Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5023/10655/11 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:; майнові спори, стороною в яких є боржник, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 20.11.2018
Номер судового провадження: 12-161гс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 5023/10655/11 
		Провадження № 12-161гс18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді  Князєва В. С.,
		судді-доповідача Бакуліної С. В.,
		суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І.,  Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Федорченка В. М.,
		 
		представника кредитора - Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг  військового та спеціального призначення - Шендрікова Д. О.,
		представника боржника - Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» - Луценко О. В.,
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2018 року (судді: Тарасова І. В.- головуючий, Лакіза В. В., Терещенко О. І.) та ухвалу Господарського суду Харківської області від 8 листопада 2017 року (судді: Усатий В. О. - головуючий, Яризько В. О., Савченко А. А.) у справі № 5023/10655/11 за заявою Державного підприємства «Львівський бронетанковий завод» до Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» про визнання банкрутом.
		1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
		1.1. У провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа                            № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», що розглядається в порядку норм Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII) в редакції, чинній до                    19 січня 2013 року.
		1.2. У червні 2017 року Слобожанське об'єднане управління Пенсійного Фонду України м. Харкова звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до  Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» про стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах (список № 2), за період квітень-травень 2017 року по 220 пенсіонерам в загальній сумі  659518,45  грн. Також заявник просив накласти арешт на розрахункові рахунки відповідача з метою забезпечення позову.
		1.3. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про наявність у Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» поточної заборгованості зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої  Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів   «б»-«з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) (список № 2), за  період квітень-травень 2017 року по 220 пенсіонерам на загальну суму  659518,45  грн.
		1.4. Заперечення проти позову мотивовано посиланням на те, що:
		- у порушення вимог пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фронду України від 19 грудня 2003 року                     № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1), щорічні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій Управлінням Пенсійного фонду своєчасно не складались та не направлялись на адресу підприємства до 20 січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій;
		- доказів перерахування виплат особам, які зазначені в розрахунку ціни позову, Управлінням Пенсійного фонду до суду не надано.
		2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
		2.1. З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» зареєстроване як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (реєстраційний номер 0102).
		2.2. Відповідач як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівники якого були зайняті на роботах за списком № 2, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій  своїм працівникам, яким призначено пенсії на пільгових умовах на підставі розрахунків, що направляються  пенсійним органом підприємству.
		2.3. Позивачем призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах пенсіонерам, які працювали на Державному підприємстві «Завод ім. В.О. Малишева» й були зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII (список № 2).
		2.4. На адресу Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» позивачем направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених 220 пенсіонерам, які перебували у трудових відносинах з відповідачем відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII (список № 2) за період квітень-травень 2017 року на загальну суму  659518,45  грн.
		2.5. Отримання розрахунків фактичних витрат пенсійного органу боржником не заперечується, а докази їх направлення містяться в матеріалах справи,  отже, розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за спірний період, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII, належним чином доведено до відома боржника.
		2.6. З картки особового рахунку Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева» з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 встановлено, що у відповідача за період квітень-травень 2017 року утворилася заборгованість у розмірі 659518,45  грн.
		2.7. Державне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах згідно зі списком № 2, у строки, встановлені законодавством, не здійснило, а тому позивач просить стягнути суму заборгованості з відповідача у судовому порядку.
		3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.1. Ухвалою від 6 вересня 2017 року Господарський суд Харківської області справу № 922/2154/17 передав для розгляду по суті в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева».
		3.2. Господарський суд Харківської області ухвалою від 8 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2018 року, відмовив у задоволенні вимоги позивача  про забезпечення  позову; відмовив  боржнику у задоволенні клопотання про витребування доказів; заяву  Слобожанського об'єднаного управління                   Пенсійного фонду України м. Харкова (вх. № 2154/17 від 29 червня 2017 року) задовольнив; стягнув з Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» на користь Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України                м. Харкова  заборгованість з відшкодування пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2,  в сумі 659518,45 грн; стягнув з Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» на користь Державного бюджету України  9892,78 грн судового збору.
		3.3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що сума заборгованості відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону № 1788-XII (список № 2) та Закону № 1058-IV, за  період з квітня по травень 2017 року по 220 пенсіонерам в сумі 659518,45 грн, Державним підприємством «Завод ім. В. О. Малишева» у встановлені законодавством строки сплачена не була.
