Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/327/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2018. Зареєстровано: 04.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.
Дата набрання законної сили: 04.01.2019
Номер судового провадження: 1-кп/642/307/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017220510002583

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		03.12.2018 
		 
		                    
		 
		642/327/18
		1-кп/642/307/18
		В И Р О К
		ІМЕНЕМУКРАЇНИ
		 
		 
		 
		 03 грудня 2018 рокуЛенінський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
		 за участюсекретаря - ОСОБА_2 , 
		сторін кримінального провадження:прокурора  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , представника потерпілої  адвоката ОСОБА_5 , потерпілої  ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого  ОСОБА_8 ,
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харковікримінальнепровадження№12017220510002583 від 18.10.2017 року за обвинуваченням
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
		В С Т А Н О В И В:
		12 жовтня 2017 року близько 13 години 20 хвилин ОСОБА_8 знаходився за адресою: м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 2-А, на зупинці громадського транспорту поблизу торгівельного майданчику ТОВ Казка, де в ході конфлікту із потерпілою ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , діючи на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, схопив своєю правою рукою великий палець правої руки ОСОБА_6 , та шляхом обертального руху викрутив та надавив на нього у внутрішню сторону, внаслідок чого спричинив потерпілій тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми правої кисті у вигляді косого перелому основної фаланги першого пальця, що згідно висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ № 6516-Ая/17 від 15.11.2017 року є тілесним ушкодженням середньої тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоровя.
		Такі дії ОСОБА_8  кваліфіковані за ч. 1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке що спричинило тривалий розлад здоровя.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину в пред`явленному йому обвинуваченні не визнав, посилаючись на те, що його дії були необхідною обороною, а саме він захищав свою дружину від дій ОСОБА_6 , що на його переконання відповідно до ст. 36 КК України не тягне кримінальної відповідальності, цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди не визнав у повному обсязі, та щодо обставин події пояснив: що його донька та донька потерпілої ОСОБА_6 навчаються у одному класі. Між дітьми виникали конфліктні ситуації, які як зазначає ОСОБА_8 були спровоковані донької ОСОБА_6 12 жовтня 2017 року близько 13 години він з дружиною ОСОБА_9 біля торгової площадки «Сказка» на громадській зупинці побачили ОСОБА_6 , та його дружина окликнула її та бажала поспілкуватися з приводу поведінки її доньки, на що ОСОБА_6 відреагувала агресивно і між жінками почалася сутичка, в ході якої одна одну штовхали в груди, та ОСОБА_6 схопила його дружину за волосся та почала тягнути. На його прохання та дружини відпустити її потерпіла не реагувала. Він намагався розняти жінок, спочатку взяв ОСОБА_6 за ліву руку, а потім своєю правою рукою взяв великий палець її правої руки та шляхом повороту доверху щоб розігнути пальці надавив на нього. Після чого ОСОБА_6 вдарила ОСОБА_9 в живіт. В цей час мимо проїздила патрульна машина і у рупор зробили їм зауваження, і вони розішлися.
		 
		Не зважаючи на показання обвинуваченого ОСОБА_8 його вина підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні:
		 
