Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/166/15-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 22.11.2018. Зареєстровано: 26.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 26.11.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		21 листопада 2018 року 
		Київ
		справа №824/166/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/3783/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Шарапи В.М.,
		суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А., 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 у складі колегії суддів: Курка О.П. (головуючий), Совгири Д.І., Білоуса О.В. у справі №824/166/15-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати матеріальної допомоги за 2014 рік, стягнення матеріальної допомоги за 2014 рік у розмірі 5770,00 грн. 
		2.Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.03.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. 
		3.Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.03.2015 скасовано і ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.
		3.1.Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових потреб за 2014 рік.
		3.2.Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових потреб за 2014 рік в сумі 5770,83 грн.
		4.Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 
		4.1.Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.03.2014 №38 ОСОБА_1 призначений на посаду "офіцер відділення формування та відправки команд і партій ІНФОРМАЦІЯ_4 " та зарахований до списків особового складу частини і на всі види забезпечення.
		4.2. 29.04.2014 ОСОБА_1 подав за підпорядкованістю рапорт з клопотанням перед вищестоящим командуванням на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014 рік у зв`язку з направленням на лікування у Львівський військовий шпиталь з 05.05.2014.
		4.3.У період з 06.05.2014 по 30.05.2014 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону.
		4.4.Листом від 12.05.2014 №1669 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглянувши рапорт ОСОБА_1 , з посиланням на Інструкцію "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", повідомив, що виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у 2014 році в розмірі місячного грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється у грудні 2014 року за наявності вільного фінансового ресурсу на підставі наказів на виплату такої допомоги.
		4.5.Наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2014 №129 капітана ОСОБА_1 , офіцера відділення формування та відправки команд і партій ІНФОРМАЦІЯ_4 , який перебував поза штатом та прибув після лікування з госпіталю військова частина НОМЕР_1 м. Чернівці, звільненого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.06.2014 №39 у запас за пунктом "д" (у зв`язку з проведенням організаційних заходів у порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України, за умови завершення виконання визначених завдань) частини 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 та виключено з списків особового складу військкомату та всіх видів забезпечення.
		4.6.На звернення ОСОБА_1 листом від 07.08.2014 №3597 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив про те, що з ним проведений остаточний розрахунок по всім видам грошового забезпечення по 16.07.2014 включно.
		4.7.Розглянувши звернення ОСОБА_1 від 16.12.2014 щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, листом від 25.12.2014 військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_3 , посилаючись на вимоги Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", повідомив, що на момент подання рапорту на отримання матеріальної допомоги від 29.04.2014 виплатити таку допомогу не було можливості, оскільки не було вільного фінансового ресурсу, а на момент звернення ОСОБА_1 не має права на її отримання, оскільки наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 16.07.2014 його виключено зі списків особового складу військового комісаріату та звільнено у запас.
		5.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не мав підстав та можливості виплатити позивачу за його рапортом від 29.04.2014 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, а при зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_3 16.12.2014 щодо її виплати позивач не мав права на її отримання у зв`язку з виключенням зі списків особового складу з 16.07.2014.
		6.Суд апеляційної інстанції, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції і ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, послався на те, що відповідач матеріальна допомога військовослужбовцям є складовою їх грошового забезпечення і гарантується державою, а тому обов`язок щодо її виплати не ставиться в залежність від наявності фінансування. 
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
		7.Відповідач подав касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.03.2015 залишити в силі.
		7.1.Аргументи скаржника полягають у тому, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального і допущено порушення норм процесуального права. Наголошує, що наказом Міністерства оборони України від 14.04.2014 №240 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2014 рік" передбачено, що у 2014 році виплата військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється у грудні 2014 року і лише у виняткових випадках - протягом року. На думку скаржника, причина звернення позивача із заявою про виплату матеріальної допомоги від 29.04.2014 винятковою не визнавалась, тому підстав для виплати такої допомоги у відповідача не було. Скаржник вважає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом відповідача та здійснюється за наявності вільного фінансового ресурсу. Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено час, протягом якого буде складено повний текст судового рішення та не відображено узагальнену позицію представника відповідача в оскаржуваному судовому рішенні. 
		8.Позивач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		8.1.На обґрунтування заперечень позивач вказує, що оскаржуване судове рішення постановлене на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Позивач вказує, що відповідачем виконання судове рішення у добровільному порядку. 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції: 
		9.Конституція України:
		"Стаття 17. <…> Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей <…>". 
		10.Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII):
		Стаття 1-1. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців 
		та членів їх сімей
		"Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів".
		Стаття 2. Заборона обмежень прав військовослужбовців
		"Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України".
		Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців
		"1. Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів <…>.
		2. До складу грошового забезпечення входять:
		посадовий оклад, оклад за військовим званням;
		щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
		одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		…4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України".
		11.Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (чинна на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Постанова):
		"1. Установити, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		…5. Надати право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання:
		…3) надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (в редакції норми, що діяла на час подання позивачем заяви від 29.04.2014).
