Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-25767/10/0570 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); Справи зі спорів фіз. чи юр. осіб із суб’єктами владних повноважень, у тому числі їх органів на місцях, щодо оскарження їх правових актів індивідуальної дії, дій або бездіяльності (крім тих, що пов’язані з публічною службою), (усього), у тому числі:; Державної податкової адміністрації України та її органів (усього); передачі майна у податкову заставу; стягнення податкового боргу.
Надіслано для оприлюднення: 27.11.2018. Зареєстровано: 28.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 28.11.2018.
Дата набрання законної сили: 26.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		26 листопада 2018 року 
		 
		Київ
		 
		справа №2а-25767/10/0570
		адміністративне провадження №К/9901/40938/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Шипуліної Т.М.,  Юрченко В.П., 
		 
		здійснюючи в порядку письмового провадження розгляд касаційної скарги Головного управління ДФС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року (суддя Кірієнко В.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (головуючий суддя Компанієць І.Д., судді: Гаврищук Т.Г., Васильєва І.А.) про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Державного підприємства "Дзержинськвугілля" про стягнення податкового боргу в розмірі 19427437 грн.,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року стягнуто з Державного підприємства «Дзержинськвугілля» на користь Державного бюджету заборгованість з податку на прибуток у розмірі 19427437 грн.; розстрочено виконання зазначеної постанови на сто двадцять місяців за графіком: з січня 2011 року по грудень 2013 року включно в розмірі 50000 грн. щомісячно, а з січня 2014 року по грудень 2018 року в сумі 80000 грн., з січня 2019 року по лютий 2019 року включно в сумі 100000 грн., з березня 2019 року по листопад 2020 року включно в сумі 574000 грн., а з грудня 2020 року в розмірі 573437 грн.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що борг у розмірі 19427437,00 грн. відповідач у встановлені законом строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, а наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи й доказів протилежного Державне підприємство "Дзержинськвугілля" не надало.
		 
		Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, відповідачу відстрочено погашення податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 16187437,00 грн. до 31 грудня 2017 року.
		 
		При цьому, порушуючи питання відстрочення погашення податкового боргу, відповідач посилався на скрутне фінансове становище, в якому перебуває підприємство, оскільки здійснює свою діяльність в зоні проведення антитерористичної операції й в зв'язку з проведенням бойових дій зупинено виробництво вибухових речовин, необхідних підприємству для провадження вугледобувної діяльності на шахтах, внаслідок чого наказом ДП "Дзержинськвугілля" від 01 жовтня 2014 року №175 оголошено простій підприємства; отже відсутність видобутку та реалізації вугілля, проведення бойових дій призвели до погіршення фінансового становища підприємства, відсутності коштів на рахунках, відпусток без збереження заробітної плати працівників, простою, а також заборгованостей зі сплати обов'язкових платежів.
		 
		Постановляючи зазначені ухвали, суди прийшли до висновку про доведеність відповідачем обставин, що перешкоджають належному виконанню ним судового рішення у даній справі та, як наслідок, наявність підстав для відстрочення йому виконання таких зобов'язань на певний строк у відповідності до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Не погоджуючись з постановленими судами попередніх інстанцій ухвалами відповідно від 01 серпня 2017 року та від 03 жовтня 2017 року, Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила вказані рішення судів скасувати та відмовити в задоволенні заяви відповідача про розстрочення податкового боргу.
		 
		В касаційній скарзі Костянтинівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області зазначала, що відповідачем, на її думку, не наведено обґрунтованих обставин, що перешкоджають (ускладнюють або унеможливлюють) належному виконанню судового рішення у даній справі, як і не надано доказів можливості сплати податкового боргу в майбутньому.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
		 
		В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
		 
		З огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 345 КАС України та неявку в засідання суду 21 листопада 2018 року учасників судового процесу, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
		 
		Верховний Суд вже розглядав справи з подібними правовідносинами, а саме:
		- справа №805/1779/15-а; адміністративне провадження №К/9901/2411/17 за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТЕК» про стягнення коштів з рахунків платника податків у розмірі податкового збору з податку на додану вартість у сумі 12363754,56 гривень, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2018 року);
		-  справа №813/8842/13-а; адміністративне провадження №К/9901/37941/18 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби до Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення податкового боргу, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року (постанова Верховного Суду від 27 червня 2018 року).
		 
