Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/1983/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 11-673апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А НО В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 805/1983/17а
		Провадження № 11-673апп18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року (суддя Голубова Л. Б.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року (у складі колегії суддів Геращенка І. В., Арабей Т. Г., Міронової Г. М.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (далі - Управління ПФУ), Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Маріупольська ОДПІ) про стягнення незаконно утриманої пенсії (недоїмки) та відшкодування моральної шкоди,
		УСТАНОВИЛА:
		У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління ПФУ та Маріупольської ОДПІ, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь незаконно утриману пенсію (недоїмку) в розмірі 429 грн 96 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн.
		Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, закрив провадження в цій справі на підставі п. 1,  4 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України 
		(далі -КАС України; у редакції, чинній на момент постановлення вказаної ухвали), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а також є такі рішення, що набрали законної сили з того самого спору і між тими самими сторонами.
		У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 серпня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції. 
		Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05 червня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
		Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
		Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, був зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 12 грудня 2008 року знаходився на спрощеній системі оподаткування. Також позивач перебуває на обліку як пенсіонер та отримує пенсію по інвалідності.
		Управління ПФУ нарахувало ОСОБА_3 зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та сформувало вимогу від 05 липня 2013 року № ф-2232 про сплату недоїмки з єдиного внеску за 2011 рік у розмірі 2 тис. 312 грн 07 коп., яку позивач оскаржив до адміністративного суду.
		Донецький окружний адміністративний суд постановою від 06 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 жовтня 2014 року, позов задовольнив частково. Визнав незаконними дії Управління ПФУ щодо прийняття вимоги та скасував вимогу від 05 липня 2013 року № ф-2232 в частині сплати боргу у розмірі 684 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		25 липня 2013 року Управління ПФУ направило до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - ВДВС) заяву про відкриття виконавчого провадження на підставі вимоги від 05 липня 2013 року № ф-2232 про сплату недоїмки в розмірі 1 тис. 628 грн 07 коп. 
		09 серпня 2013 року постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги від 05 липня 2013 року 
		№ ф-2232.
		У жовтні 2013 року ОСОБА_3 подав до Донецького окружного адміністративного суду позов до Управління УПФ про визнання незаконними дій відповідача при поданні заяви до виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження по стягненню недоїмки в розмірі 1 тис. 628 грн 07 коп. із зобов'язанням відкликати заяву про стягнення (справа № 805/14080/13-а).
		За результатами розгляду цієї справи Донецький окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2013 року відмовив у задоволенні позову.
		Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2013 року скасував рішення суду першої інстанції. Визнав незаконними дії Управління УПФ та зобов'язав відкликати з ВДВС заяву від 25 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження, прийнятої на підставі вимоги від 05 липня 2013 року № ф-2232 про стягнення з ОСОБА_3 недоїмки в розмірі 1 тис. 628 грн 07 коп.
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з цивільним позовом до Управління УПФ про стягнення незаконно утриманої з пенсії недоїмки єдиного внеску в розмірі 429 грн 96 коп (справа № 263/11024/16-ц).
		За результатами розгляду цієї цивільної справи Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області рішенням від 25 жовтня 2016 року позов задовольнив.
		Апеляційний суд Донецької області 24 січня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції і відмовив у задоволенні позову, оскільки недоїмку єдиного внеску у розмірі 429 грн 96 коп. Управління УПФ не отримувало, а зазначені кошти надійшли на рахунковий рахунок ОДПІ, яка і є належним відповідачем у справі. 
		ОСОБА_3 оскаржив в касаційному порядку рішення Апеляційного суду Донецької області від 24 січня 2017 року. До цього часу справу не вирішено.
		У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області з новим цивільним позовом до Управління УПФ та ОДПІ, в якому просив стягнути незаконно утримані з його пенсії кошти в розмірі 429 грн 96 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн.
		Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області ухвалою від 24 квітня 2017 року закрив провадження у справі і роз'яснив ОСОБА_3 право на звернення з таким позовом у порядку адміністративного судочинства.
