Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/16417/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 26.11.2018. Зареєстровано: 26.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"21" листопада 2018 р.                                     Справа№ 910/16417/17
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Доманської  М.Л.
		суддів:            Пантелієнка  В.О. 
		          Верховця А.А. 
		 
		 за участю секретаря судового засідання Чміль Я.Є.
		та представників учасників провадження у даній справі:
		від апелянта - Сербуль О.Ю. (дов. від 19.12.2015);
		інші учасники провадження у справі - не з'явились;
		розглянувши матеріали апеляційної скарги  Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"
		на рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2018
		у справі № 910/16417/17
		за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна"
		до  Приватного підприємства "ВЕЛ ПЛЮС"
		про виплату компенсації за порушення майнових авторських прав
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням господарського суду господарського суду м. Києва від 10.05.2018 у справі                       № 910/16417/17 в задоволенні позову відмовлено повністю. 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2018 у справі № 910/16417/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права. 
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018  відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" на рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2018 у справі № 910/16417/17.
		25.06.2018 був утворений Північний апеляційний господарський суд, на виконання Указу Президента "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" від 29.12.2017, згідно з яким були ліквідовані апеляційні господарські суди та утворені нові суди в апеляційних округах. 
		Частиною 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.
		03.10.2018  в офіційному виданні Верховної Ради України "Голос України" № 185 (6940) було розміщено повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду, згідно з яким, днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду визначено 03.10.2018.
		Актом прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 справу №      910/16417/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
		Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018, апеляційну  скаргу  Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Верховець А.А., Пантелієнко В.О.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського  суду від 29.10.2018 апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" на рішення господарського суду м. Києва від 10.05.2018 у справі  № 910/16417/17 прийняти до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено її розгляд на 21.11.2018.
		Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
		У судовому засіданні 21.11.2018 представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити. 
		Представник відповідача  не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог ГПК України.
		Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Частиною 11 статті 270 ГПК України визначено порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
		Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, який не з'явився у судове засідання, за наявними у справі матеріалами.
		Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Північний апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
		Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
		Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ВЕЛ ПЛЮС" про стягнення компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права у розмірі 32 000,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснив бездоговірне публічне виконання музичного твору "Temptation" у виконанні Arash with Rebecca, що підтверджується, крім іншого, Актом фіксації, фіскальним чеком та відеозаписом такого публічного виконання.
		Судова колегія, дослідивши матеріали даної справи та заслухавши у судовому засіданні присутнього представника апелянта, встановила наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон, в редакції, чинній до 04.11.2018) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
		За приписами ч. 1 ст. 31 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		У пункті 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - постанова № 5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.
		Згідно з підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.
		У пункті 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.
		Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із ст.ст. 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.
		З матеріалів справи вбачається, що Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО "ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011. 
		24.01.2014 між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - видавник) укладено договір №АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами, умовами якого передбачено, що видавник надає організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме, дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
		          Згідно з пунктом 2.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, які належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна"), а саме дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.
		Відповідно до пункту 9.1 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором в порядку, визначеному у цьому розділі.
		Згідно з пунктом 9.2 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 у випадку виявлення порушення прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації здійснення своїх повноважень по управлінню цими правами, має право: пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (підпункт 9.2.1); вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умови отримання попередньої згоди видавника (підпункт 9.2.2).
		У відповідності до пунктів 9.4, 9.5 Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 дії, визначені в підпункті 9.2.1 пункту 9.2 цього договору, Організація має право здійснювати без узгодження з видавником. Дії, визначені у підпункті 9.2.2 пункту 9.2 цього договору, Організація здійснює за умови отримання попередньої письмової згоди Видавника.
		Проте, обов'язкова згода видавника на здійснення Організацією фіксації факту використання об'єкта авторського права іншою особою не ґрунтується на нормах законодавства, що регулює питання, пов'язані із захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №      908/657/17.
		Договір від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє безстроково (пункт 12.1 Договору).
		На підставі цього Договору ПО "ОКУАСП" від ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання, зокрема, музичного твору "Temptation" у виконанні Arash with Rebecca.
		У свою чергу, 01.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппелл" (далі - ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - ліцензіат) укладено ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д.
		Як вбачається з додатку №1 до ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014, ліцензіар передав ліцензіату право на використання творів, зокрема, "Temptation" у виконанні Arash with Rebecca.
