсутні оригінали документів про смерть спадкодавця і про право власності на житловий будинок, якими заволоділа ОСОБА_5 після смерті дядька, бо такі зберігались в шафі в будинку дядька. Позивач сподівалась в межах шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини домовитися з родичами, однак вони уникали зустрічі.
		 Відповідачі в особі уповноваженого представника (окрім ОСОБА_12М.) позовні вимоги заперечили повністю і свою позицію обґрунтували у відзиві на позовну заяву, а також поясненнями під час судового розгляду, зокрема таким.
		 ОСОБА_5 на час смерті досяг віку 51 р., проживав у власному будинку один, бо не був одружений і не мав дітей, не хворів і не потребував сторонньої допомоги, періодично виїжджав на заробітки або працював різноробочим в смт Міжгірї. ОСОБА_5 зловживав алкоголем. Позивач з чоловіком періодично використовували ОСОБА_5 для потреб домашнього господарства (сінокосіння інші роботи) та часто пригощала його алкогольними напоями, зокрема і перед нещасним випадком. Відповідачі вважають, що смерть ОСОБА_5 настала від нещасного випадку, бо перед подією він вживав алкогольні напої і на подвірї падав на землю, отримавши струс головного мозку та мозкову кому, що підтверджено висновком лікарів. Відповідачі навідували ОСОБА_5 в лікарні в реанімаційному відділенні, за поясненнями лікарів він перебував у тяжкому стані без шансів видужати. Відповідач ОСОБА_4 додатково пояснила, що вона підтримувала стосунки з покійним рідним братом ОСОБА_5, бо проживала по сусідству. Свого часу допомогла брату придбати житловий будинок та оформити право власності. Відповідачка заперечила неприязнені відносини з ОСОБА_5 і з цього приводу пояснила, що інколи обурювалася на те, що покійний брат вживав алкогольні напої з друзями. Відповідач ОСОБА_4 також пояснила , що в останній період брат підтримував стосунки з сімєю племінниці (позивачем), допомагав їм по господарству, однак він не потребував коштів чи будь-якої сторонньої допомоги. Після смерті брата вона провела релігійний обряд поховання і не отримувала від позивачки та її сімї коштів на це, зареєструвала документально факт смерті. ОСОБА_4 заперечила отримання коштів (місячної заробітної плати брата) від гр.ОСОБА_14 (друга покійного брата  працювали у підприємця разом), пояснивши, що ці кошти він віддав позивачу, яка використала їх на придбання ліків під час перебування брата в лікарні. Відповідачка ОСОБА_4 визнала, що правоустановчі та інші документи, які належали братові зберігаються в неї і надані нотаріусу для оформлення спадкових прав. Відповідачі вважають, що позивач не має права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, бо всі відповідачі є рідними братами і сестрами покійного ОСОБА_5, а позивач доводиться спадкодавцю племінницею (дочка відповідача ОСОБА_12М.), а тому не має переваг перед спадкоємцями другої черги згідно спадкуванню по закону, обґрунтуванні та підстави позову вважають надуманими та не підтвердженими належними доказами. Звертають увагу суду, що позивач не подавала протягом шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_5 заяви про прийняття спадщини і не обґрунтувала поважність причин пропуску цього строку.
		 Відповідач ОСОБА_12 в судові засідання не зявлялася, будучи належно повідомленою про розгляд судом справи, про що є підтвердження в справі. ОСОБА_12 подала суду заяву про те, що визнає позов і за станом здоровя не зможе взяти участь у судових засіданнях і просить розглянути справу без її участі.
		 Оцінивши пояснення і доводи сторін і їх представників, подані ними докази на ствердження і спростування вимог, суд установив такі обставини.
		 ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_5, помер 23 .01.2018 р. в смт Міжгірї Закарпатської області в реанімаційному відділенні Міжгірської районної лікарні. ОСОБА_5 не перебував у зареєстрованому шлюбі, постійно проживав і був зареєстрований у власному житловому будинку № 6 по вулиці Гурзана в смт Міжгірї. Відповідачі, зазначені в позовній заяві, є рідними братами і сестрами ОСОБА_5 Покійний ОСОБА_5 заповітних розпоряджень, посвідчених у встановленому законом порядку, не складав. ОСОБА_5 до смерті періодично працював на сезонних роботах, а також заробляв на прожиття та своє утримання особистою працею на тимчасових роботах в смт Міжгірї, не мав тяжких хронічних захворювань з необхідністю тривалого періодичного стаціонарного чм іншого виду медичного лікування, не був визнаний непрацездатною особою (особою з інвалідністю). ОСОБА_5 не мав дітей та інших утриманців. Ці обставини визнані сторонами, підтверджені актами цивільного стану, довідками з Міжгірської селищної ради, правоустановчим документом про право власності на житловий будинок, в якому мешкав ОСОБА_5 до смерті (договір дарування).
