Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 632/595/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2018. Зареєстровано: 04.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.12.2018.

Номер судового провадження: 1-кп/632/8/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015220400000862

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Первомайський міськрайонний суд Харківської області 
		18 м. Первомайський Первомайський район Харківська область Україна 64107
		 
		Справа № 632/595/16-к
		провадження № 1-кп/632/8/18
		                   
		03 грудня 2018 р.                        
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 грудня 2018 року м. Первомайський
		 
		Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прокурорів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , представника потерпілої ОСОБА_10  адвоката ОСОБА_11 , обвинувачених: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , захисників  адвокатів: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо: 
		ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Глухова Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, який проходить службу на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Первомайського ВП ГУНП в Харківській області, старшого лейтенанта поліції, мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України, - 
		ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, з неповною вищою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України, -
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Первомайський Харківської області, громадянки України, з професійно  технічною освітою, не працюючої, мешканки АДРЕСА_4 , одруженої, не судимої, обвинуваченої у вчиненні злочинів. передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_12 , маючи спеціальне звання лейтенанта міліції, згідно із наказом № 475о/с від 24 грудня 2013 року проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Первомайського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі  СДІМ Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області).
		Згідно з функціональними обов`язками дільничного інспектора міліції Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області, затвердженими начальником зазначеного відділу міліції 02 січня 2015 року, основними ОСОБА_18 , як дільничного інспектора міліції були: проведення загальної та індивідуальної профілактичної роботи серед жителів адміністративної дільниці; охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на території, що обслуговується; робота з населенням та громадськими формуваннями на адміністративній дільниці щодо охорони громадського порядку та громадської безпеки, профілактики правопорушень та боротьби зі злочинністю; участь разом з іншими службами та підрозділами органів внутрішніх справ у виявленні, попередженні, припиненні адміністративних правопорушень та злочинів, а також у розкритті злочинів, учинених на території адміністративної дільниці, основними функціями: забезпечення прав і свобод людини, її безпеки та захист від протиправних посягань, надання у межах своїх повноважень правової, соціальної допомоги та інших послуг населенню; налагодження співпраці з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, населенням і громадськими формуваннями з охорони громадського порядку у зміцненні правопорядку та профілактиці правопорушень; всебічне, повне й об`єктивне дослідження причин та умов, які призводять до вчинення правопорушень.
		Відповідно до Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі МВС України, затвердженого наказом МВС України № 550 від 11 листопада 2010 року (що діяло на час вчинення злочинів) та своїх функціональних обов`язків ОСОБА_12 , як дільничний інспектор міліції у своїй діяльності повинен був керуватися Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та цим Положенням, а свою діяльність здійснювати згідно із принципами, окрім іншого, законності, гуманізму, поваги до особи. 
		Обіймаючи вказану посаду ОСОБА_12 при виконанні покладених на нього завдань та службових обов`язків, окрім іншого, був наділений правом: 
		вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усні попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені законодавством України заходи примусу; 
		доставляти до міськрайоргану і затримувати осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, якщо вичерпані інші заходи впливу; 
		проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законодавством заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; 
		застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю в порядку, установленому Законом України «Про міліцію». 
		Крім того, ОСОБА_12 як співробітник міліції, мав наступні обов`язки та повноваження:
		- згідно зіст. 5 Закону України«Про міліцію`був повинен виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Не допускати ні за яких виняткових обставин або вказівок службових осіб будь-яких незаконних дій або бездіяльності. Для забезпечення громадського порядку, як працівник міліції, був зобов`язаний вживати заходів незалежно від свого підпорядкування.
		Поважати гідність особи та виявляти до неї гуманне ставлення, захищати права людини незалежно від її соціального походження, майнового та іншого стану, расової та національної належності, громадянства, віку, мови та освіти, ставлення до релігії, статі, політичних та інших переконань.
		У взаємовідносинах з громадянами виявляти високу культуру і такт;
		- відповідно до ст. 10 Закону України«Про міліцію», мав обов`язок виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення;
		- у відповідності до ст. 11 Закону України «Про міліцію», для виконання покладених на нього обов`язків мав права: вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усні попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходи примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з`ясування питання щодо додержання правил, нагляд іконтроль за виконанням яких покладено на міліцію;викликати громадян і службових осіб у зв`язку з матеріалами, що знаходяться в його провадженні;на затримання і тримання у спеціально відведених для цього приміщеннях осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп`яніння,в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством, та вчиняти відносно зазначених осіб дії, передбачені пунктами 6-9, 11 - 14 зазначеної статті;
		- входити безперешкодно у будь-який час доби в приміщення громадян, до житла чи іншого володіння особи, яка перебуває під домашнім арештом або адміністративним наглядомз метою, в порядку та на підставах, передбачених чинним законодавством.
		У разі опору, вчинення протидії - вживати заходів до їх подолання, передбачених цим Законом;
		- в силу статті 12 Закону України «Про міліцію» - мав право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом. 
		Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно було передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя могли застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю, здоров`ю громадян чи працівників міліції. У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна була перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків і мала зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк;
		- в силу статті 14 Закону України «Про міліцію» мав право застосовувати наручники, гумові кийки у випадках захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі. 
		Таким чином, ОСОБА_12 , займаючи посаду дільничного інспектора міліції СДІМ Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» був представником державного озброєного органу виконавчої влади та працівником правоохоронного органу, і відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаний був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Однак ОСОБА_12 перевищив владу і службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством.
		Крім того, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою групою осіб вчинили катування -умисно заподіяли  ОСОБА_19 сильний фізичнийбіль, фізичне і моральне страждання шляхом нанесення побоїв, мучення,інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечилийого волі - отримати від нього зізнання у підпалі автомобілю та покарати  ОСОБА_19 за дії, у скоєнні яких він підозрювався, а також з метою його залякування, за наступних обставин. 
		Так, 23 серпня 2015 року між п`ятою і шостою годинами у дворі будинку АДРЕСА_5 вогнем був пошкоджений автомобіль «Тойота Ауріс», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав ОСОБА_20 . 
		Вранці цього ж дня, після звернення із відповідною заявою до Первомайського РВ, на підставі якої було зареєстроване кримінальне провадження, ОСОБА_20 повідомила ОСОБА_12 , на адміністративній дільниці якого сталося пожежа, про те, що у підпалі зазначеного транспортного засобу вона підозрює ОСОБА_19 
		23 серпня 2015 року близько восьмої години ОСОБА_12 , будучі працівником правоохоронного органу, якому достеменно відомо про порядок реєстрації та розслідування злочинів, при встановленні обставин правопорушення, пов`язаного із підпалом автомобілю ОСОБА_20 , діючи умисно, перевищуючи владу та службові повноваження, порушив право ОСОБА_19 на недоторканість житла, гарантоване ст. 30 Конституції України, без згоди його володільця, із застосуванням фізичної сили разом із ОСОБА_13 , проник до житла потерпілого  в квартиру АДРЕСА_6 , де без наявності будь-яких законних підстав, з метою примусити ОСОБА_19 визнатисвоюпричетність до вчинення підпалу вказаного транспортного засобу, застосувавши до потерпілого фізичне насильство повалив його на підлогу, після чого застосував до нього спеціальний засіб  наручники. 
		Продовжуючи знаходитись у житлі потерпілого ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою примусити ОСОБА_19 вчинити дії, що суперечили волі останнього, а саме визнати себе винним у підпалі автомобілю та покарати його за ці, як вони вважали, вчинені потерпілим дії, протягом години застосовували до ОСОБА_19 , який лежав на підлозі із руками, заведеними за спину та закутими у кайданки, фізичне насильство, у вигляді спільного нанесення множинних ударів руками і ногами по різних частинах тіла, чим спричинялипотерпілому сильний фізичний біль, та мучаючиостаннього, одягалийому на головуполіетиленові пакети, не даючи дихати, чим ОСОБА_21 фізичні і моральні страждання, душевні переживання та ображали його людську гідність. 
		Крім того, 23 серпня 2015 року між двадцять третьою і двадцять четвертою годинами ОСОБА_12 , будучі працівником правоохоронного органу, продовжуючи здійснювати дії по встановленню обставин правопорушення, пов`язаного із підпалом зазначеного транспортного засобу, обумовлені його службовим становищем, діючи умисно, перевищуючи надані йому владу і службові повноваження, порушуючи право потерпілого на недоторканість житла, разом із ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , після нанесення останньою ОСОБА_19 удару дерев`яною палицею по голові, знову проник до зазначеної вище квартири, де, після нанесення ОСОБА_14 потерпілому множинних ударів цією ж палицею по голові, без будь-яких правових підстав знову застосував до ОСОБА_19 фізичне насильство та спеціальні засоби  наручники. 
		Знаходячись у квартирі АДРЕСА_6  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою примусити ОСОБА_19 визнати себе винним у підпалі автомобілю та покарати його за дії, у яких вони його підозрювали, а також з метою залякування, спільно застосували до потерпілого, який лежав на підлозі із руками, заведеними за спину та закутими у наручники, фізичне насильство у вигляді нанесення множинних ударів руками і ногами по різних частинах тіла, а також неодноразово підіймали йогоза кисті рук від підлоги, викручуючи їх догори, внаслідок чого ОСОБА_19 відчував сильний фізичний біль та кричав.
		У зв`язку із цим та з метою придушення волі потерпілого до опору, приниження і залякування, обвинувачені обмотали йому голову липкою стрічкою  скотчем та продовжили його побиття і мучення. 
		У подальшому, в ніч на 24 серпня 2015 року ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, на автомобілі «ВАЗ - 21099» під керуванням ОСОБА_13 супротив волі ОСОБА_19 вивезли останнього у лісопосадку поблизу села Михайлівка Первомайського району Харківської області, де утримували його до ранку, продовжуючи катувати - спільно наносили потерпілому удари руками, ногами та дерев`яною палицею по різних частинах тіла, внаслідок чого ОСОБА_19 відчував сильний фізичний біль, фізичні і моральні страждання, приниження та страх за своє здоров`я і життя. 
		Внаслідок насильства, застосованого ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 до ОСОБА_19 останньому були заподіяні легкі тілесні ушкодження:забійна рана на лобі справа,синець на передній правій поверхні грудної клітини, два синці на правій боковій поверхні грудної клітини, синець на передній лівій поверхні грудної клітини, синець в області правого надпліччя, синець на тильній поверхні лівої кисті, десять саден по всім поверхням нижніх третин правого та лівого передпліч, одна з яких з поверхневою різаною раною.
		 
		В судовомузасіданні обвинуваченівинними себеу вчиненніінкримінованих їмзлочинів не визнали та показали суду, кожний окремо,про наступне.
		Так, обвинувачений ОСОБА_12 показав, що він проходив службу на посаді дільничного інспектора міліції СДІМ Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області, мав спеціальне звання  лейтенант міліції, окрім іншого, обслуговував територію 3-го мікрорайону. 
		Вранці 23 серпня 2015 року він після чергування знаходився за місцем свого мешкання. Близько п`ятої години, побачивши, що горить автомобіль «Тойота Ауріс», який належав ОСОБА_20 , вийшов у двір будинку.
		Після того, як пожежа була ліквідована, повернувся у житло, де знаходився протягом дня.
		Між двадцять другою і двадцять третьою годинами до нього у гості прийшла ОСОБА_22 . 
		Приблизно о пів на першу 24 серпня 2015 року він вийшов у магазин, де зустрів свою тітку - ОСОБА_14 , якій на її прохання передав у тимчасове користування свій мобільний телефон, після чого повернувся додому. 
		Близько другої години ліг спати, а близько п`ятої проводив гостей, у тому числі ОСОБА_22 .
		У цей же день, приблизно о сьомій, до нього прийшла ОСОБА_14 , яка повернула йому мобільний телефон. 
		Також обвинувачений показав, що станом на зазначені дати, за ним була закріплена лише вогнепальна зброя та набої до неї, які зберігалися у Первомайському РВ. Спеціальні засоби  наручники за ним закріплені не були, однак він їх періодично отримував для участі у заходах. 
		23 і 24 серпня 2015 року він був вихідний і будь-яких службових обов`язків, у тому числі за дорученням керівництва, не виконував. 
		Участі у встановленні обставин підпалу автомобіля ОСОБА_20 не брав.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_13 , заявивши, що будь-яких протиправних дій він відносно ОСОБА_19 не вчиняв, а кримінальне провадження щодо нього сфальсифіковане, показав, що рано вранці 23 серпня 2015 року він знаходився за місцем свого мешкання, де від ОСОБА_20 дізнався про те, що горить належний їй автомобіль «Тойота  Ауріс», який стояв біля під`їзду будинку № 7 у 3-му мікрорайоні міста Первомайський.
		Після того, як у його присутності пожежа була ліквідована, він разом із батьком їздив по місту, вживаючи заходів щодо збереження транспортного засобу. Об 11 год.35 хв. зустрів ОСОБА_14 , яка повернулася із міста Харкова, і разом із нею та дочкою останньої до вечора знаходився вдома.
		Також обвинувачений показав, що протягом дня йому систематично телефонував ОСОБА_19 , із яким у нього на протязі тривалого часу були дружні стосунки.
		Оскільки ОСОБА_19 не переставав телефонувати, він вирішив з`ясувати із ним всі питання на місці, у зв`язку із чим близько двадцять четвертої години прибув до його житла  в квартиру АДРЕСА_7 , що розташований у 3-му мікрорайоні, де в нього із ОСОБА_19 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, відбулася розмова з приводу підпалу автомобіля. 
		При цьому ОСОБА_13 показав, що до під`їзду будинку, в якому знаходилося житло ОСОБА_19 , під`їхав наавтомобілі «ВАЗ - 21099», оскільки мав намір у подальшому поставити цей транспортний засіб на автомобільну стоянку. 
		Розмовляючи із ОСОБА_19 він повідомив останньому про те, що впевнений у його причетності до підпалу автомобілю. 
		ОСОБА_19 , заперечуючи ці звинувачення, виявив бажання поспілкуватися із ОСОБА_20 . Оскільки це було недоречно, він, обвинувачений, зателефонував ОСОБА_14 , яку і запросив прийти до них. 
		Під час спілкування ОСОБА_19 виявив бажання негайно їхати до наркологічної клініки, яка знаходиться в м. Харкові,з метою лікування від алкогольної залежності, у зв`язку із чим почав збиратися. 
		Взуваючись у коридорі, впав на підлогу. Коли він, обвинувачений, його підіймав, до квартири зайшов ОСОБА_23 , який у подальшому допоміг йому вивести ОСОБА_19 із будинку та посадити у автомобіль. Належний останньому мобільний телефон ОСОБА_23 залишив про собі для підтримання зв`язку.
		При слідуванні в місто Харків на вимогу ОСОБА_19 вони поїхали у село Михайлівка, оскільки той виявив бажання взяти гроші для оплати лікування у знайомого, який знаходився у цьому селі. ОСОБА_14 їхала разом із ними. 
		Коли вони через тривалий час приїхали до зазначеного населеного пункту, оскільки ОСОБА_19 по дорозі постійно вживав горілку, останній категорично відмовся їхати на лікування, висловивши бажання, щоб він, обвинувачений, знаходився разом із ним до того часу, коли пройдуть наслідки від тривалого вживання алкоголю. 
		Вранці 24 серпня 2015 року вони повернулися в місто Первомайський, де він спочатку завіз додому ОСОБА_14 , а потім ОСОБА_19 , із яким на протязі дня знаходився у його житлі, де останній постійно вживав алкоголь, а також користувався його мобільним телефоном. 
		Вдень на прохання ОСОБА_19 він,купуючийому продукти харчування та ліки, продовжував знаходитись у нього вдома, де знову зустрівся із ОСОБА_23 , який приніс належний ОСОБА_19 телефон. 
		Вечором цього ж дня йому зателефонував ОСОБА_19 і повідомив, що він знаходиться у місті Харкові. 
		Розуміючи, що останній продовжить вживати алкоголь, він висловив йому своє невдоволення, у зв`язку із чим між ними виникла сварка, під час якої він, обвинувачений, ОСОБА_24 , що буде вживати всіх заходів, щоб його притягли до відповідальності за підпал. 
		Під час описаних подій а ні він, а ні ОСОБА_14 фізичне насильство, предмети, пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень, кайданки та скотч до ОСОБА_19 не застосовували. 
		Крім того, ОСОБА_13 показав, що 23 серпня 2015 року він бачив ОСОБА_12 лише тоді, коли останній був присутній при пожежі. Протягом дня вони багато разів розмовляли по телефону.
		24 серпня 2015 року ОСОБА_12 він не бачив, спілкувався з ним лише по телефону. 
		 
