Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1240/2741/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; бюджетної системи та бюджетного процесу; державного боргу.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2018. Зареєстровано: 30.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 27.02.2019
Результат оскарження 27.02.2019 Перший апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: п/1240/2917/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		9.3
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		23 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2741/18
		Луганський окружний адміністративний суд
		у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
		 
		за участю
		секретаря судового засідання Шляхтун М.М.
		та 
		представників сторін:
		від позивача -не прибув
		 
		від відповідача - не прибув
		 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні справу 
		за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» 
		до Державної казначейської служби України 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (далі  позивач) до Державної казначейської служби України (далі  відповідач), в якому позивач просить:
		- визнати бездіяльність Державної казначейської служби України, повязану з тривалим невиконанням і зупиненням виконання судового рішення у адміністративній справі № 812/1695/13-а, протиправною;
		- зобовязати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виконання судового рішення у адміністративній справі № 812/1695/13-а шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення провадження з безспірного списання коштів державного бюджету.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні в Державній казначейській службі України з травня 2014 року перебуває виконавчий лист, виданий Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а, про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетного відшкодування з податку на додану вартість сумі 1479012,00 грн.
		З метою зясування причини затримки виконання судового рішення позивач листом від 05 червня 2018 року за № 130000/100000-23 звернувся до відповідача. 17 липня 2018 року відповідачем надано відповідь від 09 липня 2018 року № 5-08/182-11117 про те, що починаючи з липня 2016 року відповідачем призупинено безспірне списання коштів за судовими рішеннями у справах №№ 812/1697/13-а, 812/1695/13-а, 2а/1270/5313/2012. Жодного повідомлення про вчинені дії позивача не було повідомлено. Підставою для призупинення безспірного списання коштів стали листи ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом Для службового користування та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введене в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018. 
		Листом від 02 серпня 2018 року за № 130000/100000-0426, у звязку з неправомірними діями відповідача, позивач запропонував відповідачу відновити стягнення за судовим рішенням у справі № 812/1695/13-а, проте відповіді на своє звернення не отримав.
		З посиланням на положення статті 19 Конституції України, статті 5 Бюджетного кодексу України, статей 2, 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, пунктів 4, 13, 14, 15, 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року за № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45), позивач вважає дії відповідача щодо зупинення виконання судового рішення протиправними та просить відновити свої порушені права шляхом зобовязання відповідача здійснити дії щодо виконання судового рішення. 
		Державна казначейська служба України позов не визнала, про що подала відзив на позовну заяву від 04 жовтня 2018 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 51-54). 
		Заперечуючи проти позову, Державна казначейської служби України зазначила, що на виконанні в ДКС України обліковуються виконавчі документи про стягнення бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія». Власником акцій приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» виступає ПАТ «НК «Роснефть» (м. Москва, Софійська набережна, 26/1). Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 02 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з яким ПАТ «НК «Роснефть» включено до переліку юридичних осіб, наведеного у додатку 2 до цього рішення, та застосовано до ПАТ «НК «Роснефть» обмежувальні заходи, зокрема, блокування активів  тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном, обмеження торгівельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України. Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з яким обмежувальні заходи застосовані до ПАТ «НК «Роснефть», змінено та викладено в такій редакції: запобігання виведенню капіталів за межі України, заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах. З огляду на приписи постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654 «Про затвердження реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», забороняється проведення операцій, які мають на меті, сприяють або можуть сприяти уникненню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями), а також порушують, сприяють або можуть сприяти порушенню обмежень установлених спеціальними економічними та іншими обмежувальними заходами (санкціями). За інформацією, яка розміщена на офіційному веб-сайті ПАТ «НК «Роснефть», повідомляється що приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» фактично не здійснює господарську діяльність з IV кварталу 2014 року «у звязку з форс-мажорними обставинами в Україні». Вказане свідчить про те, що перерахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь позивача може сприяти подальшому виведенню капіталу ПАТ «НК «Роснефть» за межі України, оскільки підтвердження здійснення товариством господарської діяльності на території України та підтвердження намірів використання присуджених сум коштів в господарській діяльності товариством казначейству не надано.
