Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2004/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.
Дата набрання законної сили: 21.11.2018
Номер судового провадження: 11-874апп18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		21 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 826/2004/18
		Провадження № 11-874апп18
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Прокопенка О.Б., 
		суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І.,                    Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України, прокуратури міста Києва, Київської місцевої прокуратури № 9 (Солом'янського району) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
		за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року (суддя Власенкова О. О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (у складі колегії суддів Степанюка А. Г., Кузьменка В. В., Шурка О. І.),
		УСТАНОВИЛА:
		У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила: - визнати протиправними дії або бездіяльність органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а саме посадових/службових осіб Генеральної прокуратури України, прокуратури міста Києва, Київської прокуратури № 9 (Солом'янського району), щодо навмисного затягування досудового розслідування кримінального провадження від 10 вересня 2016 року № 12016100090010567 та його таємного закриття без проведення слідчих дій та визнання позивача потерпілою, а також щодо приховування злочинів Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві та інших осіб; 
		- зобов'язати Генерального прокурора України здійснити свої повноваження відповідно до частини п'ятої статті 218 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та передати справу для досудового розслідування до Національного антикорупційного бюро України;
		- стягнути за протиправні дії з відповідачів на користь ОСОБА_3 відшкодування моральної шкоди у розмірі 1млн грн.
		Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 13 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту першого частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
		Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскарження окремих дій чи бездіяльності органів прокуратури до суду має здійснюватися  у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України.
		На зазначені судові рішення ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та зобов'язати Окружний адміністративний суд міста Києва відкрити провадження у цій справі.
		Скаргу мотивовано тим, що позивач у цій справі оскаржує дії не органу досудового розслідування у кримінальних провадженнях, а органу владних повноважень при вирішенні питання щодо зміни підслідності у кримінальному провадженні, а тому цей спір відповідно до статті 19 та частини другої статті 20 КАС має розглядатися за правилами адміністративного судочинства. 
		У відзиві на касаційну скаргу Генеральна прокуратура України просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки порядок оскарження діянь відповідачів у цій справі регламентовано приписами кримінально-процесуального закону і суд адміністративної юрисдикції не є судом, встановленим законом, у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) для розгляду цієї справи.
		Інші відповідачі відзивів на касаційну скаргу не подали.
		ОСОБА_3 подала заперечення на відзив Генеральної прокуратури України,                 у якому навела аналогічні викладеним у скарзі доводи щодо помилковості судових рішень про закриття провадження у справі.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС наведені в касаційній скарзі, доповненнях та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на нижченаведене.
		Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Основного Закону).
		Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає  КАС.
		Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
		Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
		хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
		хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
		хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
		а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
		За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС)
		Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. 
		Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК).
		Пунктом 5 частини першої статі 3 КПКдосудове розслідування визначено як стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		За правилами статті 218 КПК досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор або його заступник.
		Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК.
		У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
		Таким чином, прокурори під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, зокрема й при вирішенні питань щодо підслідності у кримінальних провадженнях, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже,оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК.
		Оскільки спір у цій справі виник у зв'язку з протиправними, на переконання ОСОБА_3, діями та бездіяльністю посадових та службових осіб органів прокуратури, вчинених або не вчинених останніми у рамках кримінального провадження від 10 вересня 2016 року № 12016100090010567, перевірка правомірності таких діяньз огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАСзнаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження має здійснюватися у порядку, встановленому КПК.
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, ураховуючи суть спірних правовідносин та їх суб'єктний склад, правильно застосували норми матеріального й процесуального права та обґрунтовано дійшли висновку  про непоширення юрисдикції адміністративного суду на позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідачів та зобов'язання їх вчинити вказані у позові дії.
		Водночас зазначені суди, відмовляючи у відкритті провадження у справі та роз'яснюючи ОСОБА_3 про необхідність оскарження вказаних нею діянь відповідачів у порядку, встановленому КПК, не вказали, як того вимагає частина шоста статті 170 КАС, на суд, до юрисдикції якого віднесено вирішення решти позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
		Так, відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. 
		Отже, оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання протиправними дій відповідачів не пов'язані з вирішенням публічно-правового спору, то її позов про відшкодування шкоди, в разі завдання її внаслідок незаконних дій, зокрема, органу досудового розслідування чи прокуратури, може бути подано в порядку цивільного судочинства на підставі статті 1173 та частини шостої статті 1176 Цивільного кодексу України.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Статтею 351 КАС визначено, що підставами для зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій по суті ухвалили правильні рішення, але частково без дотримання норм процесуального права, а тому наявні підстави для зміни ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня                     2018 року в їх мотивувальних частинах з викладених вище обставин.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року в частині встановлення предметної юрисдикції змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко    Судді:                                     Н.О. Антонюк  Л.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. БританчукЛ.І. Рогач Д.А. ГудимаО.М. Ситнік В.І. ДанішевськаІ.В. Саприкіна О.С. ЗолотніковО.С. Ткачук О.Р. КібенкоВ.Ю. Уркевич В.С. Князєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...