Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8763/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2018. Зареєстровано: 27.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2018.
Дата набрання законної сили: 18.04.2019
Результат оскарження 18.04.2019 Верховний Суд: залишено рішення першої та апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		19.11.2018Справа №  910/8763/18За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундація «Якісне житло»
		до                     Київської міської ради 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 
		про                           визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 4/4068
		 
		Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М. 
		за участю секретаря судового засідання 
		Тарасюк І.М.
		Представники сторін:
		від позивача: Рейдель Р.В.
		від відповідача: Тхорик С.М.
		від третьої особи: Ткаченко О.О.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундація «Якісне Житло» до Київської міської ради про визнання незаконним (недійсним) та скасування рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 4/4068 «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.23014, зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006».
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Київською міською радою 08.02.2018 було прийнято рішення № 4/4068 «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.23014, зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006». Зазначене рішення відповідача було прийнято з метою врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини,  земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів з посиланням на норми статті 19 Конституції України, статті 9, 93 Земельного кодексу України, пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 32, 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».  Проте позивач вважає, що зазначене рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства, оскільки нормами чинних нормативно-парових актів не передбачена можливість прийняття органом місцевого самоврядування, зокрема Київською міською радою, на пленарному засіданні рішення про одностороннє розірвання правочинів, зокрема, договору оренди. Крім того, безпосередньо в договорі оренди земельної ділянки не передбачена процедура одностороннього розірвання договору. 
		Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на відповідність оспорюваного позивачем рішення вимогам чинного законодавства України. При цьому, відповідачем наголошено на тому, що позивачем було порушено умови договору та чинного законодавства щодо обов'язку дотримання, зокрема, Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006 знаходиться у межах в Центральному історичному ареалі, в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій  у Подільському районі міста Києва, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундація «Якісне житло» здійснюється забудова І-ІІІ складності будівництва, а не IV-V як того вимагає Порядок віднесення об'єктів будівництва до IV-V категорій складності, затверджений постановою №557 від 27.04.2011р. Кабінету Міністрів України. До того ж, відповідачем вказано, що у даному випадку підставою для розірвання правочину є невиконання позивачем вимог п.8.4 договору. 
		Ухвалою від 24.07.2018р. було відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 28.08.2018р.
		У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. 28.08.2018р. на лікарняному, судове засідання не відбулось. 
		Ухвалою від 03.09.2018р. розгляд справи було призначено на 21.09.2018р.
		21.09.2018р. судом було постановлено залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ; відкладено підготовче засідання на 08.10.2018р. 
		08.10.2018р. підготовче засідання відкладено на 19.10.2018р.
		19.10.2018р. судом було закрито підготовче  провадження по справі та призначено спір до судового розгляду по суті на 12.11.2018р. 
		12.11.2018р. розгляд справи по суті було відкладено на 19.11.2018р.
		Представником позивача було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
		Представником відповідача було надано усні пояснення  по справі, відповідно до яких проти задоволення позову було висловлено заперечення.
		Представником третьої особи було надано пояснення по справі.
		В судовому засіданні 19.11.2018р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи,  Господарський суд міста Києва,                
		ВСТАНОВИВ:
		23.01.2004р. між Київською міською радою (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством «Київміськбуд» (орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі п.1 рішення №638-18/798 від 10.07.2003р. Київської міської ради передає, а орендар приймає в оренду на 5 років земельні ділянки, визначені цим договором. Об'єкти оренди відповідно до цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками:
		- місце розташування - урочище Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій  у Подільському районі міста Києва;
		- розмір - загальна площа 54  904 кв.м, з них: земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0002 площею 13913 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0003 площею 998 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0004 площею 6694 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0006 площею 1962 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0007 площею 4019 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0009 площею 5391 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0016 площею 7261 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:381:0032 площею 3050 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0028 площею 3860 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0032 площею 896 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0043 площею 4436 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0044 площею 746 кв.м; земельна ділянка кадастровий номер №8000000000:85:425:0045 площею 1678 кв.м;
		- цільове призначення - для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення.