		4. Вимоги касаційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
		4.1. 12 лютого 2018 рокуДержавне підприємство «Завод ім. В.О. Малишева» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просило скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2018 року та ухвалу  Господарськогосуду Харківської області від 8 листопада 2017 року у справі № 5023/10655/11 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. 
		4.2. У додаткових поясненнях до касаційної скарги  відповідач зазначає, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізовує у таких відносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції.
		5. Надходження касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		5.1. Ухвалою від 28 березня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня 2018 року та ухвалу  Господарського суду Харківської області від 8 листопада 2017 року та призначив її до розгляду.
		5.2. Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції.
		5.3. 24 травня 2018 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав справу № 5023/10655/11 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України, оскільки Державне підприємство «Завод ім. В.О.Малишева» оскаржує судові рішення з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.
		6. Позиція Великої Палати Верховного Суду у справі
		Щодо правових підстав для передачі справи № 922/2154/17 для розгляду по суті в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева».
		6.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року порушено провадження у справі  про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева», яке на час розгляду спору у цій справі перебуває на стадії розпорядження майном. 
		6.2. Відповідно до пункту 11 розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2343-XII (у редакції, яка набула чинності 19 січня 2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		6.3. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.
		6.4. Разом з тим, відповідно до приписів частини дев'ятої статті 16 ГПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
		6.5. З наведеного вбачається, що боржник у справі знаходиться у процедурі розпорядження майном, яка здійснюється відповідно до Закону № 2343-XII в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, оскільки він є спеціальним законом та є пріоритетним для застосування.
		6.6. Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону № 2343-XII в редакції, чинній до 19 січня 2013 року, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.
		6.7. Провадження у справі № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» порушено ухвалою Господарського суду Харківської області від 27 грудня 2011 року, а оскільки позивач звернувся до суду про стягнення спірної заборгованості за період квітень-травень                    2017 року, то така заборгованість є поточною.
		6.8. Статтею 12 Закону № 2343-XII (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
		6.9. Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону № 2343-XII (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
		6.10. Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
		6.11. Згідно зі статтею 22 Закону № 2343-XII (в редакції, чинній до 19 січня                 2013 року)у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
		6.12. Відповідно  до частини першої статті 23 Закону № 2343-XII (в редакції, чинній до 19 січня 2013 року) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
		6.13. Як вбачається  із матеріалів справи відповідач - Державне підприємство «Завод ім. В. О. Малишева» знаходиться у процедурі розпорядження майном, не визнано банкрутом  і відносно нього ліквідаційна процедура не відкривалась.
		6.14. Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
		6.15. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутись із позовною заявою до боржника в загальному порядку.
		6.16. Наведене свідчить про відсутність законодавчо визначених підстав для передачі справи № 922/2154/17 Господарського суду Харківської області для розгляду по суті в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева».
		Щодо юрисдикційності спору
		6.17. Предметом цього позову є грошові вимоги позивача до відповідача з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період квітень - травень 2017 року, оскільки відповідач не перераховував грошові кошти на відшкодування пільгових пенсій за списком № 2, внаслідок чого за Державним підприємством «Завод ім. В. О. Малишева» утворилася заборгованість у сумі 659518,45 грн.
		6.18. Тобто існує спір між УПФУ та роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
		6.19. Пунктами 1 і 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України, тут і далі у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		6.20. У частині першій та пункті 5 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
		6.21. Велика Палата Верховного Суду відзначає, що держава може вступати як у цивільні (господарські), так і у адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. У випадку, коли держава вступає в адміністративні правовідносини, вона діє через свої органи як суб'єкт владних повноважень.
		6.22. Отже, поведінка органів, через які діє держава у цивільних або адміністративних відносинах, розглядається як поведінка держави у цивільних або адміністративних відносинах. При цьому відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, як у цивільних, так і в адміністративних відносинах органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах.
		6.23. Метою участі держави в особі відповідних органів у адміністративних правовідносинах є публічний інтерес, тобто вступаючи у такі відносини, держава в особі відповідного органу має на меті в першу чергу захист інтересів держави, громади, невизначеного кола осіб. У той же час, вступаючи в цивільні чи господарські правовідносини, держава в особі відповідного органу насамперед має на меті задоволення приватного інтересу.