		Також відповідач зазначив, що листами ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» повідомлено відповідача про здійснення перевірочних заходів щодо позивача на предмет вчинення його службовими особами дій, спрямованих на фінансування тероризму, та порушено питання призупинення операцій з бюджетними коштами щодо товариства.
		Крім того, відповідач звернув увагу на те, що позивач помилково в обґрунтування позовних вимог посилається на Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки вказаний Закон поширюється виключно на обмежене коло рішень суду про стягнення коштів, а саме тих, де стягнення відбувається з визначеного переліку субєктів-боржників. Подані ж позивачем виконавчі документи містять резолютивну частину про відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість з Державного бюджету, а не з державного органу, підприємства чи юридичної особи у розумінні цього Закону.
		Разом з тим, відповідач вказує, що відповідно до інформації, зазначеної в листах контролюючого органу від 22 серпня 2016 року та 18 квітня 2017 року, залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість у справі № 812/1695/13-а складав 1479012,00 грн, а станом на 18 квітня 2017 року складає 0,00 грн.
		Користуючись правом на подання заяв по суті справи, приватним акціонерним товариством «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» подана відповідь на відзив від 12 жовтня 2018 року б/н, в якій позивач вказує, що неприпустимо зупинення виконання рішення на підставі листів ОСОБА_1 безпеки України, які не є нормою права. Щодо рішення Ради національної безпеки та оборони від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», то ним було запроваджено персональні санкції щодо ПАТ «НК «Роснефть», а не щодо юридичних осіб, у яких ПАТ «НК «Роснефть» є власником істотної участі. До персонального списку позивач не був внесений. Крім того, позивач зазначає, що Казначейство не зверталося до нього з запитом щодо припинення господарської діяльності. З огляду на зазначене, позивач вважає, що у відповідача не було відповідної компетенції на зупинення виконання судового рішення в одноособовому порядку на підставі пункту 13 Порядку № 845. Посилання відповідача щодо неможливості застосування Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» позивач вважає необґрунтованими, оскільки відповідачами у справі, за рішенням у якій видано виконавчий документ, - є державні органи влади: Державна фіскальна служба і Державна казначейська служба України. Разом з тим, позивач зазначає, що доводи відповідача щодо неузгодженості суми стягнення є необґрунтованими з огляду на те, що 22 серпня 2016 року та 18 квітня 2017 року він отримав листи від податкового органу про залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість, який у справі № 812/1695/13-а склав 1479012,00 грн, а станом на 18 квітня 2017 року складає 0,00 грн, але зазначена сума є непогодженою, що є одночасно підставою для відкладення безспірного списання коштів до отримання відповідного документу про погодження зі стягувачем суми, оскільки сума зменшилась за час виконання судового рішення. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів не наділений повноваженнями відкладення виконання судового рішення для проведення або очікування проведення узгодження, якщо відсутні погоджені зі стягувачем дані про зменшення суми, яка підлягає стягненню (арк. спр. 76-83).
		Користуючись правом на подання заяв по суті справи, Державною казначейською службою України подані заперечення на відповідь на відзив від 17 жовтня 2018 року б/н, в яких відповідач вказав, що дії казначейства щодо зупинення безспірного списання коштів за виконавчим листом, який виданий Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а, слід розглядати в сукупності та взаємозвязку з діючими нормами законодавства та наявності лише законних підстав для відшкодування податку на додану вартість. Крім того, відповідач зазначає, що стаття 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не може застосовуватися до процедури стягнення за виконавчим листом від 10 липня 2013 року № 812/1695/13-а, оскільки вона містить порядок виконання рішень суду органами державної виконавчої служби саме з боржника  державного підприємства (арк. спр. 85-86).
		Ухвалою від 17 вересня 2018 року відкрито провадження у справі № 1240/2741/18 за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії; вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засіданні на 10 жовтня 2018 року о 09 год. 30 хв.; витребувано від ОСОБА_1 безпеки України в належним чином засвідчених копіях листи (витяги з листів) від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, направленні на адресу Державної казначейської служби України, про зупинення безспірного списання коштів на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»; інформацію з документальним підтвердженням, в рамках якого провадження перед Державною казначейською службою України порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (арк. спр. 1-2). 