		Отже, на підставі Договору від 24.01.2014 № АВ-24012014/01 Організація набула повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на музичний твір у тому числі: "Temptation" у виконанні Arash with Rebecca.
		Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права.
		Відповідно до статті 45 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. 
		За приписами статей 48 і 49 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), можлива передача на договірних засадах авторами або іншими суб'єктами авторського права та/або суміжних прав повноважень з управління майновими правами організаціям колективного управління, на які покладається виконання відповідних функцій, зокрема, збір винагороди на підставі зазначених договорів чи цього Закону, розподіл (перерозподіл між іншими організаціями колективного управління) зібраної винагороди, перерахування належної частки перерозподіленої винагороди іншим організаціям колективного управління, що представляють майнові інтереси відповідних суб'єктів авторського права та/або суміжних прав, або виплата розподіленої винагороди безпосередньо таким суб'єктам.
		Водночас суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.
		Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.
		За наявності договорів з суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами організації колективного управління відповідно до Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), що надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав, і у тому випадку, коли з порушником авторського права чи суміжних прав організацією колективного управління не укладено будь-якої угоди.
		Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. 
		Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Даної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 13.02.2018 у справі №          925/895/16 та у постанові від 21.05.2018 №924/290/17, при дослідженні вищевказаного Договору про управління майновими авторськими правами  від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
		Також у постанові Вищого господарського суду України від 17.01.2017 у справі № 916/1666/16 при досліджені цього ж Договору про управління майновими авторськими правами  від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеного між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" та договору від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" зазначено, що «суд першої інстанції, на відміну від апеляційного господарського суду, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ним норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, беручи до уваги встановлену чинним законодавством України презумпцію правомірності правочину та відсутність законодавчих приписів щодо нікчемності Договорів № 3 і № 4, встановивши: належність виключних майнових авторських прав на спірні музичні твори позивачам; наявність у Організації права на звернення до господарського суду; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності; відсутність у Товариства необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірних творів; використання Товариством згаданих творів без сплати авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позову».
		В даному випадку при зверненні ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" з даним позовом до суду Організацією доведено обсяг її повноважень згідно з Договором про управління майновими авторськими правами від 24.01.2014 № АВ-24012014/01, укладеним між ПО "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Повноваження ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтверджені договором від 01.11.2014 № ВЧ-01112014/02-д, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю "Ворнер/Чаппел" і ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Правомірність цих договорів презюмується відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України. В законодавстві відсутні приписи щодо нікчемності таких договорів. Ці договори також не визнавалися недійсними судом. Навпаки, ці договори неодноразово у відповідних судових рішеннях були взяті судами до уваги як належні докази відповідного обсягу повноважень Організації щодо звернення до суду з відповідними позовами про захист прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна".
		Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "ВЕЛ ПЛЮС" (відповідач) 16.08.2016 у приміщенні публічного закладу - ресторану "Крим", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 4, здійснювало використання музичного твору "Temptation" (виконавець - Arash with Rebecca), шляхом публічного виконання.
		На підтвердження таких обставин позивачем надано до суду акт фіксації від 01.11.2016 № 01/11/16, фіскальний чек від 01.11.2016 та диск з відео фіксацією, що досліджені судом.
		Суд першої інстанції відмовляючи у позові, в тому числі зазначив наступне:  «неможливо стверджувати, що фіксація публічного виконання була здійснена належним чином, уповноваженими особами (оскільки не відомо, якою саме особою здійснювалась фіксація, не встановлено відношення її до організації колективного управління). Відеозапис, зафіксований на диску для лазерних систем зчитування, не дає можливості достовірно ідентифікувати джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом, у зв'язку з поганою якістю запису. Зафіксовані на диску для лазерних систем зчитування звукові сигнали взагалі не можуть бути ідентифіковані в якості фонограм. Враховуючи наведене, акт № 01/11/16 від 01.11.2016 та відеозапис не є достатніми та допустимими доказами, а отже немає можливості встановити, чи відеозапис було здійснено комплексно (одночасне поєднання зображення та звукового супроводу), без ознак монтажу (наприклад, без накладення звукового супроводу на візуальне відображення) перед здійсненням його запису на диск, наданий суду в якості доказу».
		За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018): право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).
		Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
		Частиною третьою статті 15 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.
		Відповідно до приписів статті 1 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018),          публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
		Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
		У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018), у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
		Суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відхилив подані Організацією докази на підтвердження публічного виконання спірного музичного твору відповідачем (акт фіксації від 01.11.2016 № 01/11/16, відеозапис, фіскальний чек від 01.11.2016 із зазначенням адреси та назви закладу здійснення господарської діяльності: "Крим", розташованому за адресою: м. Київ, вул. Бориса Грінченка, буд. 4), не дослідивши ці докази в їх сукупності, не надавши їм належної правової оцінки, ґрунтуючись на суб'єктивних припущеннях.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про належність та допустимість таких доказів, у тому числі з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957), відповідно до якої представникам уповноважених організацій колективного управління надано право фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
		Відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
		Водночас судом першої інстанції не було досліджено питання спростування/неспростування відповідачем презумпції винного заподіяння шкоди. 
		Крім того, саме особа, яка здійснює господарську діяльність у кафе "Крим", несе відповідальність за додержання в цьому закладі вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності. Невиконання Підприємцем (відповідачем у справі) встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме, порядку використання музичних творів, які використовуються в його закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.
		Також судом першої інстанції не враховано, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.
		Статтею 50 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) встановлено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25, 42 і 43 вказаного вище Закону обмежень майнових прав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право і (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення.
		Відповідно до п.г ч.1 ст. 52 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.
		Пунктом г ч. 2 ст.52 Закону (в редакції, чинній до 04.11.2018) передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г ч.2 ст.52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.
		Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Водночас відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. 
		В позовній заяві Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" просила суд стягнути з відповідача компенсацію за порушення майнових прав суб'єкта авторського права в сумі 32     000,00 грн., яка, як зазначає позивач, відповідає двом величинам: 10-ти мінімальним заробітним платам передбаченим статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» та 20-ти розрахунковим величинам для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників передбаченим в Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII.
		Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016   № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1762,00 грн. - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на час винесення даної постанови.
		Проте, позовна заява Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" була подана в 2017 році та прожитковий мінімум для працездатних осіб на той час встановлений у розмірі - 1 600,00 грн. 
		Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом прожитковий мінімуму для працездатних осіб, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат (аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 3-994гс15).
		За таких обставин, враховуючи факт неправомірного використання відповідачем музичного твору          "Temptation" (виконавець - Arash with Rebecca), вимоги позивача про зобов'язання сплатити компенсацію за порушення майнових прав суб'єкта авторського права в сумі 32 000,00 грн. (20 прожиткових мінімумі для працездатних осіб у розмірі, встановленому на час звернення з позовом) суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки сума заявлена організацією у межах встановленого Законом розміру компенсації та є спів розмірною із порушенням права позивача, за захистом якого звернулось організація з даним позовом.
		У відповідності до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського  суду за результатами перегляду справи в апеляційному порядку, не обмежуючись доводами апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції від 10.05.2018 у даній справі прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим наявними є підстави для його скасування, із прийняттям нового судового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити; стягнути з Приватного підприємства "ВЕЛ ПЛЮС" (01001, м. Київ, вул. Бориса Гринченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 36798855) на поточний рахунок Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 916, код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" 32 000 (тридцять дві) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача,  1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" задовольнити.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.05.2018 у справі № 910/16417/17 скасувати.
		3. Прийняти нове рішення:
		« 1. Позовні вимоги Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", яка звертається в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" задовольнити. 
		2. Стягнути з Приватного підприємства "ВЕЛ ПЛЮС" (01001, м. Київ, вул. Бориса Гринченка, буд. 4, код ЄДРПОУ 36798855) на поточний рахунок Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002,   м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23, оф. 916, код ЄДРПОУ 37396151) в інтересах ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" 32 000 (тридцять дві) грн. 00 коп. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав позивача,  1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги».
		3. Доручити  господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови».
		4. Матеріали справи  № 910/16417/17 повернути до господарського суду міста Києва.
		Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. 
		Постанову Північного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288  ГПК України.
		Повний текст постанови підписаний: 23.11.2018. 
		 
		Головуючий суддя                                                            М.Л.  Доманська 
		 
		Судді                                                                                В.О.  Пантелієнко
		 
		                                                                                А.А. Верховець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...