Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/4727/16-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 61-25345ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		28 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/4727/16-ц
		 
		провадження № 61-25345 св 18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		 
		суддів: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,          Черняк Ю.В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті»,
		представник позивача - ОСОБА_4,
		відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7, 
		представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року у складі судді Лісовської О. В. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Пікуль А. А., Борисової О. В., Ратнікової В. М., 
		ВСТАНОВИВ :
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У квітні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» (далі - ТОВ «Сол-Проперті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5,            ОСОБА_6 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення.
		Позовна заява мотивована тим, що 19 червня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту, на забезпечення виконання якого 19 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавці передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2000 року. 
		12 грудня 2011 року на підставі договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ТОВ «Кей-Колект»прийняло право вимоги, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 19 червня 2008 року та договором іпотеки                      від 19 червня 2008 року, укладеними з ОСОБА_5 та ОСОБА_6
		У зв'язку з порушенням позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, а саме неповернення кредиту, несплати процентів за користування кредитом, ТОВ «Кей-Колект» у позасудовому порядку врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що було передбачено умовами договору іпотеки, шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1. 
		24 квітня 2015 року ТОВ «Сол-Проперті» придбало у ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору купівлі-продажу вищевказану квартиру. У липні 2015 року товариством було встановлено, що неможливо попасти у спірну квартиру, так як у ній проживають відповідачі. 06 листопада 2015 року відповідачам було направлено вимогу про добровільне виселення та звільнення квартири, проте останні таку вимогу не виконали квартиру не звільнили, чим порушують права товариства. 
		З урахуванням викладеного ТОВ «Сол-Проперті» просило суд усунути йому перешкоди у праві розпорядження, користування та володіння квартирою               АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів з цієї квартири. 
		Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року позов ТОВ «Сол-Проперті» задоволено. Усунуто перешкоди у реалізації права володіння, користування, розпорядження нерухомим майном ТОВ «Сол-Проперті», а саме квартирою АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі без законних підстав проживають у спірній квартирі, чим перешкоджають позивачу у реалізації права володіння, користування і розпорядження належним йому на праві власності нерухомим майном, тому права останнього підлягають захисту шляхом виселення відповідачів з цієї квартири. Суд застосував положення статей 319, 391 ЦК України. 
		Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_5 відхилена, рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що районний суд законно на підставі відповідних норм ЦПК України відновив судове провадження за позовом ТОВ «Сол-Проперті» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення. Інших доводів апеляційна скарга не містила й апеляційний суд не знайшов підстав для скасування судового рішення. 
		У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5,                ОСОБА_6 просять оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Сол-Проперті» відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було з'ясовано законність набуття ТОВ «Сол-Проперті» права власності на спірну квартиру, оскільки           ТОВ «Кей-Колект» відчужено нерухоме майно з порушенням умов договору іпотеки та положень ЖК УРСР. Спірна квартира є єдиним житлом відповідачів, придбана ними не за рахунок кредитних коштів, тому їх виселення можливе лише за умови надання іншого постійного житла. Крім того, судами безпідставно не було застосовано Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та положення статті 109 ЖК УРСР. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив. 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню. 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду. 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають. 
		Судом установлено, що 19 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та                ОСОБА_5 укладено договір про надання споживчого кредиту, на забезпечення виконання якого 19 червня 2008 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5, ОСОБА_6.укладено договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавці передали банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцям на підставі договору купівлі-продажу від 20 вересня 2000 року. 
		12 грудня 2011 року на підставі договору факторингу та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» відступило, а ТОВ «Кей-Колект»прийняло право вимоги, у тому числі за договором про надання споживчого кредиту від 19 червня 2008 року та договором іпотеки                      від 19 червня 2008 року, укладеними з ОСОБА_5 та ОСОБА_6
		У зв'язку з порушенням позичальником умов договору про надання споживчого кредиту, а саме неповернення кредиту, несплати процентів за користування кредитом, ТОВ «Кей-Колект» у позасудовому порядку врегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, що було передбачено умовами договору іпотеки, шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1. 
		24 квітня 2015 року ТОВ «Сол-Проперті» придбало у ТОВ «Кей-Колект» на підставі договору купівлі-продажу вищевказану квартиру і зареєструвало право власності на неї, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 квітня 2015 року. 
