Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2140/1563/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів); реалізації публічної житлової політики, у тому числі:; праці, зайнятості населення (крім зайнятості інвалідів).
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2018. Зареєстровано: 28.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2018.
Дата набрання законної сили: 28.03.2019
Результат оскарження 28.03.2019 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		___________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 листопада 2018 р.м. ХерсонСправа № 2140/1563/1814 год. 52 хв. 
		Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді: Хом'якової В.В.,
		при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Степанець Ю.В.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області, Державної служби України з питань праці про визнання дій протиправними та скасування постанов про накладення штрафів від 24.07.2018 № ХС 1985/1147/АВ/2П/МТ-ФС, № ХС 1985/1147/АВ/2П/ІП-ФС про накладення штрафу від 24.07.2018 року,
		 
		встановив:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась  до суду  з адміністративним позовом до  Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі -  відповідач, ГУ Держпраці), в якому  просить:
		- визнати протиправними  дії посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо ухвалення постанов про накладення  штрафів уповноваженими посадовими особами № ХС1985/1147/АВ/2П/КП-ФС від 24.07.2018 та № ХС 1985/1147/АВ/2П/ІП-ФС від 24.07.2018 у відношенні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
		- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області № ХС 1985/1147/АВ/2П/МТ-ФС від 24.07.2018 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн. 00 коп.,
		- скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області № ХС 1985/1147/АВ/2П/ІП-ФС від 24.07.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3723 грн. 00 коп.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що порушення у вигляді недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці  підприємець не допускав, трудові договори  з працівниками  підписані, зареєстровані, оплата  праці  здійснюється у розмірі, не менше  мінімальної заробітної плати за місяць. З постійним підвищенням  мінімальної заробітної плати  відповідно підвищувався  і розмір заробітної плати. За результатами проведеного інспекційного відвідування інспектором та складеного акту інспекційного відвідування від 03.07.2018 були винесені два приписи про усунення виявлених порушень, датовані також 03.07.2018 з терміном їх виконання до 10.07.2018 та до 03.08.2018 відповідно. Припис за № ХС1985/1147/АВ/П від  03.07.2018 у відповідності до змісту якого ФОП ОСОБА_1, зобов'язано у  строк до 10.07.2018 усунути недоліки в частині виявлених порушень вимог ч. 3 ст.  24 КЗпП України та Постанови КМУ № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття  працівника на роботу", у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1, згідно наказу від 11.09.2017 № 3 допущено до роботи ОСОБА_4 з 11.09.2017, а повідомлення Державній фіскальній службі про прийняття працівника на роботу відправлено 15.09.2017, та у порушення пункту 2.5 глави 2 Інструкції про порядок  ведення трудових книжок працівників № 58, у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1, не ведуться особисті картки працівників форми № П-2 та не ознайомлюються працівники із кожним записом, що заносяться до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, (переведення і звільнення, працівники ознайомлені під розписку. 
		Приписом за № ХС1985/1147/АВ/2П від 03.07.2018 у відповідності до змісту якого ФОП ОСОБА_1  зобов'язано  у строк  до 03.08.2018  усунути  недоліки  в  частині:  а)          донарахувати та виплатити індексацію заробітної плати працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, та як протягом червня-грудня 2017 року настав період індексувати заробітну плату вищезазначеним працівникам, що ФОП ОСОБА_8, зроблено не було; б) нарахувати та виплатити заробітну плату працівникам кафе "Імперіал" та магазину "Вікторія" за червень 2018 року; в) відобразити дані створення відомості та дати видачі заробітної плати у відомостях нарахування та виплати заробітної плати, зокрема у відомості на заробітну плату за березень 2018 року; г) донарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки найманому працівнику ОСОБА_6, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017; д) провести коригування заробітної плати за березень-грудень 2017 року в частині складання розрахунку заробітної плати за час щорічної відпустки ОСОБА_7, та за липень-грудень 2016 року ОСОБА_5
		Не дивлячись на те, що строк для усунення недоліків за даним приписом не настав, посадовими особами Головного управління Держпраці у Херсонській області у відношенні ФОП ОСОБА_1, 24.07.2018 винесено дві постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, а саме: 
