Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 157/257/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2018. Зареєстровано: 30.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.
Дата набрання законної сили: 29.12.2018
Номер судового провадження: 1-кп/157/26/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018030090000032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      Справа № 157/257/18
		Провадження №1-кп/157/26/18
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 листопада 2018 рокумісто Камінь-Каширський
		 Камінь-Каширський районний суд Волинської області
		в складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_4 ,
		потерпілого ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018030090000032 про обвинувачення ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Клітицьк, жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з базовою загальною середньою освітою, розлученої, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючої, раніше не судимої,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
		 встановив:
		ОСОБА_6 13 січня 2018 року біля 21 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у кухні житлового будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин, під час конфлікту, умисно нанесла один удар лезом кухонного ножа, якого тримала в правій руці, в ділянку грудної клітки ОСОБА_5 , чим заподіяла потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а саме умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Обвинувачена ОСОБА_6 винуватість в інкримінованому їй злочині визнала повністю. Показала, що 13 січня 2018 року була вдома та готувала святкову вечерю. В будинку також перебував її співмешканець ОСОБА_7 . Біля 20 год. 30 хв. до хати зайшли її рідний брат ОСОБА_8 та її колишній чоловік ОСОБА_5 , які почали розпивати горілку. Разом із ними вона також випила біля 200 г. горілки. Через деякий час ОСОБА_5 розпочав сварку з приводу того, що їх спільна дочка, якій виповнилося 14 років, проживає в одній кімнаті з нею та її співмешканцем ОСОБА_7 . Оскільки вона не реагувала на слова потерпілого, він почав до неї чіплятися та шарпати за одяг. У конфлікт втрутився ОСОБА_7 , який хотів її захистити. У відповідь ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_7 в обличчя і той пішов до іншої кімнати. Після цього він ударив її кулаком в обличчя та один раз ногою в груди, від чого вона залетіла під кухонний стіл. Підвівшись, вона продовжила нарізати продукти для вечері. Потерпілий не припиняв сварки та знову почав чіплятися до неї. Не стерпівши цього вона, відмахуючись, вдарила ОСОБА_5 у груди кухонним ножем, який у цей момент був у її руках. Після цього вона вибігла на вулицю, куди поділа ніж не пам`ятає. Щоб трохи заспокоїтися вона запропонувала своїй подрузі ОСОБА_9 сходити на каву. По дорозі до бару « ІНФОРМАЦІЯ_2 », куди вони прямували з ОСОБА_9 , її затримали працівники поліції. Також додала, що не мала на меті заподіяти потерпілому ножове поранення, а лише хотіла відмахнутися від нього, однак у цей момент в її руці опинився ніж. Просить суворо не карати, зважити, що в неї на утриманні знаходиться неповнолітня дочка та немічний батько. 
		Крім повного визнання обвинуваченою своєї вини у скоєному, її винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_5 , який вказав, що 13 січня 2018 року він разом зі своїм колишнім шваґром ОСОБА_8 пішли до будинку останнього, щоб випити горілки. В згаданому будинку, окрім ОСОБА_8 , проживають також неповнолітня дочка потерпілого, його колишня дружина ОСОБА_6 та її співмешканець ОСОБА_7 . Спиртне розпивали на кухні. До них приєдналася обвинувачена, яка також випила трохи горілки. З останньою в нього виникла суперечка з приводу того, що її співмешканець живе в одній кімнаті з його дочкою та користується речами, які колись належали йому. В їх розмову втрутився ОСОБА_7 , який почав йому дорікати. Розізлившись він ударив ОСОБА_7 в обличчя. У відповідь ОСОБА_6 нанесла удар йому, від якого він ударився в міжкімнатні двері, в яких вилетіла шиба. У свою чергу він наніс кілька ударів обвинуваченій. У відповідь на це вона вдарила його ножем у груди, після чого вибігла на вулицю. Вважає, що вина в конфлікті лежить на них обох. Також вказав, що на даний час вони з обвинуваченою примирилися, претензій до останньої він не має та просить її суворо не карати. 
		Показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що 13 січня 2018 року ввечері до неї зателефонувала ОСОБА_6 та запросила на каву. Коли вона зайшла до будинку обвинуваченої, там відбувалася сварка між нею та потерпілим. Під час даного конфлікту ОСОБА_6 вдарила кухонним ножем ОСОБА_5 у груди, а сама вибігла на вулицю. Після цього вона з обвинуваченою пішли на каву до бару «Вероніка», по дорозі до якого ОСОБА_6 затримала поліція. Конфлікт обвинуваченої з потерпілим відбувався біля 21 год. 30 хв.
		Показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , чергових лікарів приймального відділення Камінь-Каширської ЦРЛ, які надавали першу медичну допомогу потерпілому ОСОБА_5 та оглядали обвинувачену ОСОБА_6 . Свідки підтвердили, що при поступленні ОСОБА_5 на приймальне відділення в нього було діагностовано проникаюче ножове поранення грудної клітки. В обвинуваченої ОСОБА_6 була виявлена гематома в області параорбітальної ділянки ока справа. Крім того, обоє перебували в стані алкогольного сп`яніння. 
		Винуватість обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується також дослідженими в судовому засіданні документами, зокрема, рапортом оперативного чергового від 13.01.2018 року (а.с. 64), протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 71), з яких встановлено, що тілесні ушкодження потерпілому були нанесені біля 21 год. 30 хв. 13 січня 2018 року в житловому будинку АДРЕСА_1 . Протоколом огляду предметів від 15.01.2018 року (а.с. 73) підтверджується, що ножове поранення було завдано потерпілому в ділянку грудей зліва. З протоколу проведення слідчого експерименту від 07.02.2018 року (а.с. 80), під час проведення якого ОСОБА_5 детально розповів та показав на статистові, яким чином обвинувачена завдавала йому удари ножем, був встановлений механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. 
		Висновком судово-медичної експертизи № 27 від 26.01.2018 року (а.с. 87), підтверджується той факт, що потерпілому були завдані тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани грудної клітки зліва, лівобічного пневмотораксу, лівобічної підшкірної емфіземи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
		Стосовно тверджень захисника про те, що ОСОБА_6 в момент скоєння інкримінованого їй злочину діяла в умовах необхідної оборони і не перевищила її меж, що є підставою вважати її невинуватою, суд вважає зазначити таке. 
		У відповідності до ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови від 26 квітня 2002 року № 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. Перехід використовуваних при нападі знарядь або інших предметів від нападника до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінчення посягання. При розгляді справ даної категорії суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		Як було встановлено з показань свідка ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_5 та показань самої ОСОБА_6 конфлікт між нею та потерпілим відбувався в помешканні обвинуваченої, в присутності ОСОБА_9 , рідного брата обвинуваченої ОСОБА_8 та її співмешканця ОСОБА_7 . Також було встановлено, що даний конфлікт переріс у бійку саме з ініціативи обвинуваченої, яка першою завдала удару рукою в обличчя обвинуваченому, що свідчить про її досить впевнену поведінку по відношенню до потерпілого. За таких обставин досить сумнівним є те, що ОСОБА_6 перебувала в умовах, що реально загрожували її життю та здоров`ю, за яких єдиним ефективним способом відвернути посягання щодо неї є застосування такого знаряддя як ніж. Крім того, слід взяти до уваги висновок судово-психологічної експертизи № 441, де вказано, що ОСОБА_6 на момент інкримінованих їй дій, у стані фізіологічного афекту не перебувала. Даний висновок свідчить, що обвинувачена мала можливість цілком адекватно діяти в ситуації, що склалася, та в інший спосіб уникнути або припинити посягання потерпілого щодо неї. 
		Таким чином, оцінюючи досліджені під час судового розгляду докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачена ОСОБА_6  вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки умисно заподіяла потерпілому ОСОБА_5 тяжке тілесне ушкодження, а саме умисне тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , суд не вбачає. До обставин, які обтяжують її покарання, суд відносить вчинення злочину щодо колишнього подружжя та особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.
		Виходячи з наведеного, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, обставини його вчинення, особу винної, зокрема, її посередню характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, яку вона виховує одна, а також те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, свою вину у скоєному визнала повністю, приймаючи до уваги думку потерпілого, який просить обвинувачену суворо не карати, суд вважає, що призначення обвинуваченій ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій вона притягується до кримінальної відповідальності, зі звільненням від відбуття даного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд не вбачає.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись статтями 368, 370 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України із застосуванням ст. 76 КК України ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо вона протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази: чоловічу балонову куртку, світло-сірий чоловічий светр, чоловічий светр синього кольору, чоловічу кофту з довгим рукавом, безрукаву бавовняну футболку чорного кольору, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області, повернути потерпілому ОСОБА_5 . 
		Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Камінь-Каширський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		 
		Головуючий:   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...