Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/3090/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2018. Зареєстровано: 28.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2018.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м. Вінниця
		16 листопада 2018 р.                                                                    Справа № 0240/3090/18-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Альчука Максима Петровича, 
		за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.   
		представника позивача: ОСОБА_1
		представників відповідача: Кучера Д.С., Могиль Т.О. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом:  фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1)   
		до:                Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 39402165)  
		про:              визнання протиправними та скасування рішень, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 18.06.2018 року № 0029901305, 0029921305.
		Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків контролюючого органу щодо подання позивачем податкових розрахунків з помилками, не у повному обсязі та з недостовірними відомостями, а також порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Не погоджуючись з вказаними висновками контролюючого органу позивач зазначає, що він сам визначив суму податкових зобов'язань та відобразив їх в уточнюючих розрахунках у порядку та спосіб, визначений ПК України. Крім того, посилаючись на пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України зазначає, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу. 
		Відповідно до ухвали про відкриття провадження від 12.09.2018 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадженення. Призначено підготовче судове засідання.
		Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого проти задоволення адміністративного позову заперечує. Також, зазначає, що приймаючи оскаржувані рішення ГУ ДФС у Вінницькій області діяло на підставі та в межах повноважень, визначених законом.
		На підставі ухвали від 18.10.2018 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
		Ухвалою суду від 25.10.2018 року відкладено розгляд справи, у зв'язку із неявкою представників сторін.
		В судовому засіданні представник позивача  позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на обґрунтування позовної заяви.
		В судовому засіданні представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили, посилаючись на доводи відзиву.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, з наступних підстав. 
		Судом встановлено, що на підставі п. 77.4 ст. 77. п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", наказу ГУ ДФС у Вінницькій області від 02.05.2018 р. №2506 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2018 р., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Вінницькій області Кучером Д.С, проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності ОСОБА_4, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. 
		Результати перевірки оформлені актом від 04.06.2018 №2517/13/НОМЕР_1, згідно якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 вимог Податкового кодексу України, а саме:
		п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку (форма 1 -ДФ) за 2016-2017 p.p.;
		п. 187.1 ст. 187, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 77925 грн., у тому числі заниження за січень 2016 р. - 2694 грн., заниження за лютий 2016 р. - 210 грн., заниження за березень 2016 р. - 832 грн., заниження за травень 2016 р. - 1221 грн., завищення за червень 2016 р. - 73 грн., завищення за липень 2016 р. - 38 грн., заниження за серпень 2016 р. - 28435 гри., заниження за вересень 2016 р. - 44162 грн., заниження за жовтень 2016 р. - 553 грн, заниження за листопад 2016 р. - 368 грн., завищення за грудень 2016 р. -  439 грн.;
		п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті порушення строків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ, зазначену в таких податкових накладних - 10558,34 гри., та в результаті відсутності реєстрації протягом граничного строку податкових накладних на загальну суму ПДВ 1730393,11грн.
		п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в результаті несвоєчасної сплати акцизного податку за червень 2017 року.
		На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом у відношенні позивача сформовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2018 року № 0029901305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 116887,50 грн., в тому числі: 77925 грн основного зобов'язання та 38962,50 грн. - штрафні санкції та № 0029921305, яким до позивача застосовано штраф за платежем податок на додану вартість в сумі 865196,56 грн. 
		Вказані рішення оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України.
		Рішенням ДФС України № 12847/П/99-99-11-02-01-14 від 27.09.2018 року оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.
		Не погоджуючись з рішенням вищестоящого податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.
		Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). При цьому, в даному випадку норми ПК України застосовуються в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення, визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, що передбачено п.п. 20.1.18, 20.1.19 цього ж Кодексу. 
		Як свідчать матеріали справи за наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт від 04.06.2018 року № 2517/13/НОМЕР_1, висновки якого стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень від 18.06.2018 року № 0029921305, 0029901305.
		Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 18.06.2018 року № 0029921305, суд виходив з наступного.
		Перевіркою з питання дотримання термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що ФОП ОСОБА_4 в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, несвоєчасно зареєстровані та не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, складені на постачання товарів (робіт, послуг).
		Несвоєчасно зареєстровані податкові накладні в ЄРПН, складені на постачання товарів (робіт послуг) на загальну суму ПДВ зазначену в таких податкових накладних - 10558,34 грн., а також не складені та не зареєстровані податкові накладні в ЄРПН при здійсненні постачання товарів за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки, за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій на загальну суму ПДВ 1730393,11 грн.
		Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку на додану вартість зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.
		Згідно з вимогами передбаченими пунктом 201.4 статті 201 ПК України, платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, база оподаткування яких, визначена відповідно до статей 188 і 189 цього Кодексу, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг, можуть скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо по кожній операції з постачання товарів/послуг.
		Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, при цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		Вимоги до граничних строків реєстрації податкових накладних передбачені пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Так, реєстрація платниками податку податкових накладних в ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день  (включно) календарного  місяця,  -  до  останнього  дня  (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
		Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Згідно з абзацами третім та четвертим пункту 201.10 статті 201 ПК України податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		Як свідчать матеріали справи, податкові накладні відображені в акті перевірки були складенні та виписані на кінцевих споживачів, що не є платниками податку на додану вартість, а відтак не підлягали наданню отримувачу (покупцю).
		Пунктом 120-1.1. ст. 120-1 ПК України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов'язок щодо такої реєстрації, штрафу.
		Податкові накладні не підлягали наданню отримувачу (покупцю), оскільки реалізація товару відбувалася кінцевим споживачам (фізичним особам) не платникам ПДВ, а тому жоден з контрагентів позивача не зазнав шкоди через не включення сум ПДВ до податкового кредиту
		Оскільки в податкових накладних, які складаються на постачання звільнені від ПДВ та постачання, що оподатковуються за ставкою ПДВ 0%, відсутня база для нарахування штрафу в будь-якому разі, так як сума ПДВ у таких податкових накладних, незалежно від того, чи вони надаються чи не надаються покупцю дорівнюватиме нулю.
		У своєму Листі ДФС України від 03.03.2017 року № 709/4/99-99-15-03-02-13 у зв'язку із зверненнями платників податків щодо питання застосування штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних (далі - податкових накладних) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) надала власну позицію з порушеного питання.
		У коментованому листі ДФС дійшла висновку, що штрафні санкції, визначені п.п. 120.1 та 120.2 ПКУ, не застосовуються до платників податку за порушення ними граничного строку реєстрації/відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних: що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, та/або що не надаються отримувачу (покупцю), складених на операції з постачання товарів/послуг, які оподатковуються за нульовою ставкою.
		Однак, Міністерство фінансів яке є центральним державним відомством, яке має формувати податкову політику, у листі №11310-09-10/10306 від 14.04.2017 року, розглянувши лист ДФС України від 03.03.2017 року № 709/4/99-99-15-03-02-13 вказав про те, що у разі порушення платником податку граничного строку реєстрації або відсутність реєстрації в ЄРПН ПН, складених при визначенні ПЗ з ПДВ відповідно до п. 195.5 ПК України до такого платника податку застосовуються штрафні санкції, визначені ст. 120 ПК України, крім ПН, складених відповідно до п.п. «б» п. 198.5 ПК України. Від штрафів за п.120 ПК України звільняються порушення за ПН, які не обкладаються ПДВ (звільнені від обкладання ПДВ або обкладаються ПДВ за нульовою ставкою.
		Таке трактування не відповідає нормам ПК України, так зокрема: до 01.01.2017 року штрафні санкції за порушення реєстрації ПН згідно п.120 ПК України накладалися тільки за порушення реєстрації тих податкових накладних, які видавались покупцям - Платникам ПДВ; вказані штрафні санкції накладаються за результатами перевірки, яка проводитися, як правило за заявою покупця платника ПДВ п.120 ПК України. Відповідно логічним накладати штрафи тільки за порушення в тих ПН, які видаються покупцям.
