Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1140/2513/18 ДСК : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 23.11.2018. Зареєстровано: 26.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2018.
Дата набрання законної сили: 08.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я
		    І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		 
		   23 листопада 2018 року            м. Кропивницький           Справа № 1140/2513/18 ДСК
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовом:
		ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1)
		до відповідача:
		Управління Служби безпеки України в Кіровоградській області  (код ЄДРПОУ - 20001585; вул.Дворцова, 9, м. Кропивницький, 25006) 
		про визнання протиправною відмови щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Управління служби безпеки України в Кіровоградській області (далі  - відповідач, УСБУ у Кіровоградській області), в якому просить суд визнати протиправною відмову і зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи з 50% місячного грошового забезпечення за 15 років вислуги в сумі 93 792,22 грн..
		Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив, що він згідно наказу управління Служби безпеки України 21.07.2017 року №814-ОС був звільнений з військової служби (у зв'язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів під час дії особливого періоду) та має вислугу років у календарному обчислені 14 років 10 місяців 12 днів, (пільгова вислуга 9 місяців 20 днів, загальна вислуга - 15 років 8 місяців 02 дні). Проте, після звільнення одноразової грошової допомоги не отримав, а тому вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною та просить захистити його права шляхом стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги в розмірі 93792,22 грн.
		          В судовому засіданні вимоги адміністративного позову позивачем підтримано.
		Представник відповідача адміністративний позов не визнав у повному обсязі, свої мотиви виклав у письмовому відзиві на адміністративний позов, в якому, зокрема, вказав, що управління служби безпеки України в Кіровоградській області неправомірних дій відносно позивача не вчиняло, а рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з 50% місячного грошового забезпечення прийнято у відповідності до положень чинного законодавства, вважає дії правомірними та такими, що не суперечать чинному законодавству (а.с.108-111).
		Представник відповідача в судовому засідання наголошував на відмові в задоволенні адміністративного позову. 
		На виконання процесуальних приписів Кодексу адміністративного судочинства України учасниками справи надано до суду відповідь на відзив (а.с.119-122), та заперечення на відповідь на відзив (а.с.123-125).
		16.11.2018 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 183 КАС України подальший розгляд справи судом вирішено здійснити у порядку письмового провадження на підставі відповідного клопотання сторін.
		Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).
		Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		Предметом спору в даній справі є встановлення правомірності дії посадових осіб управління служби безпеки України в Кіровоградській області в частині відмови у призначені одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1.
		При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.
		ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1; паспорт серії НОМЕР_2 виданий Знам'янським МРВ УМВС України у Кіровоградській області 02.11.1996 року, проходив службу за контрактом осіб офіцерського складу в органах Служби безпеки України на різних посадах в управлінні Служби безпеки України в Кіровоградській області (а.с.12-16).
		Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За змістом частини 4 статті 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Так, як вбачається з відомостей наявних в автоматизованій системі Діловодство спеціалізованого суду рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №П/811/1419/17 ДСК від 16.04.2018 року, що залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 року, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, управління Служби безпеки України в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії встановлено наступні обставини, що з огляду на законодавчі положення частини 4 статті 78 КАС України не потребують доказуванню під час розгляду даної справи. 
		Відповідно до наказу т. в. о. голови Служби безпеки України від 05.08.2016 року № 963-ОС, було зараховано у розпорядження за підпунктом "б" пункту 48 (у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів) з 05 серпня 2016 року до 05 листопада 2016 року підполковника ОСОБА_1 (Б-005260) по посаді начальника міського відділу (полковник) зі збереженням раніше встановлених розмірів надбавки згідно з пунктом 2.3.2, надбавки згідно з підпунктом 2.3.3.1, надбавки згідно з пунктом 2.3.5, доплати згідно з пунктом 2.3.6, надбавки згідно з пунктом 2.3.8, надбавки згідно з пунктом 2.3.12  та преміювання згідно з пунктом 2.3.24 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Служби безпеки України № 35/ДСК-2008 року, звільнивши його з посади начальника Олександрійського міського відділу (у званні полковник).
		Відповідно до листа бесіди від 17 серпня 2016 року, підполковника ОСОБА_1 ознайомлено з наказом голови СБ України від 05.08.2016 року №963-ОС та роз'яснено права та обов'язки, пов'язані з перебуванням у розпорядженні. Підставою для прийняття рішення та винесення наказу від 05.08.2016 року № 963-ОС був рапорт начальника управління від 12.07.2016 року, яким той повідомляв про прийняття управлінських рішень щодо переміщення військовослужбовців управління СБУ в Кіровоградській області, а саме стосовно підполковника ОСОБА_1 (а.с.115).
