Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 679/222/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2018.
Дата набрання законної сили: 29.10.2018
Номер судового провадження: 61-34498ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		29 жовтня 2018 року
		м. Київ
		справа № 679/222/17
		провадження № 61-34498 св 18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д.,            Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області; 
		представники позивача: Риштун ІринаАндріївна, Мирончук Інна Миколаївна;
		відповідач - ОСОБА_6;
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 квітня 2017 року у складі судді Базарника Б. І. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,  
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		У лютому 2017 року управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення надміру виплачених грошових коштів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_6 є внутрішньо переміщеною особою з м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим та проживає АДРЕСА_1. Відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, та на підставі заяви ОСОБА_6 від 26 листопада 2014 року йому було призначено щомісячну адресну допомогу для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Таким чином, перебуваючи на обліку в управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, як особа, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (далі - АТО), відповідач отримував відповідні суми державної допомоги.
		Під час проведення державною фінансовою інспекцією в Хмельницькій області ревізії використання коштів, виділених з державного бюджету на виплату адресної грошової допомоги для покриття витрат на проживання,               у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, встановлено, що син ОСОБА_6 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, прибув 08 вересня 2014 року на навчання у загальноосвітню школу № 2                   І-ІІІ ступенів м. Нетішин Хмельницької області з Одеської спеціалізованої школи № 96, де він навчався з першого класу. Окрім того, згідно з довідками про реєстрацію переважного місця знаходження від 11 грудня 2013 року та 07 грудня 2015 року, виданих дружині ОСОБА_6, його неповнолітні діти зареєстровані разом з дружиною по АДРЕСА_2.
		Позивач вважав, що оскільки неповнолітні діти відповідача на момент виникнення обставин, які стали причиною вимушеного переміщення, а саме станом на 14 квітня 2014 року, не проживали на тимчасово окупованій території України та у районі проведення АТО, вони не можуть мати статус внутрішньо переміщених осіб.
		21 жовтня 2016 року ОСОБА_6 було направлено повідомлення про припинення виплати щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, та запропоновано повернути надмірно виплачені кошти у відповідності з чинним законодавством. Добровільно вимога про повернення коштів відповідачем не виконана.
		Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача                  19 160 грн 93 коп. безпідставно виплачених у рахунок щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.                   
		 
		Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 квітня 2017 рокуу задоволенні позову управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що квартира, що належить на праві приватної власності відповідачу та розташована у                                     м. Красноперекопську Автономної Республіки Крим, є офіційно визначеним місцем проживання його дітей, оскільки в цій квартирі до окупації проживав та був зареєстрований їх батько. Той факт, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою з м. Красноперекопська Автономної Республіки Крим позивачем не оспорюється. Вихованням та утриманням неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2,займається його батько, який у зв'язку з окупацією Автономної Республіки Крим був вимушений залишити своє постійне місце проживає, а дитина, яка переїхала разом з ним на підконтрольну Україні територію, фактично набула статусу внутрішньо переміщеної особи. Факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих грошових коштів, які є допомогою переміщеним особам, а також наявності рахункової помилки з боку позивача, судом не встановлено, а, відтак, відсутні правові підстави для стягнення виплачених відповідачу коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року апеляційну скаргу управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, встановлено вичерпний перелік підстав, за яких щомісячна адресна допомога не призначається, проте такої підстави як проживання одного з членів особи не на окупованій території не передбачено. Виплата спірних коштів управлінням безпосередньо не пов'язана з недобросовісністю набувача, тому вимога позивача про повернення грошової допомоги, як неправомірно отриманої, не ґрунтується на вимогах закону (частина перша статті 1215 ЦК України).
		 