		Згідно п.2.2 річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5% від їх нормативно-грошової оцінки.
		Вказаний договір підписано представниками сторін, посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстровано в реєстрі за №18. Договір зареєстровано 31.01.2004р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис №85-6-00097 в книзі записів державної реєстрації договорів. 
		31.01.2004р. Київською міською радою передано, а  Відкритим акціонерним товариством «Київміськбуд» прийнято у володіння та користування наступні земельні ділянки: кадастровий номер №8000000000:85:381:0002 площею 13913 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0003 площею 998 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0004 площею 6694 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0006 площею 1962 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0007 площею 4019 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0009 площею 5391 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0016 площею 7261 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:381:0032 площею 3050 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0028 площею 3860 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0032 площею 896 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0043 площею 4436 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0044 площею 746 кв.м; кадастровий номер №8000000000:85:425:0045 площею 1678 кв.м, про що сторонами складено та підписано акт приймання - передачі земельних ділянок. 
		Рішенням №672/1728 від 18.06.2009р. Київської міської ради «Про поновлення Відкритому акціонерному товариству тресту «Київміськбуд-1» імені М.П.Загороднього договору оренди земельних ділянок для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій  у Подільському районі міста Києва» поновлено на 5 років з 01.02.2009р. договір оренди земельних ділянок від 85-6-00097 від 31.01.2004р., укладений між Київською міською радою та Відкритим акціонерним товариством «Київміськбуд» імені М.П.Загороднього, для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально- громадського призначення в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій  у Подільському районі міста Києва на підставі рішення №638-18/798 від 10.07.2003р. Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею». 
		Рішенням №188/8472 від 20.09.2012р. Київської міської ради «Про внесення змін до рішення Київської міської ради №672/1728 від 18.06.2009 та договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 N 85-6-00097, укладеного між Київською міською радою та відкритим акціонерним товариством трестом «Київміськбуд-1» імені М. П. Загороднього для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення в урочищі Гончарі-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі м. Києва» внесено зміни до рішення Київської міської ради від 18.06.2009 N 672/1728 «Про поновлення відкритому акціонерному товариству тресту «Київміськбуд-1» імені М. П. Загороднього договору оренди земельних ділянок для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі м. Києва», а саме: слова та цифри «на 5 років з 01.02.2009» замінено словами та цифрами «на 10 років». Внесено зміни до договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004 N 85-6-00097, а саме: по тексту договору слова «Відкрите акціонерне товариство трест «Київміськбуд-1» імені М. П. Загороднього» замінено словами «Товариство з обмеженою відповідальністю «Фундація «Якісне житло»;  у пункті 1.1 договору: цифри та слова « 54904 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот чотири) кв. м» замінено цифрами та словами « 9223 (дев'ять тисяч двісті двадцять три) кв. м»; виключено  із договору слова та цифри: «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0002 площею 13913 (тринадцять тисяч дев'ятсот тринадцять) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0003 площею 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0004 площею 6694 (шість тисяч шістсот дев'яносто чотири) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0007 площею 4019 (чотири тисячі дев'ятнадцять) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0009 площею 5391 (п'ять тисяч триста дев'яносто один) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:381:0032 площею 3050 (три тисячі п'ятдесят) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0028 площею 3860 (три тисячі вісімсот шістдесят) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0032 площею 896 (вісімсот дев'яносто шість) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0043 площею 4436 (чотири тисячі чотириста тридцять шість) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0044 площею 746 (сімсот сорок шість) кв. м»; «- земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:425:0045 площею 1678 (одна тисяча шістсот сімдесят вісім) кв. м».
		15.05.2014р. позивачем та відповідачем було укладено угоду про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, згідно п.1. якої сторони домовились поновити на 10 років договір оренди земельних ділянок, укладений між орендодавцем та первісним орендарем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. 23.01.2004р. за реєстровим номеро №18, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради «Київської міської державної адміністрації) 31.01.2004р. за №85-6-00097. Вказана угода посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.Н. та зареєстровано за номером 73.
		Означеною угодою сторонами викладено вказаний вище договір в новій редакції.