		Потерпіла  ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що її донька навчається в одному класі із донькою ОСОБА_10 . Між дітьми була конфліктна ситуація, яка з`ясовувалася разом із класним керівником, і вона важала. Що конфлікт на цьому вичерпано. 12.10.2017 року вона йшла біля ринку «Сказка» близько громадської зупинки, та її зупинила ОСОБА_11 та почала звинувачувати її доньку в тому, що вона провокує конфлікти із їхньою донькою. Вважає, що ОСОБА_12 була відразу налаштована на конфлікт. В ході сварки вони штовхали одна одну на рівні плеч. ОСОБА_13 в цей час схопив її праву руку та почав викручувати, вона в цей час вдарила його по ногах. На цьому конфліктна ситуація припинилася, оскільки оточуючи люди почали реагувати. Вона відразу відчула біль у пальці. Вона звернулася до клініки біля метро «Холодна гора», зробили рентген знімок і встановили перелом у двох містах правої кисті. 
		Цивільний позов ОСОБА_6 та її представник підтримали у повному обсязі. 
		Свідок ОСОБА_9 , яка є дружиною обвинуваченого, в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_14 є матір`ю однокласниці її доньки. Між дівчатами була конфліктна ситуація десь за 10 днів до події. 12.10.2017 року вона із чоловіком зустріли ОСОБА_6 , і вона звернулася до Ані з вимогою щоб та вплинула на поведінку своєї доньки, на що ОСОБА_15 щось незрозуміле відповіла та штовхнула її у груди, схопила за волосся та тримала головою донизу. В цей час ОСОБА_10 почула зауваження «розійтися» у рупор, це була поліцейська машина. ОСОБА_6 стояла спиною до дороги, та продовжувала тримати її за волосся. Михальська попросила чоловіка допомогти їй і він почав розгинати пальці ОСОБА_6 . Як саме розгинав пальці вона не бачила а лише відчувала. Після чого ОСОБА_15 відпустила волосся та у неї у руці залишилося вирване волосся. Оточуючи також почали реагувати роблячи зауваження. ОСОБА_16 ще продовжувала лаятися нецензурно і вони розішлися.
		Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_17  суду пояснив, що 12 жовтня 2017 року точний час не пам`ятає, але було світло, він знаходився на зупинці громадського транспорту на Холодній горі біля ринку. Почув що виник конфлікт між двома жінками, а саме окрім словесного конфлікту жінок, вони ще штовхали одна одну, поряд був також чоловік, обвинувачений ОСОБА_10 , який підійшов та втрутився. А саме ОСОБА_17 бачив, що чоловік хватав за руки жінку та викручував, після цього жінка почала кричати, що в неї щось з рукою. Як саме викручував руку свідок не бачив, оскільки той стояв по відношенню до нього напів боком. Жінка  потерпіла ОСОБА_16 , скаржилася на біль у руці. 
		 