		- постанова про накладення штрафу в сумі 3723 грн. за порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 83 КЗпП  не нарахування та не виплати найманому працівнику при його звільненні грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної відпустки. ФОП ОСОБА_1 згідно наказу № 3 від 27.04.2018 звільнила кухаря ОСОБА_6,  у відомості на зарплату за квітень  2018 року у частині "нараховано" є відомості про нарахування заробітної плати за 9 робочих днів, а сума остаточного розрахунку з працівником чи компенсація за дні невикористаної відпустки відсутні, хоча з наказу від 04.12.2017 № 6  видно, що щорічну відпустку надавалось ОСОБА_6 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, тобто, кухарю ОСОБА_6 належить отримати компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. У порушення вимог  п. 10 розділу IV ПКМУ № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" не проведено коригування на коефіцієнт підвищення за проміжок часу до підвищення посадових окладів сума заробітної плати за час щорічної відпустки. При розрахунку заробітної плати за час щорічної відпустки  ОСОБА_7 не провела коригування заробітної  плати за березень-грудень 2017 року, схожа ситуація з розрахунку заробітної плати за час щорічної  відпустки ОСОБА_5 - не коригувалась заробітна плата за липень-грудень 2016 р.,
		- постанова по накладення штрафу в сумі 111690 грн. 00 коп. за  порушення вимог ч.6 ст. 95 КЗпП України, ст. 33 Закону України "Про оплату праці" не нараховується та не виплачується індексація заробітної плати трьом працівникам, протягом червня-грудня 2017 року працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, та липень-грудень 2017 року ОСОБА_7
		Позивач вважає, що вищезазначені постанови винесені незаконно є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач посилається на те, що  мінімальний розмір заробітної плати відноситься до мінімальних державних гарантій в оплаті праці, разом з тим індексація не є  в розумінні ст. 85 КЗпП нормою оплати праці, не являється гарантією чи компенсацією для працівників, а входить до структури заробітної плати (до складу фонду  додаткової зарплати), тому індексація не є мінімальною гарантією в оплаті праці. Примірники акта інспекційного відвідування були надані на ознайомлення та підписання не в останній день перевірки , а 04.07.2018, а індексація зарплат  червня та липня була виплачена 04.07.2018, індексацію зарплати ОСОБА_7 нараховано та виплачено  03.07.2018.. Коригування середньої заробітної плати допускається  з урахуванням фінансових можливостей. Якщо госпрозрахункові підприємства чи фізична особа - підприємець не мають можливості провести коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів (тарифних ставок), то приймається рішення про зменшення коефіцієнта коригування, виходячи з фінансової спроможності підприємства. Рішення про застосування коефіцієнта коригування 1.00 в зв'язку з фінансовими можливостями було оформлено наказом, який наданий до заперечень поти  акту інспекційного відвідування.
		Ухвалою суду від 09.08.2018 відкрито  провадження у справі, справа розгядалась в загальному позовному провадженні.
		07.09.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить  відмовити в задоволенні позову, мотивуючи тим, що  ФОП ОСОБА_1 було обґрунтовано притягнено до відповідальності за  порушення, що стосуються несвоєчасної та не у повному обсязі виплати заробітної плати за час  відпусток (постанова №ХС 1985/1147/АВ/2П/ІП-ФС), та за недодержання мінімальних гарантій  в оплаті праці (постанова №ХС 1985/1147/АВ/2П/МТ-ФС). Актом інспекційного відвідування підтверджено факт не коригування ФОП ОСОБА_1 заробітної плати за час щорічної відпустки ОСОБА_5, ОСОБА_7 на коефіцієнт підвищення за проміжок часу до підвищення посадових окладів, невиплату  при звільненні компенсації  ОСОБА_6 за невикористану відпустку. Щодо посилань позивача на застосування  коефіцієнту коригування заробітної плати та відпускних у 2017, 2018 роках в розмірі 1.00, то відповідач зазначає про ненадання  при здійснення інспекційного відвідування вказаних документів інспектору. Крім цього, відповідно до Порядку №100 , у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві повинно здійснити коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення. При цьому вказана норма передбачає, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Листами Мінпраці від 15.10.2007 р. № 250/06/186-07, від 24.10.2008 р. № 696/13/84-08 з цього питання надавались роз'яснення, зокрема, надавались роз'яснення щодо можливості підприємства з врахуванням фінансових можливостей застосовувати менший коефіцієнт коригування, зазначаючи , що зменшення коефіцієнта коригування не позбавляє підприємства обов'язку провести. Застосовуючи коефіцієнт коригування в розмірі 1.00, жодного коригування не відбувається. Відповідач зазначає, що протягом червня-грудня 2017р. настав  період індексувати заробітну плату працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, та липень-грудень 2017 року ОСОБА_7, індексація не проведена. На дату складання акту інспекційного відвідування, інспектору  праці не надавались "відомості на зарплату" за червень та липень 2017 із нарахуванням  індексації заробітної плати та з датою видачі суми індексації 04.07.2018 р.