		 Згідно медичного висновків у медичній картці № 359 з Міжгірської районної лікарні ОСОБА_5 був госпіталізований через екстрену медичну допомогу в реанімаційне відділення лікарні 18 січня 2018 року в непритомному стані з клінічним діагнозом ЗЧМТ, забій головного мозку другого-третього ступеня, мозкова кома, кардіосклероз, жировий гематоз печінки. За цими ж документами посмертний патологоанатомічний діагноз за датою смерті 23.01.2018 року, проведений патологоанатомом 24.01.2018 року визначений: геморагічний панкреонекроз, інтоксикація. 
		 Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 (працівники Міжгірської районної лікарні) показали, що ОСОБА_5 був доставлений швидкою медичною допомогою, викликаною сусідами та близькими особами з будинку за місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_6 в непритомному стані і відразу ж поміщений в реанімаційне відділення для інтенсивного лікування. Лікування надавалось симптоматично з врахуванням стану хворого та виставлених діагнозів: ЗЧМТ, набряк головного мозку, мозкова кома як основних та хронічний алкоголізм. Лікарі також ствердили, що ОСОБА_5 не перебував на обліку за хронічними захворюваннями і не потребував допомоги родичів у реанімаційному відділенні лікарні, бо таке заборонено. Натомість родичі і близькі особи, які навідували в лікарні хворого як зі сторони позивача так і зі сторони відповідачів могли за призначеннями лікарів придбавала в аптеках необхідні ліки та препарати , яких не було в лікарні на час лікування. Ці ж свідки показали, що яких-небудь тілесних видимих ушкоджень у ОСОБА_5 не було, а мозкова кома та ЗЧМТ, втрата свідомості могли настати внаслідок падіння на підлогу чи тверду поверхню землі під час перебування особи в стані алкогольного спяніння .
		 Свідок ОСОБА_15 (дочка позивача) показала, що відповідачі перебували з вуйком ОСОБА_5 в неприязнених відносинах, а тому ОСОБА_5 підтримував близькі стосунки з сімєю позивачки: відвідували один одного за місцем проживання, допомагали один одному по господарству, обробленню земельних ділянок, разом святкували релігійні свята тощо. ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_15 після закінчення її навчання надав дозвіл на реєстрацію місця проживання (прописку) і обіцяв передати будинок сімї ОСОБА_15 Про захворювання вуйка і перебування в лікарні, в реанімаційному відділенні вона дізналась по телефону від матері (позивачки), а також дізналась від неї, що вона придбавала необхідні ліки за призначенням лікарів. Свідок заявила, що не претендує на будинок ОСОБА_5
		 Свідок ОСОБА_16 (чоловік позивача) показав, що 18 січня 2018 року дізнався від жінки по телефону, що з ОСОБА_5 щось недобре, бо він не відповідає на телефонні дзвінки. Прибувши до будинку ОСОБА_5 він побачив сусідів, які повідомили, що не бачили його на подвірї, а двері зачинені на замок. В присутності працівників поліції відкрили двері до будинку і побачили на ліжку ОСОБА_5 в непритомному стані. Автомобілем швидкої допомоги доставили ОСОБА_5 в лікарню, де в подальшому за призначенням лікарів позивачка придбавала в аптеці необхідні ліки. Натомість відповідачі тільки навідували хворого і цікавилися в лікарів діагнозом. Після смерті ОСОБА_5 свідок ОСОБА_16 допомагав забрати тіло з моргу та брав участь в релігійному обряді поховання ОСОБА_5, бо його брати і сестри вирішили цей обряд провести в будинку ОСОБА_4, яка оформляла документи про смерть та офіційно поховала ОСОБА_5
		 Свідок ОСОБА_6 показав , що мешкає по сусідству з будинком ОСОБА_5 18 січня 2018 року він помітив, що ОСОБА_5 не появляється на подвірї свого будинку, хоча перед цим бачив його як він ввечері на передодні, з ознаками спяніння, бо падав на землю і хитався, заносив до хати дрова. ОСОБА_6 також показав, що на подвірї допомагав ОСОБА_5 піднятися після падіння той скаржився, що вдарився в голову, а тому допоміг йому зайти в будинок. Того ж дня з місця праці ОСОБА_5 до нього приходив співробітник ОСОБА_14 (разом працюють у п/п ОСОБА_21М.) і приносив заробітну плату ОСОБА_5, проте не зміг вручити гроші, бо двері в хаті ОСОБА_5 були зачинені, а він не зголошувався. Натомість з хати було чутно звук роботи ввімкненого телевізора. ОСОБА_6 викликав поліцію і швидку медичну допомогу. На це надійшли ОСОБА_16 і ОСОБА_4 (сестра , яка мешкає неподалік). В присутності працівників поліції і медичних працівників, а також сусідів та близьких відчинили двері в будинку ОСОБА_5 і побачили, що він у непритомному стані лежить на ліжку. ОСОБА_5 автомобілем швидкої допомоги доставили в лікарню. Свідок також показав, що ОСОБА_5 не потребував сторонньої допомоги до вказаного випадку, працював, готував особисто їжу і побутові потреби забезпечував самостійно.
