Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/9100/16-ц : Окремі процесуальні питання; Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 14-424цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 201/9100/16-ц
		Провадження № 14-424цс18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Ситнік О.М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневий-14» (далі - ТОВ «Жовтневий-14»),
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМ Плюс» (далі - ТОВ «ЮМ Плюс»), ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		 
		розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ТОВ «Жовтневий-14» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року в складі судді Демидова С. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року в складі колегії суддів Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,
		 
		у цивільній справі за позовом ТОВ «Жовтневий-14» до ТОВ «ЮМ Плюс», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння, та
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У червні 2016 року ТОВ «Жовтневий-14» звернулося до суду з позовом до ТОВ «ЮМ Плюс», ОСОБА_3, ОСОБА_4, у якому просило визнати протиправними дії ОСОБА_4, здійснені в порушення вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які полягають у зловмисній домовленості з ОСОБА_5 - представником Відкритого акціонерного товариства «ЮМ Плюс» (далі - ВАТ «ЮМ Плюс»), правонаступником якого є ТОВ «ЮМ Плюс» під час укладення між ТОВ «Жовтневий-14» та ВАТ «ЮМ Плюс» договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Б-1» поз. 1-17 загальною площею 259,6 кв. м, ґанків б, б1, б2, б3, навісів літ. «Ж», «З», «И», розташованих за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого 25 квітня 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черновою О. І., зареєстрованого в реєстрі за № 2773, та визнати вказаний договір недійсним, а також витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ТОВ «Жовтневий-14» зазначене нерухоме майно. 
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року відмовлено у відкритті провадження в справі у частині позовних вимог ТОВ «Жовтневий-14» до ТОВ «ЮМ Плюс» про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року залишено без змін.
		 
		Відмовляючи у відкритті провадження у справі в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір виник між двома юридичними особами, а тому повинен вирішуватися господарським судом.
		 
		У листопаді 2016 року ТОВ «Жовтневий-14» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року, в якій просило скасувати оскаржувані судові рішення та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
		 
		Доводи, наведені у касаційній скарзі
		 
		Заявник у касаційній скарзі зазначив, що предметом цього позову є визнання договору купівлі-продажу недійсним та одним із відповідачів є фізична особа, у володінні якої перебуває зазначене спірне майно, тому між сторонами існує не господарський, а цивільно-правовий спір, який повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства. У разі визнання договору купівлі-продажу недійсним позивач позбавлений права на застосування наслідків недійсності правочину, так само як і суд позбавлений права самостійно застосовувати наслідки недійсності такого правочину. Крім того, оскаржувані ухвали порушують конституційне право ТОВ «Жовтневий-14» на звернення до суду за захистом своїх конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України, оскільки звернення до господарського суду з віндикаційним позовом та його подальший розгляд є неможливим з огляду на склад сторін вказаного спору.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
		 
		У січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6, в яких просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ «Жовтневий-14», посилаючись на те, що оскаржувані ухвали постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIIІ), яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		У лютому 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 05 вересня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 01 жовтня 2018 року прийняла цю справу для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		 
		Позиція Великої Палати Верховного Суду
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга має бути задоволена з огляду на таке.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. 
		 
		Як встановлено судами, 25 травня 2004 року між ТОВ «Жовтневий-14» та ВАТ «ЮМ Плюс», правонаступником якого є ТОВ «ЮМ Плюс» укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі літ. «Б-1» поз. 1-17 загальною площею 259,6 кв. м, ґанків б, б1, б2, б3, навісів літ. «Ж», «З», «И», розташованих за адресою: АДРЕСА_1. 
		 
		Судами з'ясовано, що з 12 травня 2014 року та на цей час власником вказаного нерухомого майна є ОСОБА_3 Спірне нежитлове приміщення переведено в житловий фонд.
		 
		Вважаючи себе власником згаданої будівлі, позивач просив визнати договір щодо її відчуження від 25 травня 2004 року, таким, що вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною (стаття 232 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), а також на підставі статті 388 ЦК України витребувати це майно із чужого незаконного володіння ОСОБА_3
		 
		У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України у редакції, що діяла на час звернення до суду з позовом передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		У статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		 
		Позивачем - юридичною особою як стороною договору відчуження майна (продавцем) заявлено вимоги до двох осіб: іншої юридичної особи, яка є стороною договору купівлі-продажу (покупця), і фізичної особи - ОСОБА_3 - теперішнього власника нежитлових будівель.
		 