		ОСОБА_25 , заявивши про те, що будь-яких протиправних дій вона стосовно ОСОБА_19 не вчиняла, показала, що 23 серпня 2015 року близько дванадцятої години, приїхавши у місто Первомайський, дізналася про підпал автомобілю, який належить її дочці. 
		Протягом дня знаходилася у квартирі АДРЕСА_8 , що розташований у 3-му мікрорайоні. 
		Вечором ОСОБА_13 направився до місця мешкання ОСОБА_19 , із яким перебував у дружніх стосунках, оскільки той йому систематично телефонував.
		У період часу між 23 годиною 23 серпня і 1 годиною 24 серпня вона також пішла до ОСОБА_19 , оскільки він виявив бажання поспілкуватися із нею. 
		По дорозі, на прохання ОСОБА_19 , зайшла у магазин, де зустріла ОСОБА_12 , у якого взяла мобільний телефон із ліхтарем для освітлення дороги та спілкування. 
		Біля будинку, в якому мешкав ОСОБА_19 , стояв автомобіль, яким керував ОСОБА_13 .
		Під час спілкування у житлі ОСОБА_19 останній звернувся до неї та ОСОБА_13 з проханням відвезти його до наркологічної клініки, яка знаходиться у місті Харкові. Бажаючи йому допомогти, вони погодились. 
		Збираючись ОСОБА_19 у коридорі сів на стілець, з якого впав. В цей момент, близько другої години, в квартиру зайшов ОСОБА_23 .
		Останньому вони пояснили, що везуть ОСОБА_19 в місто Харків зі вказаною вище метою. У зв`язку із цим ОСОБА_23 допоміг ОСОБА_13 вивести ОСОБА_19 із будинку та посадити його у автомобіль. При цьому останній передав ОСОБА_26 свій мобільний телефон для підтримання зв`язку. 
		Рухаючись на автомобілі під керуванням ОСОБА_13 вони на прохання ОСОБА_19 поїхали у село Михайлівка Первомайського району, де останній мав намір взяти у знайомого гроші для оплати лікування. 
		По дорозі ОСОБА_19 вживав алкогольні напої, які знаходилися у неї, а потім відмовився їхати у місто Харків, висловивши бажання, щоб ОСОБА_13 знаходився разом із ним та допоміг йому припинити вживати алкоголь і подолати наслідки його тривалого вживання. 
		У зв`язку із цим вони 24 серпня 2015 рокуміж шостою і сьомою годинамиприїхали у місто Первомайський.
		ОСОБА_13 залишився із ОСОБА_19 , а вона, повернувшись додому, з мобільного телефону ОСОБА_12 зателефонувала ОСОБА_23 - на мобільний телефон потерпілого, та розповіла про поведінку ОСОБА_19 . 
		Під час описаних вище подій ОСОБА_12 не було, фізичне насильство, палки, ножі, кайданки, скотч до ОСОБА_19 ніхто не застосовував.
		Крім того, обвинувачена показала, що ОСОБА_12 вона бачила близько сьомої години 24 серпня, коли повертала йому мобільний телефон. 
		 
		Незважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини у вчиненні інкримінованих їм злочинів, винуватість ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 в обсязі обвинувачення, визнаного судом доведеним, підтверджується сукупністю наступних, досліджених судом доказів.
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_23 , згідно із якими він на протязі тривалого часу був знайомий з ОСОБА_19 і між ними склалися приятельські відносини.
		З ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 знайомий не був, однак знав, що останній є співробітником міліції і дільничним інспектором 3-го мікрорайону.
		22 серпня 2015 року протягом дня він і ОСОБА_19 знаходилися на рибалці у с. Ржавчик, видимих тілесних ушкоджень у останнього не було. В ніч на 23 серпня 2015 року він привіз ОСОБА_19 до місця його мешкання, де той і знаходився. 
		23 серпня 2015 року близько двадцять третьої години ОСОБА_19 по телефону звернувся до нього з проханням привезти йому цигарки. 
		При цьому свідок показав, що це прохання потерпілого він сприйняв як привід не залишатися на самоті, оскільки у ОСОБА_19 були побоювання з приводу погроз на його адресу та того, що до нього можуть прийти особи, які їх висловлювали, про це потерпілий розповів йому особисто. 
		У цей же день близько двадцять четвертоїгодини він прибуву житло потерпілого  квартиру АДРЕСА_6 , де у коридорі побачив ОСОБА_19 , який лежав на підлозі. Руки останнього були скуті позадунаручниками, його голова по колу -від потилиці до рота, замотана прозорою липкою стрічкою.Потерпілий стогнав. До того ж на голові у ОСОБА_19 була кров. Поряд із останнім лежав поліетиленовий пакет для сміття чорного кольору. 
		В цьому ж приміщенні поруч із ОСОБА_19 знаходилися ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , яка тримала кухонний ніж та вела себе агресивно по відношенню до потерпілого. Обвинувачені були збентежені його візитом, ОСОБА_12 пояснив, що ОСОБА_19 влаштував підпал автомобілю, у зв`язку із чим вони прийшли до нього з`ясовувати обставини цієї події.
		Те, що обличчя ОСОБА_19 було обмотане липкою стрічкою, а руки закуті у кайданки, ОСОБА_12 пояснив тим, щотількизастосувавши саме ці засоби вдалося вгамувати потерпілого, оскількитой бешкетував та намагався вчинити бійку.
		Він, свідок, став вимагати у обвинувачених зняти з ОСОБА_19 кайданки і скотч та попередив, що викличе міліцію, якщо вони не виконають його вимоги. 
		На що ОСОБА_12 , який був у цивільному одязі,представився йому співробітником міліції і пояснив, що вони самостійно з`ясують обставини підпалу автомобіля, у зв`язку із чим міліцію викликати не потрібно.
		Після того, як ОСОБА_12 зняв з ОСОБА_19 кайданки, відімкнувши їх наявним у нього ключем, та липку стрічку, обвинувачені,запевнивши його, свідка, що нададуть ОСОБА_19 медичну допомогу та відвезуть останнього на лікування від алкогольної залежності,посадилийогов автомобіль «ВАЗ - 21099» темного кольору  на пасажирське сидіння спереду. За кермом був ОСОБА_13 , ОСОБА_12 і ОСОБА_14 сіли позаду.
		При цьому свідок пояснив, що він також допомагав потерпілому йти сходами, оскільки не був обізнаний про те, що відбувається у дійсності, та був впевнений, що ОСОБА_19 доставлять в медичний заклад, у тому числі під супроводомспівробітника міліції ОСОБА_12 . 
		Також свідок ОСОБА_23 показав, що між першою і другою годинами 24 серпня 2015 року він обмінявся із ОСОБА_12 номерами телефонів шляхом виклику на телефон останнього для з`ясування у подальшому обставин щодо лікування ОСОБА_19 . При цьому ОСОБА_12 запевнив, що повідомить йому про доставку потерпілого до лікувального закладу. Після чого зазначені особи поїхали у невідомому йому напрямку.
		Мобільний телефон ОСОБА_19 , який був у одного із обвинувачених, на вимогу потерпілого залишився у нього, свідка. 
		Оскільки у цих подіях приймав участь ОСОБА_12 , який представився співробітником міліції, поводив себе відповідно, тобто, на його, свідка, думку був при виконанні своїх службових обов`язків, він до правоохоронних органів не звернувся.
		Рано вранці 24 серпня 2015 року йому зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що їм не вдалося відвезти ОСОБА_19 на лікування. 
		У денний час він прибув до житла ОСОБА_19 , щоб повернути останньому телефон. У квартирі знаходились потерпілий, що спав,і поруч із ним ОСОБА_13 . 
		Ввечері цього ж дня він знову прибув до місця мешкання потерпілого,де ОСОБА_19 розповів йому, що обвинувачені спочатку застосували до нього фізичне насильство, в тому числі у виді побиття та ударів палкою по голові, а потім, минулої ночі вивезли у лісосмугу, де,звинувачуючи у підпалі автомобіля, прив`язали до дерева, та знущаючисьз нього і,застосовуючи фізичне насильство, вимагали, щоб він передав їм право власностіна належні йому квартиру та автомобіль. 
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_27 ,із якихвбачається, що в ніч на 24 серпня 2015 року вона проходила повз будинок АДРЕСА_9 , у дворі якого, поруч із під`їздом № 3 побачила легковий автомобіль темного кольору, біля якогознаходилися ОСОБА_19 ,а також ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_23 .Оскільки їй здалося, що ці особи перебувають у стані алкогольного сп`яніння, саме так вона сприйняла їх поведінку, то вирішила до них не наближатися.
		Приблизно через місяць зі слів ОСОБА_19 їй стало відомо, що перед тим, як вона проходила у дворі згаданого будинку, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 побили його у нього в квартирі, звинувачуючи у підпалі автомобілю, при цьому застосовували кайданки, у яких він лежав на підлозі.
		 
		Показаннями свідка ОСОБА_28 особи,що тривалий час перебувала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_19 , а з 2013 року підтримувала із ним дружні відносини,яка показала суду, що є сусідкою ОСОБА_13 і ОСОБА_20 
		23 серпня 2015 року вона була очевидцем пожежі, що виникла між п`ятою і шостою годинами  горів автомобіль, який належав ОСОБА_20 . Біля транспортного засобу знаходилися власниця та ОСОБА_13 . ОСОБА_12 вона бачила після пожежі, коли він заходив у житло ОСОБА_20 .Одразу після цієї події остання,звинувачуючи у підпалі ОСОБА_19 , повідомила їй, що ОСОБА_12 і ОСОБА_13 зараз підуть до нього для з`ясування обставин підпалу автомобілю. 
		Також свідок показала, що про пожежу ОСОБА_19 , а також про те, що у підпалі автомобілю підозрюють його, повідомила саме вона, у зв`язку із чим той намагався поспілкуватися із ОСОБА_20 .
		Вдень у телефонній розмові ОСОБА_19 розповів їй, що вранці до нього приходили ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , які у зв`язку із цією подією застосували до нього фізичне насильство, нанісши множинні удари, висловлювали на його адресу погрози розправою та вимагали відшкодування завданих збитків. 
		Вечором 24 серпня 2015 року,дізнавшись від ОСОБА_19 під час телефонної розмови, що обвинувачені із застосуванням фізичного насильства знущалися над ним, прибула до місця мешкання останнього, де побачила ОСОБА_19 з тілесними ушкодженнями, а саме: у ньогобула пошкоджена голова, на передній поверхні грудної клітини та руках були синці, а на зап`ястках були сліди від наручників у виді паралельних саден, на одежі були плями крові.У квартирі вона побачила замиті сліди крові, на підлозі лежав пакет для сміття. 
		При цьому ОСОБА_19 розповів їй, що ці тілесні ушкодження йому спільно заподіяли ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які проникли до нього у житло пізно ввечері 23 серпня 2015 року, до цього ж остання була із ножем. 
		Звинувативши його у підпалі автомобіля ОСОБА_20 та вимагаючи відшкодування збитків, обвинувачені застосували до нього фізичне насильство, ОСОБА_12 закував його у кайданки, після чого, катували  надягали на голову пакет для сміття та душили.
		У подальшому,замотавши йому обличчя липкою стрічкою, обвинувачені намагалися витягти його із квартири, однак цьому завадив ОСОБА_23 , який з`явився несподівано для них. 
		Також ОСОБА_19 розповів їй, що ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ,ввели ОСОБА_23 в оману, повідомивши, що застосували до нього кайданки та скотч, щоб заспокоїти у зв`язку з нападом білої гарячки та везуть на лікування від алкоголізму. 
		На вимогу ОСОБА_23 вони зняли з ОСОБА_19 кайданки і скотч, однак у подальшому в нічний час вивезли його до лісу  у район села Михайлівка, де прив`язали до дерева та продовжили катувати - застосовували фізичне насильство, били, у тому числі дерев`яною палицею, заливали до рота алкоголь.
		Тільки після того, як ОСОБА_19 пообіцяв обвинуваченим, що передасть їм у власність частину належного йому майна, ці особи привезли його додому. 
		Вранці 25 серпня 2015 року ОСОБА_14 за участі ОСОБА_13 примушувала її до того, щоб вона в рахунок відшкодування збитків, завданих нібито потерпілим в результаті підпалу автомобіля, на підставі наявної у неї довіреності від ОСОБА_19 на належний останньому автомобіль марки «Нива», вчинила дії щодо передачі цього транспортного засобу у власність членів родини ОСОБА_29 . 
		До цих подій вона, свідок, бачила ОСОБА_19 21 серпня 2015 року, видимих тілесних ушкоджень у останнього не було. 
		Крім того, свідок показала, що після звернення ОСОБА_19 у зв`язку із описаними подіями до правоохоронних органів, у її присутності ОСОБА_13 просив потерпілогопосприяти у закритті справи,переконуючи останнього, що будь-яких протиправних дій вони, обвинувачені, щодо нього не вчиняли. 
		 