		 Свідок ОСОБА_22 показала, що до нещасного смертельного випадку ОСОБА_5 періодично виїжджав на заробітки, проживав у власному будинку один, не потребував сторонньої допомоги. Такі ж покази надала в суді свідок ОСОБА_23, додатково ствердивши, що ОСОБА_5 був схильний до вживання алкоголю і до події 18 січня 2018 року зловживав цим.
		 За змістом довідки з Міжгірського відділення поліції від 23 липня 2018 року у відповідних реєстраційних документах про повідомлення в поліцію зафіксовано , що 18. 01.2018 року о 16 год 12 хв. на службу «102» надійшло повідомлення від гр. ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_7, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_8, про те, що його сусід ОСОБА_5 другий день не відчиняє двері в будинок, не відповідає на телефонні дзвінки, а в будинку працює ввімкнений телевізор, а також те, що сусід зловживав спиртними напоями. За наслідками виїзду наряду ГРПП по зазначеному повідомленню виявлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканець смт Міжгіря вул.Гурзана,6, мешкав один, тривалий час зловживав спиртними напоями і був виявлений після відчинення дверей родичами на ліжку в неадекватному стані та каретою швидкої медичної допомоги доставлений в Міжгірську РЛ для надання необхідної медичної допомоги.
		 З спадкової справи № 19-2018 від 26 березня 2018 року, заведеної держаним нотаріусом ОСОБА_24 за майном померлого 23 січня 2018 року ОСОБА_5, видно, що він заповітів не склав, а заяви про прийняття спадщини після його смерті подали: ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_9, (рідна сестра)  26 березня 2018 року; ОСОБА_12,ІНФОРМАЦІЯ_10 (рідна сестра)  14 червня 2018 року. Натомість ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_11,(рідний брат), ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_12 (рідна сестра), ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13 (рідний брат), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_14 (рідна сестра), ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_15 (рідна сестра), - подали в межах шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_5 заяви про відмову від прийняття спадщини за померлим рідним братом ОСОБА_5 в користь рідної сестри ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_16, ОСОБА_25, ІНФОРМАЦІЯ_17, (рідний брат ) подав заяву 18.06.2018 року про відмову від прийняття спадщини за померлим рідним братом ОСОБА_5 
		 Свідоцтво про право на спадщину за майном померлого ОСОБА_5 не видано станом на час винесення судового рішення.
		 Згідно довідки Міжгірської селищної ради від 29.01.2018 нр. і розпорядження селищного голови цього органу місцевого самоврядування від 29.01.2018 р. № 10 поховання ОСОБА_5 , який помер 23.01.2018 р., здійснювала ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_16 та отримала матеріальну допомогу на поховання.
		 Оцінивши встановлені обставини та докази, подані сторонами в справу, позиції сторін, їх пояснення та доводи їх представників, суд дійшов такого висновку.
		 Статтею 1224 ч.5 ЦК України передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обовязкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
		 Суд вважає, що в справі не має підстав для застосування вказаних положень цивільного закону з огляду на таке обґрунтування.
		 ОСОБА_5 помер у працездатному віці (51 рік). До смерті він не хворів на тяжкі захворювання, працював і особисто самостійно себе доглядав повсякденному житті, проживав самостійно, не потребував сторонньої допомоги. З показів свідків (сусідів, близьких осіб) як зі сторони позивачки так і зі сторони відповідачів, а також з пояснень сторін, показів працівників поліції, медичних працівників, які надавали первинну медичну допомогу та лікували ОСОБА_5 в лікарні, висновків про причини смерті ОСОБА_5, зафіксованих в медичній документації, видно, що причиною смерті ОСОБА_5, по суті є нещасний випадок, який настав раптово в часі. Безпорадний стан ОСОБА_5, термін лікування після його доставлення в реанімаційне відділення тривали недовго (5 днів). Як позивачі так і відповідачі про подію 18 січня 2018 року, яка сталася з ОСОБА_5 дізнались одночасно. Сторони як близькі родичі і свояки ОСОБА_5 навідували його під час перебування в лікарні, цікавилися станом його здоровя в лікарів. Ці обставини, а також часткове придбання ліків і медикаментів позивачкою за призначеннями лікарів у звязку з відсутністю їх в медичній установі, не підтверджують ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцеві, бо така допомога надавались у відповідному обсязі медичним закладом. 