		Підготовче засідання відбулось 10.09.2018 з перервою до 09.10.2018. 
		09.10.2018 суд закрив підготовче провадження та за письмовою згодою  сторін, розпочав розгляд справи по суті.
		Розгляд справи було відкладено на 07.11.2018, в подальшому оголошена перерва до 13.11.2018.
		Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, крім доводів, викладених в позовній заві, також  зазначають  про відсутність  підстав для проведення перевірки позивача, перелік яких наведено у статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877- V ( далі  Закону №877-V) . Підставами для здійснення позапланових заходів є: звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Тому інспектор Держпраці мав перевіряти   тільки питання, які були викладені у  заяві ОСОБА_10 Крім того,  відповідачем не надано доказів погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. 
		Представники позивача звертають увагу суду, що примірники акта інспекційного відвідування були надані на ознайомлення та підписання не в останній день перевірки , а 04.07.2018, а індексація зарплат  червня та липня була виплачена 04.07.2018. Крім того, ОСОБА_6 були також нараховані відпускні, індексація та повідомлення про  необхідність прибути за отриманням грошових коштів, разом з тим вона не прибула д позивача за отриманням повного розрахунку.
		Представник відповідача в свою чергу зазначив, що усунення порушення шляхом виплати 04.07.2018 індексації за червень та липень 2017 року  є частковим  усуненням порушення. А крім того, відповідно до пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Норми Закону №877-V при проведені інспекційного відвідування застосовуються у комплексі із спеціальними  нормами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердж. Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, оскільки статтею 259 КЗпП України (як законодавчою нормою) встановлено особливий порядок здійснення державного нагляду. Порядок не містить обмежень у перевірки не тільки того кола питань, яке зазначає працівник у зверненні, також не містить норм щодо обов'язкового узгодження із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю),  проведення такої перевірки. 
		Дослідивши докази, заслухавши свідка, пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини.
		ОСОБА_1 є приватним підприємцем, здійснює діяльність у сфері ресторанів, надання послуг мобільного харчування,  роздрібної торгівлі переважно продуктами  харчування, напоями та тютюновими виробами,  а саме  в кафе «Імперіал» смт. Чаплинка Херсонської області.
		До  Головного управління Держпраці у Херсонській області  надійшла заява  ОСОБА_10 про те, що вона працювала у ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_8, які допустили по відношенню до неї  порушення законодавства про працю .
		На підставі даного звернення Головним управлінням Держпраці у Херсонській області було видано наказ № 581 від 18.06.2018  "Про проведення інспекційного відвідування", в тому числі ФОП ОСОБА_1  з питань дотримання вимог законодавства про працю, в частині оформлення трудових відносин, оплати праці, гарантій для неповнолітніх та працівників на час виконання державних або громадських обов'язків. 19.06.2018 Головним управлінням Держпраці  у Херсонській області було видано направлення № 828   головному державному інспектору Дудченко Н.В. для проведення інспекційного  відвідування ФОП ОСОБА_1  на підставі звернення громадян  від 13.06.2018, з направленням позивач ознайомлений 02.07.2018. 
		Інспектором був складений акт інспекційного відвідування № ХС1985/1147/АВ від 03.07.2018, в якому вказано, зокрема, що в порушення вимог ч. 6 ст. 95  Кодексу законів про працю України, статті 33 Закону України "Про оплату праці" ФОП ОСОБА_1 не нараховується та не виплачується індексація заробітної плати, протягом червня-грудня 2017 року настав період індексувати  заробітну плату  кухарям ОСОБА_5 та ОСОБА_6, офіціанту ОСОБА_7 період індексування наступив з липня по грудень 2017 року.
		Так ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мали  зарплату за червень, липень 2017 року 3200 грн., із серпня 2017 року розмір зарплати був підвищений до  3265 грн. та залишався незмінним  до кінця 2017 року.