		Оцінивши показання свідків - ОСОБА_23 , ОСОБА_27 і ОСОБА_28 суд доходить висновку, що вони є конкретними, послідовними, узгоджуються між собою та доповнюють одне одного.
		 
		Крім того, винуватість ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14  у вчиненні злочинів, за обставин, встановлених судом, підтверджується даними, які містять у собі письмові джерела доказів та речові докази, що узгоджуються із показаннями свідків, які наведені вище. 
		 
		Так, із відповідного протоколу вбачається, що 26 серпня 2015 року ОСОБА_19 звернувся до Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області із заявою, в якій зазначив, що 24 серпня 2015 року між двадцять першою і двадцять другою годинами ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 зайшли до його житла  квартири АДРЕСА_6 , де заподіяли йому тілесні ушкодження (т. 3 а.с. 9). 
		При цьому, 25 вересня 2015 року ОСОБА_19 знову звернувся до правоохоронного органу  Управління внутрішньої безпеки в Харківській області ДВБ МВС України із заявою, у якій, уточнивши дату, вказав, що 23  24 серпня 2015 року ДІМ Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , діючи спільно, проникли до його житла  зазначеної вище квартири, де заподіяли йому тілесні ушкодження, закували у кайданки, одягнули на голову поліетиленовий пакет і на протязі доби катували, спричиняючи фізичний біль, у тому числі з використанням дерев`яної палиці, примушуючи зізнатися у підпалі автомобілю, що належить ОСОБА_20 .
		Також ОСОБА_19 зазначив, що його катували як у нього в житлі, так і у нічний часв лісопосадці поблизу села Михайлівка Первомайського району Харківської області, цими діями керував дільничний інспектор міліції ОСОБА_12 .
		Крім того, ОСОБА_19 вказав, що на час звернення із цією заявою вже була проведена судово  медична експертиза щодо нього (т. 3 а.с. 14, 15).
		 
		Таким чином, ОСОБА_19 у своїх заявахпрямо вказав на ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , як на осіб, які вчинили щодо нього злочини, а також зазначив обставини, за яких вони були вчинені.
		При цьому, однією з причин звернення до Управління внутрішньої безпеки в Харківській області ДВБ МВС України стало те, що ОСОБА_19 було достовірно відомо, що ОСОБА_12 є співробітником правоохоронного органу.
		 
		Із повідомлення та довідки КП «Жилсервіс» вбачається, що ОСОБА_19 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_10 (т. 3 а.с. 71, 97, 102, 104).
		 
		Згідно із наказом начальника ГУМВС України в Харківській області № 475 о/с від 24 грудня 2013 року ОСОБА_12 був призначений на посаду дільничного інспектора міліції СДІМ Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області з 27 грудня 2013 року (т. 3 а.с. 211).
		 
		Наказом начальника Первомайського РВ № 189 за ОСОБА_12 як дільничним інспектором міліції була закріплена територія 3-го мікрорайону до будинку АДРЕСА_11 та адміністративна дільниця № 3 у місті Первомайський (т. 4 а.с. 128 - 130). 
		 
		Згідно із функціональними обов`язками дільничного інспектора міліції ОСОБА_12 , затвердженими 02 січня 2015 року, останньому було надано ряд повноважень, крім того на нього було покладено ряд завдань і обов`язків,про які зазначено вище(т. 4 а.с. 120 - 127).
		 
		Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Харківській області № 50 о/с від 11 лютого 2016 року ОСОБА_12 призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції патрульної поліції Первомайського відділу поліції ГУНП в Харківській області.
		 
		За повідомленням УПД ГУНПУкраїни в Харківській області власником транспортних засобів  автомобілів «Тойота - Ауріс», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та «ВАЗ - 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_20 (т. 3 а.с. 112). 
		 
		Із відповідного витягу вбачається, що 23 серпня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220400000849, на підставі заяви ОСОБА_20 , внесені відомості про вчинення злочину, із попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 194 КК України.
		При цьому у фабулі зазначено, що у цей же день близько п`ятої години не встановлена особа за адресою: АДРЕСА_12 , умисно, шляхом підпалу пошкодила автомобіль марки «Тойота Ауріс», який належить ОСОБА_20 . 
		У заяві про вчинене кримінальне правопорушення, із якою остання звернулася до Первомайського районного відділу міліції 23 серпня 2015 року о 05 год. 30 хв., ОСОБА_20 вказала, що у вчиненні злочину підозрює ОСОБА_19 , однак причин для цього не зазначила (т. 4 а.с. 3, 7, 8).
		З відповідного акту, складеного за участю ОСОБА_20 вбачається, що пожежу було виявлено о 05 год. 14 хв., а ліквідовано о 05 год. 53 хв.(т. 4 а.с. 28, 29)
		23 серпня 2015 року проведення досудового розслідування було доручене слідчому СВ Первомайського РВ ОСОБА_30 (т. 4 а.с. 4, 5).
		Крім того, із матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015220400000849, вбачається, що під час його розслідування слідчі і процесуальні дії, а саме: огляд місця події; залучення ОСОБА_20 у якості потерпілої; призначення експертиз; збирання письмових доказів; надання доручень про проведення слідчих (розшукових) дій, здійснював слідчий ОСОБА_31 , що підтверджується відповідними протоколами та документами, у тому числі процесуальними, клопотаннями і дорученнями (т. 4 а.с. 10 - 62).
		 
		Згідно із протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05 жовтня 2015 року, фототаблиці та довідки до нього ОСОБА_19 у присутності ОСОБА_32 та ОСОБА_33 впізнав ОСОБА_12 і вказав на останнього як на особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження (т. 3 а.с. 16 - 24).
		 
		Сторона захисту заявила про визнання цього протоколу недопустимим доказом з тих підстав, що запис «…а саме ОСОБА_12 » зроблений хоча і чорнилами синього кольору, але іншими за відтінком, ніж ті, якими зробленаінша частина рукописного тексту; слідчий не навів більш точні ознаки, за якими ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_12 , як особу, що заподіяла йому тілесні ушкодження, та не навів обставин, за яких ОСОБА_19 бачив ОСОБА_12 ; на фотознімках, які надавалися потерпілому для впізнання, відсутні підписи понятих, що викликає сумніви, що саме ці фотознімки надавалися для впізнання; у протоколі не зазначено про те, що він має додатки у виді фототаблиць.
		 
		Суд визнає ці заяви неспроможними та не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.
		Так, свідок ОСОБА_34  слідчий, який проводив зазначену слідчу дію, показав суду, що 05 жовтня 2015 рокуу приміщенні Первомайської міжрайонної прокуратури ним за участю ОСОБА_32 і ОСОБА_33 та потерпілого ОСОБА_19 було проведено пред`явлення особи для впізнання за фотознімками. 
		Хід і результати цієї слідчої дії фіксувалися як у відповідному протоколі, так і шляхом здійснення фотозйомки. Після її завершення, перед підписанням відповідного протоколу поняті і ОСОБА_19 були ознайомлені із його змістомшляхом оголошення і особистого прочитання. 
		Поняті і ОСОБА_19 мали можливість внести до зазначеного протоколу зміни і доповнення, про що свідчать їх власноручні підписи, однак не зробили цього, оскільки були згодні з його змістом.
		Щодо зазначення у протоколі та додатках до нього прізвища потерпілого як « ОСОБА_35 », свідок пояснив, що при написанні його прізвища він допустив помилку. 
		Крім того, ОСОБА_34 показав, що рукописний текст у протоколі, в тому числі чорнилами синього кольору, які мають інший відтінок, виконаний ним власноруч при складанні протоколу за результатами слідчої дії і відповідає фактичним обставинам її проведення.
		Свідки ОСОБА_36 і ОСОБА_37 , кожен окремо, показали суду, що вони були запрошені у якості понятих для участі у проведенні слідчої дії - пред`явленні особи для впізнання за фотознімками, під час якої потерпілий ОСОБА_19 у їх присутності за одним із пред`явлених фотознімків впізнав особу, яка заподіяла йому тілесні ушкодження, вказавши на фотографію із зображенням ОСОБА_12 . 
		Хід і результати зазначеної слідчої дії фіксувалися у протоколі, із яким перед його підписанням ознайомилися особисто. Оскільки вони, поняті, були згодні зі змістом відповідного протоколу  зафіксовані у ньому дані відповідали дійсності, то засвідчили це власноручними підписами.
		Будь-яких зауважень щодо проведення цієї слідчої дії та змісту протоколу від ОСОБА_19 не надходило. 
		Крім того, свідки показали, що проводилася фотофіксація вказаної слідчої дії, ознайомившись із відповідним додатком до протоколу підтвердили, що зображене на ній також відповідає фактичним обставинам. 
		Оцінивши дані, отримані під час проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_19 у сукупності з наведеними показаннями свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_39 і ОСОБА_33 , враховуючи те, що слідча дія проведена уповноваженою на те особою, у відповідності до вимог ст. ст. 104, 107, 223, 228, 231 КПК України, суд доходить висновку, що цей доказ є належним і допустимим. 
		При цьому, при співставленні фотознімків, які пред`являлися для впізнання, та фотознімків, зафіксованих у фототаблиціпроведення цієї слідчої дії, вбачається, що вони є ідентичними. 
		Всупереч твердженню сторони захисту, про відсутність посилання на наявність фототаблиці, у протоколі зазначено, що вказана слідча дія фіксувалася шляхом здійснення фотозйомки. 
		Крім того, суд доходить висновку, що слідча дія була проведена саме за участю потерпілого ОСОБА_19 , що підтверджується у тому числі і його власноручним записом свого прізвища та особистим підписом, а при написанні його прізвища слідчим була допущена помилка.
		З урахуванням викладеного, наявність у протоколі записучорнилами синього кольору, що мають інший відтінок,зробленого слідчим, який проводив цю слідчу дію, не є підставою для визнання цього доказу недопустимим. 
		Щодо заяви захисника ОСОБА_15 про те, що у проведенні пред`явлення особи для впізнання за фотознімками приймали участь поняті, які є друзями слідчого ОСОБА_38 , то вона не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_36 і ОСОБА_37 показали, що зі слідчим ОСОБА_40 вони лише знайомі і не перебувають із ним у жодних стосунках.
		Крім того, сторона захисту не навела жодного доводу, що ОСОБА_36 і ОСОБА_37 є особами, заінтересованими у результатах кримінального провадження у розумінні ст. 223 КПК України.
		Щодо заяв сторони захисту про те, що у проведенні цієї слідчої дії приймала участь особа, яка не зазначена у протоколі, що також є підставою для визнання цього доказу недопустимим, то суд також вважає їх неспроможними та відкидає, оскільки дані відповідного протоколу у сукупності з показаннями свідків ОСОБА_38 , ОСОБА_39 і ОСОБА_33 вказують на те, що при проведенні впізнання осіб, які б приймали у ньому участь, але не зазначені у протоколі, не було. Перед початком цієї слідчої дії був присутній співробітник прокуратури, який лише надав кабінет для її проведення і участі у ній не брав.
		 