		Так, Верховний Суд, перевіряючи правильність прийнятих судами попередніх інстанцій рішень щодо відстрочення платникам податків виконання судових рішень про стягнення податкового боргу на підставі статті 263 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), дійшов правового висновку про те, що хоча питання розстрочення або відстрочення постанови суду знаходяться в площині процесуального права, разом з тим його підстави - наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмету спору, у межах спірних правовідносин - від правової природи податкового боргу, а пунктом 5.2 статті 5 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яка встановлює співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, передбачено пріоритет понять, правил, термінів та положень цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування, в зв'язку з чим норми статті 100 ПК України, які регулюють правила розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є спеціальними нормами щодо доказів як підстав для відстрочення податкового боргу (пункт 100.5 ПК України) та порядку погашення податкового боргу (пункт 100.7 ПК України).
		 
		Відповідно ж до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.
		 
		При цьому, розглянувши справи, Верховний Суд вказав, що підстави відстрочення боргового зобов'язання судом, передбачені статтею 263 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), не є вичерпними й мають застосовуватися в сукупності з наведеними вище нормами матеріального права.
		 
		Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, яка розглядає цю справу, вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування статті 100 ПК України у подібних правовідносинах, викладеного раніше у рішеннях Верховного Суду, з огляду на таке.
		 
		Частиною 1 статті 263 КАС України (в редакції, що діяла на час постановлення судами попередній інстанцій оскаржуваних ухвал) було передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
		 
		Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового акта, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
		 
		Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, суд враховує майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.
		 
		Аналогічні положення закріплено й в частині 1 статті 378 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2018 року), за змістом якої за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
		 
		Разом з тим частиною 4 вказаної статті закріплено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		 
		Вказані положення статті 263 (378 в редакції з 15 грудня 2017 року) КАС України не містять застережень щодо можливості визначення у інших правових актах відповідних обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення та необхідності їх врахування судом при вирішенні цього питання.
		 
		Разом з тим у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження визначено завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) через сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Таким чином виконання судового рішення та відповідне виконавче провадження є похідним продовженням відносин здійснення судочинства, спрямованим на забезпечення реалізації права особи на судовий захист, а не первинних спірних правовідносин, права у яких захищаються, але за посередництвом наданої оцінки при прийнятті судового рішення та у визначені ним спосіб та порядку.
		 
		Натомість інститут розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, що регулюється статтею 100 ПК України, є елементом процедури погашення податкового боргу платників податків в межах адміністрування податків та зборів як сукупності рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом (підпункт 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), що узгоджується з визначеною у статті 1 сферою дії ПК України.
		 
		Розстрочення/відстрочення виконання судового рішення (що врегульоване КАС України) за своєю суттю відрізняється від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПК України, оскільки в першому випадку відстрочується/розстрочується саме виконання судового рішення, а не сплата грошового зобов'язання/податкового боргу, вказані процедури реалізуються різними суб'єктами (відповідно судами та контролюючими органами) й за ініціативою різних осіб (розстрочення/відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою сторін, виконавця або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення/розстрочення грошового зобов'язання/податкового боргу може бути порушено виключно платником податків), а також різняться їх нормативним регулюванням (положення КАС України та ПК України); до того ж розстрочення/відстрочення виконання судового рішення є безоплатним, на відміну від розстрочення/відстрочення, передбаченого статтею 100 ПК України.
		 
		Враховуючи наведене, Суд, який розглядає цю справу, вважає, що інститути розстрочення і відстрочення виконання судового рішення та розстрочення і відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків мають різну правову природу та не можуть ототожнюватись, а відтак, постановляючи ухвали у даній справі, суди попередніх інстанцій правильно керувались саме положеннями процесуального законодавства - КАС України.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
		 
		За змістом частин 1 та 4 статті 347 КАС України питання про передачу справи на розгляд палати вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 346 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 346 цього Кодексу.
		 
		На підставі викладеного Суд дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №2а-25767/10/0570 на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
		 
		Керуючись статтями 346, 347 КАС України, Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Справу №2а-25767/10/0570 за позовом Головного управління ДФС у Донецькій області до Державного підприємства "Дзержинськвугілля" про стягнення податкового боргу в розмірі 19427437 грн. передати на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу.
		 
		Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		Т.М. Шипуліна 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...