Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 462/6473/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 14-400цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 462/6473/16-ц
		Провадження № 14-400 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до ОСОБА_4 (далі також - відповідач) про повернення процесуальних витрат, понесених під час кримінального провадження,
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року, постановлену суддею Руміловою Н. М., й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2017 року, постановлену колегією суддів у складі ПриколотиТ.І., МікушЮ.Р. і ПавлишинаО.Ф.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3,
		        відповідач: ОСОБА_4.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           8 грудня 2016 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь процесуальні витрати у сумі 32 565 грн, а саме: витрати на правову допомогу - 24 450 грн; витрати, пов'язані з прибуттям до місця судового засідання, - 2 700 грн; добові - 1 000 грн; компенсацію за відрив від звичайних занять - 4 000 грн; витрати, пов'язані із забезпеченням доказів, - 415 грн.
		2.           Мотивувала позов тим, що 15 квітня 2015 року Галицький районний суд м. Львова постановив ухвалу, якою визнав відповідача винною у вчиненні злочину за частиною першою статті 125 Кримінального кодексу (далі - КК) України та звільнив від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України. Зазначала, що у вказаній ухвалі суд не вирішив питання про стягнення з відповідача процесуальних витрат і залишив цивільний позов потерпілої (позивача) без розгляду. Стверджувала, що до цього часу їй не повернуті процесуальні витрати, понесені під час кримінального провадження у 2013-2016 роках. Вказувала, що внаслідок невиконання вимог кримінального процесуального законодавства суди порушили право позивача на відшкодування понесених нею процесуальних витрат. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3.           12 грудня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі.
		4.           Мотивував тим, що позивач звернулася з приводу повернення їй витрат, понесених під час кримінального провадження, що вирішується за правилами кримінального судочинства. Суд першої інстанції також вказав, що Галицький районний суд м. Львова 4 березня 2016 року у справі № 461/1469/13-к ухвалою відмовив позивачеві у задоволенні заяви про стягнення процесуальних витрат.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.           1 березня 2017 року Апеляційний суд Львівської області постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року.
		6.           Мотивував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального закону, а вимоги позивачамають вирішуватися відповідно до статей 124 і 368 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.           20 березня 2017 року позивач звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою. Просить скасувати постановлені у справі ухвали та направити справу на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		8.           15 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		9.           Мотивував тим, що позивач оскаржує ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1)        Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.       Позивач обґрунтовує касаційну скаргу порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Стверджує, що суди не врахували ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2016 року у справі № 5-5034 км 16, в якій було роз'яснене право позивача на звернення до суду першої інстанції для вирішення питання про повернення процесуальних витрат.
		11.       Вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли неправильних висновків про відмову у відкритті провадження, оскільки вимоги про повернення понесених процесуальних витрат мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		(2)        Позиції інших учасників справи
		12.       29 червня 2017 року відповідач подала заперечення на касаційну скаргу; просить залишити її без задоволення. Мотивує тим, що позивач вводить суд в оману, приховуючи факти неодноразового звернення з подібними позовами, умисно маніпулюючи підставами та розмірами позовних вимог.
		13.       Зазначає, що 19 травня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова постановив ухвалу, якою відмовив позивачу у відкритті провадження за позовом про стягнення витрат, понесених під час кримінального провадження (справа № 462/3425/15-ц).
		14.       Вказує, що 16 травня 2017 року Апеляційний суд Львівської області розглянув справу № 462/1268/17 за черговою заявою позивача до відповідача про стягнення витрат, понесених під час кримінального провадження, та передав на новий розгляд до суду першої інстанції питання про відкриття провадження.
		15.       Звертає увагу на те, що ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2015 року у кримінальній справі № 461/1469/13-к, в якій суд не вирішив питання про розподіл процесуальних витрат, позивач не оскаржувала.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1)        Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(1.1)   Щодо юрисдикції спору
		16.       Спір виник з приводу стягнення з відповідача процесуальних витрат, понесених позивачем, за її твердженням, під час судового розгляду справи № 461/1469/13-к щодо обвинувачення відповідача у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 125 КК України. Позовні вимоги обґрунтовані приписами кримінального процесуального закону.
		17.       Суди встановили, що у вказаній справі 15 квітня 2015 року Галицький районний суд м. Львова постановив ухвалу, якою визнав відповідача винною у вчиненні злочину за частиною першою статті 125 КК України, не вирішивши питання про розподіл процесуальних витрат.
		18.       Згідно з частиною першою статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
		19.       Відповідно до частини першої статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України).
		20.       Згідно з частиною другою статті 126 КПК України сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.
		21.       Отже, питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо ж це питання суд не вирішив, сторона кримінального провадження має можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.
		22.       Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 4 березня 2016 року Галицький районний суд м. Львова постановив ухвалу у справі № 461/1469/13-к, якою відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача процесуальних витрат, понесених у зв'язку з розглядом кримінального провадження з обвинувачення відповідача, через те, що питання процесуальних витрат вирішується у підсумковому судовому рішенні, а покладення таких витрат на особу, звільнену від кримінальної відповідальності у справах публічного обвинувачення, КПК України не передбачено.
		23.       Згідно з даними з Єдиного державного реєстру судових рішень 2 червня 2016 року Апеляційний суд Львівської області залишив вказану ухвалу без змін, зазначивши, що в ухвалі від 15 квітня 2015 року про закриття кримінального провадження з обвинувачення відповідача за частиною першою статті 125 КК України Галицький районний суд м. Львова питання про стягнення на користь позивача як потерпілої понесених нею процесуальних витрат у сумі 32 565 грн не вирішив. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2015 року позивач в апеляційному порядку не оскаржила, і вона набрала законної сили.
