Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1113/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2018. Зареєстровано: 30.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: А/855/2196/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 листопада 2018 року                                                     м. Київ  №810/1113/18
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого - судді            Ключковича В.Ю.,
		суддів          Ганечко О.М.,                 
		                                                                                                            Сорочка Є.О.,          
		за участю 
		секретаря судового засідання                    Кузик М.А.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. на рішення Київського окружного адміністративного суду від   20 червня 2018 року (прийняте в пордку спрощеного позовного провадження, повний текст складено 25.06.2018, суддя Панченко Н.Д.) у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до   приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Київської області Лисенко Людмили Володимирівни, третя особа - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - 
		 
		                                                       В С Т А Н О В И В :
		 
		Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Київської області Лисенко Людмили Володимирівни, третя особа - ОСОБА_4, в якому просило:
		- визнати протиправною відмову державного реєстратора - приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Людмили Володимирівни від 14.11.2017 щодо скасування запису про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 27.11.2013 №8386358;
		- скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Людмили Володимирівни від 27.11.2013 №8386358 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
		- зобов'язати державного реєстратора - приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Людмилу Володимирівну зареєструвати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення запису про право власності №3566107 від 27.11.2013 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від   20 червня 2018 року  у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. подало апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від   20 червня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, оскільки приватним нотаріусом допущено істотні порушення процедури реєстрації.
		17.09.2018 від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому такий зазначив, що здійснював державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, щодо якої АТ «Дельта Банк» не має жодних речових прав, оскільки земельна ділянка, що належить ОСОБА_4 не є тотожною земельній ділянці, власником якої є АТ «Дельта Банк», а однаковий кадастровий номер вказаним земельним ділянкам присвоєно внаслідок помилки під час перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру. Вказує, що апеляційна скарга є необґрунтованою, недоведеною, а вимоги в ній не знаходять свого відображення в матеріалах справи.
		У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю - доповідача, думку представника позивача, думку відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк» 01.11.2010 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого АТ «Дельта Банк» отримало у власність земельну ділянку площею 4,8328 га з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд (а.с. 10).
		29 грудня 2013 року право власності на вказану земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу до Реєстру було внесено запис №4133042 від 29.12.2013, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 13). Підстава виникнення права власності: Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер НОМЕР_2, виданий 29.12.2007 (видавник Управління земельних ресурсів у Макарівському районі) (а.с.12). Даний Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №020733000163.
		У листопаді 2017 року позивачем було отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №103356386, з якої з'ясовано, що 27.11.2013 приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Л.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис №3566107, згідно якого право власності за земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 було зареєстроване за ОСОБА_4 (а.с. 17-26).
		09.11.2017 позивач звернувся до приватного нотаріуса Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Л.В. з листом №7834, у якому просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2013, індексний номер 8386358 від 27.11.2013, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №3566107 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1.
		Листом від 14.11.2017 №449/01-16 приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Л.В. роз'яснила позивачеві про відсутність підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2013, індексний номер 8386358.
		Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, приватний нотаріус Макарівського районного нотаріального округу Лисенко Л.В. повідомила позивачеві, про дублювання кадастрових номерів на земельні ділянки, що належать ОСОБА_4 та АТ «Дельта Банк», та роз'яснено про можливість усунення зазначеної невідповідності шляхом присвоєння земельній ділянці, що належить АТ «Дельта Банк», нового кадастрового номера.
		Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні вимог, що були викладені у листі АТ «Дельта Банк» від 09.11.2013 №7834, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV).
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності; речові права, похідні від права власності.
		Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
		Частиною 1 статті 26 Закону № 1952-IV передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
		Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:
		1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
		2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
		3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
		4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
		5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
		6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
		7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
		8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
		9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
		10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
		11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
		12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
		13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
		14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
		Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
		Частиною 4 статті 18 Закону № 1952-IV передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
		Зміст наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що державна реєстрація прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться державним реєстратором у порядку, встановленому статтею 18 Закону №1952-IV, на підставі документів, що підтверджують виникнення, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
		Як вбачається з матеріалів справи, будь-яких правовстановлюючих документів, які б свідчили про припинення права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, позивач, звертаючись до відповідача з листом від 09.11.2017 №7834 про скасування запису про право власності від 27.11.2013 №3566107, не надав. Відтак, у відповідача не було підстав для внесення до Державного реєстру речових прав записів про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1.
		Разом з тим, з матеріалів справи колегією суддів встановлено наступне. 
		Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого на ім'я ОСОБА_6, згідно розпорядження Макарівської райдержадміністрації Київської області від 12.04.2006 за №299, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 1,4500 га в с. Мотижин, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1. Такий Акт зареєстровано 06.04.2007 Макарівським райвідділом земельних ресурсів Київської області в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010733000107 (а.с. 90).
		Під час проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_4 приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Лисенко Л.В. у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 1,4500 га надану для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером земельної ділянки НОМЕР_1, що знаходить в с. Мотижин Макарівського райну Київської області виявлено дублювання кадастрового номера земельної ділянки, а саме, кадастровий номер НОМЕР_1 значився за двома земельними ділянками:
		- площею 1,4500 га, що розташована у межах с. Мотижин, Макарівський район, Київська область з цільовим призначенням для особистого селянського господарства;
		- площею 4,8328 га, що розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
		У зв'язку з наведеним, відповідач просила у листі від 21.11.2013 Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області надати інформацію-підтвердження щодо присвоєння такого ж кадастрового номеру двом ділянкам (а.с.84).
		Згідно листа Управління Держземагентства від 26.11.2013 №01-12/669, що був наданий на запит відповідача, відповідно до відомостей Національної кадастрової системи, земельній ділянці площею 1,4500 га, що розташована в с. Мотижин, Мотижинської сільської ради та належить на праві власності ОСОБА_6 (спадкодавцю) присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1. Тотожний кадастровий номер має також інша земельна ділянка - площею 4,8328 га, що належить на праві власності АТ «Дельта Банк» з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Земельні ділянки визначені в натурі і мають різні координатні дані, конфігурацію (тобто різне місце розташування та геометричні форми) та цільове призначення (а.с. 85).
		Згідно листа відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 25.04.2018 №234/112-18, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,45 га для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області, та земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 4,8328 га, розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд згідно конфігурації, місця розташування, координат поворотних точок та площі є різними земельними ділянками (а.с. 95).
		Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельній ділянці позивача та земельній ділянці ОСОБА_4 було присвоєно однаковий кадастровий номер.
		Враховуючи вищевикладене, запис про право власності ОСОБА_4, який просить скасувати позивач, не стосується його земельної ділянки. 
		Відтак, доводи позивача, що внесений відповідачем до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1,45 га порушує його права є безпідставними та ґрунтуються виключно на ігноруванні документально підтвердженого факту присвоєння різним земельним ділянкам однакового кадастрового номеру. Права позивача, в даному випадку, не порушені, а лише наявна помилка, процедура усунення якої чітко визначена законодавцем.
		Так, відповідно до абзацу 3 пункту 4 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв'язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.
		Тобто, у даному випадку, позивачу необхідно звернутися до територіального органу Держгеокадастру із заявою про виправлення помилки у Державному земельному кадастрі.
		Щодо доводів апелянта про те, що при проведенні державної реєстрації прав за гр. ОСОБА_4 державним реєстратором - приватним нотаріусом Лисенко Л. В. порушено вимоги ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за якою заборонено проводити державну реєстрацію прав на нерухомість при наявності обтяжень на таке майно, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави вважати про порушення приватним нотаріусом Лисенко Л. В. вказаної статті Закону, та процедури державної реєстрації, оскільки проведена 17.10.2011 державна реєстрація обтяження нерухомого майна забороною відчуження та іпотекою на користь Національного банку України стосується земельної ділянки площею 4,8328 га, що розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з  кадастровим номером НОМЕР_1, та різниться від земельної ділянки площею 1,4500 га, що розташована у межах с. Мотижин, Макарівський район, Київська область з цільовим призначенням для особистого селянського господарства.
		У зв'язку з наведеним, відсутні підстави і для залучення в якості третьої особи - Національного банку України, оскільки такий має зареєстроване у реєстрі право на земельну ділянку площею 4,8328 га, що розташована на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд з  кадастровим номером НОМЕР_1, однак у даному випадку права позивача у відношенні вказаної земельної ділянки, не порушені, а наявна помилка щодо присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів.
		Щодо заявленого клопотання представником позивача у судовому засідання суду апеляційної інстанції про залучення в якості третьої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів зазначає, що відсутні підстави для задоволення такого, оскільки таке є необґрунтованим, оскільки в даному випадку наявність двох земельних ділянок з однаковими кадастровими номерами, однією з яких власником є публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» жодним чином не порушує не впливає на права Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Щодо доводів апелянта про те, що відповідачу було відомо про існування земельної ділянки у іпотеці та забороні відчуження за Національним банком України, однак такою все одно вчинено протиправні реєстраційні дії, колегія суддів зазначає, що спірні реєстраційні дії вчинялися щодо іншої земельної ділянки.
		Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
		1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
		2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
		4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
		Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Згідно ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
		1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
		2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
		4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Щодо доводів апелянта про те,  що вартість земельної ділянки згідно з балансом АТ «Дельта Банк» складає 3700000,00 грн., а відтак, розгляд справи стосується відносин сторін, вартість яких перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму, а відтак, розгляд справи мав проводитися за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є такими, що відповідають ч.4 ст. 257 КАС України, а тому, зважаючи на предмет спору та заявлені позовні вимоги, судом першої інстанції вірно зроблено висновком про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, зокрема, щодо дотримання нотаріусом, як державним реєстратором, процедури вчинення реєстраційних дій.
		Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачем в даному випадку виконаний.
		Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом з'ясовано всі обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. залишити без задоволення. 
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від   20 червня 2018 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Повний текст постанови складено 28 листопада 2018 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                              В.Ю.Ключкович
		 
		 
		 
		 
		Судді                                                                                         О.М. Ганечко 
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                     Є.О. Сорочко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...