Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/3138/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано судом: 26.11.2018. Зареєстровано: 27.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2018.
Дата набрання законної сили: 13.11.2018
Номер судового провадження: 22-ц/785/5106/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13.11.2018 року                                                                                 м. Одеса
		справа №523/3138/16-ц
		провадження № 22-ц/785/5106/18
		Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),
		суддів:Сєвєрової Є.С., Вадовської Л.М.,
		за участю секретаря Маслова Р.Ю.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1, 
		відповідач - ОСОБА_2,
		представник відповідача - ОСОБА_3,
		розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2018 року у складі судді Аліної С.С.,
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитором спадкодавця (т.1 а.с.2-6, 143).
		Позивач посилався на те, що 20 січня 2011 року між ним та ОСОБА_4 був укладений договір про надання юридичних послуг, згідно умов якого він (ОСОБА_1) взяв на себе зобов'язання надати ОСОБА_4 юридичні послуги щодо представлення його інтересів у судах з метою вирішення на його користь цивільного спору за позовом  ОСОБА_5 в інтересах недієздатної матері ОСОБА_6, а ОСОБА_4 зобов'язався оплатити такі послуги у розмірі 40 000 доларів США. Він (ОСОБА_1) виконав свої зобов'язання у повному обсязі 13 січня 2012 року, а ОСОБА_4 свої зобов'язання не виконав. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Борг ОСОБА_4 перед ним (ОСОБА_1) складає 44 220,9 доларів США, що станом на 25 лютого 2016 року еквівалентно 1 203 632, 32 грн., з яких:
		-40 000 доларів США - за договором про надання юридичних послуг;
		-4 220,9 доларів США - 3% річних відповідно до вимог ст.625 ЦК України за період з 22 березня 2011 року по 02 вересня 2015 року.
		З урахуванням наведеного та посилаючись на вимоги ст.ст.1281,1282 ЦК України, позивач просив стягнути із спадкоємця ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, ОСОБА_2 на свою користь 1 203 632,32 грн. та судові витрати в сумі 10 165,60 грн. 
		У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг (т. 1 а.с.178-183). 
		У січні 2018 року ОСОБА_1 надав суду копію договору про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, згідно умов якого сторони дійшли згоди про збільшення загальної позовної давності до 5 років (т.2 а.с.4).
		У квітні 2018 року представник ОСОБА_3 в інтересах відповідача ОСОБА_2 надав суду заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи договору про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року. 
		Клопотання обґрунтовано тим, що позивач, приховуючи про існування зазначеного договору, лише після спливу майже дворічного терміну судового розгляду справи 25 січня 2018 року долучив до справи копію даного договору, а за життя батько ніколи не згадував про існування вказаного договору та позивачем не надавався вказаний договір до позовної заяви, тому у відповідача є всі підстави вважати, що батько ОСОБА_4 за життя ніколи не підписував вказаний договір, а наданий документ містить підпис від імені ОСОБА_4, який виконано іншою особою (т.2 а.с.33,34-35).
		Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2018 року клопотання представника ОСОБА_3 про призначення почеркознавчої експертизи задоволено (т.2 а.с.41).
		У справі призначена почеркознавча експертиза для надання відповіді на наступне питання: «Чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 у договорі про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року в графі «Підпис» самим ОСОБА_4 або іншою особою?».
		Проведення експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час дослідження провадження по справі зупинено. 
		Ухвала суду мотивована тим, що для повного та всебічного з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, необхідні спеціальні знання.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції (т.2 а.с.48-52).
		Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував наявний електронний доказ у вигляді звукозапису, який підтверджує факт підписання спадкодавцем ОСОБА_4 договору про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року. Крім того, суд помилково послався на те, що позивач не заперечував проти задоволення заяви про призначення експертизи, оскільки він заявляв суду про відкладення розгляду зазначеного клопотання, що за своєю правовою природою є тотожним запереченню проти задоволення заяви про призначення експертизи. В порушенні приписів ч.ч.3,5 ст.103 ЦПК України суд першої інстанції не запропонував позивачу:
		- обрати за взаємною згодою з відповідачем експертну установу, якій слід доручити проведення експертизи;
		- надати суду питання, роз'яснення яких, на думку позивача, потребує висновку експерта.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на те, що договір про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року входить до предмету доказування, а надані позивачем аудіо записи слід оцінювати критично, у зв'язку з неможливістю ідентифікувати осіб, чиї голоси зафіксовано на цьому записі тощо. Тому представник ОСОБА_3 просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, залишити ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2018 року без змін (т. 2 а.с.68-69).
		Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України.
		Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ч.2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. 
		Відповідно до ч.ч. 1,3,4,5 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
		1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
		2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
		При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).
		Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.
		Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз'яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов'язаний мотивувати таке відхилення або зміну.
		Апеляційним судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, як кредитор померлого ОСОБА_4, в порядку вимог ст.ст.1281,1282 ЦК України звернувся з вимогами до спадкоємця ОСОБА_2 за укладеним зі спадкодавцем договором про надання юридичних послуг від 20 січня 2011 року.
