Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1240/2009 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.11.2018.
Дата набрання законної сили: 29.11.2018
Номер судового провадження: 61-78ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		 
		29 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 2-1240/2009
		провадження № 61-78 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати                       Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), суддів:          Лесько А. О. та Мартєва С. Ю.
		учасники справи:
		позивач Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 
		відповідачі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_5
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року,
		ВСТАНОВИВ :
		В грудні 2009 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся в суд із позовом до            ОСОБА_3та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 9 811 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27 травня 2005 року з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого він надав в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру загальною площею 71,50 кв.м, яка розташована на АДРЕСА_1 Львівської області, яка є спільною частковою власністю відповідачів. Умови кредитного договору в повному обсязі виконані відповідачем не були. Тому ПАТ КБ «ПриватБанк» просив позовні вимоги задовольнити.
		Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня          2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13 січня 2014 року, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру № АДРЕСА_1 в місті Червонограді Львівської області, що належить ОСОБА_3, - шляхом продажу вказаного предмета іпотеки.
		Рішення набрало законної сили.
		29 травня 2018 року ОСОБА_5, як особа, яка не брала участі у справі звернувся до Апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2009 року, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення безпосередньо впливає на його права та інтереси. Зокрема скаржник зазначав, що договір купівлі-продажу квартири укладено 27 травня 2005 року між ним та ОСОБА_3 формально, лише з метою отримання останнім кредиту. Стверджує, що він і до сьогодні залишається проживати у квартирі, володіє і користується нею, а відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніколи у квартирі не проживали. 
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 суд виходив із того, що ОСОБА_5 не надав доказів на підтвердження того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо впливає на його права та інтереси, а тому дійшов висновку, що ОСОБА_5 не має права на апеляційне оскарження.
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції 24 вересня 2018 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 6 липня 2018 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Також посилався на те, що рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2009 року порушує його права та інтереси, оскільки квартира, яка була предметом іпотеки є його власністю, а договір купівлі-продажу цієї квартири, який укладений 27 травня 2005 року між ним та ОСОБА_3 на його думку є фіктивним.
		Ухвалою Верхового Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 2-1240/2009 із Червоноградського міського суду Львівської області.
		В жовтні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		30 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на касаційну скаргу ОСОБА_5, в якому просили прийняти рішення про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_5, посилаючись на те, що доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованість висновків апеляційного суду та не підтверджені й недоведені жодними належними доказом. 
		Вивчивши доводи касаційної скарги ОСОБА_5 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
		Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що квартира № АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_3
		ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири НОМЕР_1, який було укладено            27 травня 2005 року між ним та ОСОБА_5
		Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Отже встановивши те, що квартира, яка була предметом іпотеки є власністю відповідача ОСОБА_3 суди попередніх інстанції надали оцінку тому факту, що договір купівлі-продажу квартири було укладено відповідно до вимогам Цивільного кодексу України та іншим законодавчим актам, які регулюють такі правовідносини. Зазначений договір є чинним, не розірваний та не визнаний судами недійсним. 
		Таким чином, при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_5 апеляційним судом Львівської області обґрунтовано не прийняті до уваги доводи, про те що суд прийняв судове рішення в порушення його прав, інтересів та (або) обов'язків та не залучив його до участі у справі, оскільки він є власником спірної квартири, яка є предметом іпотечного договору, оскільки на підтвердження цього ОСОБА_5 не було надано до суду жодних допустимих та належних доказів. Крім того рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 29 грудня 2009 року, яке набрало законної сили, питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_5 не вирішувалось.
		Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Виходячи з наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів не вбачає порушення апеляційним судом норм процесуального права та вважає, що судове рішення суду апеляційної інстанцій ухвалене з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		З огляду на наведене, судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм процесуального права та правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, підстав для відкриття касаційного провадження немає.
		Крім того Верховний Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_5 не позбавлений права звернутись до суду за захистом свої порушених прав та інтересів із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу особи, що не брала участі у справі ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		Ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 6 липня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення за кредитним договором залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                     В. М. Сімоненко 
		 
		                             А.О. Лесько
		 
		С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...