		В порушення ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 83 КЗпП  наказом № 3 від 27.04.2018 позивач звільнила кухаря ОСОБА_6, у відомості на зарплату за квітень  2018 року у частині «нараховано» є відомості про нарахування заробітної плати за 19 робочих днів, а сума остаточного розрахунку з працівником чи компенсація за дні невикористаної відпустки відсутні, хоча з наказу від 04.12.2017 № 6 видно, що щорічну відпустку надавалось ОСОБА_6 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, тобто, кухарю ОСОБА_6 належить отримати компенсацію за всі дні невикористаної відпустки за період 01.01.2018 - 27.04.2018. 
		В порушення вимог п. 10 Постанови  КМУ № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої  заробітної плати" ФОП ОСОБА_1 при розрахунку заробітної плати за час щорічної відпустки ОСОБА_7 не провела  коригування заробітної плати за березень-грудень 2017 року , схожа ситуація в розрахунку заробітної плати за час щорічної  відпустки ОСОБА_5 - не коригувалась заробітна плата за липень-грудень 2016 року. ОСОБА_7 надана відпустка з 07.03.2018, відпускні обчислювались виходячи з  розрахунку 112 грн. 67 коп.  середнього заробітку за день , з урахуванням зарплати  3200 грн. за період березень-липень 2017 р., 3265 грн. за серпень-грудень 2017 року, 3723 грн. за січень-лютий 2018 року. Що стосується ОСОБА_5, то  відпустка  була їй оформлена з 08.07.2017 на 24 дні, при цьому розрахунок відпускних  здійснений виходячи з  середнього заробітку 79 грн. 51 коп., при цьому взята до уваги зарплата за період  липень-листопад 2016 року в розмірі 1470 грн.,  зарплата  за грудень 2016 року 1600 грн., зарплата за січень-червень  2017 року 3200 грн.
		Акт інспекційного відвідування підписаний із запереченнями, в яких  вказано, що  заробітна плата   з 01.08.2017 працівникам була збільшена з 3200 грн. до 3265 грн., тому індексування заробітної плати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наступив з червня по липень 2018 року, щодо ОСОБА_7 в липні 2018 року. 03.07.2018  була виплачена індексація   в повному розмірі.  Коефіцієнт коригування заробітної плати та відпускних  був прийнятий в розмірі 1,00  виходячи з фінансової неплатоспроможності позивача.
		Заперечення були розглянуті та листом від 12.07.2018 № 01-08/4443 відхилені.
		Розгляд справи про  накладення штрафу  відбувся 24.07.2018, про що позивач був повідомлений.
		          За результатами проведеного інспекційного відвідування інспектором та складеного акту інспекційного відвідування від 03.07.2018 були винесені два приписи про усунення виявлених порушень, датовані також 03.07.2018 з терміном їх виконання до 10.07.2018 та до 03.08.2018 відповідно.  Приписом за № ХС1985/1147/АВ/2П від 03.07.2018 було зобов'язано  ФОП ОСОБА_1 у строк до 03.08.2018 донарахувати та виплатити індексацію заробітної плати працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, так як протягом червня-грудня 2017 року настав період індексувати заробітну плату вищезазначеним працівникам, що ФОП ОСОБА_1, зроблено не було; донарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки найманому працівнику ОСОБА_6,  провести коригування заробітної плати за березень-грудень 2017 року, в частині складання розрахунку заробітної плати за час щорічної відпустки ОСОБА_7, та за липень-грудень 2016 року ОСОБА_5, та інші вимоги. Другий припис суд не досліджує, оскільки викладені в ньому вдіомості  не мають відношення до предмету спору.
		Посадовими особами Головного управління Держпраці у Херсонській області у відношенні ФОП ОСОБА_1, 24.07.2018 винесено дві постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, а саме: 
		- постанова № ХС 1985/1147/АВ/2П/МТ-ФС від 24.07.2018 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн. 00 коп. на підставі абз. 4  ч.2 ст. 265 КЗпП України,
		- постанова № ХС 1985/1147/АВ/2П/ІП-ФС від 24.07.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3723 грн. 00 коп. на підставі  абз. 8  ч.2 КЗпП України
		Позивач не погодився  з прийнятими постановами про  накладення штрафів, тому звернувся до суду з даним позовом. 
		Предметом даної справи є законність постанов Головного управління Держпраці у Херсонській області про  накладення на позивача  штрафів, які позивач просить скасувати.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, слід зазначити таке.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
		Відповідно до п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю .  Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
		Зокрема пп. 1 п. 5 Порядку № 295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.
		Відповідно до підп. 2 п. 11 Порядку  здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги.