		Доказами що містять фактичні дані, які не суперечать між собою, досліджені судом та містяться у письмових доказах: 
		- із витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12017220510002583 встановлено, що ОСОБА_6 звернулась до Холодногірського ВП ГУНП у Харківській області із заявою про заподіяння їй 12 жовтня 2017 року приблизно о 13-00 годині за адресою м. Харків, вул. Холодногірська, 2, на зупинці громадського транспорту тілесних ушкоджень.
		- 12 жовтня 2017 року потерпіла ОСОБА_6 проходила рентген дослідження, яким було визначено отримання ОСОБА_6 тілесного ушкодження, що підтверджується наданими потерпілою довідками;
		- із протоколу та відеозапису проведення слідчого експерименту від 14 листопада 2017 року дослідженого судом відповідно до вимог ст.359 КПК України, встановлено, що слідчий експеримент проводився за участю потерпілої ОСОБА_6 , в ході якого остання розповіла про подію, яка відбувалася 12 жовтня 2017 року на зупинці громадського транспорту по вулиці Холодногірська, 2 у м. Харкові. А саме вказала механізм, характер та локалізацію нанесення їй обвинуваченим ОСОБА_8 тілесного ушкодження.
		- із висновку експерта Харківського обласного бюро СМЕ № 6516-Ая/17 від 15 листопада 2017 року встановлено, що згідно даних медичної документації у гр-ки ОСОБА_6 , було встановлено закриту травму правої кисті у вигляді косого перелому основної фаланги 1-го пальця. Переломи такого характеру, частіше за все утворюються внаслідок ударної дії тупим твердим предметом, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились/або відсутній їх опис у наданій медичній документації, з місцем прикладання сили, можливо із ротаційним компонентом, у ділянці ушкодження, та могла бути отримана не пізніше дати звернення до лікувального закладу, де й була встановлена.
		За ступенем тяжкості закрита травма правої кисті у вигляді косого перелому основної фаланги 1-го пальця не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоровя понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості (згідно п.п. 2.2.1 а,б,в,і 2.2.2 Наказу МОЗ України від 17.01.95 р. № 6. правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). 
		Враховуючи характер пошкодження у гр. ОСОБА_6 було заподіяно, як мінімум, один травматичний вплив.
		- відповідно до висновку експерта Харківського обласного бюро СМЕ № 7269-Ая/17 від 20 листопада 2017 року, окрім зазначеного вище, також встановлено, що покази ОСОБА_6 викладені нею у статусі потерпілої в протоколі проведення слідчого експерименту від 14.11.2017 року, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині терміну та механізму утворення встановленої у неї закритої травми правої кисті  при заподіянні травматичного впливу із ротаційним компонентом ...великий палець руки... та почав його викручувати.
		- у висновку експерта № 7926-Ая/17 від 13.12.2017 року окрім встановленого тілесного ушкодження як зазначено вище, вказано, що покази гр-ки ОСОБА_6 викладені нею у статусі потерпілої в протоколі допиту від 11.12.2017 року, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині терміну і механізму утворення встановленої у неї закритої тупої травми правої кисті  при заподіянні травматичного впливу із ротаційним компонентом.
		- в ході проведеного слідчого експерименту 21 листопада 2017 року за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відеозапис якого також досліджений судом відповідно до вимог ст.359 КПК України, останні розповіли про подію, яка відбувалася 12 жовтня 2017 року на зупинці громадського транспорту по вулиці Холодногірська, 2 у м. Харкові. А саме вказали як саме були отримані тілесні ушкодження потерпілою ОСОБА_6 , а саме ОСОБА_8 показав на статисті як він здійснював травматичний вплив на перший палець правої руки потерпілої. При цьому ОСОБА_8 уточнював, що він спрямовував на великий палець потерпілої саме давлячу дію.
		- відповідно до висновку експерта № 7415-Ая/17 від 24.11.2017 року встановлено, що згідно даних медичної документації у гр-ки ОСОБА_6 , було встановлено закриту травму правої кисті у вигляді косого перелому основної фаланги 1-го пальця. Переломи такого характеру, частіше за все, утворюються внаслідок ударної дії тупим твердим предметом, індивідуальні особливості діючої поверхні якого не відобразились/або відсутній їх опис у наданій медичній документації, з місцем прикладання сили, можливо із ротаційним компонентом, у ділянці ушкодження, та могла бути отримана не пізніше дати звернення до лікувального закладу, де й була встановлена.
		За ступенем тяжкості закрита травма правої кисті у вигляді косого перелому основної фаланги 1-го пальця не є небезпечною для життя в момент заподіяння, а спричинила за собою тривалий розлад здоровя понад 3-х тижнів (21 дня), і за цією ознакою відноситься до ушкоджень СЕРЕДНЬОГО ступеня тяжкості (згідно п.п. 2.2.1 а,б,в,і 2.2.2 Наказу МОЗ України від 17.01.95 р. № 6. правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). 
		Під час проведення слідчого експерименту від 21.11.2017 року щодо вказання на факт травматизації ...вдарила ОСОБА_18 лівою рукою в область шиї, від чого у нього залишились подряпини..., в розпорядження судово-медичного експерта не була надана медична документація/результати проведених судово-медичних експертиз, стосовно даного факту, а тому дати оцінку цим показам не є можливим.
		Експерт також зазначив, що утворення даного ушкодження, що було встановлено у гр. ОСОБА_6 (закритої тупої травми правої кисті у вигляді косого перелому основної фаланги 1-го пальця) є малоймовірним, при тих обставинах та за тим механізмом розгинання (відведення в напрямку основи кисті) як вказує гр-н ОСОБА_8 та гр-ка ОСОБА_9 .
		Вищезазначена травма, частіше за все, утворюється внаслідок ударної дії тупим твердим предметом, з місцем прикладання сили, можливо ротаційним компонентом, у ділянці ушкодження, а не за механізмом розгинання. 
		Тому дати оцінку в судово-медичному відношенні цим показам гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 викладені ними у статусі свідків у протоколі проведення слідчого експерименту від 21.11.2017 року, не є можливим.
		- з висновку експерта № 7607-Ая/17 від 27.12.2017 року розпочатого 29.11.2017 року вбачається, шо на момент огляду гр. ОСОБА_8 в ділянці шиї будь-яких наявних тілесних ушкоджень не встановлено, в звязку з чим ступень тяжкості тілесних ушкоджень не встановлювався.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінив кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку та находить їх достатніми та допустимими, такими що узгоджуються між собою, об`єктивно доказуючими вину обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, у зв`язку з чим приходить до висновку щодо можливості покласти їх в основу ухваленого вироку суду.
		 
