Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/2242/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 14-401цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		28 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 333/2242/16-ц
		Провадження № 14-401 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Завод залізобетонних конструкцій № 1» (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Профспілкова організація ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1», про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
		за касаційною скаргою позивача на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2017 року, постановлену суддею Шалагіновою А. В., і ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року, постановлену колегією суддів судової палати у цивільних справах ДзярукМ.П., ВоробйовоїІ.А., ТрофимовоїД.А.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3;
		        відповідач: ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1»;
		        третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Профспілкова організація ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій № 1».
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           4 травня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням заяви від 26 вересня 2016 року просив:
		1.1.     Визнати незаконним і скасувати наказ № 39-к від 4 квітня 2016 року про звільнення позивача з посади виконавчого директора відповідача;
		1.2.     Поновити позивача на посаді виконавчого директора відповідача;
		1.3.     Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення - по день ухвалення рішення у справі.
		2.           З травня 2012 року до 4 квітня 2016 року позивач працював у відповідача на різних посадах, а з 28 серпня 2012 року - на посаді виконавчого директора.
		3.           27 жовтня 2014 року Господарський суд Запорізької області ухвалою призначив керуючим санацією у справі № 5009/2987/12 про банкрутство відповідача ЛяшкаО.В., з яким у позивача виникли неприязні стосунки.
		4.           3 лютого 2016 року відповідач видав наказ № 12, яким з метою оптимізації структури управління вирішив скоротити низку посад, зокрема і посаду позивача. Того ж дня позивача проінформували про його подальше звільнення та запропонували вакантну посаду бухгалтера, від якої той відмовився.
		5.           Позивач вважав звільнення 4 квітня 2016 року незаконним і таким, що проведене з грубим порушенням норм трудового законодавства, оскільки відповідач не погодив техніко-економічне обґрунтування скорочення посад з профспілковим комітетом; скорочення штату мало фіктивний характер; остаточний розрахунок з позивачем проведений з порушенням вимог статті 116 Кодексу законів про працю України.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		6.           20 березня 2017 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалою закрив провадження у справі.
		7.           Мотивував тим, що у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 5009/2987/12 про банкрутство відповідача. З огляду на це суд вважав, що вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу слід вирішувати у межах справи про банкрутство.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		8.           10 травня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
		9.           Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача мають розглядатися у межах справи про банкрутство відповідача, а не за правилами цивільного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		10.       29 травня 2017 року позивач звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій стверджує про порушення судами норм процесуального права.
		11.       Просить скасувати на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 рокута направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		12.       15 серпня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		13.       Обґрунтував тим, що позивач оскаржує ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		14.       Позивач мотивує касаційну скаргу тим, що справа про банкрутство відповідача порушена 8 серпня 2012 року, а до 19 січня 2013 року Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачав обов'язкового розгляду спорів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі посадових або службових осіб боржника у господарському провадженні. Стверджує, що справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції справ про стягнення з боржника зарплати, і їх слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Звертає увагу на те, що таку позицію висловлював Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі № 709/0/4-13 від 7 травня 2013 року.
		15.       Вказує, що провадження у справі було відкрите Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 8 липня 2016 року, і до 20 березня 2017 року цей суд вивчав доводи сторін, докази, встановлював обставини справи. А тому оскаржені ухвали є такими, що перешкоджають подальшому розгляду справи й обмежують право позивача на її розгляд у розумний строк.
		Позиція відповідача
		16.       12 липня 2017 року відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення.
		17.       Мотивує тим, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необхідність вирішення вимог позивача у межах справи про банкрутство за правилами господарського судочинства.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		18.       Позивач просить скасувати рішення першої й апеляційної інстанцій і направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції з огляду на те, що справи про банкрутство боржника, порушені господарським судом до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення юрисдикції спору про стягнення з боржника зарплати. А тому їх слід розглядати за правилами цивільного судочинства.
		19.       Відповідач заперечив проти касаційної скарги, вважаючи законними й обґрунтованими рішення судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки спір належить до компетенції господарського суду.
		20.       ВеликаПалата Верховного Суду вважає оскаржені рішення судів необґрунтованими.
		21.       4 листопада 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань» від 2 жовтня 2012 року № 5405-VI (далі - Закон України № 5405-VI), яким, зокрема, внесено зміни до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон України про визнання банкрутом) в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України &qup>;Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом&quin; від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (далі - Закон України № 4212-VI).