		Зокрема, погоджено, що об'єктом оренди є земельні ділянки з наступними характеристиками: - місце розташування - урочище Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій  у Подільському районі міста Києва; розмір земельних ділянок: кадастровий номер №8000000000:85:381:0006 площею 0,1962 га; №8000000000:85:381:0016 площею 0,7261 га цільове призначення - для будівництва житлових будинків з об'єктами соціально-громадського призначення. 
		Контрагентами погоджено, що договір укладено на десять років. 
		Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється в розмірі 4,5% від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.4.1 договору від 23.01.2004р. в редакції угоди від 15.05.2014р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок).
		Відповідно до п.8.4 договору від 23.01.2004р. в редакції угоди від 15.05.2014р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, орендар зобов'язаний, в тому числі, виконати вимоги викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища;19-519 від 11.06.2003р., Головного державного санітарного лікаря м.Києва №08-8-20/4276  від 18.06.2003р., Державного управління екології та природних ресурсів в м.Києві №08-8-20/4872 від 26.06.2003р., Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт №3286 від 23.06.2003р., Міністерства культури і мистецтв України №22-441/31 від 01.07.2003р. 
		Пунктом 11.4 договору від 23.01.2004р. в редакції угоди від 15.05.2014р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, передбачено порядок припинення договору шляхом розірвання. Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку встановленому законом; у разі необхідності використання земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельних ділянок, встановлених п.п.8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельними ділянками третім особам.
		Згідно рішення №4/4068 від 08.02.2018р. Київської міської ради «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006)»  керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 9, 93 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статтями 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статтями 32, 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини», статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пунктами 5.1, 8.4, 11.4 договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75), з метою врегулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини, земельних відносин та раціонального використання земельних ресурсів Київська міська рада вирішила: розірвати договір оренди земельних ділянок в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій у Подільському районі м. Києва від 31.01.2004, зареєстрований за N 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за N 75, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006). Всі інші положення договору оренди від 31.01.2004, зареєстрованого за N 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75), залишити без змін. 
		У рішенні постановлено Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити організаційно-правових заходів щодо державної реєстрації змін до договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75).
		Наразі, за твердженнями позивача, вказане вище рішення Київської міської ради про розірвання договору є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, оскільки нормами чинних нормативно-парових актів не передбачена можливість прийняття органом місцевого самоврядування, зокрема, Київською міською радою, на пленарному засіданні рішення про одностороннє розірвання правочинів, зокрема, договору оренди. Крім того, безпосередньо в договорі оренди земельної ділянки не передбачена процедура одностороннього розірвання договору оренди землі. До того ж, заявником наголошено на порушенні відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення Регламенту Київської міської ради.
		Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
		Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
		Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
		Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування шкоди. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.
		Частиною 1 ст.21 Цивільного кодексу України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого   самоврядування, крім інших об'єктів,   належить   земля,   управління   якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради (ст.5 Закону України «Про оренду землі»).
		У ст.9 Земельного кодексу України зазначено, що до відання міських рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди.
		За приписами ст.155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Частиною 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Частиною 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або Законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
		Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
		Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
		Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п.2 Роз'яснення №02-5/35 від 26.01.2000р. Президії Вищого арбітражного суду України  «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).
		За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання рішення Київської міської ради незаконним та його скасування повинно бути доведено невідповідність такого рішення нормам чинного законодавства та порушення внаслідок його прийняття прав заявника.  
		Як вказувалось вище, обґрунтовуючи поданий позов позивач посилався на те, що рішення від 08.02.2018 № 4/4068 «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.23014, зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006» є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, оскільки нормами чинних нормативно-правових актів не передбачена можливість прийняття органом місцевого самоврядування, зокрема Київською міською радою, на пленарному засіданні рішення про одностороннє розірвання правочинів, зокрема, договору оренди. Крім того, безпосередньо в договорі оренди земельної ділянки не передбачена процедура одностороннього розірвання договору оренди землі. До того ж, заявником наголошено на порушенні відповідачем при прийнятті оспорюваного рішення Регламенту Київської міської ради.
		Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на відповідність оспорюваного позивачем рішення вимогам чинного законодавства України. При цьому, відповідачем наголошено на тому, що позивачем було порушено умови договору та чинного законодавства щодо обов'язку дотримання, зокрема, Закону України «Про охорону культурної спадщини», оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006 знаходиться в Центральному історичному ареалі, в урочищі Гончари-Кожум'яки на вулицях Воздвиженській, Гончарній, Дегтярній, Кожум'яцькій  у Подільському районі міста Києва, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Фундація «Якісне житло» здійснюється забудова І-ІІІ складності будівництва, а не IV-V як того вимагає Порядок віднесення об'єктів будівництва до IV-V категорій складності, затверджений постановою №557 від 27.04.2011р. Кабінету Міністрів України. До того ж, відповідачем вказано, що у даному випадку підставою для розірвання договору є невиконання позивачем вимог п.8.4 договору. 
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		За приписами с.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Статтею 13 вказаного нормативно-правового акту унормовано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Відповідно до ч. 1    ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		За змістом ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.  Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
		Тобто, з наведеного полягає, що за загальним порядком розірвання правочину пов'язано з волевиявленням обох його сторін, а не одноособовими діями одного з контрагентів, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або іншим законом. 
		Водночас, порядок припинення договору оренди землі врегульовано ст.31 Закону України «Про оренду землі».
		Згідно ч.ч.3 ,4  вказаної статті договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.  Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Зокрема, визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань.  У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.  Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
		За приписами ч.2 ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки зобов'язаний: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі;  дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.
		Відповідно до п.8.4 договору від 23.01.2004р. в редакції угоди від 15.05.2014р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, орендар зобов'язаний, в тому числі, виконати вимоги викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища; 19-519 від 11.06.2003р., Головного державного санітарного лікаря м.Києва №08-8-20/4276  від 18.06.2003р., Державного управління екології та природних ресурсів в м.Києві №08-8-20/4872 від 26.06.2003р., Головного управління охорони культурної спадщини та реставраційно-відновлювальних робіт №3286 від 23.06.2003р., Міністерства культури і мистецтв України №22-441/31 від 01.07.2003р. 
		Пунктом 11.4 договору від 23.01.2004р. в редакції угоди від 15.05.2014р. про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, передбачено порядок припинення договору шляхом розірвання. Договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку встановленому законом; у разі необхідності використання земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі коли орендар використовує земельні ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, порушення строків завершення забудови земельних ділянок, встановлених п.п.8.4 договору, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельними ділянками третім особам.
		Тобто, з системного аналізу наведених правових норм та умов договору від 23.01.2004р. полягає, що законодавцем визначено можливість розірвання договору на вимогу однієї зі сторін, а не за погодженням обох контрагентів, проте, визначено, що така можливість реалізується саме в судовому порядку. 
		Таким чином, суд зазначає, що у будь-якому випадку твердження відповідача про неналежне виконання орендарем умов договору, зокрема, п.8.4, могло б мати наслідком саме звернення Київської міської ради до суду з позовом про розірвання договору, а не розірвання такого правочину в односторонньому порядку.
		Тобто, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 4/4068 «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006» прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що регулює порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, а отже, є незаконним та підлягає скасуванню. 
		При цьому, в контексті обраного позивачем способу захисту та його дійсної ефективності у питанні відновлення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фундація «Якісне житло», як орендаря за договором від 23.01.2004р., суд зазначає наступне.
		Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором. 
		Виходячи зі змісту ст.ст.15,  16 Цивільного кодексу України,  ст.20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову. 
		У рішенні №18-рп/2004  від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ста.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
		Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
		Водночас статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України».
		Наразі, за висновками суду, рішення відповідача про розірвання договору, яке як було встановлено вище, було прийнято з порушенням приписів чинного законодавства щодо порядку розірвання договір оренди землі, дійсно призводить до порушення прав та законних інтересів позивача, як орендаря за договором. 
		Зокрема, судом враховано, що згідно рішення №4/4068 від 08.02.2018р. Київської міської ради «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за №85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75, в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006)»  Київська міська рада постановила Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) вжити організаційно-правових заходів щодо державної реєстрації змін до договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004, зареєстрованого за N 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за №75).
