Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1064/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:; реалізації владних управлінських функцій у сфері громадянства.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2018. Зареєстровано: 30.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 листопада 2018 року 
		Київ
		справа №822/1064/17
		провадження №К/9901/23292/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Смоковича М. І.,
		суддів: Білоуса О. В., Шарапи В. М.,
		розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Салюка П. І., та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Боровицького О. А., суддів: Сапальової Т. В., Матохнюка Д. Б.,
		І. Суть спору
		1. У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, в якому просила:
		1.1. визнати неправомірними дії начальника Хмельницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_3 щодо відмови у виправленні в актовому записі про народження ОСОБА_4 № 1031 від 27 листопада 1950 року, поновленого Хмельницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, національність матері дитини з "українка" на "полька"; 
		1.2. визнати неправомірними дії начальника Хмельницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_3 щодо відмови у виправленні в актовому записі про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_4 № 466 від 16 серпня 1964 року, національності нареченої з "українка" на "полька";
		1.3. зобов'язати відповідача провести виправлення у вказаних актових записах. 
		2. В мотивування позову зазначає, що   її дід та мати були поляками, сповідували римо-католицьку віру і, проживаючи в Україні, дотримувались культурної і мовної самобутності притаманної полякам. 
		2.1. Однак, незважаючи на те, що доказом приналежності до польської національності є архівний документ №П-4915 арк. 63 (довідки-характеристики) та архівний документ №П-4915 арк. 241-243 (ухвала Військового трибуналу), які свідчать про те, що її дід ОСОБА_6 за національністю був поляком, в актовому записі про народження національність матері дитини зазначено "українка". Крім того, в актовому записі про шлюб зазначена національність нареченої "українка". 
		2.2. Позивач вказує, що також виховувалась відповідно до польських традицій, сповідує римо-католицьку віру, підтримує стосунки з місцевими жителями польської національності, святкує польські свята та вважає себе полькою у зв'язку з чим звернулась до суду з вимогою про зобов'язання провести виправлення у вказаних актових записах.
		ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
		3. З метою внесення змін до актового запису про народження № 1031 від 27 листопада 1950 року та актового запису про шлюб № 466 від 16 серпня 1964 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області із заявою про внесення змін, а саме внести зміни в національність матері - ОСОБА_7, виправивши з "українка" на "полька" в актовому записі про народження та змінити свою національність з "українка" на "полька" в актовому записі про шлюб.
		4. 17 березня 2017 року висновком № 53 ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви у зв'язку з відсутністю підстав для її задоволення згідно з вимогами статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану".
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		5. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року, в позові відмовлено.
		6. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 не надано суду доказів на підтвердження помилкового зазначення відповідачем відомостей щодо національності її матері та її національності, сама мати позивача за життя не виявляла бажання свого визначення про належність до польської національності. Крім того, актові записи про видачу первинних документів (свідоцтво про народження, паспорт) не містять відомостей про належність позивача та її матері до польської національності, а відтак викладені у позовній заяві обставини є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними доказами.
		7. Зазначена позиція була підтримана і Вінницьким апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.
		IV. Касаційне оскарження 
		8. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
		9. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що документи, які були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, залишились не досліджені судами, які, в свою чергу, в узагальнюючій формі дійшли помилкового висновку про відмову в позові.
		10. Водночас представник відповідача у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		11. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		13. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		15. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		16. Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", згідно зі статтею 2 якого актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.
		Державній реєстрації відповідно до вказаного вище Закону підлягають народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
		17. Частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".
		Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону,  Цивільного та Сімейного  кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.
		18. За змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
		19. При цьому, статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
		20. В свою чергу, частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
		21. Згідно зі статтею 11 Закону "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. 
		Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
		22. Відповідно до частини другої статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
		23. Приписами частини п'ятої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" обумовлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
		24. Так, наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), пунктом 2.6 яких визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.
		25. Пунктом 2.7 вказаних Правил передбачено, що на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.
		26. Згідно з пунктом 2.11 Правил факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.
		27. При цьому, частиною другою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
		28. Наведені норми права з цього приводу кореспондуються з пункту 2.5 Правил.
		29. За приписами пункту 2.12 Правил на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
		VI. Позиція Верховного Суду
		30. Аналіз правових норм Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, а також положень КАС України, Верховний Суд звертає увагу на таке.
		31. З огляду на положення статей 1, 4, 19 КАС України з урахуванням того, що орган державної реєстрації актів цивільного стану є державним органом -  суб'єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу, спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи слід кваліфікувати як публічно-правовий спір, що належать до адміністративної юрисдикції.
		32. Предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, а не наявність в особи особистого немайнового права.
		33. При розгляді справ, пов'язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.
		34. При цьому слід зауважити, що належним позивачем є особа, наділена правом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану. Такі особи визначені частиною другою статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та пунктом 2.5 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
		35. При визначенні належного позивача слід звернути увагу, що особа може звертатися щодо внесення змін в актовий запис, складений відносно цієї особи; при цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи, крім випадків, коли один із батьків, опікун чи піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, представник органу опіки та піклування звертається з відповідною вимогою в інтересах та стосовно актового запису щодо особи, яка має право на подання такої заяви, однак внаслідок недієздатності (обмеженої, часткової чи неповної дієздатності) не може скористатися цим правом особисто.
		36. З аналізу позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача щодо внесення змін до актового запису про народження № 1031 від 27 листопада 1950 року та актового запису про шлюб № 466 від 16 серпня 1964 року в частині національності матері  - ОСОБА_7, виправивши з "українка" на "полька" в актовому записі про народження та змінивши свою національність з "українка" на "полька" в актовому записі про шлюб.
		37. Верховний Суд звертає увагу, що в актових записах ОСОБА_7 про видачу первинних документів (свідоцтво про народження, паспорт) не містяться відомості про належність позивача та її матері до польської національності, що свідчить про те, що мати позивача за життя не виявляла бажання свого визначення про належність до польської національності.
		38. З цього приводу слід вказати, що особливим є випадок звернення спадкоємця померлого щодо внесення змін в актовий запис цивільного стану померлого. Внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після смерті особи не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист свої власних прав, свобод та інтересів. При розгляді справ про внесення змін до актових записів щодо персональних даних батьків позивача необхідно брати до уваги і власне ставлення цих інших осіб до таких змін. Особливо обережно слід ставитися у таких випадках до зміни персональних даних померлих осіб, власна воля яких щодо цих питань не може бути встановлена.
		39. З матеріалів справи вбачається, що у жодному документі матері позивача ОСОБА_7, які є первинними та похідними від них не вказано іншої національності ніж "українка". Крім того, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області № 686/15603/16-ц за заявою ОСОБА_1 про встановлення родинних відносин, яке на думку позивача підтверджує національність її матері "полька", не може братись до уваги, оскільки вказане рішення не містить встановлення юридичного факту, що позивач чи її родичі є поляками за національністю та жодним чином не свідчить про бажання померлої матері позивачки ОСОБА_7 відновити свою національність.
		40. За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для внесення змін щодо відомості про національність особи у похідних документах без виправлення відомостей щодо національності цієї ж особи в документах первинних.
		41. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		42. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
		43. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		VII. Судові витрати
		44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		 
		п о с т а н о в и в :
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2017 року у цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. 
		 
		Головуючий                                                                                М. І. Смокович 
		Судді                                                                                          О. В. Білоус
		                                                                                                                        В. М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...