Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 310/7521/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 27.11.2018.
Дата набрання законної сили: 24.10.2018
Номер судового провадження: 61-9293ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 жовтня 2018 року
		м. Київ
		справа № 310/7521/15-ц
		провадження № 61-9293св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А., 
		суддів: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В.О., Ступак О.В., УсикаГ.І., 
		учасники справи:
		позивач - Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк»,
		відповідач - ОСОБА_4,
		 
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» Білої Ірини Володимирівни на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року, ухвалене у складі судді Ліхтанської Н. П., та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року, постановлену колегією у складі суддів: Маловічко С. В., Савченко О. В., Кочеткової І. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Український бізнес банк» (далі - ПАТ «Український бізнес банк») звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. 
		В обґрунтування позову зазначило, що 4 липня 2013 року між банком і ОСОБА_4 укладено кредитний договір № КСПДФ/29099.9, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 88 200 гривень з кінцевим строком повернення до 3 січня 2016 року і зі сплатою 21% річних за користування кредитом.
		Позичальник ОСОБА_4 зобов'язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував, тому банк набув права вимоги дострокового погашення заборгованості, яка станом на 30 липня 2015 року становить 64 280,92 гривень і складається із: заборгованості за кредитом - 49 465,05 гривень; заборгованості за процентами - 12 910,75 гривень; заборгованості за комісією - 1 905,12 гривень. 
		Оскільки відповідач у добровільному порядку борг не погашає, ПАТ «Український бізнес банк» просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 64 280,92 гривень.
		Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року ПАТ «Український бізнес банк» у задоволенні позову відмовлено. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог у зв'язку з неподанням позивачем доказів укладення з відповідачем кредитного договору і доказів на підтвердження заявленого до стягнення розміру заборгованості. 
		Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Український бізнес банк» відхилено, заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року залишено без змін.
		Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного з'ясування обставин справи.
		У квітні 2016 року ПАТ «Український бізнес банк» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 19 січня 2016 року і ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. 
		Заявник зазначає про неможливість подання кредитного договору і первинних фінансових документів, які підтверджують розмір заборгованості позичальника,  так як ці документи зберігалися у розміщеному у місті Донецьку головному офісі ПАТ «Український бізнес банк», тобто доступ до них відсутній у зв'язку з проведенням на цій території антитерористичної операції. 
		Посилається на те, що на підтвердження розміру заборгованості надавалася довідка про розрахунок боргу, виписка по кредитному рахунку ОСОБА_4 і роздруківка з автоматизованої   банківської системи «SCROOGE-3», проте суд першої інстанції цим доказам не надав належної оцінки. Суд апеляційної інстанції допущені судом першої інстанції порушення процесуального законодавства не усунув, натомість помилково погодився з висновком про те, що банк не надав доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтував позовні вимоги. 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і ухвалою цього суду від 1 березня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		Відповідно до підпункту четвертого пункту першого розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
		Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2015 року ПАТ «Український бізнес банк», головний офіс якого знаходиться у місті Донецьку, звернувся до правоохоронних органів із заявою про незаконне захоплення невідомими особами приміщення головного офісу банку і незаконне заволодіння майном, коштами і документами банку. 
		9 квітня 2015 року відомості за заявою ПАТ «Український бізнес банк» внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050620000287.
		Звертаючись з цим позовом, ПАТ «Український бізнес банк» послався на укладення 4 липня 2013 року з ОСОБА_4 кредитного договору № КСПДФ/29099.9, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 88 200 гривень з кінцевим строком повернення до 3 січня 2016 року і зі сплатою 21% річних за користування кредитом.
		Зі змісту позовної заяви суди встановили, що кредитна справа за кредитним договором № КСПДФ/29099.9 від 4 липня 2013 року, укладеним з ОСОБА_4, зберігалася у приміщенні головного офісу ПАТ «Український бізнес банк», у зв'язку з чим, враховуючи непідконтрольність цієї території органам державної влади України, доступ до цих документів у позивача відсутній.
		Також встановлено, що згідно з доводами позовної заяви розмір кредитної заборгованості ОСОБА_4 станом на 30 липня 2015 року становить 64 280,92 гривень і складається із: заборгованості за кредитом - 49 465,05 гривень; заборгованості за процентами - 12 910,75 гривень; заборгованості за комісією - 1 905,12 гривень. 
		Оцінивши надані на підтвердження сум заборгованості виписки з особового кредитного рахунку позичальника і роздруківку з автоматизованої банківської системи «SCROOGE-3», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ці документи не є належним доказом існування між сторонами договірних кредитних правовідносин.
		Проте такі висновки суду апеляційної інстанції є передчасними.
		Стаття 213 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, встановлювала, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до частин третьої, четвертої статті 212 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		Згідно з частиною другою, третьою статті 303 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
		Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
		Статтями 10, 69 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до статті 57 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 58 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом ).
		Погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог, апеляційний суд залишив поза увагою і не спростував доводи ПАТ «Український бізнес банк» про відсутність можливості надати суду копію кредитного договору у зв'язку із знаходженням кредитної справи у приміщенні головного офісу у місті Донецьку, тобто у населеному пункті, де станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій проводилася антитерористична операція відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
		Оцінюючи подані позивачем докази, суд апеляційної інстанції не врахував, що згідно з абзацом 2 пункту 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 556, бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації.
		Залишивши поза увагою законодавчу вимогу щодо обов'язкового ведення банком бухгалтерського обліку у автоматизованому режимі, суд апеляційної інстанції не перевірив правильність висновків суду першої інстанції про те, що виписка з особового рахунку ОСОБА_4 і роздруківка з автоматизованої банківської системи «SCROOGE-3» не є доказом існування у відповідача кредитних зобов'язань, та не надав цим доказам належної оцінки, що є порушенням статті 212 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи апеляційним судом.
		Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи апеляційної скарги ПАТ «Український бізнес банк» щодо об'єктивної неможливості подання до суду примірника кредитного договору та не спростував тверджень банку про те, що наявність у ОСОБА_4 кредитної заборгованості і її розмір підтверджуються поданими бухгалтерськими документами та документацією з автоматизованої банківської системи, ухвалене апеляційним судом судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Під час нового розгляду справи апеляційному суду належить урахувати викладене, перевірити доводи апеляційної скарги ПАТ «Український бізнес банк» щодо непереборних обставин, які унеможливлюють подання до суду примірника кредитного договору, надати належну оцінку доказам, поданим ПАТ «Український бізнес банк» на підтвердження існування договірних зобов'язань з відповідачем, та ухвалити судове рішення по суті позовних вимог відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український бізнес банк» Білої Ірини Володимирівни задовольнити частково.
		Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 березня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ.А. СтрільчукСудді:  С.О. Карпенко В.О. Кузнєцов О.В. Ступак  Г.І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...