		Відповідно до п. 12  вказаного Порядку - вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання. 
		Відповідно пунктів 19-24 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.  Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Пунктом 27 Порядку №295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Частиною 4 статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року № 877-V (далі Закон №877-V) визначено, що заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
		При цьому, частиною 5 статті 2 Закону №877-V передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
		Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений ч.2 ст.265 КЗпП України, частинами 2-7 ст.53 Закону України "Про зайнятість населення" та Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою КМ України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок № 509). Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі Порядок №509) визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
		Згідно положень п.11, п.12 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 26 квітня 2017 року №295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
		1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
		2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
		3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
		4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
		5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
		6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
		7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
		Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
		Відповідно до ст. 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку заробітна плата  підлягає індексації у встановленому порядку. 
		Статтею 33 Закону України "Про оплату праці" визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. 
		Також, згідно ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
		Згідно п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі - Порядок № 1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати надбавки, премії, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші виплати, що мають постійний характер.
		Останнє підняття заробітної плати   відбулось в січні 2017 року, посадові оклади працівникам позивача з 01 січня 2017 року встановлені в розмірі 3200 грн. Індекс споживчих цін у 2017 році становив: січень 2017 року - 101,1 %; лютий 2017 року - 101 %; березень 2017 року - 101,8 %; квітень 2017 року - 100,9 %; травень 2017 року - 101,3 %; червень 2017 року - 101,6 %; липень 2017 року - 100,2 %; серпень 2017 року - 99,9 %; вересень 2017 року - 102 %; жовтень 2017 року - 101,2 %; листопад 2017 року - 100, 9 %, грудень - 101,0%. Відповідно даних Держстату встановлено, що приріст індексу споживчих цін перевищив поріг 103 відсотки у травні 2017 року, отже, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з 1 червня 2017 року. А тому індексувати заробітну плату працівникам належало з червня 2017 року. 
		Суд розглянув доводи відповідача про те, що індексація з червня по грудень 2017 року  працівникам не нараховувалась та не виплачувалась ОСОБА_5, ОСОБА_6,  за липень-грудень 2017 р. ОСОБА_7 та встановив, що   вказані працівники позивача мали  зарплату за червень, липень 2017 року 3200 грн., із серпня 2017 року розмір зарплати був підвищений до  3265 грн. розпорядженням № 1/2 від 28.07.2017 та залишався незмінним  до кінця 2017 року.
		Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що накладений на позивача штраф в сумі 111690 грн. стосувався такого порушення як  не нарахування  та не виплата індексації заробітної плати протягом червня 2017 - грудня 2017 року працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_6,   ОСОБА_7 
		Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.  Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2017 рік" з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у наступному  місячному розмірі  3200 гривень. Стаття 33 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 № 108/95-ВР передбачає, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
		Порядок проведення індексації грошових доходів   населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок № 1078). Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другом. У травні 2017 року індекс споживчих цін перевищив 103,94 %, тому індексацію треба нараховувати та виплачувати з  01.06.2017. Позивач не заперечує той факт, що у червні та липні 2017 року виплата заробітної плати відбувалась без проведення індексації. Фактично  індексація в розмірі 62 грн. 31 коп. за червень 2017 року була нарахована та виплачена тільки 04.07.18  ОСОБА_5, ОСОБА_7 ,  що підтверджується  відомістю на зарплату, надану позивачем суду та при  подання до відповідача заперечень на акт інспекційного відвідування.було виплачено індексацію за червень, липень 2017 року. Індексація за липень 2017 року була виплачена ОСОБА_5 та ОСОБА_7  04.07.2018.
		Щодо ОСОБА_6, то  доказів виплати  їй індексації зарплати за червень, липень 2017 року суду не надано.
		З 01.08.2017 позивачем було збільшено суму заробітної плати працівникам з 3200 до 3265 грн.,  тому в серпні  2017 року  індексація не повинна проводитись. Серпень 2017 року є базовим місяцем для цілей нарахування поточної індексації, та точкою відліку для розрахунку коефіцієнта індексації, індекс  споживчих цін за серпень приймають  за 1 або 100%.  Починаючи з  вересня 2017 року необхідно розраховувати  приріст індексу споживчих цін.  Індекс інфляції  у  вересні 102 %, у жовтні 102%, у жовтні 101,2 %, у листопаді 100,9 %, у грудні 2017 року - 101,0%. Право на індексацію в умовах інфляції може виникнути тільки на третій місяць після підвищення окладу. Тому індексації за вересень-листопад 2017 року позивач проводити не був зобов'язаний, в грудні 2017 року необхідно було  врахувати  загальний індекс 3.2, та провести індексацію заробітної плати за грудень 2017 року. Доказів нарахування та  виплати індексації зарплати  за грудень 2017 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6  позивач суду не надав, не надавав він  такі докази і при інспекційному відвідуванні. 