		Крім того, на відмінність від цивільних правовідносин, адміністративні правовідносини виникають з ініціативи однієї із сторін незалежно від волевиявлення іншої сторони.
		6.24. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції та який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. При цьому особа, яка здійснює владні управлінські функції, може ініціювати судове вирішення такого спору лише на виконання своїх повноважень у випадках, установлених законом.
		6.25. Відповідно до частини першої статті 58 Закону № 1058-IV  Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. 
		6.26. Кошти Пенсійного фонду відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
		6.27. Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
		6.28. Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року № 28-2 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
		6.29. Пунктом 2 Положення визначено, що управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду і головних управлінь Фонду.
		6.30. Серед основних завдань управління, відповідно до пункту 3 Положення, зокрема, є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом.
		6.31. Як вбачається з пункту 4 цього Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески) та інших платежів; за призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду, інших джерел, визначених законодавством; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів; застосовує фінансові санкції, передбачені законом. Таким чином, законодавчо визначено повноваження Пенсійного фонду України звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості.
		6.32. Отже, органи Пенсійного фонду України мають законодавчо визначені повноваження звертатися до суду із такими позовами; відносини, що стали підставою позову виникають незалежно від волі платника внеску; в цих відносинах бере участь орган державної влади; ці відносини здійснюються за методом влади і підпорядкування; метою вступу органу Пенсійного фонду України у ці відносини є публічний інтерес, а саме забезпечення безперебійного функціонування пенсійної системи України. Пенсійний фонд України є суб'єктом владних повноважень у цій сфері правовідносин, а тому спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, і  їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.
		6.33. Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
		6.34. Водночас законодавець передбачив, що до запровадження такого пенсійного забезпечення пенсії вказаним особам призначаються відповідно до норм цього Закону, а покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		6.35. За змістом статті 23 Закону № 1058-IV спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Пенсійного фонду та у судовому порядку.
		6.36. Велика Палата Верховного Суду відзначає, що не підлягають розгляду в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень, зокрема, Пенсійним фондом України та його органами у прийнятті рішень про стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків до названого Фонду. Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах  справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, із зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави тощо).
		6.37. Таким чином, спір Управління Пенсійного фонду України з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		6.38. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вона не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		6.39. За змістом пункту 1 частини першої статті 175 і пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		6.40. Таким чином, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для їх скасування та закриття провадження в цій справі.
		6.41. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		6.42. Згідно із частиною другою статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		6.43. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
		7. Щодо судових витрат
		7.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
		8. Висновок щодо застосування норм права
		8.1. Заяви поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
		8.2. Спір за участю Управління Пенсійного фонду України, як органу виконавчої влади, який у спірних правовідносинах безпосередньо реалізує надані законодавством владні управлінські функції, з роботодавцем про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Керуючись статтями 306, 308, 313, 314, 315, 317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1.  Касаційну скаргу  Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» задовольнити частково.
		2.  Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17 січня                2018 року та ухвалу Господарського суду Харківської області від 8 листопада 2017 року у справі № 5023/10655/11 скасувати.
		3.  Провадження у справі Господарського суду Харківської області № 5023/10655/11 в частині позовної заяви Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вх. № 2154/17 від                       29 червня 2017 року) до Державного підприємства «Завод ім. В. О. Малишева» про стягнення заборгованості з відшкодування пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах (список № 2) за період квітень-травень 2017 року по 220 пенсіонерам в загальній сумі  659518,45  грн, закрити.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                            В. С. КнязєвСуддя-доповідач                                                                       С. В. Бакуліна  Судді:                                            Н. О. Антонюк                                       Н. П. Лященко                                                    В. В. Британчук                                                                   О. Б. Прокопенко                                                   Д. А. Гудима                                        Л. І. Рогач                                                   В. І. Данішевська                                       І. В. Саприкіна                                                   О.С. Золотніков                                       О. М. Ситнік                                                   О. Р. Кібенко                                       О.С. Ткачук                                                   Л. М. Лобойко                                       В. Ю. Уркевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...