		Як слідує із протоколу проведення слідчого експерименту від 09лютого 2016року,під часцієї слідчоїдії потерпілий ОСОБА_19 детально розповівпро обставинивчинення злочинівщодо нього ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 ,та намісці відтвориві послідовно продемонстрував спосіб заподіяння йому обвинуваченими тілесних ушкоджень та їх локалізацію. 
		Згідно із даними, зафіксованими у протоколі зазначеної слідчої дії, відповідному відеозаписі та фототаблиці, рано вранці 23 серпня 2018 року ОСОБА_19 від ОСОБА_28 стало відомо, що стався підпал автомобілю, який належав ОСОБА_20 .
		Також ОСОБА_28 повідомила ОСОБА_19 , що у зв`язку із цим, для з`ясування обставин, до нього пішли ОСОБА_13 і ОСОБА_12 .
		У цей же день, через незначний проміжок часу до житла ОСОБА_19  квартиру АДРЕСА_6 ,проникли ОСОБА_12 і ОСОБА_13 . Перебуваючи у вказаній квартирі останні повалили ОСОБА_19 на підлогу, після того, як ОСОБА_12 закував його руки, заведені за спину, у кайданки, обвинувачені спільно понад одну годину наносили ОСОБА_19 множинні удари руками і ногами по різних частинах тіла. При цьому ОСОБА_12 і ОСОБА_13 надягали йому на голову поліетиленові пакети, не даючи можливості дихати.
		Після чого, знявши кайданки, обвинувачені залиши житло ОСОБА_19 .
		Пізно вечором 23 серпня 2015 року до житла потерпілого проникли ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , при цьому остання нанесла ОСОБА_19 удар дерев`яною палицею по голові, від якого він впав у коридорі. ОСОБА_41 ще нанесла потерпілому множинні удари палкою по голові. До того ж вона мала при собі ніж.
		Після того, як ОСОБА_19 вдруге закували руки у кайданки за спиною, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 нанесли йому множинні удари ногами і руками по різних частинах тіла, а потім обвинувачені стали підіймати його за кисті рук від підлоги, викручуючи їх догори. Внаслідок цих дій ОСОБА_19 відчував сильний фізичний біль та кричав, у зв`язку із чим обвинувачені обмотали йому голову стрічкою  скотч, від чого потерпілий, задихаючись, втратив свідомість. Його привели до тями та заклеїли лише рота.
		У цей час до квартири зайшов ОСОБА_23 , який, побачивши у ОСОБА_19 на обличчі стрічку  скотч та те, що його руки були закуті укайданки, заявив про те, що викличе міліцію. Однак ОСОБА_12 сказав йому, що цього робити не потрібно, представився співробітником міліції,пред`явивши при цьому своє службове посвідчення та пояснив, що приймає участь у забезпеченні порядку.
		На вимогу ОСОБА_23 ОСОБА_12 зняв кайданки та липку стрічку. 
		Потім обвинувачені вивели ОСОБА_19 із будинку, усадили в автомобіль, при цьому ОСОБА_12 , який сидів позаду, тримав його за шию, та вивезли у лісопосадку поблизу села Михайлівка, де, утримуючи приблизно до 06 години 24 серпня 2015 року, продовжили його побиття, наносячи удари руками, ногами, та дерев`яною палицею по різних частинах тіла, після чого доставили його додому. Внаслідок протиправних дій обвинувачених ОСОБА_19 , як при застосуванні до нього насильства, так і тривалий час по тому, відчував сильний фізичний біль.
		 
		У свою чергу свідок ОСОБА_23 в ході слідчого експерименту на місці відтворив і продемонстрував обставини, за яких були вчинені злочини щодо ОСОБА_19 . 
		Так, в ніч на 24 серпня 2015 року ОСОБА_23 прибув у житло ОСОБА_19 , де побачив, що останній лежить на підлозі у коридорі квартири із руками, скутими за спиною наручниками, його обличчя було заклеєне липкою стрічкою  скотчем, а на лобі було тілесне ушкодження. Поруч із ОСОБА_19 знаходилися два чоловіки, одного із яких він знав, як дільничного інспектора міліції, і жінка, що тримала ніж.
		При цьому чоловіки і жінка пояснили ОСОБА_23 , що вони є друзями потерпілого та прибули з`ясовувати у ОСОБА_19 обставини вчиненого ним підпалу автомобіля, однак оскільки останній намагався вчинити бійку, вони, застосувавши до потерпілого кайданки і скотч, таким чином припинили його агресивні дії. 
		На його вимогу з потерпілого зняли кайданки і липку стрічку, при цьому присутні пояснили, що вони везуть ОСОБА_19 до лікувального закладу для надання медичної допомоги, та успеціалізовану клініку для лікування від алкоголізму. 
		При цьому ОСОБА_12 ,представившись ОСОБА_23 співробітником міліції, запевнив його, що він як працівник правоохоронного органу контролює обстановку, забезпечить правопорядок і будь-яких протиправних дій, у тому числі щодо ОСОБА_19 вчинено не буде, а останнього вони доставлять у медичний заклад.
		Потім обвинувачені посадили ОСОБА_19 в автомобіль «ВАЗ - 21099» та увезли в невідомому напрямку(т. 3 а.с. 48 - 63).
		 
		Стороною захисту заявлено про визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_19 і свідка ОСОБА_23 , а також додатків до нього  фототаблиці та ДВД  диску з відеозаписом зазначеної слідчої дії, оскільки до протоколу не долучений і суду не був наданий для дослідження флеш  носій, про який йдеться у протоколі, у зв`язку із чим виникає сумнів, що на ДВД - диску міститься саме той відеозапис, який був зроблений на відеокамеру під час згаданої слідчої дії. 
		 
		Визнаючи ці заяви сторони захисту безпідставними, та такими, що не приймаються до уваги, суд виходить з того, що слідчий експеримент був проведений уповноваженою особою у порядку, визначеному ст. 240 КПК України, хід і результати якого зафіксовані, як у протоколі, так і шляхом здійснення відеозапису, що проведений і долучений до нього відповідно до ст. ст. 103  107, 240 КПК Україниі є його невід`ємним додатком, а не самостійним джерелом доказу.
		Аналіз даного протоколу і відеозапису вказаної слідчої дії у їх сукупності свідчить проте, що дані, зафіксовані у них мають один зміст, при цьому у відеозаписі слідчий експеримент зафіксований у динаміці, з максимальною повнотою і наочністю.
		Крім того, всупереч твердженням захисника ОСОБА_16 , у протоколі зазначені дані прокурора, який приймав участь у слідчому експерименті, що повністю дозволяють ідентифікувати його особу, а також підпис останнього.
		За висновками судово-медичних експертиз №№ 188-ПР/15, 38-ПР/16 у потерпілого ОСОБА_19 у зв`язку із застосованим до нього обвинуваченими насильством мали місце: забійна рана на лобі справа, синець на передній     правій поверхні грудної клітини, два синці на правій боковій поверхні грудної клітини, синець на передній лівій поверхні грудної клітини, синець в області правого надпліччя, синець на тильній поверхні лівої кисті, десять саден по всім поверхням нижніх третин правого та лівого передпліч, одна з яких з поверхневою різаною раною. 
		Забійна рана на лиці виникла від дії твердого предмету з подовженою травмуючою поверхнею; синці на грудній клітині, правому надпліччі та лівій кисті виникли від дії твердих предметів, характері особливості яких в ушкодженнях не відобразилися; садна в області нижніх третин правого та лівого передпліччя виникли від неодноразової дії повздовжнього предмету (предметів), що охвачував передпліччя по периметру (циркулярно) з чітко визначеними ребрами та шириною травмуючою поверхні до 0,5 - 0,6 см., яким (якими) могли бути наручники.
		Наведені тілесні ушкодження, як по одинак, так і в комплексі, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Всі вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_19 могли утворитися при тому способі, на який він посилається під час проведення слідчого експерименту від 09 лютого 2016 року (т. 3 а.с. 27-33, 64 - 65).
		 
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_42  колишній експерт Первомайського РВ ХОБСМЄ показав суду, що на підставі процесуальних рішень слідчого він проводив судово-медичні експертизи та склав висновки № 188-ПР/15 від 02 вересня 2015 року і № 38-ПР/16 від 18 лютого 2016 року. При проведенні зазначених експертиз він керувався вимогами КПК України, наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995 року, а саме «Правилами судово  медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», які регламентують порядок проведення відповідної експертизи, науковими даними, що містяться у спеціальних джерелах.
		Під час проведення первинної експертизи ним був опитаний та оглянутий ОСОБА_19 , особу якого він встановив на підставі наявних у останнього документів. Виявлені у ОСОБА_19 тілесні ушкодження, їх характер та локалізація були описані у дослідницькій частині, до того ж зафіксовані ним у фототаблиці, долученій до висновку.
		Комплекс встановлених у ОСОБА_19 тілесних ушкоджень був ним, свідком, згрупований по видах, оскільки всі тілесні ушкодження були однотипні по групах, мали схожий механізм утворення та були спричинені у короткий проміжок часу. 
		Другу експертизу він проводив за матеріалами кримінального провадження. 
		При її проведенні він використовував дані, отримані під час первинної судово-медичної експертизи, дані слідчого експерименту щодо дій учасників даної події стосовно заподіяння ОСОБА_19 тілесних ушкоджень.
		Щодо виправлення, яке міститься у висновку експерта № 188-ПР/15 ОСОБА_42 показав, що воно зроблене ним у зв`язку із технічною помилкою в даті події, допущеної у постанові слідчого. 
		Однак свідок показав, що при проведенні експертиз враховувались ті строки і спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, які вказав ОСОБА_19 під час проведення первинної судово  медичної експертизи і які уточнив під час проведення слідчого експерименту за його участі 09 лютого 2016 року. 
		При цьому ОСОБА_42 пояснив, що строки виникнення тілесних ушкоджень визначалися також і на підставі їх характеру. 
		Складання частин висновків російською мовою свідок пояснив відсутністю офіційних словників судово  медичної термінології українською мовою. 
		Відсутність у висновку відповіді на питання слідчого «Чи відповідають показання ОСОБА_19 по даному кримінальному провадженню?» свідок ОСОБА_42 пояснив тим, що у компетенцію судово-медичного експерта не входить надання оціночних суджень про достовірність показань під час проведення слідчих дій. 
		 
		Сторона захисту заявила про визнання недопустимим доказом показань ОСОБА_42 , оскільки суд допитав його не як експерта, а у якості свідка. 
		Суд визнає ці заяви безпідставними та відкидає їх, тому що на час розгляду кримінального провадження ОСОБА_42 вже був звільнений, тобто не обіймав посади експерта, а тому не міг бути допитаний у порядку ст. 356 КПК України, яка регламентує допит особи, що є діючим експертом. 
		Оскільки сторони наполягали на допиті ОСОБА_42 щодо наданих ним висновків, то останній, відповідно до вимог КПК України, міг бути допитаний тільки у якості свідка. 
		 
		Суд також вважає безпідставними заяви обвинувачених та їх захисників про те, що зазначенівисновки експерта є недопустимими доказами,оскільки у висновку № 188-ПР/15: міститься виправлення у даті події згідно з постановою слідчого; невірно вказано прізвище потерпілого, що дає підстави вважати, що експертизу проведено відносно іншої особи; дослідницька частина висновку складена російською мовою, виходячи з такого. 
		Так, експертизи проведені у порядку, визначеному ст. ст. 242, 243 КПК України (в редакції, що діяла на час їх проведення). Висновки експерта складені уповноваженою особою  з вищоюмедичноюосвітою,кваліфікацією судово-медичного експерта,працювала у Первомайському РВ ХОБСМЄ та була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за завідомо неправдивий висновок, та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. 
		Крім того, форма і зміст зазначених вище висновків судово-медичних експертиз відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 101, 102 КПК України, у тому числі в них зазначено: докладний опис проведених досліджень; отримані результати та їх експертна оцінка.
		При цьому у висновку № 188-ПР/15, вказано, що він має додатки у вигляді фототаблиць. 
		Оцінивши наведені вище показання свідків, дані, що містяться у зазначених документах і протоколах: слідчого експерименту за участю ОСОБА_19 і ОСОБА_23 , пред`явлення особи для впізнання за фотознімками; висновках судово  медичних експертиз у їх сукупності, враховуючи постанову слідчого про призначення експертизи від 27 серпня 2015 року, суд вважає встановленим, щосудово  медична експертиза була проведена саме відносно потерпілого ОСОБА_19 , тобто, при складанні висновку у прізвищі останнього була допущена помилка, а виправлення у даті події жодним чином не вплинула на об`єктивність висновків експерта. 
		Щодо доводів сторони захисту про відсутність у наведених висновках назв наукових праць, використаних під час проведення експертиз, то суд також вважає їх безпідставними, оскільки вимога про їх включення до змісту висновку експерта у відповідних статтях КПК України не передбачена. 
		Стосовно посилань захисника ОСОБА_16 на те, що для проведення експертиз експертові не були надані матеріали кримінального провадження, то у відповідності до ч. 3 ст. 69 КПК України ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та витребування додаткових матеріалів, пов`язаних із проведенням експертизи, є правом, а не обов`язком експерта. 
		До того ж зі змісту наведених висновків та показань свідка ОСОБА_42 вбачається, що при проведенні первинної судово-медичної експертизи ним був оглянутий ОСОБА_19 , чого було достатньо для надання обґрунтованого та об`єктивного висновку на поставлені йому запитання, а при проведенні експертизи № 38-ПР/16 були дослідженні матеріали кримінального провадження у обсязі, необхідному для проведення експертизи та надання висновку. 
		 
		Відповідно до протоколу обшуку від 10 грудня 2015 року та відеозапису вказаної слідчої дії,на підставі ухвали слідчого судді(т. 4 а.с. 73, 74)за участю понятих, володільця транспортного засобу ОСОБА_20 , представника власника автостоянки ОСОБА_43 ,співробітника оперативного підрозділу ОСОБА_44 слідчим ОСОБА_45 був проведений обшук у автомобілі «ВАЗ - 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який знаходився на автостоянці за адресою: Харківська область, місто Первомайський, вулиця Жовтнева, 1. 
		Під час обшуку у салоні автомобіля, під переднім пасажирським сидінням, був виявлений та вилучений фрагмент прозорої стрічки  скотч з плямами бурого кольору(т. 4 а.с. 75 - 80).
		 
		Сторона захисту заявила про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку зазначеного транспортного засобу, оскільки у ньому не містяться відомості щодо співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо приймав участь у проведенні цієї слідчої дії. 
		Крім того, сторона захисту заявила про визнання недопустимим доказом диску, на якому зафіксований відеозапис обшуку з тих підстав, що відеозапис вказаної слідчої дії не був відкритий у порядку ст. 290 КПК України та до протоколу не долучений, і суду не був представлений флеш  носій, про який йдеться у протоколі, а тому досліджений у суді відеозаписне є оригіналом.
		 
