Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/664/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 61-29420ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		21 листопада 2018 року
		місто Київ
		 
		справа № 583/664/17
		провадження № 61-29420св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		третя особа - ОСОБА_6,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2017 року у складі судді Ковальової О. О. та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 04 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю. Криворотенка В. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_4 у березні 2017 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дитину до досягнення нею 23 років у розмірі 1/4 частини від усіх його доходів щомісячно.
		Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що з 07 серпня 1993 року до 25 вересня 2007 року перебувала у шлюбі з відповідачем. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року у подружжя народилася дочка ОСОБА_7. До досягнення донькою повноліття відповідач за рішенням суду сплачував аліменти на її утримання. ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_6 виповнилося 18 років, тому стягнення аліментів з відповідача припинилося. З 01 вересня 2016 року дочка навчається за контрактом на денній формі навчання архітектурного факультету Полтавського національного технічного університету. Дочка потребує матеріальної допомоги, зокрема, регулярної оплати за навчання, комунальні послуги, проживання, користування інтернет-ресурсами, послуги мобільного зв'язку, проїзд на громадському транспорті, витрати на непродовольчі товари, одяг, взуття, засоби особистої гігієни, продукти харчування. Позивач власними зусиллями не має можливості забезпечити потреби дочки, ОСОБА_6 позбавлена змоги працювати та утримувати себе, оскільки навчається на денній формі навчання. Відповідач працює, отримує заробітну плату, має можливість надавати матеріальну допомогу дочці. Інші неповнолітні діти, які потребують обов'язкового утримання відповідача, у нього відсутні.
		Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 04 жовтня 2017 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Судом стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів на утримання ОСОБА_6 до моменту закінчення нею навчання у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка, але не більше, ніж до досягнення нею віку 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року, починаючи стягнення з 28 березня 2017 року. Допущено негайне виконання рішення суду в межах суми платежів за один місяць з 28 березня 2017 року до 28 квітня 2017 року включно.
		Під час визначення розміру аліментів судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що повнолітня дочка сторін продовжує навчання у вищому навчальному закладі та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, відповідач працевлаштований та може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки до закінчення нею навчання. Суди врахували матеріальне становище відповідача та наявність на його утриманні дружини ОСОБА_9, яка на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не працювала та мала захворювання. У той же час, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що дружина відповідача за станом здоров'я є непрацездатною, відповідачем не надано. Доказів про наявність на утриманні у відповідача непрацездатних членів його сім'ї, інших дітей, яких за законом він має обов'язок утримувати, у матеріалах справи також відсутні.
		Доводи відповідача про безпідставність вимог позивача у зв'язку з тим, що дочка не проживає разом з нею, оскільки є студенткою денної форми навчання і мешкає у м. Полтава, судами відхилені. Судами встановлено, що постійним місцем проживання дочки сторін є місце проживання позивача, дочка тимчасово змінила місце свого проживання на місце навчання, а тому позивач змушена нести додаткові витрати на оренду житла, її харчування, проїзд тощо. Саме позивач утримує доньку і надає їй матеріальну допомогу. Відповідач такої допомоги своїй повнолітній дочці не надає. За частиною третьою статті 199 СК України позивач має право на звернення з позовом до суду про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки на період її навчання. Доказів на спростування цих доводів позивача відповідачем не надано.
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просив рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 04 жовтня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що позивач не мала права на подання позову, оскільки дочка є повнолітньою та проживає окремо від матері у зв'язку з навчанням на денній формі у вищому навчальному закладі. Судами неправильно застосовано правила частини третьої статті 199 СК України. До спірних правовідносин суди необґрунтовано не застосували правовий висновок, викладений в ухвалі Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 6-633цс16, відповідно до якого позов має подаватися в інтересах дитини, а не в інтересах одного з батьків.
		На переконання заявника, суд першої інстанції порушив норми процесуального права під час залучення третьої особи ОСОБА_6, оскільки в матеріалах справи відсутня відповідна ухвала. Також ОСОБА_5 посилався на неналежне його сповіщення про розгляд справи судом першої інстанції. ОСОБА_5 заявив відвід судді Ковальовій О. О. у зв'язку з наявністю обставин, які викликали у нього сумнів у неупередженості судді. Ухвала про відмову у задоволенні відводу судді, на переконання заявника, є необґрунтованою.
		Заявник не заперечував щодо сплати аліментів на повнолітню дитину, проте у меншому розмірі, зокрема 50 % від прожиткового мінімуму, пропонував укласти мирову угоду на таких умовах. ОСОБА_5 не погоджується з визначеним позивачем розміром щомісячних аліментних платежів, вважає його необґрунтованим та недоведеним. Зазначає, що його дружина має хронічні захворювання та потребує постійного лікування, а також на його утриманні знаходиться неповнолітня дитина. Судами не враховано, що строк навчання дочки складає до 30 червня 2020 року, а досягнення нею 23 років відбудеться ІНФОРМАЦІЯ_5 року, тобто після закінчення навчання, а тому неправильно визначено час, до якого необхідно стягувати аліменти.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Верховний Суд вислухав суддю-доповідача, перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 серпня 1993 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб, у якому у них народилася дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		16 жовтня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Охтирка Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області за актовим записом № 156 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано.