		22.       Закон України № 5405-VI доповнив розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про визнання банкрутом в редакції Закону України N 4212-VI пунктом 11, згідно з яким положення Закону України про визнання банкрутом застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення Закону України про визнання банкрутом, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		23.       19 січня 2013 року набрав чинності Закон України про визнання банкрутом у редакції Закону України N 4212-VI (зі змінами, внесеними Законом України № 5405-VI).
		24.       Закон України про визнання банкрутом у частині четвертій статті 10 визначив, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, зокрема, спори про стягнення заробітної плати.
		25.       Крім того, підпункт 1 пункту 7 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону доповнив частину першу статті 12 ГПК України пунктом 7, згідно з яким господарським судам стали підвідомчі справи у всіх майнових спорах з вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, зокрема, у спорах про стягнення заробітної плати.
		26.       Таким чином, ГПК України з 19 січня 2013 року встановив для господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, підвідомчість усіх майнових спорів з вимогами до боржників у такій справі.
		27.       ПротеЗакон України про визнання банкрутом згідно з пунктом 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» (зокрема і його частина четверта статті 10) не може бути застосований до справ про банкрутство, провадження в яких порушено до 19 січня 2013 року, якщо на цю дату господарським судом ухвалено постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		28.       8 серпня 2012 року Господарський суд Запорізької області ухвалою порушив провадження у справі №5009/2987/12 про банкрутство відповідача та ввів мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		29.       3 жовтня 2017 року Господарський суд Запорізької області ухвалив постанову у справі №5009/2987/12, якою визнав відповідача банкрутом і відкрив ліквідаційну процедуру.
		30.       Вирішуючи питання про визначення предметної юрисдикції справи за позовом до відповідача, щодо якого господарським судом була порушена справа про банкрутство, має застосовуватися пункт 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України &quam;Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом&q?ьк;» від 22 грудня 2011 року № 4212-VI з подальшими змінами.
		31.       Справи про банкрутство боржника, порушені господарськими судами до 19 січня 2013 року, не впливають на визначення предметної юрисдикції справ про стягнення з боржника заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати, і їх слід розглядати у порядку цивільного судочинства, якщо станом на 19 січня 2013 року не була ухвалена постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
		32.       До цих справ не застосовуються положення частини четвертої статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України &q?ня;Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом&quйо;» від 22 грудня 2011 року № 4212-VI (який набрав чинності 19 січня 2013 року) і пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року), які передбачають юрисдикцію господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішувати всі майнові спори з вимогами до боржника.
		33.       Отже, станом на 19 січня 2013 року вже була порушена справа про банкрутство та не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Відтак, згідно з пунктом 11 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України про визнання банкрутом припис частини четвертої статті 10 цього Закону та пункту 7 частини першої статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
		34.       ВеликаПалата Верховного Суду вважає, що суди першої й апеляційної інстанцій темпоральну дію застосованих ними для закриття провадження приписів не врахували.
		35.       Позивач звернувся до загального суду за правилами цивільного судочинства, щоби отримати судове рішення про стягнення коштів для підтвердження його вимог до відповідача та включення їх до відповідного реєстру у справі про банкрутство.
		36.       З огляду на це Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій, які закрили провадження у справі про компенсацію втрати частини заробітної плати за час вимушеного прогулу та вказали на необхідність розгляду спору за правилами господарського судочинства.
		37.       Аналогічні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 456/20/16-ц (до 19 січня 2013 року була порушена справа про банкрутство боржника, ухвалена постанова про визнання боржника банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура; тому спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства), а також у постанові від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц (після 19 січня 2013 року порушена справа про банкрутство боржника, ухвалена постанова про визнання боржника банкрутом і відкрита ліквідаційна процедура; тому спір має розглядатися за правилами господарського судочинства).
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		38.       Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		39.       Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
		40.       Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
		41.       З огляду на надану оцінку аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Тому ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		(2.2) Щодо судових витрат
		42.       З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
		Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 2 частини першої статті 409, статтями 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА :
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		2. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20 березня 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 10 травня 2017 року скасувати, а справу направити до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя для продовження розгляду.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 30 листопада 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...