		Ухвалою від 10 жовтня 2018 року повторно витребувано від ОСОБА_1 безпеки України в належним чином засвідчених копіях листи (витяги з листів) від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, направленні на адресу Державної казначейської служби України, про зупинення безспірного списання коштів на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», та інформацію з документальним підтвердженням, в рамках якого провадження перед Державною казначейською службою України порушено питання зупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (арк. спр. 70-71). 
		Ухвалою від 12 листопада 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 23 листопада 2018 року о 13 год. 30 хв. (арк. спр. 102).
		У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 106), заявою від 22 листопада 2018 року б/н просив розглянути справу за його відсутності (арк. спр. 107).
		У судове засідання представник відповідача не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк. спр. 105), заявою від 23 листопада 2018 року б/н просила розглянути справу за її відсутності (арк. спр. 108).
		Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
		Приватне акціонерне товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (ідентифікаційний код 32292929) є юридичною особою, зареєстрованою 16 грудня 2002 року, місцезнаходженням якої є Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Свердлова, буд. 371, офіс 1-А, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17 вересня 2018 року за № НОМЕР_1, та здійснює свою діяльність на підставі статуту (арк. спр. 14-18, 41-44).
		Державна казначейська служба України (ідентифікаційний код 37567646) є юридичною особою, зареєстрованою 09 грудня 2010 року, місцезнаходженням якої є м. Київ, Печерський район, вул. Бастіонна, буд. 6, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 17 вересня 2018 року за № НОМЕР_2 (арк. спр. 45-46).
		Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011 (далі  Положення № 460/2011), Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.
		Згідно з пунктом 2 Положення № 460/2011 Казначейство України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства фінансів України (далі - Мінфін України), іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України і Міністра.
		Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 Положення № 460/2011).
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі № 812/1695/13-а за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість та зобовязання нарахувати пеню апеляційні скарги задоволені частково, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року по справі № 812/1695/13-а скасовано, позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» задоволено частково (арк. спр. 29-33):
		визнано протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області висновку про відшкодування приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» 1479 012,00 грн зменшеного бюджетного відшкодування;
		стягнуто з Державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетну заборгованість у розмірі 1479012,00 грн;
		у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» видано виконавчий лист по справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетної заборгованості розмірі 1479012,00 грн (арк. спр. 21).
		Позивач листами від 08 вересня 2015 року та 18 листопада 2015 року звертався до Державної казначейської служби України з вимогою надати письмову інформацію щодо тривалого невиконання судового рішення і можливих строків отримання стягнутої у судовому порядку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (арк. спр. 23-25, 26-28).
		Листом від 28 січня 2015 року за № 5-08/323-1636 Державна казначейська служба України повідомила позивачу, що на виконанні перебуває більш як 180 судових рішень, зареєстрованих раніше, ніж виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а (арк. спр. 22).
		Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» звернулась до відповідача з листом від 05 червня 2018 року за № 130000/100000-23, в якому запитало інформацію у якій черзі на виконанні, зокрема, знаходиться виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а (арк. спр. 34-35).
		Державна казначейська служба України листом від 09 липня 2018 року № 5-08/182-11117 повідомила, що відповідач призупинив безспірне списання коштів за судовим рішенням у справі № 812/1695/13-а, посилаючись на те, що одним із власників акцій та вигодонабувачів позивача є ПАТ «НК «Роснефть», яке відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке затверджено Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, включено до переліку юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). Крім того, листами ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» порушено питання призупинення операцій з бюджетними коштами, присудженими на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (арк. спр. 36).
		Листом від 02 серпня 2018 року № 130000/10000-0426 позивач запропонував відповідачу відновити стягнення та надати інформацію щодо заходів про виконання безспірного списання коштів бюджету і строків повернення заборгованості (арк. спр. 37-39). 
		Відповіді відповідача на зазначений лист сторонами до суду не надано.
		Отже, предметом спору в даній справі є бездіяльність відповідача щодо невиконання судового рішення про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість внаслідок зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на підставі листів ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введено в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
		Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) (далі  Порядок № 845).