		Тобто, наведене вище вказує на те, що Київською міською радою оспорюваним рішенням фактично вчинено дії направлені саме на припинення договірних відносин з позивачем в односторонньому порядку, що прямо суперечить приписам Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та умовам укладеного між сторонами правочину.
		Виходячи з принципу повного та всебічного з'ясування всіх обставин, суд дійшов висновку стосовно того, що посилання позивача на невірне визначення в спірному рішенні номеру договору, за яким  останній внесено в реєстр нотаріусом, ніяким чином не може бути підставою для визнання рішення Київської міської ради від 08.02.2018 № 4/4068 «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004р., зареєстрованого за № 85-6-00097 (у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014, зареєстрованої за № 75) в частині земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:381:0006» недійсним. В контексті означеного, судом прийнято до уваги пояснення представника відповідача стосовно того, що зазначення у вказаному вище рішенні реєстраційного номеру договору 75 замість №73 є технічною помилкою.
		Одночасно, судом прийнято до уваги як такі, що належним чином обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи, посилання  позивача на порушення під час прийняття оспорюваного рішення Регламенту Київської міської ради
		Зокрема, ч.4 ст.29 Регламенту Київської міської ради, який затверджено рішенням № 383/5770 від 14.07.2011 Київської міської ради, у виняткових випадках, у разі невідкладності, за пропозицією суб'єктів подання проектів рішень Київради, передбачених частиною першою статті 23 цього Регламенту, порядок денний пленарного засідання Київради може бути доповнений проектами рішень Київради. Зазначені проекти рішень мають бути оформлені, попередньо опрацьовані відповідно до вимог цього Регламенту. Невідкладність розгляду проекту рішення Київради повинна бути письмово обгрунтована суб'єктом подання.
		Тоді як, як вбачається з представленого до матеріалів справи проекту оспорюваного рішення суб'єктом подання були депутати Київської міської ради А.М. Странніков та Гусовський С.М., тоді як письмове обґрунтування невідкладності розгляду означеного проекту рішення підписано не суб'єктами подання, а міським Головою Кличком В.В.
		В той же час, посилання заявника на порушення вимог ст..ст.30, 31 Регламенту Київської міської ради суд до уваги не приймає, оскільки останні фактично є припущеннями позивача, які позбавлені належного доказового обґрунтування.
		Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини,  яка відображає принцип,  пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у  рішеннях  судів  та інших органів з вирішення спорів мають бути  належним чином зазначені підстави,  на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт   1   статті   6  Конвенції  зобов'язує  суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.  Міра,  до якої суд має виконати  обов'язок  щодо  обґрунтування  рішення,  може  бути різною  в залежності від характеру рішення (див.  рішення у справі  «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.  Spain) від  9  грудня 1994 року,  серія A,  N 303-A,  п.  29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі  та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін,  орган влади зобов'язаний виправдати  свої  дії,  навівши  обґрунтування  своїх  рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen  v.  Finland),  N 37801/97,  п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне  призначення   обґрунтованого   рішення   полягає   в   тому,   щоб  продемонструвати  сторонам,  що  вони  були  почуті.  Крім   того, 
		вмотивоване  рішення  дає  стороні  можливість  оскаржити  його та отримати його  перегляд  вищестоящою  інстанцією.  Лише  за  умови винесення  обґрунтованого  рішення  може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див.  рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.  Finland),  №49684/99, п. 30, від 
		 27 вересня 2001 року).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.
		З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, 
		ВИРІШИВ:
		 
		1.  Задовольнити позовні вимоги повністю.
		 
		2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 08.02.2018р. №4/4068 «Про розірвання договору оренди земельних ділянок від 31.01.2004р., зареєстрованого за №85-6-00097 у редакції угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 15.05.2014р., зареєстрованої за №75) в частині земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:381:0006».
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення»  Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.  
		Повний текст складено та підписано 27.11.2018р. 
		 
		 
		Суддя                                                                                           Спичак О.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...