Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0240/3413/18-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; організації господарської діяльності, у тому числі; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування певних видів підприємницької діяльності; нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності та інше.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2018. Зареєстровано: 04.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		м. Вінниця
		21 листопада 2018 р.                                                                    Справа № 0240/3413/18-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:                              Поліщук І.М., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання:            Литвина Д.С.  
		представника позивача:                      Бельдія В.А.
		представника відповідача:                        Савалової М.М. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом: Приватного акціонерного товариства "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект"   
		до:   Управління Держпраці у Вінницькій області  
		про: визнання протиправним та скасування рішення
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерного товариство "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ВН 1384/205/АВ/П/ПТ/ПС/МГ-ФС від 18.09.2018 року.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що за наслідками інспекційного відвідування ПАТ "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" посадовими особами Управління Держпраці у Вінницькій області складено Акт №ВН1384/205/АВ від 31.08.2018 року та припис про усунення виявлених порушень №ВН1384/205/АВ/П від 31.08.2018 року. Крім того, за наслідками розгляду справи про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування, 18.09.2018 року відповідачем винесено постанову №ВН1384/205/АВ/П/ПТ/ПС/МГ-ФС про накладення на  ПАТ "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" штрафу в сумі 223380,00 грн. 
		Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Ухвалою від 02.10.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні на 25.10.2018 року.
		Судове засідання 25.10.2018 року відкладено до 21.11.2018 року з метою надання представнику позивача часу для ознайомлення із відзивом на позовну заяву та подання відповіді на відзив.
		Ухвалою від 21.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у той самий день після закриття підготовчого провадження.
		Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2018 року заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити. Зокрема зазначив, що відповідачем безпідставно застосовано санкції, визначені положеннями абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, які передбачають відповідальність юридичних осіб за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці, адже доплата до заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в розумінні положень ст. 12 Закону України «Про оплату праці». Також вказав, що акт інспекційного порушення не може бути підставною для накладення штрафу за порушення законодавства про працю.
		Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення даного адміністративного позову посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначила, що підвищена заробітна плата на важких роботах, на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, є мінімальною державною гарантією, що передбачена положеннями ст. 100 КЗпП України. Крім того, зазначила, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторів праці, що передбачено п. 2 «Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю». який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295. Також, даним Порядком, визначено, що за результатами інспекційного відвідування складається акт, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року № 1338. Таким чином, акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю - є актом про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, який складений посадовою особою Управління.
		Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що з 28.08.2018 року по 31.08.2018 року, інспектором праці проведено інспекційне відвідування ПрАТ «Спеціалізована будівельна компанія «Водпроект», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування від 31.08.2018 року №ВН 1384/205/АВ та припис про усунення виявлених порушень №ВН1384/205/АВ/П від 31.08.2018 року.
		Як слідує із акта інспекційного відвідування від 31.08.2018 року №ВН 1384/205/АВ, в ході проведення перевірки, окрім іншого, встановлено, що відповідно до додатку № 1 протоколу № 3 засідання атестаційної комісії за результатами атестацій робочих місць працівникам, які працюють на важких роботах, на роботах iз  шкідливими умовами пpaцi, на роботах з особливими природними географічними i геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлені доплати, однак, вони не розраховуються, не нараховуються та не виплачуються, а саме: машиністам бурових установок, машиністам компресорних установок, виконробам, про що свідчать відомості про нарахування заробітної плати за травень, червень, липень 2018 року, видаткові касові ордери та відомості на виплату грошей за травень, червень 2018 року.
		При цьому, згідно відомості нарахування заробітної плати за травень, червень, липень 2018 року працівникам, що працюють у шкідливих умовах праці, а саме: машиністам бурових установок ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6. ОСОБА_7 та виконробу ОСОБА_8, яким за результатами атестації робочих місць за умовами пpaці згідно додатку №1 до протоколу №3 засідання атестаційної комісії встановлена доплата 8% часової тарифної ставки за кожну годину роботи у шкідливих умовах, така доплата не розраховувалась та не нараховувалась.
		На підставі виявлених порушень, уповноваженими особам відповідача прийнято постанову від 18.09.2018 року №ВН1384/205/АВ/П/ПТ/ПС/МГ-ФС про накладення на  ПАТ "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" штрафу в сумі 223380,00 грн., відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а саме: за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
		Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог     статті 259 КЗпП України     державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
		Громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»     утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи
		Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №          929-р «Питання Державної служби з питань праці», на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.
		Положення про Державну службу України з питань праці затверджено     постановою КМ України від 11 лютого 2015 року №96     (надалі - Положення).
		Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).
		Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок №295).
		Відповідно до п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
		Згідно із п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (п. 27 Порядку №295).
		Відповідно до п. 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		В даному ж випадку, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача зазначає, що відповідачем безпідставно застосовано до ПАТ "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" санкції, визначені саме абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, адже доплата до заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в розумінні положень ст. 12 Закону України «Про оплату праці», яка визначає їх вичерпний перелік.
		Надаючи оцінку даним твердженням представника позивача, суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
		Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
		Із наведених положень слідує, що стаття 12 Закону України «Про оплату праці» містить не вичерпний перелік мінімальний державних гарантій та вказує на можливість їх встановлення іншими актами законодавства України, зокрема Кодексом законів про працю України.
		Так, відповідно до ст. 100 КЗпП України на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці. Перелік цих робіт визначається Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, доплата за роботу із шкідливими і небезпечними умовами праці, на переконання суду, є мінімальною державною гарантією, що передбачена положеннями ст. 100 КЗпП України.
		При цьому, суд критично оцінює посилання позивача у відповіді на відзив на постанову Верховного Суду від 19.09.2018 року по справі №804/7745/16, оскільки відображені у ній висновки стосуються оплати праці за роботу у вечірній час, яка не передбачена як мінімальна державна гарантія ані положеннями ст. 12 Закону України «Про оплату праці», ані Кодексом законів про працю України.
		З огляду на викладене, посилання представника позивача на те, що доплата до заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в розумінні положень ст. 12 Закону України «Про оплату праці», як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, на думку суду, є необґрунтованими, адже відповідна мінімальна державна гарантія передбачена положеннями ст. 100 Кодексу законів про працю України України. При цьому, як уже зазначалось судом вище, можливість встановлення мінімальних державних гарантій Кодексом законів про працю України прямо передбачена положеннями ст. 12 Закону України «Про оплату праці».
		Що ж до посилань представника позивача на те, що акт інспекційного відвідування не може бути підставною для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, то суд зазначає наступне.
		Так, відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи можуть бути накладені, в тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
		В той же час, як уже зазначалось судом вище, згідно із п. 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
		Таким чином, складений посадовими особами відповідача акт інспекційного відвідування №ВН1384/205/АВ від 31.08.2018 року за своїм змістом є актом про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю, адже у висновках останнього, відображена уся інформація про виявленні під час перевірки ПАТ "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" порушення законодавства про працю, які до того ж не заперечуються позивачем.
		Таким чином, посилання позивача на положення п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМ України від 17 липня 2013 року № 509, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови, на думку суду, також є необґрунтованими.
		За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
		З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується. 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295  КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити.
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його  проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження,  якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Приватне акціонерне товариство "Спеціалізована будівельна компанія "Водпроект" (вул. Хмельницьке шосе, 13, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 01039607);
		Управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483).
		Повний текст рішення складено 30.11.2018 року.
		 
		Суддя                                                                      Поліщук Ірина Миколаївна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...