Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14026/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2018. Зареєстровано: 28.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2018.
Дата набрання законної сили: 12.02.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		м. Київ
		26 листопада 2018 року                                                    № 826/14026/18
		 
		 
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України, треті особи: Президент України Порошенко Петро Олексійович, Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, про визнання протиправним та скасування рішення, 
		    
		У С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Ради національної безпеки і оборони України, треті особи: Президент України Порошенко Петро Олексійович, Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, у якому просить:
		-          визнати протиправним та скасувати рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», в частині включення ОСОБА_1 до пункту 348 Додатку 1 до рішення - переліку фізичних осіб до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції) у вигляді: блокування активів - тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним йому майном; запобігання виведенню капіталів за межі України; інших санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (зупинення фінансових операцій); блокування інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів, зокрема: «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_28», «ІНФОРМАЦІЯ_8», «ІНФОРМАЦІЯ_26», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_29», «ІНФОРМАЦІЯ_29», «ІНФОРМАЦІЯ_27», « ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23», «ІНФОРМАЦІЯ_25», «ІНФОРМАЦІЯ_24», « ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_10», ІНФОРМАЦІЯ_13», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_18», «ІНФОРМАЦІЯ_17», «ІНФОРМАЦІЯ_15», «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_11», «ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_16», «ІНФОРМАЦІЯ_14», «ІНФОРМАЦІЯ_20»), строком на три роки.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що включення ОСОБА_1 до переліку осіб, відносно яких мають бути застосовані санкції, є безпідставним та не грунтується на положеннях міжнародного та національного законодавства України, оскільки законним шляхом не доведено порушення ним національних інтересів, національної безпеки, сувернітету і територіальної цілісності України, здійснення терористичної діяльності, порушення прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
		26.09.2018 до суду від Апарату Ради національної безпеки і оборони України надійшли пояснення, у яких зазначено, що рішення Ради національної безпеки і оборони України не може бути оскаржене у суді окремо від Указу Президента України, яким воно введено в дію, з огляду на що, даний спір не підлягає розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва. Також, наголошено на тому, що Рада національної безпеки і оборони України не має статусу юридичної особи та інформація про неї не внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а в свою чергу Апарат Ради національної безпеки і оборони України є державним органом, що здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України, з огляду на що, Апарат Ради національної безпеки і оборони України не наділений повноваженнями представляти відповідача в судах. (а. с. 104-108)
		20.09.2018 до суду від Служби безпеки України надійшли письмові пояснення, у яких представник третьої особи наголосив, що згідно пункту 348 Додатку 1 оскаржуваного рішення, персональні санкції застосовано до ОСОБА_5. Також, зауважено, що в додатку 1 оскаржуваного позивачем рішення взагалі відсутня фізична особа з прізвищем ОСОБА_1, а отже оскаржуване позивачем у даній справі рішення не створює правових наслідків та не впливає на його права та обов'язки. (а. с. 91-94)
		24.09.2018 через канцелярію суду від Національного банку України до суду надійшли письмові пояснення, у яких представник третьої особи зазначив про те, що Національним банком України на виконання вимог п. 4 Рішення від 02.05.2018 забезпечено реалізацію і моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). (а. с. 95-103)
		02.10.2018 до суду представником третьої особи - Кабінету Міністрів України подано пояснення, у яких зазначено, що Кабінет Міністрів України  своїм розпорядженням № 258-р від 18.04.2018 «Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» надав пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій, які стали підставами для запровадження санкцій згідно рішення РНБО від 02.05.2018, а отже, відсутні правові підстави для задоволення позову. (а. с. 113-117)
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2018 залучено Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим до участі у справі в якості третьої особи.
		30.10.2018 до суду від Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим надійшли письмові пояснення, у яких постійний представник Президента України в Автономній Республіці Крим звернув увагу на те, що відповідно пункту 348 Додатку 1 оскаржуваного рішення, персональні санкції застосовано до ОСОБА_5, а також в додатку 1 оскаржуваного позивачем рішення відсутня фізична особа з прізвищем ОСОБА_1, з огляду на що зі змісту позовної заяви та додатків до неї не убачається зв'язок між позивачем у даній справі та ОСОБА_1 щодо якого введено персональні санкції. (а. с. 144-158)
		Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
		Як убачається з матеріалів справи, Указом Президента України № 126/2018 від 14.05.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
		Відповідно до пункту 1 даного рішення, Рада національної безпеки і оборони України вирішила підтримати пропозиції щодо застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкції), внесених Кабінетом Міністрів України, Службою безпеки України та Національним банком України.
		Застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком 1 та юридичних осіб згідно з додатком 2.
		Згідно з п. 348 Додатку 1 до вказаного вище рішення, до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) згідно з внесеними пропозиціями, у вигляді блокування активів - тимчасового обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним йому майном, запобігання виведенню капіталів за межі України, інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим Законом (зупинення фінансових операцій; блокування інтернет-провайдерами доступу до ресурсів, у тому числі до їх субдоменів, зокрема «ІНФОРМАЦІЯ_1», «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_28», «ІНФОРМАЦІЯ_8», «ІНФОРМАЦІЯ_26», «ІНФОРМАЦІЯ_2», «ІНФОРМАЦІЯ_3», «ІНФОРМАЦІЯ_29», «ІНФОРМАЦІЯ_29», «ІНФОРМАЦІЯ_27», « ІНФОРМАЦІЯ_22», «ІНФОРМАЦІЯ_23», «ІНФОРМАЦІЯ_25», «ІНФОРМАЦІЯ_24», « ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_4», «ІНФОРМАЦІЯ_10», ІНФОРМАЦІЯ_13», «ІНФОРМАЦІЯ_21», «ІНФОРМАЦІЯ_18», «ІНФОРМАЦІЯ_17», «ІНФОРМАЦІЯ_15», «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_5», «ІНФОРМАЦІЯ_11», «ІНФОРМАЦІЯ_12», «ІНФОРМАЦІЯ_19», «ІНФОРМАЦІЯ_16», «ІНФОРМАЦІЯ_14», «ІНФОРМАЦІЯ_20» на три роки.
		З метою з'ясування підстав для включення ОСОБА_1 до переліку осіб, до яких необхідно застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), адвокатом «АО Могильницький та партнери» Журавлем А.Ю. направлено адвокатські запити про надання інформації та копій документів, а саме:
		-           04.06.2018 № 04/06-1-вих-18 Міністру закордонних справ України Клімкіну П.А. щодо надання інформації про компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав, які на виконання пункту 5 Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 проінформовано Міністерством закордонних справ України щодо запровадження санкцій та розгляду такими органами питання щодо запровадження аналогічних обмежувальних заходів;
		-           04.06.2018 № 04/06-2-вих-18 Секретарю Ради національної безпеки і оборони України Турчинову О.В. про надання інформації та копій документів, що підтверджують надання Кабінетом Міністрів України, Службою безпеки України та Національним банком України пропозицій про застосування до фізичної особи ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), підстав включення ОСОБА_1 до переліку осіб щодо яких застосовуються обмежувальні заходи та з інших питань;
		-           04.06.2018 № 04/06-3-вих-18 Прем'єр-міністру України Гройсману В.Б. про надання інформації та копій документів, що підтверджують надання Кабінетом Міністрів України до Ради національної безпеки і оборони України пропозицій про застосування до фізичної особи ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), підстав включення ОСОБА_1 до переліку осіб щодо яких застосовуються обмежувальні заходи та з інших питань;
		-           04.06.2018 № 04/06-4-вих-18 Голові Національного банку України Смолію Я.В про надання інформації та копій документів, що підтверджують надання Національним банком України до Ради національної безпеки і оборони України пропозицій про застосування до фізичної особи ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), підстав включення ОСОБА_1 до переліку осіб щодо яких застосовуються обмежувальні заходи та з інших питань;
		-           04.06.2018 № 04/06-5-вих-18 Голові Служби безпеки України Грицаку B.C. про надання інформації та копій документів, що підтверджують надання Службою безпеки України до Ради національної безпеки і оборони України пропозицій про застосування до фізичної особи ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), підстав включення ОСОБА_1 до переліку осіб щодо яких застосовуються обмежувальні заходи та з інших питань. (а. с. 37-76)
		За результатами розгляду адвокатського запиту Національним банком України листом № 25-0012/32252 від 12.06.2018 надана інформація, згідно якого Національний банк України не вносив на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних осіб, у тому числі щодо ОСОБА_1, та не є розпорядником зазначеної інформації.