		ЦК України передбачає, зокрема такий самостійний спосіб захисту права власності та інших речових прав, як витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикація (стаття 388 ЦК України), зокрема і від добросовісного набувача.
		 
		При цьому, правова природа вказаного вище способу захисту цивільного права полягає у тому, що він застосовується лише в разі визнання договору недійсним чи нікчемності договору, як підстави позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі, тобто не стороні недійсного правочину.
		 
		В даному випадку кінцевою метою позову (повернути майно у своє володіння) та основним засобом захисту права власності є речово-правовий (віндикаційний позов), суть якого - витребування власником свого майна з чужого володіння, що може бути досягнуто виключно з обов'язковою наявністю такої передумови, як визнання судом недійсним договору про відчуження раніше переданого попередньому набувачу (покупцю) цього ж майна.
		 
		За положеннями статті 16 ЦПК України, в редакції, чинній на момент вирішення питання про відкриття провадження місцевим судом, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
		 
		Згідно із частиною другою статті 118 ЦПК України, в редакції чинній на момент пред'явлення вказаного позову, позивач мав право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.
		 
		Частинами першою, другою статті 32 ЦПК України в редакції, чинній на момент вирішення питання про відкриття провадження, визначено, що позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки.
		 
		Можна зробити висновок, що вимоги одного позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, лише у тому випадку, якщо вони за предметом прямо не віднесені до юрисдикції різних судів.
		 
		За змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.
		 
		Крім того, вказаною статтею ГПК України передбачено, що виключно господарські суди розглядають справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю); справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, а також справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.
		 
		Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
		 
		Правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі суди попередніх інстанцій вважали положення статті 16 ЦПК України, а також статті 12 ГПК України (у редакціях, чинних на час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом першої інстанції).
		 
		Заявлена в справі позовна вимога про витребування майна від добросовісного набувача могла бути предметом розгляду як в порядку цивільного, так і в порядку господарського судочинства, оскільки стаття 15 ЦПК України та стаття 12 ГПК України не встановлювали відповідної заборони.
		 
		При цьому ЦПК України (у редакції, чинній на момент вирішення питання про відкриття провадження судом першої інстанції) не містив обмежень щодо розгляду спорів з таким предметом залежно від суб'єктного складу учасників процесу.
		 
		Тому, зважаючи на те, що обрані позивачем спеціальний (про визнання правочину недійсним) та речово-правовий (віндикація) самостійні засоби захисту права власності хоча і є різними, однак в даному випадку від вирішення першої вимоги, пред'явленої ТОВ «Жовтневий-14» до іншої юридичної особи (ТОВ «ЮМ Плюс»), прямо залежить вирішення іншої його вимоги до фізичної особи - ОСОБА_3
		 
		Велика Палата Верховного Суду враховує відсутність прямого визначення у процесуальному законодавстві належності вказаних предметів спору до певної юрисдикції, необхідність своєчасного і правильного розгляду заявлених ТОВ «Жовтневий-14» вимог одночасно до різних суб'єктів (юридичної та фізичної особи), а також з метою уникнення передумов для прийняття судами протилежних рішень, зазначає, що вони можуть бути об'єднані в одне провадження.
		 
		З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про необхідність відмови у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «ЮМ Плюс», що є юридичною особою, оскільки позовні вимоги, заявлені до 15 грудня 2017 року до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні в порядку цивільного процесуального законодавства, якщо від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, і законом не встановлено розгляду кожної з них за правилами визначеного виду судочинства.
		 
		Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема в постановах від 30 травня 2018 року в справі № 14-123цс18 та від 07 листопада 2018 року в справі № 14-319цс18.
		 
		Частиною четвертою статті 406 ЦПК України установлено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		 
		За таких обставин ухвали судів першої й апеляційної інстанцій не можуть вважатися законними й обґрунтованими, підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		З огляду на те, що розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
		 
		Керуючись статтями 258, 259, 400, 402, 403, 409, 411, 415, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневий-14» задовольнити.
		 
		Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2016 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач О.М. СитнікСудді:                                                Н. О. Антонюк  Л. М. Лобойко
		С. В. Бакуліна  Н. П. Лященко
		В. В. Британчук О.Б. Прокопенко
		Д. А. Гудима  Л.І. Рогач
		В. І. Данішевська І. В. Саприкіна
		О. С. Золотніков  О.С. Ткачук
		                                              О. Р. Кібенко В. Ю. Уркевич
		                                              В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...