		Ненарахування індексації заробітної плати  за наявності підстав є порушенням ст. 95 КЗПП,  і відповідно  мінімальних  державних гарантій в оплаті праці. Тобто, індексація це гарантія, яка закріплена в КЗпП. Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у  десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно  порушення. В даному випадку розмір штрафу становив 111690 грн. за трьох працівників. Таким чином, висновки інспекційного відвідування щодо недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці  частково підтвердились при  розгляді справи в суді, позивач необгрунтовано  не  нарахував та не виплатив працівникам ОСОБА_5, ОСОБА_7 індексацію за  грудень 2017 року, а  ОСОБА_6 індексацію за червень, липень 2017 року, грудень 2017 року.  
		Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Мінімальними державними гарантіями в оплаті праці є не лише мінімальна заробітна плата, але й норми і гарантії в оплаті праці, які передбачені частиною першою статті 12 Закону України "Про оплату праці", а саме:- норми оплати праці за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо., - гарантії в оплаті праці для працівників - оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів, тощо.
		Доводи позивача про те, що індексація не є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою, оскільки додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України "Про оплату праці"), суд вважає помилковими, оскільки  індексація заробітної плати закріплена в Кодексі законів про працю (ст. 95) та підлягає обов'язковому проведенню у встановленому законодавством порядку.  Правомірність вказаної позиції підтверджено в рішенні  Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №816/2325/16, де зокрема зазначено, "як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, індексація заробітної плати є і мінімальною  державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується  працівників і їх сімей".
		В даному випадку, ФОП ОСОБА_1 було притягнено до відповідальності саме за порушення, що стосуються недодержання мінімальних гарантій оплати праці у вигляді не виплати індексації до заробітної плати, хоч при цьому і неправильно, на думку суду, визначений період, в який було допущено  порушення. Суд вважає, що  порушення допущено тільки за грудень 2017 року по відношенню до ОСОБА_5, ОСОБА_7, а  не за червень-грудень 2017 року (індексація була виплачена, хоч  і з затримкою), за червень, липень, грудень 2017 року по відношенню до ОСОБА_6, як вказано  в постанові, але на розмір штрафу дана помилка не впливає, оскільки розмір штрафу залежить від кількості працівників, щодо яких  скоєно порушення, десятикратний розмір мінімальної заробітної плати  на момент виявлення порушення за кожного працівника (абз.4 ч.2 ст. 265 КЗпП України).
		Позивач наказом № 3 від 27.04.2018 звільнила кухаря ОСОБА_6, у відомості на зарплату за квітень  2018 року у частині "нараховано" є відомості про нарахування заробітної плати за 8 робочих днів, а сума остаточного розрахунку з працівником,  чи компенсація за дні невикористаної відпустки відсутні, хоча з наказу від 04.12.2017 № 6 видно, що щорічну відпустку надавалось ОСОБА_6 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, тобто, кухарю ОСОБА_6 належить отримати компенсацію за всі дні невикористаної відпустки за період 01.01.2018 - 27.04.2018. 
		Надана позивачем суду відомість на зарплату за квітень 2018 року про  нарахування та виплату ОСОБА_6 відпускних не є належних доказом такої виплати, оскільки відсутній підпис ОСОБА_6 про отримання зарплати.
		Щодо  порушення  ч. 1 ст. 116 та ч. 1 ст. 83 КЗпП, не нарахування та не виплата при звільненні грошової компенсації за невикористані дня щорічної відпустки, то позивач дане порушення не спростував. Матеріали справи свідчать про те, що  позивач наказом № 3 від 27.04.2018 звільнила кухаря ОСОБА_6, при цьому  компенсацію за невикористану відпустку їй не виплачено. ОСОБА_6 належала компенсація за невикористану відпустку за 2018 рік  тривалістю пропорційно  відпрацьованому часу (01.01.2018 по 31.12.2018), це вбачається з наказу від 04.12.2017 № 6 про надання попередньої відпустки за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Надана позивачем відомість на зарплату за квітень 2018 року містить  нарахування відпускних  в сумі 913 грн. 52 коп. за 8 днів невикористаної відпустки, але  не є  належних доказом такої виплати, оскільки відсутній підпис ОСОБА_6 про отримання зарплати.