		Різне та неоднозначне трактування податкових норм зі сторони контролюючих органів призводить до того, що з винятків до яких не застосовується штраф за не реєстрацію ПН виключаються штрафи, які не можуть бути накладені в принципі, тобто ті які видаються покупцям та оформлені на операції, які звільнені від оподаткування, або обкладаються за нульовою ставкою, оскільки щодо них накласти штрафи згідно п.120 ПК неможливо, у зв'язку із відсутністю бази для накладання штрафу .
		Таким чином, реєстрація податкових накладних, які не видаються і не потрібні покупцю - неплатнику ПДВ не має жодного сенсу, оскільки система електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - CEA ПДВ) призначена для безперервного оперативного контролю формування важливої складової бюджету країни - податку на додану вартість. Головною метою впровадження CEA ПДВ є запобігання зловживань шляхом незаконного отримання відшкодування ПДВ із бюджету.
		Система електронного адміністрування ПДВ не вносить кардинальних змін в загальні принципи стягування ПДВ, затверджені Кодексом. Норми Кодексу, що визначають коло платників ПДВ, об'єкт оподаткування, принципи формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, залишаються незмінними.
		Отже, ПДВ - кредит по операціях з неплатниками податку та по операціях на умовний продаж ніхто не відшкодовує, а відтак застосовувати штрафні санкції на такі операції, які не призводять ні до податкових ям, ні до відшкодування ПДВ-кредиту є недопустимим.
		Крім того, описані вище роз'яснення певною мірою суперечать й чинному роз'ясненню ДФС у підкатегорії 101.27 системи «ЗІР», де зазначено: порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) тягнуть за собою накладення штрафу у розмірах, передбачених п. 120 прим. 1.1 ст. 120 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями.
		Отже, відповідно до цього роз'яснення, та його буквального розуміння, під зазначені штрафи потрапляють лише податкові накладні, що надаються покупцям - платникам ПДВ. А отже, на податкові накладні, складені на покупців - неплатників ПДВ, а також податкові накладні на умовний продаж, штрафи не повинні застосовуватись.
		У зв'язку із неоднозначним трактування вказаної норми керуючись принципом презумпції правомірності рішень платника податку (пп. 4.1.4 ПКУ), яка полягає в тому, що: якщо норми законодавчих актів припускають неоднозначне (множинне) трактування, то правомірним вважається саме рішення платника податків, а не контролюючого органу та п. 56.21 ПК України, який регламентує, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.06.2018 року № 0029921305 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 18.06.2018 року № 0029901305, суд зазначає наступне.
		Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню та/або включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. встановлено його заниження всього у сумі 77925 грн, у тому числі заниження за січень 2016 р. - 2694 грн., заниження за лютий 2016 р. - 210 грн, заниження за березень 2016 р. - 832 грн., заниження за травень 2016 р. - 1221 грн, завищення за червень 2016 р. - 73 грн, завищення за липень 2016 р. - 38 грн, заниження за серпень 2016 р. - 28435 грн., заниження за вересень 2016 р. - 44162 грн, заниження за жовтень 2016 р. - 553 грн, заниження за листопад 2016 р. - 368 грн, завищення за грудень 2016 р. - 439 грн.
		Згідно з п. 187.1 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
		а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
		б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
		в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
		г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
		ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
		Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.
		Згідно п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно   визначає   суму   податкового   зобов'язання,   зменшення   суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
		Матеріали справи свідчать, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 було визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ 22.03.2016 р. податкове повідомлення-рішення № 0000381700 від 12.03.2016, тому штраф складає 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову. 
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, ЄДРПОУ 39402165) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області № 0029921305 від 18.06.2018 року.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 8651,97 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Вінницький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Суддя             Альчук Максим Петрович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...