Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/569/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку з доходів фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2018. Зареєстровано: 02.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 29.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		29 листопада 2018 року 
		Київ
		справа №824/569/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/26444/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги  ОСОБА_2
		на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.09.2016 (суддя - Лелюк О.П.)
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (колегія суддів: головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.)
		у справі 824/569/16-а 
		за позовом ОСОБА_2
		до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області 
		про скасування податкового повідомлення-рішення,  
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Чернівецької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 126638-13 від 30.05.2016. 
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Крім того, до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ОДПІ не надано розрахунок податкового зобов'язання, що унеможливлює визначення податкового періоду, за який податкове зобов'язання було нараховано.
		 
		Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.09.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, у задоволенні позову відмовлено. 
		 
		Судові рішення мотивовані тим, що автомобіль позивача, згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), є об'єктом оподаткування транспортним податком, тому, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом. 
		 
		Не погодившись з судовими рішеннями, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. 
		 
		22.12.2016 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження.
		 
		Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		 
		21.02.2018 касаційну скаргу з матеріалами справи передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017, що діє з 15.12.2017) (далі - КАС України).
		 
		Пунктом 4 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України. 
		 
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 341 КАС України).
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанови судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, виданого Чернівецьким центром при УДАІ УМВС України в Чернівецькій області, позивач з 31 серпня 2013 року є власником транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, тип універсал-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, 2013 року випуску, об'єм двигуна 4461 куб. см, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		 
		11.04.2016 територіальним сервісним центром № 7341 регіонального сервісного центру МВС в Чернівецькій області надіслано інформацію до Чернівецької ОДПІ Головного управління ДФС у Чернівецькій області про останніх власників легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років. В отриманій інформації зазначено ОСОБА_2 як власника транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, реєстраційний номер НОМЕР_1.
		 
		30.05.2016 ОДПІ, на підставі вищезазначеної інформації, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №126638-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 гривень за 2016 рік.
		 
		Рішенням Чернівецької міської ради від 28.01.2016 № 80 "Про внесення змін до рішення міської ради VI скликання від 25.06.2015 № 1635 "Про справляння в місті Чернівцях місцевих податків і зборів, акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та відміну раніше прийнятих рішень" затверджено в новій редакції Положення про транспортний податок, відповідно до ПК України, Закону №909-VIII. Пунктом 2 цього рішення передбачено, що воно набирає чинності з 01.02.2016.
		 
		Судами попередніх інстанцій, на підставі поданих сторонами доказів, встановлено, що належний позивачу транспортний засіб марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, середньоринкова вартість якого становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, є об'єктом оподаткування транспортного податку, що фактично не заперечувалось сторонами у справі.
		 
		Водночас позивач вказував про відсутність у нього обов'язку сплачувати транспортний податок саме у 2016 році, тобто вважав оскаржуване рішення передчасним. Саме на це й посилався позивач у касаційній скарзі.
		 
		Колегія суддів вважає наведені доводи скаржника безпідставними, виходячи з наступного.
		 
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України, в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
		 
		У статті 10 ПК України встановлено перелік місцевих податків, зокрема податок на майно (пп. 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 ПК України.
		 
		Так, відповідно до ст. 265 ПК України (в редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII, що діє з 01.01.2015), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
		 
		Отже, транспортний податок, згідно з  ПК України,  є місцевим податком.
		 
		Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 143 Конституції України.
		 
		Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
		 
		Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 ПК України).
		 
		При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 ПК України).
		 
		Відповідно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст.12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		 
		У той же час, пунктом 12.3.5 п.12.3 ст. 12 ПК України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього  Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього  Кодексу  із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
		 
		24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у ПК України щодо об'єкту оподаткування транспортним податком.
		 
		Підпунктом 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		 
		Так, згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону № 909), об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що, оскільки Законом №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
		 
		Судами встановлено, що згідно з Положеннями про транспортний податок, затверджених рішеннями Чернівецької міської ради від 25.06.2015 № 1635 та 28.01.2016 № 80, вбачається, що у 2016 році не встановлювався новий податок (транспортний податок діяв і в 2015 році) та не змінювалась його ставка (25000 гривень), а лише змінювались вимоги до об'єкта оподаткування транспортним податком.
		 
		Таким чином, Чернівецька міська рада самостійно транспортний податок не встановлювала, а фактично запровадила механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м. Чернівцях, встановленого ПК України. Враховуючи зазначене, саме 2016 рік і є базовим (звітним) періодом для оподаткування транспортним податком з об'єкту, який належить на праві власності позивачу.
		 
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність застосування податковим органом у 2016 року положень ст. 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком.
		 
		Крім того, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		 
		Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків, що також вірно було встановлено судами попередніх інстанцій. 
		 
		З 19.02.2016 набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, де зазначено, що 
		 
		Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, вбачається, що повноваження та обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. ОСОБА_4 забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
		 
		ОСОБА_4 відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої  законом  на 1 січня податкового (звітного) року.
		 
		Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від ОСОБА_4 вищевказаної інформації про автомобілі. Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від ОСОБА_4 інформація.
		 
		Колегія суддів враховує, що така інформація в матеріалах справи є, й з приводу цього відсутній спір між сторонами, як вже зазначалось вище.
		 
		З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що податкове повідомлення-рішення № 126638-13 від 30.05.2016 про сплату транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25 000 гривень є законним та обґрунтованим, а підстави для його скасування - відсутні.  
		 
		Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд, відповідно до вимог ст. 350 КАС України, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.09.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 - без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач І.А. Гончарова 
		 
		Судді                                                                                                                   І.Я. Олендер
		 
		                                                                                                                      Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...