		Що стосується такого порушення як не коригування відпускних  на коефіцієнт зарплати при підвищенні  посадових окладів (порушення п. 10 Постанови КМ України від 08.02.1995  № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати")працівникам ОСОБА_7 та ОСОБА_5,  то позивач не заперечує  фактичних обставин, але вважає, що має право застосовувати коефіцієнт 1,00 з урахуванням  фінансових можливостей, зниженням рентабельності та недостатністю обігових коштів. Пункт 10 Постанови КМ України від 08.02.1995  № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", передбачає, що  у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. 
		Наказом № 1/1 від 01.11.2016 (п.2)  було  встановлено  коефіцієнт коригування заробітної плати та відпускних  у 2017 році в розмірі 1.00 виходячи  з фінансової неспроможності позивача, заниження рентабельності та недостатністю обігових коштів (арк. справи 25). Міністерством  соціальної політики України  від 17.05.2018 № 838/0/101-18 було дано роз'яснення, що коригування середньої заробітної плати передбачено для того, щоб працівники у випадку підвищення окладів (тарифних ставок) при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її розрахунку відповідно до норм Порядку не втрачали у заробітку. При цьому госпрозрахункові підприємства, організації та фізичні особи - підприємці коригування заробітної плати проводять з урахуванням їх фінансових можливостей. Якщо госпрозрахункові підприємства чи фізична особа - підприємець не мають можливості провести коригування середньої заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадових окладів (тарифних ставок), то приймається рішення про зменшення коефіцієнта коригування, виходячи з фінансової спроможності підприємства. Рішення про зменшення коефіцієнта коригування в зв'язку з фінансовими можливостями оформлюється наказом, який обов'язково повинен бути погоджений з профспілковим комітетом або іншим уповноваженим представляти інтереси працівників органом. При цьому в наказі обумовлюються причини, які не дозволяють провести коригування в повному обсязі (зокрема, зниження рентабельності, обсягів виробництва; недостатність обігових коштів тощо). Коефіцієнт, на який необхідно провести коригування виплат, обчислюється шляхом ділення окладу (тарифної ставки), встановленої після підвищення, на оклад (тарифну ставку), який працівник мав до підвищення.
		Відповідно до Порядку №100, при обчисленні відпускних ОСОБА_7 у березні 2018 року та ОСОБА_5 у липні 2017 року, в періоді, який  був розрахунковим для обчислення середньої заробітної плати, відбувалось неодноразове підвищення посадових окладів, тому позивач повинний був здійснити коригування заробітної плати на коефіцієнт підвищення. Вказана вимога є обов'язковою до виконання. Позивач мав право застосовувати  з врахуванням фінансових можливостей  менший коефіцієнт коригування, разом з тим зменшення коефіцієнта коригування не позбавляє  обов'язку провести таке коригування. Встановлення коефіцієнта коригування в розмірі 1.00, означає, що  фактично  коригування не відбувається. Позивач не довів суду існування  обставин, які позбавляли його можливості  здійснювати коригування заробітної плати -  докази тяжкого фінансового стану, або інші. З огляду на викладене, суд погоджується з доводами  відповідача про порушення вимог п.10 Порядку №100 позивачем.
		Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування, а саме відсутність підстав для такого  відвідування,  суд зазначає наступне. До відвідування інспектор був допущений та позивачем надані всі необхідні документи, акт інспекційного відвідування отримав 04.07.2018. Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивачем не було заявлено  позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення інспекційного відвідування, а тому суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутність підстав для видачі наказу на проведення відвідування. Крім того, суд вважає, що допуск  до інспекційного відвідування  нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні такого відвідування, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування постанов про накладення штрафів може бути лише неправильність їх прийняття по суті.