		Визнаючи ці заяви сторони захисту безпідставними, та відкидаючи їх, суд виходить з того, що обшук був проведений у порядку, визначеному ст. ст. 233, 234, 236 КПК України (в редакції, що діяла на час проведення слідчої дії), хід і результати якого зафіксовані, як у протоколі, так і шляхом здійснення відеозапису, що проведений і є його невід`ємним додатком, відповідно до ст. ст. 103-107, 236 КПК України, а не самостійним джерелом доказу, тому не може бути досліджений і оцінений окремо від протоколу. 
		Аналіз даного протоколу обшуку і відеозапису у їх сукупності свідчить проте, що дані, зафіксовані у них відображають зміст проведення однієїі тієї ж самої слідчої дії, при цьому у відеозаписі обшук зафіксований з максимальною повнотою і наочністю.
		За таких умов представлення суду відеозапису даної слідчої дії на диску само по собі не є підставою для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.
		Під час виконання 29 лютого 2016 року вимогст. 290 КПК України, при закінченні досудового розслідування, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх захисникам було надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
		Із відповідних протоколів (т. 4 а.с. 161 - 169) вбачається, що обвинувачені та їх захисники ознайомилися з матеріалами досудового розслідування, при цьому будь-яких зауважень, клопотань та доповнень зазначені особи не мали. 
		Тобто, стороні захисту було надано доступ до доказів, отриманих під час проведення досудового розслідування, а відтак і до даних, зафіксованих у протоколі обшуку транспортного засобу та додатку до нього, які сторона обвинувачення надала суду для доведення вини ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Статтею 87 цього ж Кодексу передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Судом встановлено, що у протоколі обшуку транспортного засобу дійсно відсутні відомості про співробітника оперативного підрозділу, який, згідно з додатком  відеозаписом,приймав участь у проведенні цієї слідчої дії та особу якого було встановлено перед її початком. 
		Приймаючи до уваги те, що обшук був проведений на підставі ухвали слідчого судді, відповідно до порядку, визначеному наведеними вище нормами КПК України, відомості, не внесені до протоколу, містяться у його додатку, суд доходить висновку, що вказаний недолік не є істотним порушенням прав та свобод людини, і не тягне за собою визнання протоколу обшуку транспортного засобу недопустимим доказом.
		Щодо зауважень обвинувачених та їх захисників про невірну тактику проведення обшуку та його фіксацію на відеозапис, то суд розцінює їх лише як суб`єктивні думки, і не приймає до уваги. 
		 
		За клопотанням сторони захисту був допитаний свідок ОСОБА_46 , який показав суду, що він за зверненням ОСОБА_13 неодноразово, від двох до чотирьох разів на місяць, мив його автомобіль та виконував чистку салону пилососом. Предмети, схожі на фрагменти стрічки  скотчу, у автомобілі не знаходив. 
		У серпні 2015 року він приймав участь у проведенні обшуку автомобіля «ВАЗ - 21099», реєстраційний номер НОМЕР_2 , як знайшли у ньому фрагмент стрічки  скотчу не бачив. 
		При цьому свідок показав, що співробітників правоохоронного органу, які проводили цю слідчу дію, було четверо, двоє із яких одягнені у формений одяг  жінка, яка займалася оформленням документів, мала звання «капітан міліції», чоловік мав звання «лейтенант міліції». Обшук проводили двоє осіб  один, який відчинив двері автомобілю, одягнений у формений одяг, другий був у цивільному одязі. 
		Фрагмент стрічки  скотчу був виявлений з лівої сторони заднього сидіння.
		Крім того, свідок заявив, що він підписав перший аркуш протоколу, своє прізвище і ініціали на останньому аркуші також зробив власноруч, однак підпис від його імені, що знаходиться поряд із цим записом, зроблений не ним. 
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_43 суд доходить висновку, що вони в частині - про надання ОСОБА_13 послуг з прибирання автомобілю є неконкретними та суперечать об`єктивним даним, отриманими під час обшуку, згідно із якими автомобіль брудний, його салон і багажник захаращені,а в частині щодо проведення слідчої дії-недостовірні, оскільки спростовуються об`єктивними даними, що містяться у протоколі обшуку транспортного засобу та відеозаписі цієї слідчої дії, із яких вбачається, що вона була проведена 10 грудня 2015 року,одягнутими у цивільний одяг слідчим прокуратури, за участю співробітника оперативного підрозділу, двох понятих, всі - чоловічої статі, а також ОСОБА_20 .Фрагмент стрічки-скотчу був виявлений не у тому місці, на яке вказав свідок.
		У зв`язку із наведеним суд не приймає до уваги при ухваленні рішення показання свідка ОСОБА_43 та відкидає їх.
		Крім того, суд не приймає до уваги та відкидає заяву ОСОБА_43 , що другий підпис у протоколі виконаний не ним, оскільки згідно з відеозаписом цієї слідчої дії свідок був присутній до її закінчення, у тому числі під час оголошення протоколу слідчим.
		Будь-яких зауважень від учасників слідчої дії, у тому числі від ОСОБА_43 , не надійшло.
		Таким чином, з урахуванням того, що свої прізвище та ініціали ОСОБА_46 написав особисто, суд доходить висновку, що протокол підписаний саме ним, а не іншою особою. 
		 
		Виявлений і вилучений під час обшуку фрагмент липкої стрічки-скотчу буввизнаний речовим доказом у даному кримінальному провадженні (т. 4 а.с. 153,154) та досліджений судом.
		 
		Під час огляду цього речового доказу захисники заявили про визнання його недопустимим, оскільки вважають, що сліди крові на ньому утворилися не від потерпілого, а внаслідок їх нанесення сторонньою особою, так як плями мають чіткі контури.
		Суд відкидає ці заяви захисників, оскільки у їх обргунтування не наведено жодних даних, а тому вони носять характер припущення. 
		 
		За висновками судово-медичних імунологічних експертиз №№ 3093-И/15, 26-И/16 кров ОСОБА_19 відноситься до групи О з ізогемагглютинінами анті  А і анті - В.
		На фрагменті стрічки  скотчу, вилученій 10 грудня 2015 року під час обшуку у автомобілі «ВАЗ - 21099», який належить ОСОБА_20 , виявлена кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_19 не виключається (т. 3 а.с. 35, 41, 42).
		 
		Оцінивши данні, що містяться у наведених вище висновках судово  медичних імунологічних експертиз, в їх сукупності з іншими зібраними у справі доказами, наведеними у вироку, суд вважає встановленим, що обвинувачені, під час катування ОСОБА_19 використовували липку стрічку-скотч, якою обмотали потерпілому голову, заклеївши рота, оскільки він кричав, після чого, продовжуючи свої спільні злочинні дії,перевезли ОСОБА_19 на зазначеному автомобілі у лісопосадку біля села Михайлівка Первомайського району, як про це показали ОСОБА_47 , ОСОБА_23 та зафіксовано у протоколі слідчого експерименту за участю останнього і потерпілого ОСОБА_19 . 
		За таких обставин суд вважає встановленим, що сліди крові на фрагменті стрічки  скотчу утворилися саме від ОСОБА_19 ,внаслідок застосування до нього насильства обвинуваченими, оскільки потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, які супроводжувалися кровотечею.
		Враховуючи викладене суд вважає безпідставними заяви сторони захисту про те, що сліди крові на фрагменті липкої стрічки могли утворитися не від ОСОБА_19 , а від іншої людини, та відкидає їх.
		 
		19 жовтня 2015 року ухвалою слідчого судді надано дозвіл на тимчасовий доступ до інформації про зв`язок кінцевого обладнання споживачів телекомунікаційних послуг без розкриття змісту розмов і повідомлень оператора мобільного зв`язку «МТС» ПрАТ «МТС Україна» та отримати у паперовому та електронному вигляді відомості про з`єднання абонентів НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , окрім іншого з наданням відомостей з прив`язкою до базових станцій із розшифруванням адреси знаходження цих станцій з 01 серпня по 01 жовтня 2015 року (т. 4 а.с. 105-107). 
		Проаналізувавши та оцінивши інформацію про з`єднання абонентів, що користувалися наведеними вище номерами мобільних телефонів, а саме: НОМЕР_3  ОСОБА_19 ; НОМЕР_4  ОСОБА_23 ; НОМЕР_5  ОСОБА_12 ; НОМЕР_6  ОСОБА_13 , НОМЕР_7  ОСОБА_14 ; НОМЕР_8  ОСОБА_28 ; НОМЕР_9  ОСОБА_20 , яка міститься на носії, наданому оператором мобільного зв`язку на виконання згаданої вище ухвали, що був оглянутий у судовому засіданні в якості речового доказу, та протоколі огляду предметів від 25 лютого 2016 року у період часу з 23 по 24 серпня 2015 року (т. 3 а.с. 200, 201, т. 4 а.с. 131-152), у сукупності з наведеними вище доказами, враховуючи те, що обвинувачені не заперечували факту користування саме цими абонентськими номерами, суд встановив, що 23 серпня 2015 року о 5 год. 21 хв. ОСОБА_14 , знаходячись у м. Харкові, зателефонувала ОСОБА_20 та повідомила останній про пожежу.
		У свою чергу близько шостої години ОСОБА_28 , телефонуючи ОСОБА_19 повідомила йому про цю ж подію, а також про те, що у підпалі автомобілю звинувачують саме його. 
		О 6 год. 23 хв. у зв`язку із наведеним ОСОБА_20 зателефонувала ОСОБА_19 , який знаходився за місцем свого мешкання, після чого той неодноразово намагався поспілкуватися із нею, що йому вдалося зробити лише о 06 год. 37 хв. 
		О 07 год. 05 хв. ОСОБА_19 знову зателефонувала ОСОБА_28 та повідомила йому, що до нього пішли ОСОБА_12 і ОСОБА_13 для з`ясування обставин вчиненого нібито ним, потерпілим, підпалу. 
		Отримавши цю інформацію ОСОБА_19 у період з 07 год. 07 хв. по 07 год. 13 хв. 20 разів намагався поспілкуватися із ОСОБА_20 .
		Відсутність телефонної активності з боку ОСОБА_19 з 07 год. 14 хв. по 09 год. 18 хв. та здійснений ним о 10 год. 04 хв. зі свого житла виклик на телефон оператора «Служби - 102» підтверджує показання свідка ОСОБА_28 та дані, отримані під час слідчого експерименту за участю потерпілого про те, що у цей період часу до житла останнього проникли ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , де останній застосував до ОСОБА_19 насильство та наручники, після чого вони, діючи спільно, за попередньою змовою групою осіб понад одну години катували потерпілого, а саме: наносили удари по різних частинах тіла та душили, використовуючи поліетиленові пакети, які одягали йому на голову. 
		О 09 год. 09 хв. ОСОБА_13 , знаходячись в зоні дії базової станції, покриття якої розповсюджується на територію 3-го мікрорайону, у тому числі будинок, де мешкав ОСОБА_19 отримав СМС  повідомлення від ОСОБА_20 . 
		З 10 годині 17 хв. по 11 год. 30 хв. ОСОБА_12 , знаходячись у місті Первомайський спілкувався по телефону із ОСОБА_20 
		23 серпня 2015 року у період часу з 11 год. 23 хв. до 19 год. 03 хв. ОСОБА_19 неодноразово спілкувався по телефону із ОСОБА_28 , якій у тому числі повідомив про вчинення щодо нього протиправних дій ОСОБА_13 і ОСОБА_12 .
		При цьому, протягом дня ОСОБА_19 неодноразово намагався поспілкуватися із ОСОБА_13 по телефону для з`ясування вранішньої події, що йому вдалося о 17 год. 57 хв., 18 год. 53 хв., 22 год. 57 хв. і 23 год. 07 хв.
		Під час розмов, що відбулися між ними ОСОБА_13 і ОСОБА_19 домовилися про зустріч за місцем мешкання потерпілого.
		З 21 год. 19 хв. по 21 год. 43 хв. зафіксовані з`єднання між ОСОБА_13 і ОСОБА_20 . 
		О 21 год. 27 хв. і 31 хв. зафіксовані з`єднання між ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . 
		О 22 год. 35 хв. та о 22 год. 41 хв. ОСОБА_12 зроблено два виклики на телефон ОСОБА_13 . 
		Показання свідка ОСОБА_23 та дані слідчого експерименту підтверджуються даними про те, що о 23 год. 01 хв. між ним і ОСОБА_19 відбулася телефонна розмова, у який останній просив його приїхати до нього.
		З 23 год. 23 хв. 23 серпня по 00 год. 34 хв. 24 серпня 2015 року ОСОБА_12 знаходячись у 3-му мікрорайоні систематично спілкувався з ОСОБА_20 .
		О 23 год. 43 хв. зафіксоване з`єднання між ОСОБА_13 і ОСОБА_14 . 
		Оскільки у період часу з 23 год. 47 хв. 23 серпня по 00 год. 18 хв. 24 серпня 2015 року ОСОБА_23 не зміг додзвонитися ОСОБА_19 , він прибув у житло до потерпілого. 
		24 серпня 2015 року у 00 год. 49 хв. та 55 хв. ОСОБА_13 двічі спілкувався з ОСОБА_20 , знаходячись у місті Первомайський. 
		Виклики нульової тривалості о 01 год. 46 хв. і 47 хв. підтверджують показання свідка ОСОБА_23 про те, що він таким чином обмінявся номерами телефонів із ОСОБА_12 
		24 серпня 2015 року о 04 год. 14 хв. на телефонний номер, яким користувався ОСОБА_12 отримано вхідне СМС  повідомлення в зоні дії базової станції, розташованої у селі Правда Первомайського району Харківської області, зона покриття якої розповсюджується у тому числі і на село Михайлівка та передмістя. 
		О 04 год. 27 хв. і 28 хв. та 04 год. 35 хв. ОСОБА_13 , який перебував у зоні покриття цієї ж базової станції, зроблені виклики, у тому числі, на телефон ОСОБА_20 . 
		Все ще перебуваючи у зоні покриття вказаної базової станції о 04 год. 35 хв. ОСОБА_13 отримав СМС  повідомлення, у цей же час здійснив виклик. У 04 год. 46 хв.і 05 год. 01 хв. останній прийняв вхідні дзвінки.
		О 05 год. 41 хв. зафіксоване з`єднання між ОСОБА_20 і ОСОБА_13 , який вже перебував у зоні дії базової станції, встановленої у селі Олексіївка Первомайського району, покриття якої розповсюджується на територію міста Первомайський. 
		Дані про отримання ОСОБА_12 і ОСОБА_13 СМС  повідомлень та про телефонні виклики останнього та виклики на його телефон у період з 04 год. 14 хв. по 05 год. 01 хв. 24 серпня 2015 року в зоні дії базової станції, розташованої у селі Правда Первомайського району Харківської області, зона покриття якої розповсюджується у тому числі і на село Михайлівка та передмістя, об`єктивно підтверджують показання свідків ОСОБА_23 і ОСОБА_28 , а також дані, отримані під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 в ніч на 24 серпня 2015 року, діючи спільно на вказаному вище транспортному засобі вивезли потерпілого до лісопосадки поблизу вказаного населеного пункту де, утримуючи до ранку цього ж дня, продовжили його катування. 
		Дані, отримані в ході слідчого експерименту за участю ОСОБА_19 про те, що після вчинення щодо нього злочинів обвинувачені вранці 24 серпня 2015 року привезли його у місто Первомайський, а також показання свідка ОСОБА_23 про те, що йому у цей же час зателефонував ОСОБА_12 та повідомив, що потерпілий відмовився від лікування, підтверджується з`єднанням між телефонами ОСОБА_23 і ОСОБА_12 о 06 год. 06 хв. 24 серпня 2015 року в зоні дії базової станції у місті Первомайський. 
		О 06 год. 17 хв. знову зафіксоване з`єднання між ОСОБА_20 і ОСОБА_13 , який перебував у зоні дії базової станції, встановленої у місті Первомайський. 
		Відсутність телефонної активності номеру ОСОБА_19 з 23 год. 29 хв. 23 серпня по 15 год. 17 хв. 24 серпня 2015 року підтверджує показання свідка ОСОБА_23 про те, що мобільний телефон потерпілого знаходився у нього і він повернув його ОСОБА_19 вдень 24 серпня 2015 року. 
		Факт розмов між ОСОБА_19 і ОСОБА_28 ввечері 24 серпня 2015 року, про якій йдеться у її показаннях, що наведені вище, підтверджується з`єднаннями у період з 18 год. 44 хв. до 19 год. 38 хв. 
		 
