Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 425/2000/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.11.2018.
Дата набрання законної сили: 22.11.2018
Номер судового провадження: 51-3715км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		22 листопада 2018 року 
		м. Київ
		справа № 425/2000/14-к
		провадження № 51-3715 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря 
		судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		захисників  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (в режимі 
		 відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2015 року щодо 
		 ОСОБА_6 ,
		 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця  
		АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст.187; пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
		 
		ОСОБА_9 ,
		 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
		уродженця та мешканця  
		АДРЕСА_2 ,
		 
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст.187; пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Вироком Рубіжанського міського суду Луганської області від 22 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 12 серпня 2017 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст.15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187; пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Призначено ОСОБА_6 покарання за:
		- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 8років,
		 - ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна,
		 - пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Призначено ОСОБА_9 покарання за:
		- ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі на строк 8років,
		 - ч. 4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього належного йому майна,
		 - пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного йому майна.
		Судові рішення щодо ОСОБА_9 в касаційному порядку не оскаржуються.
		За вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_9 визнано винуватими та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
		Так, 25 травня 2014 року, у вечірній час доби ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , знаходячись у гостях у ОСОБА_11 на АДРЕСА_3 , разом із сусідом останнього ОСОБА_12 спільно вживали спиртні напої.
		Побачивши, що ОСОБА_11 уже спить, а нетверезий ОСОБА_12 пішов додому, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 вирішили заволодіти транспортним засобом останнього - автомобілем ВАЗ «21099», державний номер НОМЕР_1 , який знаходився у дворі будинку потерпілого.
		Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 шляхом вільного доступу проникли на подвір`я будинку ОСОБА_12 та побачили автомобіль. Переконавшись, що у ньому немає сигналізації, а всі двері зачинені, засуджені проникли до приміщення літньої кухні, де почали шукати ключі від автомобіля.
		Побачивши у літній кухні ОСОБА_12 та побоюючись, що він їх помітить і вони будуть викриті та затримані, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , діючи спільно, нанесли йому не менше 4-х ударів ногами та руками в голову і обличчя, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень.
		Після чого, впевнившись, що потерпілий знепритомнів, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжили пошуки ключів, але, не знайшовши їх, взяли кувалду, якою розбили скло дверей зі сторони водійського сидіння, відчинили двері і спробували завести автомобіль, однак не змогли цього зробити через відсутність відповідних навичок.
		Під час пошуку ключів від автомобіля ОСОБА_12 у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 виник злочинний намір, спрямований на заволодіння майном потерпілого.
		Реалізуючи цей намір, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 шляхом вільного доступу проникли до приміщення літньої кухні на подвір`ї будинку та побачили, що ОСОБА_12 , до якого вони раніше застосували насильство, знаходячись на підлозі, почав подавати ознаки життя і намагатись підвестись.
		Маючи на меті заволодіння майном ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 напали на потерпілого та застосували до нього насильство, небезпечне для життя та здоров`я, спричинивши йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер. Після чого вони викрали майно ОСОБА_12 загальною вартістю 5161 грн 25 коп.
		ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , переконавшись у настанні смерті ОСОБА_12 , з метою приховати сліди злочину облили труп потерпілого невстановленою у ході досудового розслідування легкозаймистою речовиною та підпалили його, внаслідок чого на трупі виникли термічні ушкодження, які настали вже після смерті останнього.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , не погоджуючись із судовими рішеннями щодо нього через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що в матеріалах кримінального провадження відсутній звукозапис судового засідання за 06листопада 2014 року, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
		Захисник ОСОБА_8 покладалась на розсуд суду.
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду 
		Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289; ч. 4 ст. 187, пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст.115 КК України в касаційній скарзі засудженим не оспорюються.
		Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження.
		Відповідно до вимог п. 7 ч. 2 ст. 412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.
		Суд звертає увагу на те, що у статті 412 КПК України законодавець визначив, що невід`ємною властивістю поняття «істотність порушення вимог кримінального процесу» є його здатність перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		Отже, системно-структурний аналіз зазначених норм КПК свідчить, що для з`ясування питання про те, як неповне фіксування судового провадження за допомогою технічних засобів вплинуло на законність ухваленого судом рішення, необхідно виходити з «рівня істотності» відхилень від вимог норми кримінального процесуального права.
		Згідно з матеріалами провадження, судовий розгляд у суді першої інстанції фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного запису, під час судового засідання вівся журнал судового розгляду.
		До матеріалів провадження додані журнал судового засідання, а також технічний носій інформації, на якому зафіксовано всі процесуальні дії, проведені на стадії підготовчого провадження, судового розгляду зі всіма етапами (допит обвинувачених, свідків, потерпілої, дослідження документів, судові дебати, останнє слово обвинувачених), та неповна інформація про судове засідання 06листопада 2014 року, коли продовжувався допит обвинувачених. 
		ОСОБА_10 під час касаційного провадження підтвердив, що 06листопада 2014 року відбувався частковий допит його та ОСОБА_9 й не заперечував проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.
		Крім того, з журналу судового засідання вбачається, що допит ОСОБА_10 та ОСОБА_9 проводився не тільки 06 листопада 2014року, а й у інших судових засіданнях.
		На підставі викладеного та системного аналізу зазначених норм права, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Суд дійшов висновку про те, що неповне фіксування на технічному носії інформації допиту обвинувачених 06 листопада 2014 року при тому, що учасники судового провадження не заперечували проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними, не перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване рішення, а тому не може визнаватись у цьому кримінальному провадженні істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою 24 листопада 2016 року у постанові № 5-1 кс (15) 16.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, зокрема, за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_10 , ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, на яких визнав їх необґрунтованими, при цьому належним чином умотивував своє рішення.
		Крім того, Суд звертає увагу на те, що засуджений ОСОБА_10 в апеляційній скарзі доводів про відсутність звукозапису судового засідання за 06листопада 2014 року не висловлював.
		З огляду на вищезазначене підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_10 . Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд 
		постановив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Рубіжанського міського суду Луганської області від 22квітня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 12серпня 2015 року щодо нього  без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...