		Під час судового розгляду стороною захисту подано клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , та судово-медичні експертизи, оскільки вони зібрані всупереч вимог КПК України, в тому числі посилаючись на те, що оскільки слідчий експеримент проведений з ОСОБА_8 в статусі свідка і на підставі цієї слідчої дії у подальшому виконана експертиза також є недопустимою.
		Суд вважає, що докази, надані прокурором у судовому засіданні являються належними та допустимими, оскільки зібрані відповідно до вимог КПК України в рамках даного кримінального провадження.
		Доводи сторони захисту стосовно недопустимості зазначених ними доказів на думку суду не мають правового підґрунтя. 
		Постановою Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 09 червня 2016 року по справі №5-360кс15 розглядалась питання про допустимість доказів, а саме протоколу слідчого експерименту з подальшим проведенням експертизи зі свідком, а в подальшому пред`явлення підозри.
		Суд в своєму рішенні вказав, що Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Аналіз положення частини третьої статті 62Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. 
		Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої цієї статті в редакції від 13 квітня 2012 року дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
		Пунктом 6 частини другої статті 87КПК в редакції від 13 квітня 2012 року передбачено, що суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод діяння з отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
		Суд приходить до висновку про відсутність істотного порушення прав та свобод ОСОБА_8 а відтак і відсутність підстав вважати недопустимими доказами відомості про обставини події, надані ним як свідком під час проведення слідчого експерименту, без будь-якого примусу, що підтверджено протоколом та відеозаписом слідчого експерименту, який проведений відповідно до вимог ст. 240 КПК України
		Досліджений протокол слідчого експерименту із відеозаписом свідчить про те, що під час здійснення цієї процесуальної дії не порушені права та свободи людини, а також його суттєві умови, і підстави, передбачені ч.1, 2, 3 ст.87КПК України для визнання вказаних доказів недопустимими відсутні. 
		Посилання захисника обвинуваченого на недопустимість висновків експертів з мотивів проведення експертиз без отримання слідчим медичної документації відповідно до вимог ст. 93 КПК України, суд відхиляє, оскільки судово-медична експертиза була проведена на підставі наданої потерпілою ОСОБА_6 первинної медичної документації, підстави передбачені ст.87КПК України для визнання вказаних доказів недопустимими відсутні. Висновки експерта Харківського обласного бюро СМЕ відповідають вимогам ст.ст. 101,102 КПК України. Усі висновки отримані у порядку, встановленому КПК України, вони не суперечать між собою та підтверджують ступінь тяжкості та механізм заподіяних потерпілій ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. 
		Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження, та оцінивши докази у їх сукупності, дослідженні в ході судового розгляду, суд обґрунтовано приходить до висновку, про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя, але таке що спричинило тривалий розлад здоровя.
		Суд критично оцінив покази обвинуваченого ОСОБА_8 в тій частині, що він не викручував палець потерпілої ОСОБА_6 , а намагався розігнути її руку, коли та тримала його дружину за волосся, оскільки його покази спростовуються показами потерпілої та іншими доказами дослідженими безпосередньо судом. Такі покази обвинуваченого ОСОБА_8 суд розцінює, як його захисну позицію в судовому процесі. 
		Суд критично оцінив аналогічні покази свідка ОСОБА_9 оскільки її покази спростовуються показами потерпілої і іншими доказами дослідженими безпосередньо судом. Такі покази свідка ОСОБА_9 суд розцінює, як її бажання сприяти уникненню її чоловіком обвинуваченим ОСОБА_8 відповідальності за скоєний злочин. 
		У судовому засіданні була допитана також свідок ОСОБА_19 , яка пояснила, що вона не була безпосереднім свідком події, про обставини щодо конфлікту із ОСОБА_6 їй відомо зі слів родини ОСОБА_10 .
		У відповідності з приписами ст.97КПК України суд не визнає допустимим доказом показання цього свідка оскільки їй стало відомо про обставини події з показань самого обвинуваченого ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9 .
		Відповідно до ч. 1 ст.11КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене субєктом злочину.
		В судовому засіданні судом встановлено в діях обвинуваченого ОСОБА_8 склад злочину передбаченого ч.1 ст. 122 КК України. 
		Обєкт злочину є здоров`я людини. Здоров`я людини як обєкт тілесного ушкодження охороняється кримінальним законом. Тілесне ушкодження це посягання на здоровя іншої людини. Судом встановлено, що потерпілій ОСОБА_6 відповідно до висновку експерта було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя, але таке що спричинило тривалий розлад здоровя.
		Обєктива сторона злочину передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, є заподіяння тілесних ушкоджень шляхом дії. В даному випадку силове вивертання пальця правої руки потерпілій ОСОБА_6 обвинуваченим ОСОБА_8 , яке перебуває у причино наслідковому звязку з наслідками - тілесними ушкодженнями, які спричинені потерпілій ОСОБА_6 .
		Субєктом злочину передбаченого ч.1 ст.122КК України є фізична осудна особа яка досягла 16 річного віку. Особа обвинуваченого ОСОБА_8 відповідає цим вимогам, а тому є субєктом цього злочину.
		Субєктивна сторона злочину передбаченого ч. 1 ст.122КК України виражається в умисній або необережній вині. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 завдаючи тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 діяв умисно. Відповідно до ст.23КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності. Відповідно до ч.2 ст.24КК України прямим умислом є усвідомлення особою суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачення його суспільно небезпечні наслідки і бажання їх наслідків. 
		Причино наслідковий зв`язок між діями обвинуваченого ОСОБА_8 та тілесними ушкодженнями отриманими потерпілою ОСОБА_6 . При цьому суд зазначає, що ОСОБА_8 у судовому засіданні фактично і не заперечував сам факт силового впливу на 1-й палець правої руки потерпілої ОСОБА_6 .
		Що стосується посилань сторони захисту на наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_8 необхідної оборони (ст.36 КК України), тобто обставини, що виключає злочинність діяння, то суд зазначає наступне.
		Згідност. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Згідно сталої судової практики та роз`яснень, які містяться вПостанові № 1 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26.04.2002, суди при з`ясуванні наявності створення реальної загрози заподіяння шкоди особі, мають враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певної підстави. Така підстава характеризується двома елементами: 1) вчинення особою суспільно небезпечного посягання; 2) необхідністю його негайного відвернення або припинення.
		Стан необхідної оборони утворює лише таке посягання, яке заподіює (здатне заподіювати) істотну шкоду фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі. Достатньо, щоб подібні посягання за об`єктивними своїми ознаками відповідали суспільній небезпечності відповідного злочину. Суспільно небезпечне посягання може виражатися лише в активній поведінці людини, тобто в діях особи, яка посягає.
		Підчас судовогорозгляду невстановлено жоднихоб`єктивнихдоказів,що потерпіла ОСОБА_6 намагалася заподіятибудь-якуістотну шкодуобвинуваченому,або яквін зазначаєйого дружині. 
		Суд також враховує фізичні особистісні характеристики обвинуваченого та потерпілої. Зокрема те, що обвинувачений на відміну від потерпілої має міцну статуру та має професійний спортивний досвід, який дозволяв йому адекватно оцінити життєву ситуацію, яка склалася, та свою фізичну силу застосовану по відношенню до потерпілої.
		На думку суду, наведені обвинуваченим обставини не свідчать про наявність ознак реального посягання чи наміру посягати на охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_8 та його дружини.
		Оскільки зі сторони ОСОБА_6 відносно обвинуваченого ОСОБА_8 та його дружини ОСОБА_9 не було суспільно небезпечного посягання, яке заподіювало або було здатне заподіювати істотну шкоду ним, суд вважає помилковими посилання сторони захисту на те, що обвинувачений ОСОБА_8 перебував у стані необхідної оборони.
		 