		Сторона захисту заявила про визнання протоколу огляду предмету від 25 лютого 2016 року недопустимим доказом, оскільки він ґрунтується на даних, отриманих з порушенням порядку, встановленого ст. 165 КПК України, тому що процесуальна дія, яка є заходом забезпечення кримінального провадження, була проведенанеуповноваженою особою.
		Відповідно дост.ст.131,132КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
		Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
		Згідно із ст. 159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
		Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення.
		Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.
		Приймаючи до уваги те, що дані, про які йдеться вище, фактично отримані слідчим, якому надано дозвіл згідно з ухвалою слідчого судді, оскільки вони мали суттєве значення для встановлення важливих обставин кримінального провадження, у той період досудового розслідування, коли був визначений статус лише ОСОБА_19 ,і у подальшому представлені цією ж особою в якості доказу вини обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні, то за таких обставин суд вважає, що отримання оптичного диску з цими даними за постановоюслідчого слідчим, який фактично виконав суто технічну дію, що підтверджується відповідним протоколом та описом від 19 листопада 2015 року (т. 4 а.с. 108-111), не призвело до істотного порушення прав і свобод обвинувачених. 
		Крім того, суд встановив, що дані, які проаналізовані у цьому протоколі, та на яких він ґрунтується, відповідають тим даним, які надані оператором мобільного зв`язку і містяться на диску (т. 4 а.с. 112).
		За таких обставин суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протоколу огляду предмету від 25 лютого 2016 року недопустимим доказом.
		Стосовно посилань сторони захисту на те, що цей протокол був складений до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, на що вказує дата його складання  «25 лютого 2015 року», то суд визнає їх безпідставними, оскільки кримінальне провадження було зареєстроване 26 серпня 2015 року, хронологія проведення слідчих та процесуальних дій  складання відповідних документів, вказує на те, що ця слідча дія була проведена саме 25 лютого 2016 року, що також підтверджується реєстром матеріалів досудового розслідування, тобто у даті складання протоколу допущена технічна помилка.
		 
		10 грудня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді (т. 4 а.с. 63, 64) у присутності понятих ОСОБА_48 і ОСОБА_49 був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_12  у квартирі АДРЕСА_13 . 
		Відповідно до протоколу обшуку та фототаблиці до нього, під час вказаної слідчої дії, окрім іншого, були виявлені та вилучені металеві наручники з інвентарним номером 12289.
		Зауважень від учасників обшуку і понятих не надійшло (т. 4 а.с. 65 - 72).
		 
		Свідки ОСОБА_50 і ОСОБА_51 , кожний окремо, показали суду, що вони були присутні у якості понятих під час проведення обшуку у квартирі АДРЕСА_13 .
		В ході проведення цієї слідчої дії, окрім інших предметів, були виявлені та вилучені наручники. 
		Хід і результати проведення обшуку були відображені у відповідному протоколі. Вилучення наручників фіксувалося за допомогою фотозйомки. Оскільки вонибулизгодні з порядком проведення слідчої дії, складанням протоколу та його змістом, то засвідчили це власноручними підписами в даному документі. 
		Також свідки показали, що виявлені гроші і цінності не вилучалися, однак вони були описані у протоколі. Після завершення обшуку зазначена квартира, гроші та цінності, що у ній знаходилися, були передані під зберігання співробітнику міліції, про що останній написав відповідну розписку. 
		 
		Щодо заяв сторони захисту про визнання протоколу обшуку житла ОСОБА_12 , а відповідно і наручників, вилучених в ході його проведення, недопустимими доказами з тих підстав, що: у протоколі не наведений детальний опис технічного пристрою, на який здійснювалося фіксування зазначеної слідчої дії та вилучених наручників; обшук проведений за відсутності власника житла, а також члена сім`ї обвинуваченого  його батька, який нібито був присутній з початку проведення цієї слідчої дії, то суд визнає ці заяви неспроможними та не приймає, з наступних підстав.
		Так, відповідно до ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
		Стаття 236 цього ж Кодексу передбачає, що ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим. 
		У разі відсутності осіб у житлі копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі. При цьому слідчий зобов`язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.
		Слідчий під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, якщо обшук здійснюється за відсутності особи, яка володіє житлом. 
		При обшуку слідчий має право проводити фотографування, оглядати і вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. 
		Як зазначалося вище, обшук був проведений слідчим, який мав відповідні повноваження при розслідуванні даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді, у порядку, визначеному вказаними нормами КПК України.
		При цьому наведені вище докази свідчать про те, що ця слідча дія була проведена без особи, яка володіє житлом, у зв`язку із її відсутністю у житлі. 
		Доводи захисників та обвинуваченого ОСОБА_12 про присутність на початок обшуку батька останнього є надуманими, оскільки не тільки не ґрунтуються на доказах, але й спростовуються сукупністю даних відповідного протоколу, показаннями свідків ОСОБА_48 і ОСОБА_49 про те, що як на початок, так і протягом слідчої дії були присутні лише вони у якості понятих, співробітники правоохоронних органів та працівник комунального підприємства, а також тим, що після завершення обшуку слідчий з метою забезпечення схоронності майна, виявлені гроші і цінності, а також квартиру передав під зберігання співробітнику міліції ОСОБА_52 , який прибув наприкінці обшуку, що також підтверджується відповідною розпискою (т. 4 а.с. 71). 
		Примірник протоколу обшуку був залишений у квартирі на видному місці. 
		Крім того, у протоколі зазначені вид і назва фотоапарату, що був використаний під час наведеної слідчої дії, а також індивідуальні ознаки виявлених і вилучених наручників, які дозволяють їх ідентифікувати, долучений відповідний фотознімок. 
		 
		Виявлені і вилучені під час обшуку наручники були визнані речовим доказом у даному кримінальному провадженні (т. 4 а.с. 153,154) та досліджені у судовому засіданні.
		 
		За висновком судово-цитологічної експертизи №1390Ц, на наручниках, вилучених під час обшуку, слідів крові та потожирових виділень не виявлено (т. 3 а.с. 44-47).
		Обвинувачений ОСОБА_12 пояснив, що ці наручники йому не належать.
		 
		Із відповідних листіввід 11 квітня і 22 липня 2016 року вбачається, що спеціальні засоби, а саме  кайданки за № 12289 за ОСОБА_12 не закріплені, за обліками Первомайського відділу поліції не значаться, та на обліку ГУНП в Харківській області не перебувають (т. 11 а.с. 144, 147, 148).
		 
		Відповідно до рапорту і картки обліку озброєння від 23 липня 2014 року, за ОСОБА_12 закріплені та рахуються лише табельна вогнепальна зброя  пістолет Макарова і бойові припаси до нього  16 патронів (т. 3 а.с. 116, 117, т. 11 а.с. 150).
		Згідно з Книгою нарядів і Книгою видач й приймання озброєння та спецзасобів дільничний інспектор міліції СДІМ Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_12 у період з 15 по 31 серпня 2015 року для несення служби у складі слідчо-оперативної групи та охорони громадського порядку на території міста Первомайський та Первомайського району, отримував лише табельну вогнепальну зброю  пістолет Макарова, 2 магазини та 16 набоїв (т. 3 а.с. 115, 119  134).
		 
		Оцінивши у сукупності наведені вище докази, суд доходить висновку, що ОСОБА_12 , вчиняючи злочини за встановлених судом обставин, дійсно застосовував до ОСОБА_19 спеціальний засіб - наручники. Однак, оскільки досліджений речовий доказ  наручники, були виявлені і вилучені більш ніж через три з половиною місяці після вчинення злочинів, не містять на собі слідів їх застосування до ОСОБА_19 , у суду немає підстав дійти висновку, що саме вони були застосовані до потерпілого під час вчинення злочинів, у зв`язку із чим визнає їх неналежним доказом.
		 
		10 грудня 2015 року на підставі ухвали слідчого судді (т. 4 а.с. 96, 97) був проведений обшук у службовому кабінеті ОСОБА_12 . 
		При цьому у протоколі обшуку зафіксовано, що під час вказаної слідчої дії був виявлений та вилучений ключ від наручників, який знаходився на особистій зв`язці ключів ОСОБА_53 , що також підтверджується відеозаписом цієї слідчої дії(т. 4 а.с.98 - 103).
		 
		Сторона захисту заявила про визнання протоколу обшуку службового кабінету ОСОБА_12 недопустимим доказом, оскільки особам, присутнім під час проведення цієї слідчої дії не були роз`яснені їх права та обов`язки. 
		Суд визнає цю заяву безпідставною, та не приймає її, виходячи з наступного.
		Так, із відповідного протоколу вбачається, що обшук був проведений у присутності співробітників міліції ОСОБА_54 і ОСОБА_12 , яким була надана для ознайомлення ухвала слідчого судді, а також ОСОБА_55 і ОСОБА_56 . При цьому зазначені особи на час проведення цієї слідчої дії не мали статусу учасників кримінального провадження, яким слідчий був зобов`язаний роз`яснити їх права та обов`язки. Щодо понятих, то до початку обшуку їм були роз`яснені права та обов`язки, що підтверджується їх особистими підписами у протоколі, та тим, що будь-яких заяв і зауважень з приводу проведення слідчої дії ані від них, ані від інших учасників слідчої дії не надходило.
		Крім того, сторона захисту заявила про визнання недопустимим доказом ДВД-диску із відеозаписом обшуку службового кабінету з тих підстав, що наданий диск не є оригіналом відеозапису, не оформлений належним чином як додаток до протоколу та не був відкритий у порядку ст. 290 КПК України.
		Визнаючи ці заяви сторони захисту безпідставними, суд виходить з того, що обшук був проведений у порядку, визначеному наведеними вище нормами КПК України (в редакції, що діяла на час проведення слідчої дії), хід і результати якого зафіксовані, як у відповідному протоколі, так і шляхом здійснення відеозапису, про що зазначено у протоколі, і є його невід`ємним додатком, а не самостійним джерелом доказу, тому підлягає дослідженню і оцінці разом із протоколом. 
		Аналіз даного протоколу і відеозапису у їх сукупності свідчить про те, що дані, зафіксовані у них, мають один зміст, є достовірними, при цьому у відеозаписі вказана слідча дія зафіксована з максимальною повнотою і наочністю.
		За таких умов надання додатку до протоколу  відеозапису на диску само по собі не є підставою для визнання протоколу обшуку недопустимим доказом.
		29 лютого 2016 року, під час виконання вимогст. 290 КПК України, у зв`язку із закінченням досудового розслідування, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та їх захисникам було надано доступ до матеріалів досудового розслідування. 
		Згідно з відповідними протоколами обвинувачені та їх захисники ознайомилися з матеріалами досудового розслідування, при цьому будь-яких зауважень, клопотань та доповнень вони не мали. 
		Тобто, стороні захисту було надано доступ до доказів, зібраних під час досудового розслідування, а відтак і до даних, зафіксованих у протоколі обшуку службового кабінету та додатку до нього, які сторона обвинувачення мала намір надати та надала суду для доведення вини обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.
		 