		Кабінетом Міністрів України листом № 10132/0/2-18 від 12.06.2018 надана інформація, згідно з якою розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 257 «Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», № 258 «Про внесення пропозицій щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», від 10.05.2018 № 312 «Про внесення пропозицій щодо продовження строку застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» не містять інформації про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1
		У відповіді Служби безпеки України № 8/1/1-7165 від 11.06.2018 на адвокатський запит зазначено, що Служба безпеки України не володіє відомостями про надання до Ради національної безпеки і оборони України пропозицій щодо застосування до фізичної особи ОСОБА_1 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
		Позивач, не погоджуючись з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» в частині включення ОСОБА_1 до пункту 348 Додатку 1 до рішення, та вважаючи, що вони суперечать вимогам законодавства, оскільки обмежують зміст та обсяг існуючих прав, свобод і гарантій ОСОБА_1, передбачених Конституцією України, звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
		Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Верховною Радою України, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, прийнято Закон України «Про санкції» (надалі по тексту також - Закон № 1644-VII).
		Відповідно до положень ст. 1 Закону № 1644-VII з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність. Застосування санкцій не виключає застосування інших заходів захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
		Так, приписами ч. 1 ст. 2 Закону № 1644-VII визначено, що правову основу застосування санкцій становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закони України, нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, рішення Ради національної безпеки та оборони України, відповідні принципи та норми міжнародного права.
		У свою чергу, ст. 3 Закону України «Про санкції» визначено підстави для застосування санкцій, зокрема:
		1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб'єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
		2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй;
		3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу;
		4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об'єднаних Націй.
		Підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб'єктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої. (ч. 3 цієї статті)
		Положеннями ст. 5 Закону України «Про санкції» визначено порядок застосування, скасування та внесення змін до санкцій.
		Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд Ради національної безпеки та оборони України Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, Службою безпеки України.
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
		Рішення щодо застосування санкцій повинно містити строк їх застосування, крім випадків застосування санкцій, що призводять до припинення прав, та інших санкцій, які за змістом не можуть застосовуватися тимчасово.
		Рішення про внесення змін до санкцій приймається органом, що прийняв рішення про їх застосування відповідно до цього Закону, за власною ініціативою або на підставі пропозицій органів державної влади, зазначених у частині першій цієї статті.
		Таким чином, законодавством України передбачено підстави та порядок застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
		Навіть визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права не є абсолютними та можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету й безсторонності суду.
		Частиною 3 ст. 106 Конституції України встановлено, що Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 7 ст. 107 Конституції України Рада національної безпеки та оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.
		Правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України, її склад, структуру, компетенцію і функції визначає Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України».
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.  
		Згідно зі ст. 2 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функціями Ради національної безпеки і оборони України є: 1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони; 2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;                       3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
		У свою чергу, ст. 5 цього Закону визначено, що головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.
		Рішення Ради національної безпеки та оборони України вводяться в дію указами Президента України.
		Таким чином, відповідач у справі є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України, до функцій якого віднесена координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.
		Стаття 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
		1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
		2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
		4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
		5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
		6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України)
		З системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для набуття законної сили рішеннями Ради національної безпеки і оборони України є введення їх в дію відповідними указами Президента України та, відповідно, на переконання суду, скасування рішення відповідача пов'язане з оскарженням та скасуванням акту, яким дане  рішення введено в дію, оскільки саме по собі рішення РНБО без застосування встановленої процедури набуття ним юридичної сили не створює для позивача жодних правових наслідків, не змінює стану суб'єктивних прав, з огляду на що жодним чином не впливає на його обов'язки.
		Крім того, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, у даному випадку суд приходить до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, що позбавляє суд можливості задовольнити позов.
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Ураховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то понесені судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 72 - 77, 90, 241 - 247, 255, 257, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		    В И Р І Ш И В :
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ради національної безпеки і оборони України, треті особи: Президент України Порошенко Петро Олексійович, Кабінет Міністрів України, Служба безпеки України, Національний банк України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Н.М. Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...