		За таких обставин суд обґрунтовано приходить до висновку, про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 122 КК України, а саме умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження яке не є небезпечним для життя, але таке що спричинило тривалий розлад здоровя.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочину середньої тяжкості, його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, на облікуу лікаря психіатра, нарколога не перебуває, не офіційно але працює, має постійне місце проживання.
		Згідно досудової доповіді, складеної старшим інспектором Холодногірського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, ОСОБА_8 не становить високої небезпеки для суспільства, виправлення ОСОБА_8 можливе без позбавлення волі або обмеження волі за умови здійснення з боку органу пробації нагляду. 
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_8 , судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суди при призначенні покаранняв кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винниму вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст.65КК України стосовно загальних засадпризначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		За таких обставин справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі, в межах мінімальної санкції частини 1 ст. 122 КК України. 
		Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Враховуючи тяжкість злочину, обставини за якими він був вчинений, особу винного, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, враховуючи також позицію сторони обвинувачення, суд приходить до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства, в умовах здійснення контролю за його поведінкою в період іспитового строку, у відповідності до ст. ст. 75, 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідними та достатніми для його виправлення.
		Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов, у якому вона просить стягнути з обвинуваченого на її користь грошові кошти на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 10000 грн., та моральної шкоди яку вона оцінила у розмірі 5 000 грн.
		При вирішенні питання щодо цивільного позову заявленого ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, суд виходить з наступного.
		 
		Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
		Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд керується відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
		 
		Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд приходить до переконання, що винними діями обвинуваченого, через вчинений злочин, потерпілій дійсно спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню.
		Згідно статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає у тому числі: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними (ст.21 Конституції України).
		Виходячи із зазначених нормКонституції УкраїнитаЦК України, суд вважає, що потерпіла має право на відшкодування моральної шкоди, завданої їй внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого.
		Відповідно до ч. 3, 4ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, судом зясовано, що за своїм характером кримінальне правопорушення, скоєне стосовно потерпілої, було спрямоване проти здоров`я особи, що є однією із важливіших цінностей та свобод людини охоронюваних державою.
		Глибина фізичних та душевних страждань потерпілої, на думку суду, є відчутною, але не критичною. Безперечно особа страждала, протиправні дії відносно неї викликали зміни в її морально-психологічному стані, що внесло в її життя душевний та моральний дискомфорт. Судом встановлено, що потерпілій було заподіяно фізичний біль, що призвело до погіршення здоровя. Визначаючи ступінь вини заподіювача, суд враховує, що порушення є умисним, оскільки пов`язане з завданням шкоди внаслідок фізичного насильства.
		Виходячи із вищезазначеного, враховуючи обставини скоєного злочину, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди в сумі 5 000 гривень підлягає до задоволення.
		Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 10 000 грн., не знайшли свого підтвердження. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		 
		Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст.ст.373,374 КПК Українисуд, -
		УХВАЛИВ:
		    ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
		На підставі ст.75КК України ОСОБА_8 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		Відповідно до ч.1 п.1,2 ст.76КК України покласти на ОСОБА_8 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи. 
		 
		Цивільний позов ОСОБА_6  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 грошові кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.
		В іншій частині у задоволенні цивільного позову  відмовити.
		 
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 не обирався.
		 
		 Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської областішляхом подачі апеляційної скарги черезЛенінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...