		 Безпорадний стан особи, за положеннями статті 1224 ч. 5 ЦК України, розуміється стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, повязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовязок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду КЦС, яка застосована в постановах від 21.03.2018 р. (справа №337/6000/15-ц), від 04.07.2018 р. (справа № 404/2163/16-ц), від 08.11.2018 р. (справа № 521/20849/16), від 17.10.2018 р. (справа № 200/21452/15-ц).
		 Отже, позивач не довів суду належними доказами, що відповідачі є негідними спадкоємцями, тобто свідомо використали обставини події 18 січня 2018 р. з участю ОСОБА_5, які передували, мали місце в день події, та після до смерті ОСОБА_5 з метою отримати спадкові права або ж проявляли недбалість з указаного приводу.
		 Не заслуговують на увагу і обґрунтування позивачем вимоги про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідачі є спадкоємцями другої черги за законом (стаття 1262 ЦК України). Кожен з них виконав вимоги статей 1268, 1269, 1270, 1273 ЦК України, а саме у шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини чи відмову від неї. Натомість позивач не належить до спадкоємців другої черги.
		 Суд також не приймає заяву відповідача ОСОБА_12 (матері позивача) про визнання позову з огляду на те, що таке суперечить вимогам закону про право на спадкування за законом на спадкове майно спадкодавцями відповідно до спадкової черги (стаття 1258 ЦК України).
		 Суд не бере до уваги подані позивачем як докази на ствердження своїх вимог довідку з Міжгірського відділення поліції і витяг з ЄРДР від 09 жовтня 2018 року № 12018070110000510 про повідомлення позивача та подання нею заяви в поліцію про викрадення ОСОБА_4 документів, які належали ОСОБА_5, після його смерті, бо ці докази не є належними і допустимим та не стверджують вчинення кримінального правопорушення, а потребують доказування в порядку здійснення кримінального провадження у встановленому порядку. Натомість в справі надано докази, що ОСОБА_4 офіційно здійснювала поховання ОСОБА_5, оформляла реєстрацію смерті, одержувала у звязку з цим відповідні документи та зверталась офіційно в Міжгірську лікарню, орган реєстрації актів цивільного стану, в Міжгірську селищну раду. ОСОБА_4 підтвердила, що зберігає правоустановчі та інші документи покійного брата. Це ж підтвердили інші відповідачі без будь-яких заперечень чи застережень.
		 Згідно з ст.81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених ЦПК України. 
		 Відповідачі послідовними запереченнями з покликанням на докази, в тому числі й надані позивачем, повністю спростували позовні вимоги.
		 Судові витрати у виді судового збору підлягають розподілу в такому порядку. Позивач звернулась до суду з позивними вимогами про усунення від спадкування до кожного з відповідачів. Натомість судовий збір оплатила при поданні позову за цими вимогами тільки в сумі 704 грн. 80 коп., а також за вимогами про надання додаткового строку про прийняття спадщини  в сумі 704 грн. 80 коп. Згідно з ст. 141 ч. 1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивачу відмовлено в задоволенні позову, тому сплачений нею судовий збір не повертається і не підлягає стягненню з відповідачів. Натомість згідно з ст.6 закону «Про судовий збір» позивачу належало сплатити при поданні збору судовий збір за ставкою немайнової вимоги (704 грн. 80 коп. ), виходячи з кількості відповідачів за позовними вимогами, тобто в сумі: 704,8 грн.* 7= 4933,6 грн. Отже, з позивача в користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі: 4993,6  704,8 грн. =4228,8 грн.
		 Керуючись ст.ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-                                                                                                 
		                    В И Р І Ш И В:
		 
		 У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		 Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати у виді судового збору в сумі 4228 грн.80 коп. в користь держави.
		 Захід забезпечення про заборону видавати свідоцтва про право на спадщину за померлими ОСОБА_5, встановлений ухвалою Міжгірського районного суду від 31.07.2018 р., залишити в дії до набрання законної сили судовим рішенням. 
		 Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Міжгірський районний суд Закарпатської області, відповідно до положень п. 15.5 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» ЦПК України. 
		 Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		 Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.
		 Повне рішення складено 22 листопада 2018 р.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя:  ОСОБА_26

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...