		Виявлений і вилучений під час обшуку ключ від наручників був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні (т. 4 а.с. 153,154) та досліджений у судовому засіданні.
		Однак, оскільки досліджений речовий доказ  ключ, був виявлений і вилучений більш ніж через три з половиною місяці після вчинення злочинів, слідчий зробив висновок, що він є ключем від наручників тільки згідно з поясненнями ОСОБА_12 , який у суді, заперечуючи їх, показав, що це ключ від борсетки, враховуючи ті факти, що ключ не підійшов до кайданок, які були надані суду у якості речового доказу, свідок ОСОБА_23 його не впізнав, а ОСОБА_12 , як на час вчинення злочинів, так і на момент вилучення ключа, спеціальних засобів, які перебували на обліку у райвідділі міліції, не отримував, стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які підтверджують, що цей ключ є ключем саме від наручників, суд доходить висновку, що цей речовий доказ є неналежним доказом.
		 
		Під час допиту свідок ОСОБА_23 наполягав, що за наведених вище обставин він бачив на руках у ОСОБА_19 наручники темного кольору, які мали округлу форму.Форма оглянутих у суді кайданок відповідає формі тих кайданок, що були на руках у потерпілого.
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_23 у цій частині, в сукупності з наведеними вище доказами, незважаючи на те, що речовий доказ  наручники визнаний неналежним, суд доходить висновку, що до ОСОБА_19 під час насильства, як знаряддя злочинів,дійсно були застосовані наручники, які ОСОБА_12 , вживаючи заходів, щоб уникнути відповідальності за вчинене, знищив. 
		До того ж, при неналежному освітленні у коридорі квартири ОСОБА_19 під час описаних подій були відсутні належні умови для визначення ОСОБА_23 достовірного кольору застосованих наручників. 
		Враховуючи викладене, суд вважає, що заяви сторони захисту про те, що свідок ОСОБА_23 у судовому засіданні надавав завідомо неправдиві показання, є безпідставними.
		 
		Суд критично відноситься до посилання сторони захисту на наявність протиріч у показаннях свідків обвинувачення щодо наявності браслету у ОСОБА_19 та одягу ОСОБА_12 ..
		Так, ОСОБА_23 показав, що обвинувачений був у цивільному, а ОСОБА_27  що у кітелі співробітника міліції, а на руці у потерпілого був браслет.
		Оскільки ОСОБА_23 за наведених обставин безпосередньо спілкувався з ОСОБА_12 і ОСОБА_19 , тому його показання у цій частині є об`єктивними.Щодо показань ОСОБА_27 , яка у темний час доби, при недостатньому освітленні серед іншихпобачила ОСОБА_19 і ОСОБА_12 ,на яких не зосередила уваги, сприйнявши, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, знаючи, що потерпілий мав відповідну прикрасу, а ОСОБА_12 є співробітником міліції, її сприйняття саме щодо цього носило суб`єктивний характер.
		За таких обставин ці розбіжності не є значущими і жодним чином не ставлять під сумнівдостовірність як показань свідка ОСОБА_23 , так і показань свідка ОСОБА_27 , що наведені вище.
		 
		Приймаючи до уваги те, що показання свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 і ОСОБА_28 , конкретні, послідовні, узгоджуються між собою та доповнюють одне одного, а також узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_33 , даними, що містяться у наведених вище доказах: документах, протоколах слідчих дій: пред`явлення особи для впізнання, слідчого експерименту, обшуку, огляду предмету, висновками судових експертиз, речовими доказами, суд доходить висновку про те, що родинні та дружні стосунки свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 із ОСОБА_19 , який на час їх допиту помер, не вплинули на об`єктивність показань зазначених свідків, тому суд визнає їх достовірними і бере в основу вироку.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 97 КПК Українисуд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
		Приймаючи рішення щодо допустимості доказів - показань свідківОСОБА_23 , ОСОБА_27 і ОСОБА_28 в частиніїх показаньзі слів ОСОБА_19 , судвраховує те, що вони мають значення для з`ясування обставин вчинення злочинів; інші докази щодо обставин вчинення злочинів, надані стороною обвинувачення; обставини надання первинних пояснень від потерпілого, які викликають довіру щодо їх достовірності; переконливість відомостей щодо факту надання первинних пояснень; співвідношення показань з чужих слів з інтересами осіб, які надали ці показання -вказані свідки були допитані після смерті потерпілого, що виключає його вплив на них, і будь  якої заінтересованості уїх наданні вони не мають; а такожнеможливість допиту потерпілого, який надав первинні пояснення  ОСОБА_19 ,так як він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно із свідоцтвом про смерть, виданим Харківським міським відділом ДРАЦС ГУТУЮ у Харківській області 20 грудня 2016 року (т. 7 а.с. 199).
		 
		Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, заяви сторони захисту про недопустимість показань свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 і ОСОБА_28 , оскільки вони були надані з чужих слів  потерпілого ОСОБА_19 , виходячи з наступного.
		По-перше, показання цих свідків не є показаннями з чужих слів у повній мірі, оскільки ці особи були також і очевидцями.
		По-друге, відповідно до ст. 97 КПК України, суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів за мотивів, наведених вище, і згоди сторін, зокрема захисту, у даному випадку не потребує.
		 
		Обвинувачені та їх захисники, оспорюючи висунуте обвинувачення, посилалися на свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_57 , ОСОБА_54 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 і ОСОБА_60 .Ці свідки були допитані судом. 
		 
		Свідок ОСОБА_20  особа, яка перебуває у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_13 , дочка ОСОБА_14 та двоюрідна сестра ОСОБА_12 , показала суду, що 23 серпня 2015 рокуміж п`ятою і шостою годинами вона побачила, що горить належний їй автомобіль «Тойота Ауріс», який стояв у дворі біля будинку.
		Під час спілкування із ОСОБА_28 остання висловила думку та була впевнена в тому, що підпал вчинив ОСОБА_19 .
		Також свідок показала, що вона була такої ж думки, оскільки до цієї події ОСОБА_19 вчинив підпал дверей тамбуру, що веде до її квартири та квартири ОСОБА_28 , а також вона бачила потерпілого, коли він проїздив повз місце пожежі  двір будинку, у якому стояв автомобіль. 
		Вранці, після пожежі, ОСОБА_13 знаходився вдома та спав. У цей час вона,її тітка та батько ОСОБА_13 , займалися вирішенням питань щодо збереження підпаленого автомобіля, зустріли з потягу ОСОБА_14 . Остання і ОСОБА_13 на протязі дня знаходилися у квартирі АДРЕСА_14 . 
		Одночасно ОСОБА_20 показала, що ОСОБА_13 їздив разом із нею та зазначеними особами. 
		Ближче до вечора ОСОБА_13 пішовдо ОСОБА_19 , оскільки останній йому постійно телефонував,а також з метою вжиття заходів відносно потерпілого щодоприпинення зловживання ним алкогольними напоями і з`ясування у ОСОБА_19 , з яких причин той підпалив автомобіль. 
		ОСОБА_12 в цей час знаходився вдома, оскільки вона йому телефонувала. 
		У той день вона бачила ОСОБА_12 лише під час пожежі. 
		В ніч з 23 на 24 серпня 2015 року ОСОБА_13 , на її думку, знаходився за місцем мешкання ОСОБА_19 . ОСОБА_14 також вечором 23 серпня 2015 року пішла до нього - о котрій годині вона повернулася, їй не відомо. Де вона знаходилася у нічний час їй також не відомо.
		ОСОБА_13 повернувся додому ввечері 24 серпня 2015 року. 
		Після цих подій до неї приходив ОСОБА_19 , який повідомив їй, що кримінальне провадження відносно обвинувачених було сфабриковане співробітниками правоохоронних органів, яким він за це сплатив гроші. 
		Крім того, свідок ОСОБА_20 , стверджуючи, що підпал автомобіля вчинив саме ОСОБА_19 , будь-яких конкретних мотивів, з яких діяв останній, що заслуговують на увагу, суду навести не змогла. 
		Також свідок показала суду, що їй відомо, що за п`ять днів до підпалу автомобілю ОСОБА_28 і ОСОБА_19 побили, коли вони відпочивали. 
		 
		Із показань свідка ОСОБА_58  батька ОСОБА_13 , вбачається, що 23 серпня 2015 року близько восьмої години він прибув у двір будинку, в якому мешкає його син, для вжиття заходів щодо збереження автомобілю «ТайотаАуріс» у зв`язку із чим він разом із ним та ОСОБА_20 для вирішення цього питання їздили по місту. 
		Потім вони зустріли з потягу ОСОБА_14 ..
		Після чого він підвіз зазначених осіб у двір будинку 7 у 3-му мікрорайоні, потім він, залишивши автомобіль «ВАЗ - 21099», у післяобідній час пішов до свого місця мешкання.
		 
		Свідок ОСОБА_61  дід ОСОБА_13 , показав суду, що 23 серпня 2015 року у першій половині дня до його місця мешкання приїхали онук, син та ОСОБА_20 , які повідомили йому про пожежу та попросили дозволу поставити на зберігання у дворі його домоволодіння автомобіль «ТайотаАуріс», що і було зроблено 24 серпня 2015 року. 
		 
		Оцінивши показання свідків ОСОБА_20 і ОСОБА_58 , що були дані вказаними особами у судовому засіданні, в сукупності з іншими зібраними у справі доказами, наведеними у вироку, суд визнає їх недостовірними, оскільки вони є неконкретними, узгоджуються лише між собою та з показаннями обвинувачених, і не тільки не ґрунтуються на об`єктивних даних, але й спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами, які визнані судом достовірними і взяті в основу вироку, а саме -показаннями свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_42 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_33 , даними, що містяться у наведених вище доказах: документах, протоколах слідчих дій: пред`явлення особи для впізнання, слідчого експерименту, обшуку, огляду предмету, висновками судових експертиз, речовими доказами, і дані лише з однією метою, щоб обвинувачені уникли відповідальності за скоєні злочини, а тому відкидає їх.
		До того ж показання ОСОБА_20 щодо місця знаходження ОСОБА_13 вранці 23 серпня 2015 року є суперечливими.
		Щодо показань свідка ОСОБА_59 , то вони взагалі є неконкретними, у зв`язку із чим не беруться судом до уваги.
		Крім того, показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_58 і ОСОБА_59 не можна вважати об`єктивними, оскільки зазначені свідки є особами, які зацікавлені у справі
		 
		Свідок ОСОБА_62 , який проходив службу на посаді начальника Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області, показав суду, що ОСОБА_12 також проходив службу у цьому ж підрозділі міліції та був його підлеглим, обіймав посаду дільничного інспектора міліції. 
		Охарактеризував ОСОБА_12 з позитивної сторони та підтвердив, що 23 і 24 серпня 2015 року останній знаходився поза службою, до чергування у добовому наряді у складі слідчооперативної групи та охорони громадського порядку не залучався. 
		 
		Свідок ОСОБА_63 , який обіймав посаду начальника СДІМ Первомайського РВ ГУМВС України в Харківській області, показав суду, що 26 серпня 2015 року від чергового йому стало відомо, що до зазначеного відділу міліціїзвернувся ОСОБА_19 із заявою про застосування до нього дільничним інспектором міліції ОСОБА_12 фізичного насильства. 
		Прибувши до місця мешкання ОСОБА_19 зі слів останнього йому стало відомо, що учасником описаних вище подій був ОСОБА_13 . Чи приймав у них участь ОСОБА_12 , він не бачив тому, що знаходився у лежачому положенні, однак при цьому повідомив, що ОСОБА_12 займався встановленням обставин підпалу. 
		Подробиці події йому з`ясувати не вдалося, оскільки ОСОБА_19 знаходився у стані алкогольного сп`яніння.
		Згідно із документами ОСОБА_12 кайданки, ті, що знаходилися на обліку у райвідділі, в черговій частині не отримував і у постійному носінні їх не мав.    
		23 і 24 серпня 2015 року ОСОБА_12 був вихідний.
		 
		Із повідомленьначальника Первомайського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_57 від 04 і 05 квітня 2016 року вбачається, що 26 серпня 2015 року о 14 год. 12 хв. до Первомайського РВ по телефону чергової частини «102» звернувся ОСОБА_19 , у якого була прийнята заява про неправомірні дії ДІМ ОСОБА_12 . 
		У період з 18 по 26 серпня 2015 року ОСОБА_19 до Первомайського РВ не звертався.
		22 серпня 2015 року з 08 до 20 год. ОСОБА_12 знаходився на службі у форменому одязі із табельною вогнепальною зброєю, згідно з наказом № 297 від 21 серпня 2015 року (т. 11 а.с. 146).
		23 і 24 серпня 2015 року останній знаходився поза службою, до чергування в добовому наряді та до охорони громадського порядку не залучався (т. 11 а.с.124, 125).
		 
		Оцінюючи показання свідків ОСОБА_57 , ОСОБА_54 та дані, що містяться у зазначених документах у сукупності з наведеними вище доказами, суд встановив, що ці свідки не були учасниками подій, про які йдеться, їх показання не містять в собі даних про обставини, які досліджуються і з`ясовуються в судовому засіданні, а тому доходить висновку, що вони, як разом, так і кожне окремо, ніяким чином не спростовують встановлених судом обставин вчинення злочинів,а також того, що вони були вчинені саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 .
		 
