Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 242/5688/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.
Дата набрання законної сили: 22.11.2018
Номер судового провадження: 61-33227ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		22 листопада 2018 року
		м. Київ
		справа № 242/5688/16-ц
		провадження № 61-33227св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І.,
		Червинської М. Є.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідач - публічне акціонерне товариство «Місто Банк»,
		представники відповідача: Рябко Людмила Григорівна, Слобода Олена Михайлівна, ГерасименкоОлена Сергіївна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Місто Банк» на рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року в складі колегії суддів: Курило В. П., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
		В С Т А Н О В И В:
		У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Місто Банк» про стягнення заборгованості з орендної плати.
		Позовна заява мотивована тим, що йому на праві власності належить нежитлове приміщення, загальною площею 218,80 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1. 22 липня 2008 року між сторонами було укладено договір оренди указаного нежитлового приміщення, а саме: 78,6/100 частини вбудованого приміщення, загальною площею 374,8 кв. м, що складає 294,5 кв. м та розташоване за указаною адресою, яке було повернуто позивачу 14 вересня 2016 року. Відповідно до умов додаткових угод від 01 липня 2014 року № 2 та від 01 квітня 2016 року № 3 орендна плата складала 13 000,00 грн на місяць. Відповідно до виписки із особового рахунку відповідач сплатив у грудні 2015 року заборгованість з орендної плати за період липень-грудень 2014 року та упродовж 2016 року відповідачем була сплачена орендна плата за січень-лютий 2015 року та січень-травень 2016 року. Проте, орендна плата за періоди з березня-грудень 2015 року та з 01 червня по                14 вересня 2016 року відповідачем не була сплачена, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 175 066,67 грн. Крім того, позивач вважав, що відповідач повинен сплатити йому інфляційні збитки, пеню та 3 % річних.
		Посилаючись на указане, ОСОБА_4 просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 175 066,67 грн, пеню - 51 111,82 грн, інфляційні витрати - 19 904,88 грн, 3 % річних - 5 487,04 грн, а усього - 251 570,41 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
		Заочним рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 23 лютого 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
		Стягнуто з ПАТ «Місто Банк» на користь ОСОБА_4 заборгованість з орендної плати - 175 066,67 грн, пеню - 51 111,82 грн, інфляційні витрати - 19 904,88 грн, 3 % річних - 5 487,04 грн, усього 251 570,41 грн.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, прострочив виконання грошового зобов'язання. У зв'язку із чим має повернути позивачу заборгованість з орендної плати, пеню, індекс інфляції та 3 % річних.
		 
		Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 22 березня 
		2017 року заяву ПАТ «Місто Банк» про перегляд заочного рішення від 23 лютого 2017 року залишено без задоволення.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року рішення Селидівського міського суду Донецької області від 23 лютого 2017 року в частині спору про стягнення пені та 3 % річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені та 3 % річних, та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог у цій частині, апеляційний суд виходив з того, що у зв'язку із наявністю обставин непереборної сили, відповідач у відповідності до вимог статті 617 ЦК України має бути звільненим від сплати пені та 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання. Разом з тим, суд виходив з того, що наявність таких обставин не є підставою для звільнення відповідача від виконання самого зобов'язання.
		У червні 2017 року ПАТ «Місто Банк» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Рішення апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені та 3 % річних до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України). 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно досліджено докази у справі.
		 
		У серпні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначила, що судове рішення є законним і обґрунтованим.
		Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У червні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що 22 липня 2008 року між ОСОБА_4 та комерційним банком товариства з обмеженою відповідальністю «Місто Банк», правонаступником якого є ПАТ «Місто Банк», було укладено договір № б/н оренди нежитлового приміщення, а саме: 78,6/100 частини вбудованого приміщення, загальною площею 374,8 кв. м, що складає 294,5 кв. м, і яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, зі строком оренди 11 місяців з 23 липня 2008 року. Плата за оренду приміщення нараховується з дати підписання сторонами цього договору. Датою припинення нарахувань орендної плати вважається дата підписання акта - передачі майна його власнику.
		У подальшому між сторонами було укладено договір від 01 червня 2009 року 
		№ 2 про внесення змін до договору оренди від 22 липня 2008 року, відповідно до якого строк оренди встановлено 17 місяців, з 23 липня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Плата за оренду приміщення нараховувалася з дати підписання сторонами договору. Датою припинення нарахувань орендної плати вважалася дата підписання акта прийому-передачі майна власнику. Сума орендної плати, починаючи з 01 липня 2009 року складала 19 000,00 грн.
		Додатковою угодою від 30 грудня 2014 року № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 22 липня 2008 року, строк оренди встановлено з 
		01 січня 2012 року по 29 грудня 2014 року. Сума щомісячної орендної плати складала 26 000,00 грн без ПДВ. За згодою сторін кожен календарний рік орендна плата могла бути переглянута з урахуванням ринкової вартості.
		Додатковою угодою від 01 липня 2014 року № 2 до договору оренди строк оренди встановлено з 01 липня 2014 року по 31 березня 2016 року. Сума щомісячної орендної плати складала 13 000,00 грн без ПДВ.
		Додатковою угодою від 01 квітня 2016 року № 3 до договору оренди строк оренди встановлено з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року. 
		Відповідно до акта прийому - передачі від 14 вересня 2016 року Донецькою філією ПАТ «Місто Банк» в особі директора Малкової Я. Л. передано 
		ОСОБА_4 нежитлове (офісне) приміщення за адресою: АДРЕСА_1. 
		Відповідно до виписки/особового рахунку з 17 листопада 2015 року по 
		04 жовтня 2016 року ПАТ «Місто Банк» у грудні 2015 року сплатив заборгованість з орендної плати за період липень-грудень 2014 року. 
		Упродовж 2016 року відповідачем була сплачена орендна плата за січень-лютий 2015 року та січень-травень 2016 року. Орендна плата за періоди березень-грудень 2015 року та з 01 червня по 14 вересня 2016 року відповідачем не сплачена.
		 
		Частиною першою статті 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		 
		Відповідно до частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		 
		Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		 
		Встановивши обставини справи, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що нарахування орендної плати за договором має здійснюватись за весь час дії договору і додаткових угод до нього і підстав для звільнення банку від його виконання немає. 
		Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права. 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Відповідно до частини 3 статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Враховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини 3 статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.
		 
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Місто Банк» залишити без задоволення.
		Рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 травня 2017 року.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                      В. М. Коротун 
		В. І.Журавель
		М. Є.Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...