		24.       Тобто, питання про розподіл тієї самої суми процесуальних витрат, понесених позивачем у зв'язку з судовим розглядом у кримінальному провадженні, про стягнення яких заявлений позов за правилами цивільного судочинства, вже було розглянуте у порядку, встановленому КПК України. 
		25.       Згідно з пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу (далі також - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, із цивільних відносин.
		26.       Стороні, на користь якої ухвалено рішення за правилами цивільного судочинства, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина перша статті 88 ЦПК України).
		27.       Отже, за правилами цивільного судочинства можуть стягуватися судові витрати, які сторона понесла у зв'язку з розглядом її цивільної справи.
		28.       Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частини перша та друга статті 22 ЦК України).
		29.       Процесуальні витрати, понесені, зокрема, у кримінальному провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову до обвинуваченого. Такі витрати, розподіляються виключно за правилами, встановленими главою 8 КПК України. Тому Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що цей спір не може розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		30.       З доводами касаційної скарги про те, що висновки судів першої й апеляційної інстанцій суперечать висновкам, сформульованим в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 листопада 2016 року у справі № 461/1469/13-к, ВеликаПалата Верховного Суду не погоджується.Суд касаційної інстанції не встановлював, що позивач може звернутися за правилами цивільного судочинства з мотивованим приписами КПК України позовом про повернення процесуальних витрат, понесених потерпілою під час кримінального провадження. Цей суд дійшов висновку, що заява позивача про повернення процесуальних витрат подана на стадії виконання вироку, з огляду на що постановлені за результатами її розгляду судові рішення не можуть бути предметом перевірки у касаційній інстанції.
		31.       Щодо доводів відповідача про умисне маніпулювання позивачем підставами та розмірами позовних вимог, то згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відповідно до наявних у матеріалах справи копій судових рішень 19 травня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова постановив ухвалу про відмову у відкритті провадження у цивільній справі № 462/3425/15-ц між тими самими сторонами про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, а також процесуальних витрат, понесених позивачем у кримінальному провадженні про обвинувачення відповідача у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, а саме: 15 000 грн витрат на правову допомогу, 2 300 грн витрат, пов'язаних із прибуттям до місця судового засідання, 1 000 грн добових, 3 500 грн компенсації за відрив від звичайних занять, 350 грн витрат, пов'язаних із забезпеченням доказів.
		32.       Відмовляючи у відкритті провадження у зазначеній справі, суд вважав, що такі вимоги позивача не можуть розглядатися за правилами цивільного судочинства та мають бути вирішені відповідно до глави 8 КПК України, оскільки є процесуальними витратами під час здійснення кримінального провадження.
		33.       Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом (частина сьома статті 122 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи № 462/6473/16-ц судами першої й апеляційної інстанцій).
		34.       Крім того, за результатами розгляду поданої у кримінальній справі № 461/1469/13-к заяви позивача про стягнення процесуальних витрат 4 березня 2016 року, як було вказано вище, Галицький районний суд м. Львова постановив ухвалу про відмову у задоволенні цієї заяви.
		35.       Незважаючи на наявність зазначених ухвал судів, якими були вирішені питання щодо вимог позивача про розподіл процесуальних витрат, понесених під час судового розгляду у кримінальному провадженні, а також питання про неможливість розгляду таких вимог за правилами цивільного судочинства, позивач звернулася з новим цивільним позовом про стягнення з відповідача процесуальних витрат, збільшивши суму стягнення. Просила стягнути з відповідача процесуальні витрати, понесені нею під час судового розгляду у тому самому кримінальному провадженні.
		36.       27 листопада 2017 року Залізничний районний суд м. Львова ухвалив рішення у справі № 462/1268/17, яким відмовив позивачеві у задоволенні її позову про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн, витрат на явку до суду у розмірі 6 750 грн, добових у розмірі 1 500 грн, збитків за відрив від звичайних занять у розмірі 5 000 грн, витрат, пов'язаних із забезпеченням доказів, у розмірі 500 грн і витрат на виготовлення довіреності у розмірі 150 грн.
		37.       У вказаному рішенні суд роз'яснив позивачу, що витрати, пов'язані із проїздом до суду, наданням правової допомоги адвокатом у кримінальному провадженні, за відрив від звичайних занять, а також добові є процесуальними витратами, які стягуються у порядку, визначеному КПК України. Суд зазначив, що зазначені витрати сторін, пов'язані з явкою до суду, з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, не є шкодою чи збитками у розумінні статей 22 та 1166 ЦК України, не входять до складу ціни позову та не можуть стягуватися як збитки, оскільки є витратами, що пов'язані з розглядом справи в суді.
		38.       З огляду на вищевикладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі № 462/6473/16-ц.
		(2)        Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1)   Щодо суті касаційної скарги
		39.       Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		40.       Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		41.       Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року й ухвала Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2017 року постановлені з додержанням норм процесуального права, а тому залишає касаційну скаргу без задоволення, а вказані рішення - без змін.
		(2.2)   Щодо судових витрат
		42.       З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.
		(3)        Висновки щодо застосування норм права
		43.       Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою (частина перша статті 126 КПК України). Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України).
		44.       Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів (частина друга статті 126 КПК України).
		45.       Питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України. Якщо це питання не було вирішене судом, сторони кримінального провадження, свідок, експерт, спеціаліст і перекладач мають можливість оскаржити в цій частині ухвалене у справі судове рішення в апеляційному та касаційному порядку. А тому такі витрати не можуть бути стягнуті з обвинуваченого за позовом, поданим за правилами цивільного судочинства.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, частиною першою статті 410, статтями 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргуОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2.   Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2017 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.Лобойко Повний текст постанови підписаний 30 листопада 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...