Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 409/2050/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 29.11.2018. Зареєстровано: 30.11.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 27.11.2018
Номер судового провадження: 22-ц/810/369/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 409/2050/18 
		Провадження № 22-ц/810/369/18 
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 листопада 2018 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого Назарової М.В.,
		суддів: Карташова О.Ю., Стахової М.В.,
		учасники справи: заявник - ОСОБА_1, заінтересована особа - Станично-Луганський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області, 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
		на ухвалу Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2018 року, постановлену Білокуракинським районним судом у складі: судді Максименко О.Ю. в приміщенні того ж суду, 
		у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		У вересні 2018 року заявник ОСОБА_1 звернулась з заявою про встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ, де органи влади України тимчасово не виконують свої повноваження, мотивуючи тим, що вона є невісткою померлої, а виданий на вказаній території документ про смерть відповідно до статті 9 закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює правових наслідків.
		Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 25 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті разом з усіма доданими до неї документами повернуто заявнику.
		В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає, що вказана ухвала не обґрунтована та незаконна, ухвалена з порушенням норм процесуального права та просить ухвалу суду скасувати та направити матеріали до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
		Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно п. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
		Постановляючи ухвалу про повернення заяви ОСОБА_2, заінтересована особа - Станично-Луганський Відділ Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області про встановлення факту смерті, суд першої інстанції керувався частиною 1 статті 317 ЦПК України, що регулює особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. При цьому суд дійшов висновку про відсутність у заявниці з огляду на вимоги вказаної норми права на звернення із зазначеною заявою, оскільки вона не є родичкою померлої і мала б таке право лише тоді, якщо б був померлим син ОСОБА_2, про що документів до суду не надано.
		З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
		У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
		Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
		Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Згідно статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
		Згідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
		В основу порядку розгляду справ окремого провадження закладені загальні правила позовного провадження. Оскільки справи окремого провадження мають суттєву специфіку, то провадження у цих справах становлять певний синтез загальних правил цивільного судочинства, правил, які властиві окремому провадженню в цілому, а також правил, які властиві виключно певній категорії таких справ. Тобто специфіка провадження у кожній категорії справ окремо регулюється шляхом встановлення до загального порядку розгляду справ окремих процесуальних винятків та доповнень.
		За змістом частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
		Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України має розглядатися судом за загальними правилами, передбаченими для розгляду заяв про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України), у тому числі щодо суб'єктів звернення у такій категорії справ.
		В п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.
		І лише у разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
		Крім того, у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільногопроцесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред'явленні позову залишати заяву без руху та повертати заявнику.
		В порушення наведеного суд першої інстанції не запропонував заявниці обґрунтувати звернення до суду від свого імені у передбачений законом спосіб - шляхом залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків заяви і з'ясування у відповідності до вимог частини 1 статті 293 ЦПК України обставин наявності або відсутності юридичного факту, що має значення для охорони прав, свобод та інтересів заявниці ОСОБА_2 або для створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав у заявниці, натомість вдався до оцінки наявності у заявниці права на звернення до суду лише у разі смерті свого чоловіка - сина померлої, як не дотримався і вимог статті 294 ЦПК України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів заявника, не вирішив дане питання у судовому засіданні та передчасно, без законних на те підстав дійшов висновку про ухвалення помилкового процесуального рішення і повернення заяви.
		Таким чином, апеляційний суд вважає, що оскільки питання про можливість відкриття провадження у справі вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та порушення прав заявниці на вільний доступ до правосуддя, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Відповідно до частини 2 ст. 1-1 Закону України від 12.08.2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (в редакції Закону України від 03.10.2017 р. № 2147-VIII) учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.
		Оскільки місцем проживання заявника ОСОБА_2 є місто Луганськ, про ухвалення судового рішення за наслідками розгляду її апеляційної скарги заявника слід повідомити шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 
		Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 25 вересня 2018 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. 
		 
		Дата складення повного тексту постанови - 27 листопада 2018 року.
		 
		Головуючий
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...