Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 824/146/16-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 30.11.2018. Зареєстровано: 02.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 03.12.2018.
Дата набрання законної сили: 30.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		30 листопада 2018 року 
		Київ
		справа №824/146/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/12020/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача Бевзенка В.М., 
		суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.
		розглянувши у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області
		на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 (головуючий суддя - Спіжавка Г.Г.)
		та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 (головуючий суддя - Біла Л.М., судді: Граб Л.С., Гонтарук В.М.)
		у справі №824/146/16-а
		за позовом ОСОБА_2
		до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області,
		третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області,
		про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернівецькій області (далі - ТУ ДСА в Чернівецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (далі - ГУ ДКСУ у Чернівецькій області), в якому просить:
		-          визнати дії ТУ ДСА в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати їй заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 (далі - Закон №2453-VI; в редакції з 26.10.2014), за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону №2453-VI (у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015, далі - Закон №192-VIII), а також за період з 09.09.2015 по 31.12.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII) - неправомірними; 
		-          зобов'язати ТУ ДСА в Чернівецькій області провести перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, відповідно до статті 144 Закону №2453-VI (в редакції з 26.10.2014), за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII), а також за період з 09.09.2015 по 31.12.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII) та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо), а також відпускних, допомоги на оздоровлення та лікарняних.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016, адміністративний позов задоволено частково, визнано неправомірними дії ТУ ДСА в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, відповідно до статті 144 Закону №2453-VI у редакції Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, зобов'язано ТУ ДСА в Чернівецькій області провести ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини першої статті 144 Закону №2453-VI у редакції Закону №1697-VII, а з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом 2 частини першої статті 147 Закону №2453-VI у редакції Закону №192-VIII, виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів, в задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 18.11.2013 працює на посаді секретаря судового засідання Шевченківського районного суду м. Чернівці, що відноситься до шостої категорії посад державних службовців.
		В період з 26.10.2014 по 31.12.2015 позивачу нараховувалась і виплачувалась заробітна плата виходячи з посадового окладу у розмірі мінімальної заробітної плати, яка протягом спірного періоду становила 1 218 грн.
		З 01.09.2015р. заробітна плата позивачу нараховувалась та виплачувалась в розмірі передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова №268; в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» №644 від 02.09.2015).
		21.01.2016 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій, посилаючись на вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», просила провести перерахунок заробітної плати з 26.10.2014 по 31.12.2015 відповідно до вимог закону та виплатити їй в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення у праці, надбавка за вислугу років, за наявності помісячна та фіксована індексація тощо), а також відпускних, допомоги на оздоровлення.
		Оскільки вимоги позивача не були задоволені вона звернулась до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позов частково суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з 26.10.2014 по 28.03.2015 розмір посадових окладів працівників апаратів судів мав визначатись відповідно до абзацу 2 частини першої статті 144 Закону №2453-VI у редакції Закону №1697-VII, а з 29.03.2015 по 09.09.2015 - відповідно до абзацу 2 частини першої статті 147 Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги позивача про визнання неправомірними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 09.09.2015 по 31.12.2015 та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати за вказаний період включно, відповідно до статті 147 Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII є необґрунтованими та не мають підстав для задоволення, оскільки з 09.09.2015 розмір окладу працівників апарату судів регулюється Постановою №268.
		Суд частково погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		26.10.2014 набрав чинності Закон №1697-VII, яким внесено зміни до статті 144 Закону №2453-VІ, зокрема, передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		Абзацом другим підпункту 1 і абзацом третім підпункту 2 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом №2453-VІ.
		З 28.03.2015 Законом №192-VІІІ затверджено нову редакцію Закону №2453-VІ, у статті 147 якого встановлено, що розмір заробітної плати працівників апаратів судів, ДСА, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади. При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
		Підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ Кабінет Міністрів України зобов'язано у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із зазначеним Законом.
		Наведене узгоджується з положеннями частин сьомою та восьмою статті 33 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №3723-XII), згідно з якими умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
		Аналогічні положення закріплено також частиною другою статті 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №108/95-ВР), яка передбачає, що умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.
		Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (стаття 13 Закону №108/95-ВР).
		За правилами статті 142 Закону №2453-VІ (у редакції, чинній до 28.03.2015) фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює, зокрема, ДСА України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 143 Закону №2453-VІ).
		Аналогічні правила закріплені і у статтях 145, 146 Закону №2453-VІ у редакції, чинній з 28.03.2015.
		З 01.01.2015 пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а з 13.03.2015 установлено, що норми і положення Закону №2453-VІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
		На час виникнення спірних відносин схема посадових окладів працівників апарату суду була закріплена Постановою №268 зокрема, її Додатком №47, який залишався незмінним до 09.09.2015.
		Отже, Кабінет Міністрів України покладені на нього абзацом другим підпункту 1 пункту 13 розділу XIII Закону №1697-VII та підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону №192-VІІІ обов'язки щодо приведення його нормативно-правових актів у відповідність із цими законами у тримісячний строк не виконав.
		Згідно з частини першої, другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
		З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що оскільки до 09.09.2015 Кабінетом Міністрів України не було внесено змін до Постанови №268 щодо умов оплати праці, зокрема, розмірів окладів працівників апарату суду, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на реалізацію положень абзацу 2 частини першої статті 144 Закону №2453-VІ та частини першої статті 147 цього ж Закону у редакції з 28.03.2015 не передбачено, а тому ТУ ДСА в Чернівецькій області, як розпорядник бюджетних коштів, не мало правових підстав для перерахунку та виплати заробітної плати позивачу поза межами видатків державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
		Що стосується вимог позивача про нарахування заробітної плати у період з 09.09.2015 по 31.12.2015 включно відповідно до статті 147 Закону №2453-VI (в редакції Закону №192-VIII) та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, Суд виходить з наступного.
		Додатком 47 до постанови №268 в редакції, чинній з 09.09.2015, схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих (загальних, спеціалізованих) судів була приведена у відповідність до абзацу другого частини першої статті 147 Закону № 2453-VІ, але з приміткою, що у 2015 році місячний посадовий оклад застосовується з урахуванням 50-відсоткового зменшення; інші ж виплати працівникам апарату судів, передбачені цією постановою, здійснюються виключно в межах фонду оплати праці суду, а тому позов у цій частині також задоволенню не підлягає.
		За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
		Відповідно до частини першої, третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права в частині задоволення позову, що є підставою для скасування судових рішень в цій частині і ухвалення нового рішення.
		Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень в цій частині відсутні.
		Таким чином, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга має бути задоволена частково, а рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову, а в іншій частині - залишенню без змін.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області задовольнити частково.
		Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 в частині задоволення позову в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, відповідно до статті 144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру» та за період з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області провести ОСОБА_2 перерахунок заробітної плати за період з 26.10.2014 по 28.03.2015 включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного відповідно до абзацу 2 частини першої статті 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про прокуратуру», а з 29.03.2015 по 08.09.2015 включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного згідно з абзацом 2 частини першої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», виплативши різницю в нарахованих сумах з урахуванням виплачених коштів - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовити.
		В іншій частині Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
		 
		Суддя-доповідач В.М.Бевзенко 
		судді                                                                                          Н.А.Данилевич 
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...