		19.10.2016 року з ОСОБА_1 була проведена бесіда щодо можливого його призначення на рівнозначну посаду вакантну посаду заступника начальника відділу кадрового забезпечення Управління СБУ в Кіровоградській області, на що позивач повідомив, що вважає його призначення на дану посаду не доцільним. В подальшій бесіді ОСОБА_1 повідомлено, що у зв'язку з відсутністю можливості призначити його в УСБУ на посаду, рівну тій, яку він займав до зарахування у розпорядження буде здійснено підбір відповідних посад у системі Служби безпеки України з урахуванням його фахової підготовки, досвіду та напряму роботи, результатів попередньої діяльності та попереджено про те, що у разі, якщо до завершення строку перебування в розпорядженні він не буде призначений на штатну посаду, то в установленому порядку вирішуватиметься питання про можливість його подальшого використання на військовій службі.
		03.11.2016 року управлінням СБ України в Кіровоградській області було отримано інформацію стосовно вакантних посад у підрозділах Центрального управління та регіональних органах СБ України. З листа бесіди від 24.11.2016 року, ОСОБА_1 був ознайомлений зі списком вакантних посад у підрозділах Центрального Управління та регіональних органах СБУ, який надійшов з Управління роботи з особовим складом СБ України 03.11.2016 року. Підполковник ОСОБА_1 повідомив, що розгляне пропозиції щодо можливого призначення на вказані вакантні посади в підрозділах Центрального Управління та регіональних органах СБУ в разі надходження відповідних пропозицій з урахуванням рівня його підготовки за спеціальністю та набутого досвіду роботи.
		Також, враховуючи суттєве погіршення стану здоров'я, що потребувало тривалого лікування, згідно інформування ВМС Управління СБУ в Кіровоградській області, ОСОБА_1 в ході бесіди 24.11.2016 року було запропоновано отримати направлення до ВМУ СБУ для проходження військово-лікарської комісії, з метою направлення до ВМУ СБУ для проходження військово-лікарської комісії, з метою визначення придатності військовослужбовця до подальшого проходження військової служби в органах СБ України.
		07 грудня 2016 року ВЛК центрального госпіталю ВМУ СБУ, за результатами проведеного огляду, визнала ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби, до служби за графою І непридатним, що підтверджується копією витягу із свідоцтва про хворобу 159/5421.
		26 червня 2017 року підрозділом кадрового забезпечення Управління було підготовлено та направлено до ЦУ СБ України подання до звільнення ОСОБА_1 з військової служби в органах СБ України за підпунктом "а" пункту 61 (у запас СБ України), підпунктом "г" пункту 62 та пунктом 88-1 (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (під час дії особливого періоду)) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України. Наказом СБУ від 21 липня 2017 р. № 814-ОС, ОСОБА_1 звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу у запас Служби безпеки України (а.с.27-53).
		08.08.2017 року позивачем на адресу начальника управління СБУ у Кіровоградській області подано заяву з питань з'ясування причин відмови в отриманні одноразової грошової компенсації (вихідної допомоги) при звільненні (а.с.17).
		На вказану заяву 22.08.2017 року управлінням позивачу надіслано лист №61/Д-243/25, в якому роз'яснено порядок виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та щомісячного грошового забезпечення за період перебування у розпорядженні, є інформацією з обмеженим доступом та може бути надана лише в порядку визначеному Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 року № 736 (а.с.18).
		Не погоджуючись із такою відповіддю, позивачем 17.07.2018 року на ім'я голови Служби безпеки України було надіслано відповідну скаргу (а.с.19-21).
		З метою врегулювання даної ситуації у досудовому порядку позивач 16.07.2018 року на ім'я начальника управління служби безпеки України у Кіровоградській області надіслав заяву з проханням вжити заходів для врегулювання спірних питань пов'язаних з виплатою належної йому суми грошової допомоги при звільненні з військової служби з органів служби безпеки України (а.с.22-24).
		В свою чергу, управління служби безпеки України в Кіровоградській області позивачеві надіслало відповідь листом від 31.07.2018 року, в якому вказано, що обставини та причини невиплати позивачеві грошового забезпечення були розглянуті та досліджені судом під час розгляду адміністративної справи №П/811/1419/17 ДСК, та посилаючись на пункт 4.1.5 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців служби безпеки України, затвердженої наказом служби безпеки України від 23.01.2008 №35/ДСК, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.01.2008 року №71/14762, вказано, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби нараховується, виходячи з посадового окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що отримує військовослужбовець на день звільнення. Оскільки на день звільнення виплата грошового забезпечення з 25.04.2017 року до дня звільнення з військової служби в органах СБУ була припинена, відповідно підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги відсутні. Тому управління не вбачає підстав для вжиття заходів з досудового питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в органах СБУ (а.с.25).