		Посилання представника позивача в судовому засіданні на приписи  Закону №877, та твердження про  першочергове їх застосування у випадку колізій між Законом № 877 та Постановою  №295, суд вважає необґрунтованим, оскільки Закон № 877 регулює питання  прийнятті актів та здійснення перевірок у сфері господарської діяльності, а не інспекційних   відвідувань у сфері праці. Ч.4 ст. 2 Закону № 877 передбачено, що  заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Статтею 259 КЗпП України (як законодавчою нормою) встановлено особливий порядок здійснення державного нагляду. Крім того,  при здійсненні контролю у сфері праці слід користуватись нормами конвенцій Міжнародної організації праці і не обмежуватись вимогами Закону №877. Щодо доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування, а саме відсутність підстав для ,  суд зазначає наступне. До відвідування інспектор був допущений та позивачем надані всі необхідні документи, акт інспекційного відвідування отримав 04.07.2018. Зі змісту позовної заяви судом встановлено, що позивачем не було заявлено  позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про проведення інспекційного відвідування, а тому суд розглядає справу виключно в межах заявлених позовних вимог та не приймає до уваги доводи позивача щодо відсутність підстав для видачі наказу на проведення відвідування. Крім того, суд вважає, що допуск  до інспекційного відвідування  нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні такого відвідування, у зв'язку з чим за умови такого допуску підставою для скасування постанов про накладення штрафів може бути лише неправильність їх прийняття по суті.
		Посилання представника позивача в судовому засіданні на приписи  Закону №877, та твердження про  першочергове їх застосування у випадку колізій між Законом № 877 та Постановою  №295, суд вважає необґрунтованим, оскільки Закон № 877 регулює питання  прийнятті актів та здійснення перевірок у сфері господарської діяльності, а не інспекційних   відвідувань у сфері праці. Ч.4 ст. 2 Закону № 877 передбачено, що  заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Статтею 259 КЗпП України (як законодавчою нормою) встановлено особливий порядок здійснення державного нагляду. Крім того,  при здійсненні контролю у сфері праці слід користуватись нормами конвенцій Міжнародної організації праці і не обмежуватись вимогами Закону №877. Також суд звертає увагу позивача на те, що  постанова КМУ від 26.04.2017 № 295  є діючою, не визнання  такою що не  відповідає чинному законодавству, тому її норм є обов'язковими для сторін та суду. 
		Оскільки факт не нарахування та не виплати  індексації заробітної плати, не виплати  компенсації за невикористану відпустку та не коригування відпускних  підтверджується належними доказами, які були досліджені судом, враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи, та приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, суд вважає, що відповідач у справі, який є органом державної виконавчої влади та у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час прийняття постанов про накладення штрафів  від 24.07.2018, діяв   у спосіб, який визначено чинним законодавством, у зв'язку з чим підстави для визнання протиправним та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень відсутні.
		Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Проведеним судовим розглядом не виявлено факту порушення оскарженими рішеннями владного суб'єкта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі оплати праці, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові. Суд враховує, що позовні вимоги про визнання протиправними  дій посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області щодо ухвалення постанов про накладення штрафів у відношенні позивача є  тотожними по суті  позовним вимогам скасування  постанов  ГУ Держпраці про  накладення штрафів  № ХС 1985/1147/АВ/2П/МТ-ФС від 24.07.2018 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн. 00 коп. на підставі абз. 4  ч.2 ст. 265 КЗпП України,  № ХС 1985/1147/АВ/2П/ІП-ФС від 24.07.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3723 грн. 00 коп. на підставі  абз. 8  ч.2 КЗпП України.
		Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".
		Позивач при подання позову переплатив суму судового збору. За дві вимоги майнового характеру позивач має сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше  0,4 розміру прожиткового  мінімуму для працездатних осіб та не більше 5  розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в даному випадку 1154 грн. 13 коп.,  позивачем сплачено 5331 грн. Судовий збір в розмірі 1154 грн. 13 коп. відноситься на позивача і не відшкодовується, оскільки в задоволенні позову відмовлено. Зайво сплачений судовий збір  4176 грн. 87 коп. має бути повернутий за заявою позивача. На день винесення рішення така заява не надійшла, що не позбавляє його подати таку заяву окремо.
		Керуючись ст.ст. 241-243, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		вирішив:
		 
		Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позову визнання протиправними дій в частині ухвалення постанов та про скасування постанов Головного управління  Держпраці у Херсонській області  № ХС 1985/1147/АВ/2П/МТ-ФС від 24.07.2018 про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 111 690 грн. 00 коп.,  № ХС 1985/1147/АВ/2П/ІП-ФС від 24.07.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3723 грн. 00 коп. .
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції,який ухвалив відповідне рішення.   
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була  подана  у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили  після закінчення апеляційного розгляду справи.
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний  26 листопада 2018 р. 
		 
		Суддя                                                                                                                  Хом'якова В.В.
		кат. 10.4.1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...