		У листопаді 2017 року управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову управління.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не дали належної правової оцінки тому, що відповідно до частини другої статті 1 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визначається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, які стали причиною вимушеного переміщення.
		Також відповідно до частини другої статті 4 вказаного Закону підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
		Отже, неповнолітній син відповідача - ОСОБА_7, 2002 року народження, повинен був проживати у м. Красноперекопську Автономної Республіки Крим разом з відповідачем, а згідно з довідками про реєстрацію переважного місцезнаходження від 11 грудня 2013 року та 07 грудня                 2015 року, виданих Одеським обласним центром обліку бездомних громадян, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір'ю - ОСОБА_8, зареєстрований за місцем свого переважного перебування за адресою Одеського обласного центру обліку бездомних громадян по АДРЕСА_2. У заяві для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, від 26 листопада 2014 року ОСОБА_6 була надана недостовірна інформація щодо місця реєстрації його дитини, а саме вказане зареєстроване місце проживання - м. Красноперекопськ Автономної Республіки Крим.
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вказував, що під час оформлення документів щодо статусу внутрішньо переміщених осіб для себе та членів своєї сім'ї органу соціального захисту населення були повідомлені всі обставини, у тому числі щодо формальної адреси реєстрації місця проживання дітей у м. Одесі, надані всі необхідні документи та їх копії. За результатами розгляду зазначених документів адресна допомога була призначена та виплачувалась певний час.
		Зазначав, що адреса реєстрації місця проживання дітей у м. Одесі ніколи не була та не є їх постійною і дійсною адресою місця проживання, оскільки за цією адресою знаходиться центр надання соціальної допомоги, який надав зазначену адресу реєстрації місця проживання з метою можливості відвідування його дітьми закладів освіти та охорони здоров'я на території м. Одеси.
		За змістом пункту 3 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю.
		До окупації Автономної Республіки Крим в переважній більшості часу він разом із сім'єю мешкав у м. Красноперекопську Автономної Республіки Крим, де родина мала власне житло, проте з урахуванням особливостей його професійної діяльності періодично вони мешкали у м. Одесі, де старша дитина відвідувала школу.
		У м. Нетішині Хмельницької області він із сім'єю проживає весь час протягом 2014-2017 років, повернутися до місця проживання у                                м.Красноперекопську Автономної Республіки Крим не можуть унаслідок тимчасової окупації частини території України.
		Тобто, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення адресної допомоги, наданої на дітей, які фактично проживають у м. Нетішині Хмельницької області та є внутрішньо переміщеними особами.
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У червні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані  судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.  
		 
		Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. 
		 
		Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).
		 
		Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. 
		 
		Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у                   статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.  
		 
		Частинами першою, другою статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
		Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
		Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Судом встановлено, що згідно даних паспорту громадянина України                        серії НОМЕР_1, виданого Красноперекопським міжрайонним відділом головного управління Міністерства внутрішніх справ України Автономної Республіки Крим, ОСОБА_6 з 30 липня 2003 року зареєстрований АДРЕСА_3. 
		 
		20 листопада 2014 року ОСОБА_6 та його неповнолітній син - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, були взяті на облік управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, як особи, переміщені з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення.
		 
		26 листопада 2014 року ОСОБА_6 звернувся до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області із заявою № 00978 про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
		 
		Рішенням управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради від 02 грудня 2014 року про призначення допомоги переміщеним особам на проживання                    ОСОБА_6 та його сину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 26 листопада 2016 року призначено щомісячну допомогу на сім'ю.
		 
		Статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено підстави для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб. Однією з таких підстав є подання особою завідомо недостовірних відомостей.
		 
		Пунктами 10, 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505               (далі - Порядок) встановлено, що уповноважені органи мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення грошової допомоги, а також здійснювати запити та безоплатно отримувати відомості від підприємств, установ та організацій усіх форм власності, необхідні для призначення грошової допомоги та контролю за правильністю її надання.
		 
		Уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім'ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
		 
		Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою з м. Красноперекопська Автономної Республіки Крим, що позивачем не оспорюється; здійснює виховання та утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який переїхав разом з ним на підконтрольну Україні територію та фактично набув статусу внутрішньо переміщеної особи. Факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих грошових коштів, які є допомогою переміщеним особам, а також наявності рахункової помилки з боку позивача, судом не встановлено, а, відтак, відсутні правові підстави для стягнення виплачених відповідачу коштів на підставі статті 1212 ЦК України. При цьому судом правильно зазначено, що пунктом 6 Порядку встановлено вичерпний перелік підстав, за яких щомісячна адресна допомога не призначається, проте такої підстави як тимчасове проживання одного з членів особи не на окупованій території не передбачено.
		 
		Посилання касаційної скарги на те, що неповнолітні діти відповідача разом із матір'ю - ОСОБА_8, були зареєстровані за місцем свого переважного перебування за адресою Одеського обласного центру обліку бездомних громадян по АДРЕСА_2, безпідставні, оскільки неповнолітній син відповідача, як член його сім'ї, переїхав разом з батьком на підконтрольну Україні територію і є внутрішньо переміщеною особою. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		 П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області залишити без задоволення.
		 
		Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 27 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Б. І. Гулько
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...