		24 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління УПФ та ОДПІ, у якому просив стягнути з відповідачів на його користь незаконно утриману пенсію в розмірі 429 грн 96 коп. та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2 тис. грн.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що стягнута з його пенсії на підставі постанови державного виконавця недоїмка з єдиного внеску в розмірі 429 грн 96 коп підлягає поверненню, оскільки рішенням суду зобов'язано УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя відкликати з Жовтневого ВДВС Маріупольського МУЮ заяву від 25 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження, прийнятої на підставі вимоги від 05 липня 2013 року № ф-2232.
		Однак, Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року, закрив провадження в цій справі, мотивуючи тим, що заявлені в ній вимоги належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини стосуються порушення майнових прав позивача, які регулюються Цивільним кодексом України. Також суд зробив висновок, що спір про право на грошові кошти вже розглянуто за приписами цивільного судочинства у справі № 263/11024/16-ц.
		Велика Палата Верховного Суду не поділяє таку правову позицію, виходячи з такого.
		Позовні вимоги стосуються повернення безпідставно, на думку позивача, стягнутих за вимогою Управління УПФ грошових коштів з пенсії ОСОБА_3 на рахунок сплати єдиного внеску відповідно до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2464-VI).
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що судами помилково зазначено, що такий спір вже розглянуто за правилами цивільного судочинства у справі № 263/11024/16-ц, оскільки у даній справі позовні вимоги пред'явлені до двох суб'єктів владних повноважень (ПФУ та ОДПІ), отже суб'єктний склад правовідносин (порівняно з цивільним позовом) інший, тобто судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що набрали законної сили, не має.
		Вирішуючи питання стосовно юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду керується таким. 
		Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
		Згідно із ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального Кодексу України(у цьому випадку й далі - в редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		Водночас завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).
		Справою адміністративної юрисдикції в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 КАС України).
		Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України). 
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судами попередніх інстанцій належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких була перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		У преамбулі Закону № 2464-VI (у редакції, чинній на час винесення Пенсійним фондом вимоги) зазначено, що цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
		Відповідно до п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове  державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, а недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не  нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.
		Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.
		Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що страхові кошти - кошти, які формуються за рахунок сплати єдиного внеску та надходжень від фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються відповідно до закону.
		Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону № 2464-VI із страховими коштами, акумульованими на рахунках Пенсійного фонду, здійснюються такі операції: 1) перерахування на рахунки фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до встановлених законом пропорцій розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; 2) повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум; 3) повернення безпідставно стягнених сум єдиного внеску 
		Тобто Пенсійний фонд є суб'єктом владних повноважень, наділений владними управлінськими функціями, і на момент винесення вимоги здійснював відповідно до Закону № 2464-VI адміністрування єдиного внеску.
		11 серпня 2013 року набрав чинності Закон України від 04 липня 2013 року 
		№ 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи», і з 01 жовтня 2013 року Міністерство доходів і зборів України розпочало адмініструвати єдиний соціальний внесок.
		У подальшому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» утворено Державну фіскальну службу як центральний орган виконавчої влади, реорганізувавши Міністерство доходів і зборів шляхом перетворення.
		Відповідно до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, Державна фіскальна служба України (далі - ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
		Пункт 7 цього Положення визначає, що ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати,що правовідносини, які виникають під час виконання Пенсійним фондом, ДФС та їх територіальними органами покладених на них завдань, є публічно-правовими, а справи зі спорів з суб'єктами цих відносин є адміністративними.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір є публічно-правовимта належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про закриття провадження в цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України(у редакції, чинній на час прийняття судових рішень), є помилковим.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України(у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
		Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на продовження розгляду є (…) порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної  ухвали суду першої інстанції та (…) суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 342, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 15 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2017 року скасувати.
		Справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області, Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про стягнення незаконно утриманої пенсії (недоїмки) та відшкодування моральної шкоди, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач    І.В.СаприкінаСудді:    Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима В.І.Данішевська О.С.Золотніков О.Р.Кібенко В. С Князєв Л.М.Лобойко  Н.П.Лященко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.М.Ситнік О.С.Ткачук В.Ю.Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...