		…3) надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (в редакції норми, що діяла на час подання позивачем заяви від 16.12.2014).
		9. Видатки, пов`язані з набранням чинності цією постановою, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів".
		12.Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за №638/15329 (чинна на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Інструкція):
		XXXIII. Правила виплати матеріальної допомоги
		"33.1. Особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		33.2. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
		…33.5. Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога перший раз надається в календарному році, у якому вони стали до виконання обов`язків за посадами, на які призначені
		33.6. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні чергової відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, матеріальна допомога в новому році не надається".
		13.Наказ Міністерства оборони України від 14.04.2014 №240 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2014 рік" (надалі - Наказ):
		"10. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати в розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.
		Видання наказів і виплату матеріальної допомоги здійснювати у грудні 2014 року за наявності вільного фінансового ресурсу.
		У виняткових випадках видання наказів і виплату матеріальної допомоги протягом року здійснювати за умови наявності вільного фінансового ресурсу в межах затвердженого на рік фонду грошового забезпечення після розгляду заяв військовослужбовців, поданих за підпорядкованістю, та прийняття за ними рішень першим заступником Міністра оборони України, заступником Міністра оборони України, заступником Міністра оборони України - керівником апарату, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командувачами військ оперативних командувань.
		Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами".
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги: 
		14.За змістом частини 1 статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. Вказана гарантія передбачає виплату військовослужбовцям грошового забезпечення у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України та у порядку визначеному Міністром оборони України (частина 4 статті 9 Закону №2011-XII). 
		15.Системний аналіз норм частини 2 статті 9 Закону №2011-XII, пунктів 1, 5 Порядку та пункту 33.1 Інструкції дозволяє зробити висновок, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу.
		16.В силу приписів підпункту 3 пункту 5 Постанови (в редакціях, що діяли на час подання позивачем заяв як від 29.04.2014, так і від 16.12.2014), пункту 33.2 Інструкції, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцям, в межах асигнувань, у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою на підставі наказу командира військової частини.
		17.Як встановлено судами попередніх інстанцій на основі досліджених доказів, позивач виконав усі необхідні дії з метою отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, а саме, подав за підпорядкуванням рапорт від 29.04.2014, а також відповідав вимогам, що ставились в умову її отримання. Причиною для відмови у наданні позивачу цієї матеріальної допомоги відповідачем вказано можливість здійснення її виплати у грудні 2014 року за наявності вільного фінансового ресурсу, що фактично відтворює положення Наказу. 
		18.Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на вимоги Наказу як на підставу для відмови у виплаті позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. 
		19.Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), у рішенні по справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. <…> органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (див. mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії" №59498/00, пар. 35, ECHR 2002-III) (пункти 23, 26).
		20.У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Будченко проти України" від 24.04.2014, вказано, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (пункт 40).
		21.Отже, як пояснив Європейський Суд з прав людини, держава не може відмовляти у здійсненні особі певних виплат у разі чинності законодавчої норми, яка їх передбачає та відповідності особи умовам, що ставляться для їх отримання. Відсутність бюджетних коштів також не може бути причиною невиконання державою взятих на себе зобов`язань.
		22.Крім того, аналізуючи Наказ, колегія суддів наголошує, що ним передбачено можливість видання наказів і виплату матеріальної допомоги військовослужбовцям протягом року у виняткових випадках на підставі рішень, що приймаються першим заступником Міністра оборони України, заступником Міністра оборони України, заступником Міністра оборони України - керівником апарату, начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України та командувачами військ оперативних командувань за наслідками розгляду заяв.
		23.Позивач у своєму рапорті від 29.04.2014 наводив причини, через настання яких просив виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань, зокрема, у зв`язку з направленням на лікування з 05.05.2014. Разом з тим, цей рапорт не було розглянуто особами, переліченими у Наказі, про що свідчить лист від 12.05.2014 №1669 за підписом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому, відсутні підстави стверджувати, що випадок позивача не визнавався винятковим.
		24.Таким чином, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги повністю, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і скасував судове рішення суду першої інстанції, яке не відповідало закону. 
		25.Згідно частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		26.Отже, Верховний Суд як суд касаційної інстанцій позбавлений можливості перевіряти правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права інакше, аніж на підставі та в межах встановлених ними фактичних обставин справи.
		27.Відповідно до частини 1 статі і 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		28.Частиною 2 цієї статті передбачено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. 
		29.У зв`язку з цим, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника щодо неповідомлення судом апеляційної інстанції часу, протягом якого буле складено повний текст судового рішення та невідображення у ньому узагальненої позиції представника відповідача.
		30.З огляду на наведене, касаційна скарга Чернівецького ОВК підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 - залишенню без змін.
		ПОСТАНОВИВ:
		31.Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.
		32.Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 у справі №824/166/15-а за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення коштів залишити без змін. 
		33.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.М. Шарапа
		В.М. Бевзенко 
		Н.А. Данилевич ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...