		06 листопада 2015 року ТОВ «Сол-Проперті» було направлено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вимогу про добровільне виселення та звільнення квартири, проте останні таку вимогу не виконали квартиру не звільнили. 
		Також установлено, що квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_5., ОСОБА_6 придбали не за рахунок кредиту банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
		Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
		Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
		Судом установлено, що ТОВ «Сол-Проперті», як новий власник, що придбав спірне житло, не може користуватися своєю власністю, оскільки попередні власники, які втратили право власності на житло, відмовляються виселятися з нього.
		Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.
		У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
		У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».
		Таким законом є стаття 109 ЖК УРСР, яка закріплює правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. 
		У статті 6 Конвенції проголошено принцип справедливого розгляду справи, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Аналогічний принцип закріплено й у національному законодавстві, а саме статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах), згідно з якою завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Те саме міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно із частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, яка відповідає               статті 5 цього Кодексу у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		Невиконання кредитних зобов'язань стало підставою подання до суду позовів банками про звернення стягнення на іпотечне майно, надане за договорами забезпечення кредитів, що зумовило масове виселення колишніх власників з неповнолітніми дітьми із житла.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» внесено зміни до статті 109 ЖК УРСР, згідно з якими виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. 
		Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні  стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
		В усталеній практиці Верховного Суду України при розгляді вказаної категорії справ, у тому числі й у постановах: від 22 червня 2016 року у справі                            № 6-197цс16, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16, роз'яснено порядок застосування статті 40 Закону № 898-IV та статті 109 ЖК УРСР. 
		Верховним Судом зазначено, що частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Зроблено висновок про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.
		Дійсно, внаслідок відмови в задоволенні позову про виселення, неволодіючий власник несе певні обмеження.
		Разом з тим спірне житлове приміщення ТОВ «Сол-Проперті» придбане            24 лютого 2012 року на підставі договору купівлі-продажу у колишнього іпотекодержателя цього майна, ТОВ «Кей-Колект», при придбанні якого               ТОВ «Сол-Проперті» мав бути обізнаний про обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто виявлені ризики, пов'язані з придбанням спірної нерухомості. 
		Крім того, Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» запроваджено мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, а саме: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу»та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та                    250 кв. м для житлового будинку.
		Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов'язані з виконанням зобов'язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов'язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб'єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах.
		Такі висновки щодо застосування вказаних норм права                     відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року справа № 753/12729/15-ц (провадження № 14-317 цс 18)
		У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що ТОВ «Кей-Колект» при реалізації предмета іпотеки мав виконати вимоги частини другої статті 109 ЖК УРСР, оскільки на той час вона вже діяла у зміненій редакції, яка містила заборону виселення боржника за кредитним договором без надання іншого житлового приміщення.
		Тобто новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення про відшкодування шкоди до продавця, якщо той неналежним чином виконав свої зобов'язання про повне інформування можливих покупців квартири про її обтяження, чи до банку про виконання останнім обов'язку із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, іншим житловим приміщенням та відшкодування збитків.
		Таким чином, суди у порушення зазначених вище положень закону фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, унаслідок чого дійшли передчасного висновку про задоволення позову.  
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		У зв'язку з цим з ТОВ «Сол-Проперті» на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню 606 (шістсот шість) грн 32 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги та 3 307 (три тисячі триста сім) грн 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання нею касаційної скарги.
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити.
		Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року скасувати.
		У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у реалізації права володіння, користування та розпорядження нерухомим майном шляхом виселення відмовити. 
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сол-Проперті» на користь ОСОБА_5 606 (шістсот шість) грн 32 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги та 3 307 (три тисячі триста сім) грн 20 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання нею касаційної скарги.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                Д. Д. Луспеник
		 
		Судді:                                                                                               Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Є.В. Синельников
		 
		                                                                                                            С.Ф. Хопта
		 
		                                                                                                            Ю.В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...