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
		безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (абзац другий);
		боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання (абзац третій);
		виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження" (абзац четвертий);
		стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави (абзац шостий).
		Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (пункт 3 Порядку № 845).
		Відповідно до підпункту 6 пункту 16 Порядку № 845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.
		Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів (пункт 19 Порядку № 845).
		Казначейство здійснює в порядку черговості надходження виконавчих документів безспірне списання коштів державного бюджету в розмірі, встановленому судом або узгодженому органом державної фіскальної служби із стягувачем, та перераховує такі кошти на рахунок стягувача, зазначений у виконавчому документі або його заяві про виконання рішення про стягнення коштів (абзац пятий пункту 23 Порядку № 845).
		Згідно з пунктом 4 порядку № 845 органи Казначейства:
		1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання;
		2) вживають заходів до виконання виконавчих документів;
		3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
		Під час виконання виконавчих документів органи Казначейства відповідно до підпункту 6 пункту 5 Порядку № 845 мають право відкладати, зупиняти безспірне списання коштів і їх перерахування стягувачам у випадках, передбачених законом та цим Порядком.
		Пунктом 13 порядку № 845 регламентовано, що зупинення безспірного списання коштів здійснюється у разі:
		1) зупинення судом виконання:
		виконавчого документа;
		рішення про стягнення коштів;
		3) звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником;
		4) наявності інших передбачених законом обставин.
		Після усунення обставин, що були підставою для зупинення безспірного списання коштів і їх перерахування стягувачам, виконавчий документ виконується відповідно до цього Порядку в порядку черговості, що утворилася на момент усунення таких обставин (пункт 14 Порядку № 845).
		Оскільки на виконанні у Державній казначейській службі України перебуває виконавчий документ про безспірне списання коштів державного бюджету за судовим рішенням про стягнення надходжень бюджету (стягнення з Державного бюджету України на користь платника податків бюджетної заборгованості з податку на додану вартість), на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», яким держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону субєкти: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
		Щодо невиконання відповідачем судового рішення про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість внаслідок зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на підставі листів ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року суд зазначає таке.
		Частиною першою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2229-XII «Про ОСОБА_1 безпеки України» (далі  Закон № 2229-XII) визначено, що ОСОБА_1 безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. 
		Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2229-XII на ОСОБА_1 безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
		До завдань ОСОБА_1 безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (частина друга статті 2 Закону № 2229-XII).
		Пунктом 7 частини другої статті 25 Закону № 2229-XII ОСОБА_1 безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов'язків надається право ініціювати згідно із законом питання накладення на невизначений строк арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них за зверненням особи, яка може документально підтвердити потреби в покритті основних та надзвичайних витрат.
		Особливості провадження у справах за зверненням ОСОБА_1 безпеки України щодо накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них визначені КАС України (до 15 грудня 2017 року статтею 183-4, після 15 грудня 2017 року статтею 284).
		Отже, накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них можливо лише судовим рішенням на підставі позову Голови ОСОБА_1 безпеки України або його заступника.
		ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» не є рішенням суду щодо накладення арешту на активи, які повязані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН.
		Листом від 10 жовтня 2018 року за № 8/1/2-11211 ОСОБА_1 безпеки України повідомила суду, що на адресу Державної казначейської служби України 15 липня 2016 року та 11 вересня 2017 року надіслано інформування, що містять конфіденційну інформацію щодо можливого протиправного проведення операцій з бюджетними коштами посадовими особами підприємств, установ, організацій, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, у тому числі щодо приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», які знищені у встановленому законом порядку (арк. спр. 98).
		На запит відповідача від 08 жовтня 2018 року за № 5-08/2209-16518 щодо надання письмової згоди для надання до суду належним чином засвідчених копій або витягів з листів ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року з грифом «Для службового користування» в частині, що стосується приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», ОСОБА_1 безпеки України листом від 20 жовтня 2018 року за № 8/1/2-11556 не надала Державній казначейській службі України дозволу на направлення до суду копій листів ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, які мають гриф «Для службового користування», внаслідок того, що зазначені листи стосуються діяльності не лише приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», а й інших субєктів господарювання (арк. спр. 63, 93).
		Згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 1085 (у тому числі і в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 року № 79-р), до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, ніколи не входило місто Лисичанськ (Лисичанської міської ради) Луганської області, в якому зареєстроване та здійснює господарську діяльність приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія».
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Відповідно до Додатку в розділі «Луганська область» перший пункт «Міста обласного значення» під номером 8 зазначено: місто Лисичанськ (Лисичанська міська рада).
		Таким чином, місто Лисичанськ (Лисичанська міська рада) Луганської області є населеним пунктом, на території якого з 14 квітня 2014 року здійснювалась та здійснюється по теперішній час антитерористична операція, а не населеним пунктом, на території якого органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
		Отже, надана відповідачу ОСОБА_1 безпеки України інформація щодо можливого протиправного проведення операцій з бюджетними коштами посадовими особами приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» внаслідок знаходження на тимчасово непідконтрольній українській владі території, не відповідає дійсності.
		З викладеного слідує, що листи ОСОБА_1 безпеки України не є нормативно-правовим актом або рішенням органу владних повноважень, не є рішенням суду щодо накладення арешту на активи, які повязані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, а носять інформаційно-рекомендаційний характер для Державної казначейської служби України при здійснення бюджетного відшкодування на користь платників податків, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.
		Отже, у розумінні підпункту 6 пункту 5 та підпункту 4 пункту 13 Порядку № 845 листи ОСОБА_1 безпеки України від 15 липня 2016 року та від 11 вересня 2017 року, на які посилається відповідач, не є іншими передбаченими законом обставинами для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача.
		Щодо невиконання відповідачем судового рішення про стягнення на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість внаслідок зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на підставі рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введено в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, суд зазначає таке.
		Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 14 серпня 2014 року № 1644-VII «Про санкції» (далі  Закону № 1644-VII) з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1644-VII санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також субєктів, які здійснюють терористичну діяльність.
		Отже, Закон № 1644-VII передбачає, що санкції можуть бути застосовані по відношенню як до іноземної юридичної особи, так і до юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента.
		Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1644-VII підставами для застосування санкцій є: 
		1) дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших субєктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод;
		2) резолюції Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки Організації Обєднаних Націй; 
		3) рішення та регламенти Ради Європейського Союзу; 
		4) факти порушень Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Обєднаних Націй.
		Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1644-VII підставою для застосування санкцій також є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також субєктами, які здійснюють терористичну діяльність, дій, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, стосовно іншої іноземної держави, громадян чи юридичних осіб останньої. 
		Частиною першою статті 4 Закону № 1644-VII визначено, що видами санкцій згідно з цим Законом є: 
		1) блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; 
		2) обмеження торговельних операцій; 
		3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України; 
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України; 
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобовязань; 
		6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами; 
		7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах; 
		8) заборона користування радіочастотним ресурсом України; 
		9) обмеження або припинення надання телекомунікаційних послуг і використання телекомунікаційних мереж загального користування; 
		10) заборона здійснення державних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також державних закупівель у інших субєктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом; 
		11) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України; 
		12) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом;
		13) заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави;
		14) припинення видачі дозволів, ліцензій на ввезення в Україну з іноземної держави чи вивезення з України валютних цінностей та обмеження видачі готівки за платіжними картками, емітованими резидентами іноземної держави; 
		15) заборона здійснення Національним банком України реєстрації учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент іноземної держави; 
		16) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність; 
		17) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю; 
		18) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони; 
		19) заборона передання технологій, прав на обєкти права інтелектуальної власності; 
		20) припинення культурних обмінів, наукового співробітництва, освітніх та спортивних контактів, розважальних програм з іноземними державами та іноземними юридичними особами; 
		21) відмова в наданні та скасування віз резидентам іноземних держав, застосування інших заборон вїзду на територію України; 
		22) припинення дії міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; 
		23) анулювання офіційних візитів, засідань, переговорів з питань укладення договорів чи угод; 
		24) позбавлення державних нагород України, інших форм відзначення; 
		25) інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом. 