		Відповідно до акту про виконання зобов'язань від 02 березня 2012 року ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання за договором про надання юридичних послуг від 20 січня 2011 року, а ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо сплати 40 000 доларів США не виконав (т.1 а.с.8).
		При цьому, п. 4.1. договору про надання юридичних послуг від 20 січня 2011 року встановлено, що не пізніше 3 календарних днів після набрання законної сили рішенням суду про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4, замовник зобов'язаний провести повну оплату за отримані ним послуги за цим договором (т.1 а.с.7).
		В акті зазначено, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 липня 2011 року про відмову у повному обсязі у позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 набрало законної сили 13 січня 2012 року (т.1 а.с.8).
		Враховуючи вимоги п.4.1 договору про надання юридичних послуг від 20 січня 2011 року, строк виконання зобов'язань замовника сплив 16 січня 2012 року.
		Статтею 257 ЦК України встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.
		ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до спадкоємця ОСОБА_2 04 березня 2016 року, а 25 січня 2018 року у судовому засіданні надав суду копію договору про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року, укладений між спадкодавцем ОСОБА_4 та ОСОБА_1, згідно умов якого збільшено строк позовної давності за зобов'язаннями по договору про надання юридичних послуг від 20 січня 2011 року до п'яти років (т.2 а.с.4, 11-14).
		13 квітня 2018 року представник відповідача надав до суду заяву про застосування строків позовної давності та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, ставлячи під сумнів справжність підпису спадкодавця ОСОБА_4 у договорі про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року, у виконання свого обов'язку щодо доведення тих обставин, на які посилається як на підставу своїх заперечень, передбаченого ч. 1 ст.81 ЦПК України (т.2 а.с.33,34-35).
		За нормами ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Колегія суддів погоджується з доводами представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що справжність підпису на договорі про збільшення позовної давності є обставиною, яка входять до предмету доказування та встановлення якої потребує наявних у експерта спеціальних знань, тому може бути предметом висновку експерта. 
		Разом з тим, постановлення судом першої інстанції ухвали про призначення у справі експертизи та зупинення провадження є передчасним, з огляду на таке.
		Відповідно до п.п. 1.8, 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 08 жовтня 1998 року за № 53/5, підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта)), у якому обов'язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об'єкти, що підлягають дослідженню (перераховуються всі об'єкти).
		Згідно з ч. 1 ст. 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
		В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про надання експертам для проведення експертизи матеріалів цивільної справи № 523/3138/16-ц.
		За нормами п.1.1. Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Міністерства юстиції від 08 жовтня 1998 року за № 53/5 (далі - Науково-методичних рекомендацій), для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.
		Матеріали даної справи містять лише копію договору про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року, який є об'єктом дослідження експертів (т.2 а.с.4).
		Суд першої інстанції в порушенні вимог ч.3 ст.107 ЦПК України не вирішив питання про витребування оригіналу договору про збільшення позовної давності від 15 січня 2015 року.
		Крім того, відповідно до вимог п.п. 1.3., 1.4, 1.10 Науково-методичних рекомендацій для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. У разі неможливості пред'явити зазначені зразки (смерть виконавця, від'їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо). Якщо з певних причин виконати будь-які вимоги, що стосуються відбирання та надання зразків, не було можливості, про це слід указати в документі про призначення експертизи (залучення експерта).
		Судом першої інстанції зазначені вимоги враховані не були та не вирішено питання про витребування відповідних документів, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані спадкодавцем ОСОБА_4, щодо якого ставиться питання з ідентифікації його як виконавця досліджуваного підпису, та у порушення вимог ч.1 ст.107 ЦПК України не з'ясовано думку учасників справи з приводу того, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи.
		У порушення вимог ч.1 ст.260 ЦПК України в оскаржуваній ухвалі суду не зазначено мотиви, з яких суд дійшов висновків про необхідність призначення експертизи.
		Також судом першої інстанції не було вирішено питання щодо наявного в матеріалах справи клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи та прослуховування аудіо записів (т.2 а.с.36-39).
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.103 ЦПК України щодо ненадання можливості сторонам обрати експерта або експертну установу за взаємною згодою у встановлений судом строк заслуговують на увагу.
		Частинами 2, 5 ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
		При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. (ч.ч.1, 2 ст.182 ЦПК України).
		Призначаючи експертизу за такими обставинами, судом було порушено принцип змагальності сторін.
		Обґрунтованими є посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково зазначив в резолютивній частині ухвали про її оскарження лише в частині зупинення провадження, оскільки відповідно до вимог п.12 ч.1 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи. Однак, це не призвело до обмеження права позивача на апеляційне оскарження ухвали суду про призначення експертизи, як посилається позивач в апеляційній скарзі, оскільки позивачем подана апеляційна скарга, за якою ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження.
		За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а ухвала Суворовського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2018 року - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст.368,374,379 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 12 квітня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено 19 листопада 2018 року.
		 
		Головуючий :   /підпис/
		 
		Судді :   /підписи/
		 
		З оригіналом згідно,
		Суддя апеляційного суду
		Одеської області         Г.Я. Колесніков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...