		При цьому, на скаргу позивача від 17.07.2018 року службою безпеки України надано відповідь, в якій повідомлено, що підстав для вжиття керівництвом Службою безпеки України заходів реагування не вбачається, та наголошено на праві оскарження рішення за результатами розгляду звернення у судовому порядку (а.с.26).
		Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, вважаючи його протиправним, наголошуючи на протиправності дій відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного, на його думку, права.
		Вирішуючи спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.            
		Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
		Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).
		Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
		Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.
		Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.
		При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ Служба безпеки України - державний правоохоронний орган спеціального призначення, який забезпечує державну безпеку України.
		Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками - військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.
		Порядок проходження військової служби за контрактом особами офіцерського складу, рядового, сержантського і старшинського складу Служби безпеки України, виконання ними військового обов'язку в запасі та особливості проходження військової служби у воєнний час визначає Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
		Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Службі безпеки України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
		Згідно з підпунктом «б» пункту 48 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів) допускається, зокрема, у разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів - до 3 місяців.
		Час перебування військовослужбовця на лікуванні, в основній та встановлених законодавством додаткових відпустках із загальної тривалості періоду перебування у розпорядженні прямих начальників (командирів) виключається.
		Аналогічні положення встановлено в Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, яка визначає механізм реалізації вимог Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
		Так, згідно з абзацами 1, 2, 4 пункту 4.9 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, зарахування військовослужбовців у розпорядження відповідних начальників - це визначення їх тимчасового службово-посадового становища, коли вони проходять військову службу у підпорядкуванні відповідних начальників, але без призначення на конкретні посади.
		Зарахування у розпорядження відповідних начальників (із зазначенням їх конкретних посад) проводиться наказами по особовому складу з обов'язковим визначенням дати початку та закінчення терміну розпорядження та доводиться до відома військовослужбовців, які зараховані в зазначене розпорядження, їх начальниками в установленому порядку.
		Начальники, у розпорядженні яких перебувають військовослужбовці, зобов'язані організовувати їх службову діяльність, здійснювати контроль за нею відповідно до вимог військових статутів Збройних Сил України, Положення, інших нормативно-правових актів та несуть відповідальність за дотримання встановлених термінів перебування підлеглих у розпорядженні. Вони зобов'язані своєчасно, до закінчення терміну перебування в розпорядженні, ініціювати призначення таких військовослужбовців на відповідні посади чи у разі наявності підстав вживати заходів щодо їх звільнення з військової служби. Рішення щодо подальшого службового використання військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України або його заступників, приймаються відповідно Головою Служби безпеки України або його заступниками за погодженням з ним. Управління роботи з особовим складом здійснює загальний контроль за дотриманням встановлених термінів перебування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядженні відповідних начальників, а стосовно військовослужбовців, які перебувають у розпорядженні Голови Служби безпеки України, також вносить пропозиції щодо їх подальшого службового використання.
		Час перебування військовослужбовця, який перебуває у розпорядженні відповідного начальника, на лікуванні, в щорічній основній, додаткових, творчих, соціальних відпустках та відпустках у зв'язку із хворобою, за сімейними обставинами та з інших поважних причин, продовжує строк цього розпорядження на період перебування військовослужбовця на лікуванні у зазначених відпустках, про що видаються відповідні накази по особовому складу щодо продовження строку перебування в розпорядженні (п. 4.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України).
		Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. 
		На виконання зазначених конституційних приписів Законом України „Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393) унормовано, зокрема, порядок звернення громадян до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, заявами або клопотанням та скаргами про їх порушення та встановлено порядок і строки надання відповідей на такі звернення відповідними суб'єктами.           
		Так, згідно зі статтею 1 Закону №393 громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. 
		Статтею 3 Закону №393 визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Зокрема, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.           
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону №393 звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.           
		Частиною першою статті 18 Закону передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
		У свою чергу, відповідно до статті 15 Закону №393 органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.
		При цьому, стаття 20 Закону №393 зобов'язує вищезазначених суб'єктів розглядати і вирішувати звернення у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. 
		З метою надання правової оцінки діям відповідача, суд проаналізував зміст заяв ОСОБА_1 від 08.08.2017 року, від 16.07.2018 року (а.с.17,22-24) та дійшов висновку про те, що заявник не вимагав від відповідача безпосередньої оцінки фактів та обставин, викладених у заяві, а наводив такі доводи для аргументації прохання сприяння у вирішенні його питання щодо виплати його одноразової грошової компенсації/
		За таких умов відповідь відповідача, викладену у листах від 22.08.2017 року та від 31.07.2018 року, суд вважає належним виконанням вимог Закону України „Про звернення громадян".