		Відповідно до паспортів громадянина України, довідок, виданих виконавчим комітетом Охтирської міської ради від 28 березня 2017 року, від 19 червня 2017 року встановлено, що позивач та її дочка ОСОБА_7 зареєстровані й проживають з 19 вересня 2002 року у АДРЕСА_1.
		ОСОБА_4 працює в Охтирському Управлінні бурових робіт Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» і за період з 01 вересня 2016 року до 01 березня 2017 року загальний розмір отриманої нею заробітної плати склав 46 250, 83 грн, її середній місячний заробіток, з урахуванням податку з доходів фізичних осіб, за зазначений період складає 7 708, 47 грн. 
		Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25 вересня 2007 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частки його заробітку щомісяця, до досягнення повноліття дитиною, починаючи стягнення з 04 вересня 2007 року.
		З довідки від 16 березня 2017 року № 070953 встановлено, що ОСОБА_6 є студентом 1 курсу архітектурного факультету Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка (наказ від 04 серпня 2016 року № 229), денна форма навчання, термін навчання з 01 вересня 2016 року до 30 червня 2020 року.
		Між ОСОБА_4 та Полтавським національним технічним університетом ім. Ю. Кондратюка 10 серпня 2016 року укладено договір № 07.03-16 про надання освітніх послуг для ОСОБА_6 Згідно з пунктом 5 зазначеного договору загальна вартість освітньої послуги на весь строк навчання становить 60 000, 00 грн, з внесенням за кожний семестр по 7 500, 00 грн не пізніше 15 серпня та 15 січня.
		З наданих позивачем платіжних документів з установи банку встановлено, що нею здійснено оплату витрат за навчання дочки в університеті, семінари з іноземної мови тощо.
		Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_6 у 2016 році доходу не мала.
		З довідки від 05 квітня 2017 року № 64, виданої виконавчим комітетом Бакирівської сільської ради Охтирського району Сумської області, встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований з 25 серпня 2009 року в АДРЕСА_2, але фактично за зазначеною адресою не проживає.
		ОСОБА_5 з 17 червня 2011 року працює у ТОВ «МЗ «Дніпросталь» адміністратором бази даних Відділу автоматизації підприємства Служби головного електрика.
		17 березня 2017 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1.
		Дружина відповідача, ОСОБА_9, урегулювала взаємовідносини з колишнім чоловіком ОСОБА_10 щодо обов'язку з утримання спільних дітей ОСОБА_11, 1999 рокународження, та ОСОБА_12, 1997року народження, шляхом укладення договору від 18 вересня 2015 року, за умовами якого з метою припинення обов'язку сплати аліментів на неповнолітніх дітей ОСОБА_10 передав у їх власність в рівних частинах квартиру АДРЕСА_3 площею 41,8 кв. м, житловою площею 26, 7 кв. м. У той же час, зі слів відповідача та його представника, ця квартира не придатна для проживання.
		Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року ОСОБА_5 отримував дохід у середньому щомісяця по 13 796, 00 грн.
		Встановлено, що відповідач має на праві власності земельну ділянку площею 1, 5 га для ведення особистого селянського господарства на території Бакирівської сільської ради Охтирського району.
		Також встановлено, що відповідач та його дружина ОСОБА_9 житла на праві власності не мають, а тому винаймають житло на підставі договорів оренди.
		З повідомлень управління соціального захисту населення Охтирської міської ради від 28 квітня 2017 року № 2787, Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області від 05 травня 2017 року встановлено, що позивач, відповідач та їх дочка ОСОБА_7 на обліку в управлінні соціального захисту населення не перебувають, соціальних допомоги не отримують; на податковому обліку в Охтирській ОДПІ як фізичні особи-підприємці станом на 03 травня 2017 року не перебувають.
		З довідок, виданих Кам'янським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 26 травня 2017 року та Кам'янським міським центром зайнятості від 22 травня 2017 року, встановлено, що ОСОБА_9 не перебуває на обліках в цих державних установах. У Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня інформація про доходи ОСОБА_9
		Також з матеріалів справи встановлено, що дружина ОСОБА_5 має незадовільний стан здоров'я, що підтверджується виписками із медичної карти стаціонарного хворого № 3919, рахунком взяття аналізу, накладною на отримання ліків.
		Норми права, що підлягають застосуванню
		Під час оцінки застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд застосовує їх системний аналіз.
		Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
		Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
		За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
		Відповідно до статті 182 СК України При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
		СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
		Визначаючи підстави для стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, судами враховано правила статей 182, 199 СК України, надано оцінку зібраним у справі доказам для визначення належного до сплати розміру аліментів.
		Доводи заявника про те, що строк навчання спливає раніше, ніж дочці має виповнитися 23 роки, не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, оскільки в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено про стягнення аліментів на утримання дочки до закінчення нею навчання у Полтавському національному технічному університеті ім. Юрія Кондратюка, але не більше, ніж до досягнення дитиною віку 23 років, тобто до 25 травня 2022 року.
		Таким чином, судом першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, визначено граничний строк сплати аліментів до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років.
		Щодо права на подання позову
		Як встановлено Судом, право на подання позову про стягнення аліментів на повнолітню дитину одним із батьків передбачено у частині третій статті 199 СК України.
		Доводи заявника про те, що ОСОБА_4 не має права на подання позову, оскільки їхня дочка проживає окремо від батьків, відхилені Верховним Судом, оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що мати та дочка зареєстровані за однією адресою, а проживання дочки за іншою адресою зумовлено навчанням на денній формі у вищому навчальному закладі та має тимчасовий характер.
		Посилання на обов'язковість застосування судами першої та апеляційної інстанцій до спірних правовідносин правового висновку, викладеного в ухвалі Верховного Суду України від 29 березня 2016 року у справі № 6-633цс16, також підлягають відхиленню, оскільки у статті 360-7 ЦПК України 2004 року передбачено, що обов'язковими до застосування є висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладених у його постанові, а не у такому судовому рішення як ухвала.
		Зважаючи на наведене, враховуючи, що позов подано в інтересах дочки, зокрема стягнення аліментів на її утримання, ОСОБА_4 є належним позивачем у справі.
		Наведені доводи щодо порушення судом першої інстанції правил статті 36 ЦПК України 2004 року щодо залучення до участі у справі третьої особи Верховний Суд також відхилив, оскільки відповідно до ухвали, занесеної до журналу судового засідання від 21 квітня 2017 року головуючим вирішено питання про залучення третьої особи.
		Відповідно до частини другої статті 35 ЦПК України 2004 року якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
		Згідно з частиною шостою статті 36 ЦПК України 2004 року з питання залучення або допуску до участі в справі третьої особи суд постановляє ухвалу.
		Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 209 ЦПК України 2004 року Ухвали суду, які оформлюються окремим процесуальним документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим процесуальним документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до журналу судового засідання.
		Таким чином, залучення як третьої особи ОСОБА_6 до участі у справі відбулось із дотриманням правил статей 35, 36, 209 ЦПК України 2004 року, зокрема, встановивши, що рішення у справі може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд постановив ухвалу за результатами вирішення цього питання.
		Щодо вирішення питання про відвід судді
		Серед доводів про відвід судді заявник повідомив про сумніви в об'єктивності та неупередженості судді, зокрема неналежне сповіщення заявника про розгляд справи та розгляд питання про залучення третьої особи до участі у справі без заявлення такого клопотання сторонами.
		Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16 травня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_5 про відвід судді відмовлено.
		Ухвала обґрунтовувалась тим, що наведені в заяві відповідача доводи не свідчать про упередженість, необ'єктивність та намагання вирішити справу у відсутність відповідача, а навпаки, відповідач повідомлявся про судові засідання, призначені згідно з наданим ним графіком робочих та вихідних днів; питання про оформлення поштових відправлень з повідомленнями про час та місце судових засідань належить до посадових обов'язків працівників апарату суду.
		Відповідно до правил статті 20 ЦПК України 2004 року доводи, якими відповідач обґрунтував недовіру судді, не ґрунтуються на приписах закону і не знайшли підтвердження, а тому суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що заява про відвід головуючому судді задоволенню не підлягає.
		За правилами частини першої статті 20 ЦПК України 2004 року суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) під час попереднього вирішення цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; 2) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 3) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді; 5) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 11-1 цього Кодексу.
		Як на підставу для відводу судді заявник зазначив про наявність обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді
		У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» (від 09 листопада 2006 року, № 33949/02, § 49-52,) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
		Верховний Суд, оцінюючи наявність обґрунтованих підстав для відводу в частині наявності суб'єктивного критерію, дійшов переконання про відсутність підстав стверджувати, що суддя Ковальова О. О. виявляла особисту упередженість. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного.
		За об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
		Ті обставини, що заявник не погоджується із процесуальними рішеннями головуючого судді не дають достатніх підстав для висновків про упередженість судді.
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Зважаючи на наведене касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 04 жовтня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                                              С. О. Погрібний
		 
		 
		                                                                                                                        О.В.Ступак
		 
		 
		                                                                                                                        Г.І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...