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо іноземної держави або невизначеного кола осіб певного виду діяльності (секторальні санкції), передбачених пунктами 1-5, 13-15, 17-19, 25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України, вводиться в дію указом Президента України та затверджується протягом 48 годин з дня видання указу Президента України постановою Верховної Ради України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту прийняття постанови Верховної Ради України і є обовязковим до виконання (частина друга статті 5 Закону № 1644-VII). 
		Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також субєктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обовязковим до виконання (частина третя статті 5 Закону № 1644-VII).
		Пунктом 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, виклавши додатки 1 та 2 до зазначеного рішення у редакціях, що додаються.
		Згідно з додатком 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» за порядковим номером 493 до публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснефть» (публичное акционерное общество «Нефтяная компания «Роснефть»), основний державний реєстраційний номер  1027700043502, ідентифікаційний номер платника податків  НОМЕР_3, місцезнаходження юридичної особи  615035, Російська Федерація, м. Москва, наб. Софійська, 26/1, на три роки застосовані такі персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) як запобігання виведенню капіталів за межі України та заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах.
		Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018, яким застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до окремих фізичних і юридичних осіб та внесено зміни до санкцій, застосованих відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року № 126, є актом індивідуальної дії, оскільки стосується прав або інтересів осіб, до яких застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції). 
		Відповідач безпідставно поширює запроваджені рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» обмежувальні заходи (санкції) щодо публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснефть» (публичное акционерное общество «Нефтяная компания «Роснефть»), яке є іноземною юридичною особою, на приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», яке є юридичною особою, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи. Позивач не є особою, стосовно якої вищевказаним рішенням Ради національної безпеки і оборони України вводяться в дію персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).
		З урахуванням вищенаведеного, положення постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», на які посилається відповідач в обґрунтування заперечень проти позову, до спірних правовідносин не застосовуються.
		Отже, у розумінні підпункту 6 пункту 5 та підпункту 4 пункту 13 Порядку № 845 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосовані обмежувальні заходи (санкції) щодо публічного акціонерного товариства «Нафтова компанія «Роснефть» (публичное акционерное общество «Нефтяная компания «Роснефть») як іноземної юридичної особи, на яке посилається відповідач, не є іншими передбаченими законом обставинами для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача.
		З огляду на викладене, невиконання Державною казначейською службою України виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетної заборгованості в сумі 1479012,00 грн, обумовлено безпідставним зупиненням безспірного списання коштів державного бюджету (тобто, за відсутності передбачених законом обставин для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету на користь позивача).
		Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; […].
		Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		В рамках адміністративного судочинства:
		дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
		бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
		рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
		Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).
		Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що невиконання Державною казначейською службою України виконавчого листа про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету є протиправною бездіяльністю відповідача, що свідчить про наявність правових підстав для зобовязання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів позивача.
		Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.
		З огляду на викладене, позов належить задовольнити повністю, лише зі словесним коригуванням обраного позивачем способу судового захисту, який відповідає обєкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним:
		визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1479012,00 грн, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету;
		зобовязати Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1479012,00 грн, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
		Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З огляду на те, що позовні вимоги носять немайновий характер і позов підлягає повному задоволенню, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн.
		Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (ідентифікаційний код 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри (Свердлова), буд. 371, офіс 1-А) до Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Бастіонна, буд. 6) про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити певні дії задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1479012,00 грн, внаслідок безпідставного зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.
		Зобовязати Державну казначейську службу України вчинити дії щодо виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом 10 липня 2013 року у справі № 812/1695/13-а про стягнення з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1479012,00 грн, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету за чергою, яка існувала станом на час зупинення безспірного списання коштів державного бюджету.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (ідентифікаційний код 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський район, вул. Бастіонна, буд. 6) на користь приватного акціонерного товариства Лисичанська нафтова інвестиційна компанія (ідентифікаційний код 32292929, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри (Свердлова), буд. 371, офіс 1-А) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві грн 00 коп.). 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 29 листопада 2018 року. 
		 
		Суддя ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...