		Судом встановлено, що наказом Служби безпеки України №35/ДСК від 23.01.2008 року затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби Безпеки України (чинної на час виникнення спірних правовідносин), в подальшому затвердженої у новій редакції наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.04.2018 року №515/ДСК наразі чинної, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.04.2018 року (а.с.146-153).
		Вказана Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України. 
		З аналізу вимог Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України затвердженої наказом служби безпеки України від 23.01.2008 року №35/ДСК (чинної на час виникнення спірних правовідносин) та Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України затвердженої наказом Центрального управління Служби безпеки України 10.04.2018 року №515/ДСК, вбачається прямий обов'язок відповідача, під час вирішення питання про нарахування, виплату грошового забезпечення компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України діяти виключно із законодавчими вимогами визначеними вказаної інструкцією.
		Відтак, в даному випадку, суд не вбачає протиправних дій управління Служби безпеки України в Кіровоградській області при винесенні листа-повідомлення, яким повідомлено про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
		Відповідно до статті 27 Закону України «Про Службу безпеки України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і працівників Служби безпеки України. Військовослужбовці Служби безпеки України користуються політичними, соціально-економічними та особистими правами і свободами, а також пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Частина четверта статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Статтею 18  Закону України «Про Службу безпеки України»  встановлено, що фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.
		Пунктами 1, 2  постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»  від 07.11.2007 №1294 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовці, осіб рядового і начальницького складу складається із посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюються в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державним департаментом з питань виконання покарань, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захист інформації.
		Зокрема, наказом Служби безпеки України від 23.01.2008 №35/ДСК, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2008р. за №71/14762, затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України (втратила чинність, була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
		Діюча Інструкція про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України затверджена наказом Центрального управління Служби безпеки України 10.04.2018 року №515/ДСК.
		Відповідно до пп. 4.1.1 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України від 30.01.2008 р. за №71/14762, військовослужбовця, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку із безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням ,а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
		Вказані гарантії щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відображені також у діючій Інструкці] про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України затверджена наказом Центрального управління Служби безпеки України 10.04.2018 року №515/ДСК.
		Таким чином, з огляду вказані законодавчі положення у системному їх зв'язку, встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на здійснення нарахування та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
		При цьому, суд звертає увагу відповідача на алгоритм дій при здійсненні нарахування та виплати такої допомоги позивач, передбачений Інструкцією про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України затверджена наказом Центрального управління Служби безпеки України 10.04.2018 року №515/ДСК, законодавчими приписами якої визначено, що одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби нараховується, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер, що отримує військовослужбовець на день звільнення. Ця допомога виплачується на підставі наказу по особовому складу.
		Щодо твердження відповідача, що дані правовідносини були розглянуті під час розгляду адміністративної справи №П/811/1419/17 ДСК за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, управління СБУ в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії, суд зазначає про різний предмет спору у даних справах.   
		Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані.
		Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані із реалізацією права на соціальний захист, і сформував правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме у Збройних Силах України, податковій міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань (на даний час ДКВС України), тощо (рішення  Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
		Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що така служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5 рп/2002). Також, у рішенні зазначено, що зупинення пільг, компенсацій і гарантій є порушенням гарантованого державою права на їх соціальний захист. Отже, отримання одноразової грошової допомоги при звільнені працівниками Служби безпеки України, є реалізацією гарантованої державою міри соціального захисту, яка ніяким чином не може бути звужена. Така соціальна міра захисту є не тільки конституційною гарантією, а й складовою правового статусу таких осіб, з урахуванням правомірних (законних) очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
		Отже, судом встановлено, що при винесенні оскаржуваного рішення відповідачем не вжито усіх можливих заходів, передбачених законодавством, спрямованих на дотримання вимог та прийнято його без всебічного та об'єктивного дослідження.
		Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи з 50% місячного грошового забезпечення за 15 років вислуги в сумі 93 792,22 грн..
		Поряд з тим, суд звертає увагу позивача на те, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
		Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
		Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78  цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Згідно зі статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
		З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно такі згідно положень статті 139 КАС України розподілу не підлягають. 
		Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 - 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -
		 
		У    Х    В    А   Л   И   В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) до Управління служби безпеки України в Кіровоградській області  (код ЄДРПОУ - 20001585; вул. Дворцова, 9, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправною відмови щодо виплати одноразової грошової допомоги та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову допомогу - задовольнити частково. 
		Зобов'язати Управління служби безпеки України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1; адреса: АДРЕСА_1) одноразову грошову допомогу при звільненні виходячи з 50% місячного грошового забезпечення за 15 років вислуги в сумі 93 792,22 грн. (дев'яності три тисячі сімсот дев'яносто дві гривні двадцять дві копійки).
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Копію рішення надіслати учасникам справи.
		Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
		 
		Суддя Кіровоградського 
		окружного адміністративного суду                                                 Л.І. Хилько

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...