		Також судом були досліджені і перевірені показання свідка ОСОБА_64 , яка показала суду, що пізно ввечері 23 серпня 2015 року вона прийшла до місця мешкання ОСОБА_12 , де окрім останнього, знаходився його товариш.
		Потім вони разом дивилися фільм, о 24 годині ОСОБА_12 виходив у магазин, був відсутній близько 10 хвилин. 
		До п`ятої години 24 серпня 2015 року вона, ОСОБА_12 і товариш останнього знаходилися за місцем мешкання обвинуваченого.У цей період часу, тобто після повернення із магазину ОСОБА_12 своє житло не залишав, мобільний телефон був постійно при ньому, йому телефонували. 
		Провівши їх ОСОБА_12 залишився вдома.
		Оцінивши показання свідка ОСОБА_64 , яка перебуває із ОСОБА_12 у дружніх стосунках, суд доходить висновку, що вони не тільки не ґрунтуються на об`єктивних даних, але й спростовуються сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, що наведені вище, які визнані судом достовірними і взяті в основу вироку.
		Крім того, показання цього свідка суперечать показанням обвинувачених ОСОБА_14 і ОСОБА_12 про те, що останній передав свій мобільний телефон у тимчасове користування ОСОБА_14 .
		Тобто показання свідка ОСОБА_64 не відповідають фактичним обставинам, встановленим судом і дані з метою створити алібі обвинуваченому ОСОБА_12 та підтримати захисну позицію ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , щоб вониуникнули відповідальності за вчинені злочини. 
		На правильність висновку суду вказує і те, що показання цього свідка частково узгоджуються лише з показаннями обвинувачених, що свідчить про попередню домовленість між цими особами і свідком ОСОБА_64 щодо показань, які вона повинна була надати у судовому засіданні. 
		На підставі викладеного вище суд визнає показання свідка ОСОБА_64 завідомо неправдивими і відкидає їх.
		 
		Сторона захисту,заперечуючи обвинувачення,заявила про те, що у разі застосуваннядо ОСОБА_19 фізичного насильства, його катування, у тому числі із використанням наручників, потерпілий, відчуваючи сильний фізичний біль повинен був кричати, у зв`язку із чим про вчинення протиправних дій обвинуваченими стало б відомо сусідам ОСОБА_19 , тим більше останній мав змогу звернутися до сторонніх осіб за допомогою.
		Оскільки такі дані суду не представлені, то, на думку сторони захисту,подій про які йдеться у обвинувачені, насправді не було. 
		 
		У зв`язку із цим суд за клопотанням сторони захисту допитав у якості свідка ОСОБА_65 , яка мешкає у тому ж під`їзді, у якому проживав ОСОБА_19 .
		Свідок ОСОБА_66 показала суду, що вона мешкає в квартирі АДРЕСА_15 , її квартира знаходиться на 4-му поверсі. Квартира, у якій мешкав ОСОБА_19 , на 5-му поверсі, з протилежної від її житла сторони. 
		В ніч з 23 на 24 серпня 2015 року будь  яких надзвичайних подій вона не бачила, і галасу, який би вказував на те, що вони відбуваються, не чула.
		Суд, оцінивши показання свідка ОСОБА_67 , вважає ці твердження сторони захисту неспроможними, оскільки вони спростовуються даними, які містяться у доказах, що визнані судом достовірними, згідно із якими ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , проникши у житло ОСОБА_19 де ОСОБА_14 нанесла потерпілому удари дерев`яною палкою по голові,від яких останній впав, після чого його руки були закуті у наручники, а коли ОСОБА_19 внаслідокпротиправних дій обвинувачених, відчуваючи сильний фізичний біль став кричати, йому обмотали голову липкою стрічкою, після чого продовжили його побиття, тобто очевидним є те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вчинили дії щодо подолання волі потерпілого до опору, а також щодо невикриття їхніх злочинних дій сторонніми особами. 
		Після прибуття ОСОБА_23 хоча з потерпілого і були зняті кайданки та липка стрічка, однак внаслідок протиправних дій обвинуваченого його воля до опору була зламана, про що свідчить пасивна поведінка ОСОБА_19 .
		 
		ОСОБА_19 у період з 18 по 26 серпня 2015 року, а також протягом серпня  жовтня 2015 року до Первомайської ЦРЛ не звертався, що підтверджується відповідними довідками (т. 11, а.с. 123, 130).
		Наведене, на думку сторони захисту, свідчить про відсутність у потерпілого у тойперіод часу тілесних ушкоджень, а отже і про невинуватість обвинувачених.
		Суд, визнає ці доводи неспроможними, оскільки вони спростовуються висновками судово-медичних експертиз. 
		 
		   Також, суд не приймає в якості доказу дані про роботу магазину «Престиж», оскільки відповідь, що надана фізичною особою-підприємцем на запит захисника, не містить реквізитів, які дозволяють перевірити достовірність цього документу (т. 11 а.с. 128).
		 
		Крім того, суд не приймає до уваги дані, що містяться у матеріалах службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни співробітниками Первомайського РВ, а саме  відповідному наказі, рапорті, поясненнях осіб, опитаних при його проведенні, висновку за результатами розслідування від 24 вересня 2015 року (т. 11 а.с. 133-141), оскільки за його результатами висновки фактично не зроблені і воно було зупинене у зв`язку із розслідуванням даного кримінального провадження.
		 
		Проаналізувавши дослідженнів судовомузасіданні доказив їхсукупності,суд вважає,що показання ОСОБА_12 про йогонепричетність якпрацівника правоохоронногооргану доумисного вчиненнядій,які явновиходили замежі наданихйому праві повноважень,що супроводжувалисянасильством,а такожпоказання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 про їхнепричетність докатування,тобто умисногозаподіяння ОСОБА_19 сильного фізичногоболю,фізичного іморального стражданняшляхом нанесенняпобоїв,мучення,інших насильницькихдій зметою примуситипотерпілого вчинитидії,що суперечатьйого волі,у томучислі отримативід ньоговизнання,з метоюпокарати йогоза дії,у скоєнніяких вінпідозрюється,а такожз метоюзалякування,вчиненому за попередньою змовою групою осіб, не відповідають фактичним обставинам справи, є надуманими, і розцінює їх як позицію захисту, обрану обвинуваченими з наміром уникнути відповідальності за вчинене, оскільки вони не тільки не ґрунтуються на доказах, але і спростовуються сукупністю наведених вище доказів, визнаних судом достовірними і взятих в основу вироку. 
		Більш того, суд доходить висновку, що позиція обвинувачених, яку вони підтримували на протязі всього судового розгляду, спотворюючи фактичні обставини того, що сталося, це єдина можлива лінія їх поведінки, яка полягає в тому, щоб вигадані обставини з`єднати з незаперечними фактами та доказами і таким чином створити і піднести суду події в такому вигляді, які виправдовують їх злочинні дії і виключають їх причетність до вчинення злочинів.
		 
		Суд критично ставиться до заяв обвинуваченого ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_68 обмовив його у вчиненні злочинів, оскільки він як дільничний інспектор міліції розглядав заяву і усні звернення його колишньої дружини з приводу того, що ОСОБА_19 застосовував до неї фізичне насильство, влаштовував скандали, вважає їх неспроможними та відкидає з наступних підстав.
		По-перше, а ні ОСОБА_12 , а ні його захисник жодних об`єктивних доказів на підтвердження цієї позиції суду не надали.
		По-друге, показання ОСОБА_12 в цій частині носять суперечливий характер, так, при первинному допиті ОСОБА_12 показав, що відпрацьовуючи згадану заяву, про наявність якої відомо лише обвинуваченому, він жодного разу з ОСОБА_19 не зустрічався і його не опитував, після чого справу закрив. Однак, будучи допитаний додатково, пояснив, що під час зустрічей і профілактичних бесід із ОСОБА_19 останній на його зауваження не реагував, вів себе агресивно, висловлював погрози на адресу родини ОСОБА_69 . 
		По-третє, обвинувачений показав, що дій і заходів, які б потягли відповідальність ОСОБА_19 та негативні наслідки для останнього, він не здійснював. 
		 
		Суд також критично ставиться до заяв обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що підставами для його обмови ОСОБА_19 у вчиненні злочину став нібито конфлікт, обумовлений відмовою потерпілого лікуватися від алкогольної залежності, а також заздрість з боку останнього до його сімейного життя, оскількинаведені вище докази, покладені в основу вироку, вказують на відсутність такого конфлікту між потерпілим і ОСОБА_13 , а заяви щодо заздрощів потерпілого не ґрунтуються на жодних даних, тому вважає їх вимислом. 
		 
		Заяви ОСОБА_14 про те, що ОСОБА_19 обмовив її у вчиненні злочину через заздрощі, а також у зв`язку із тим, що вона та родина доньки перестали із ним спілкуватися, суд визнає надуманими та не приймає при ухваленні рішення, оскільки в обргунтування цих заяв обвинувачена жодного доводу не навела.
		 
		Захисник ОСОБА_16 заявив про те, що ОСОБА_13 не належним чином повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, оскільки під пам`яткою про його права і обов`язки як підозрюваного відсутній його підпис. 
		Частиною 1ст.276КПК Українивизначено,що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278цього Кодексу, окрім іншого, у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		У випадках, передбачених частиною першоюцієї статті, слідчий, прокурор зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права. 
		Після повідомлення про права слідчий, прокурор на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.
		Стаття 277 КПК України передбачає, що повідомлення має містити, окрім іншого, права підозрюваного. 
		Із повідомлення про підозру ОСОБА_13 від 22 лютого 2016 року вбачається, що вона містить відомості про права підозрюваного та заяву останнього, з якої вбачається, що йому повідомлено про підозру, він отримав пам`ятку про його процесуальні права та обов`язки, які йому були оголошені і роз`яснені у цей же день о 16 год. 15 хв., що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_13 . 
		Згідно із протоколом ОСОБА_13 у цей же час було отримано копію повідомлення про підозру, зміст якої відповідав вимогам ст. 277 КПК України (т. 3 а.с. 155  160, 167).
		З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що заява захисника є безпідставною, оскільки повідомлення про підозру було здійснено відповідно до вимог наведених статей та ст. 278 КПК України, з дотриманням прав ОСОБА_13 як підозрюваного, тому сама по собі відсутність підпису останнього під відповідною пам`яткою, яку він отримав, засвідчивши це, не тягне за собою незаконність цієї процесуальної дії.
		 
		Сторона захисту, намагаючись переконати суд у невинуватості ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, заявила про те, що він не міг перевищити надані йому як працівнику правоохоронного органу  міліції, владу і службові повноваження, оскільки 23 і 24 серпня 2015 ОСОБА_70 був вихідний і знаходився поза службою  до чергування у добовому наряді, охорони громадського порядку та конвоювання спецконтингенту не залучався, тобто він не є суб`єктом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. 
		Визнаючи ці доводи надуманими, суд виходить з наступного. 
		Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про міліцію», працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займав, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких був зобов`язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
		Під часвчинення злочинів ОСОБА_12 обіймав посаду дільничного інспектора міліції, мав спеціальне звання лейтенанта міліції, мав при собі та застосував спеціальний засіб  наручники, який мав право застосовувати тільки співробітник міліції з підстав та у визначених законом випадках.
		Крім того, під часвчинення злочинів він використовував свої службові повноваження з метою облегшення їх вчинення, а саме: мав при собі та продемонструвавочевидцю вчинення злочину  свідку ОСОБА_23 своє службове посвідчення, представився йому як працівник міліції і запевнив його,що діє саме як працівник міліції по забезпеченню правопорядку, а отже, правомірно.
		Тобто, відповідно до наведеної норми, ОСОБА_12 , мав статус працівника правоохоронного органу, а відтак, для виконання завдань міліції та покладених на нього обов`язків був наділений правами та владними повноваженнями, про які йдеться вище, незалежно від перебування на службі.
		Зазначені обставини свідчать про те, що вчиняючи ОСОБА_71 діяв як працівник правоохоронного органу, і його дії були зумовлені його службовим становищем та пов`язані з його владними і службовими повноваженнями працівника міліції, які він використав та перевищив.
		 
		Згідно із обвинуваченням, висунутим ОСОБА_72 , останній як співробітник міліції, вчинивши насильницькі дії, котрі не викликалися необхідністю і явно виходили за межі наданих йому прав і повноважень, спричинив істотну шкоду охоронюваним Конституцією України правам ОСОБА_19 . 
		 
		Разом із тим, з набранням чинностіЗаконом України № 1261-VIIвід 13 травня 2014 року виклад пункту 3 Примітки ст. 364 КК України зазнав змін, оскільки законодавець уже не використовує у нормативних визначеннях ознаки «істотна шкода» сполучник «якщо» і тому чинна редакція цього положення охоплює майнову шкоду, яка досягла розміру, що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
		Згідно з диспозицією ч.1 ст. 365 КК України відповідальність за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, настає якщо вищевказані дії завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб.
		Частиною 2 ст. 365 КК України встановлена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, якщо вони супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
		Тобто, за диспозицією ч.2ст. 365 КК Україникримінальна відповідальність за цією частиною статті настає за вчинення лише дій, передбачених у ч.1 ст. 365 КК України, і за наявності хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.2 ст. 365 КК України, зокрема, якщо ці дії супроводжувалися насильством або погрозою застосування насильства, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
		При цьому, наслідки у виді спричинення істотної шкоди, не передбачені у диспозиції ч.2 ст. 365 КК України як обов`язкова ознака цього складу злочину.
		На підставі викладеного, враховуючи те, що наслідки у виді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам ОСОБА_19 , які ставляться у провину ОСОБА_12 органом досудового розслідування, у матеріальному виразі не визначені, а за встановлених судом обставин шкода матеріального характеру потерпілому внаслідок протиправних дій ОСОБА_12 заподіяна не була, суд доходить висновку, що вказівка натакий наслідок, підлягає виключенню з обвинувачення, висунутого ОСОБА_12 . 
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_13 і ОСОБА_14 обвинувачуються в тому, що 23 та в ніч на 24 серпня 2015 року вони, усвідомлюючи, що ОСОБА_12 є співробітником правоохоронного органу  міліції, з використанням службового становища останнього, перебуваючи у попередній змові з ним, скоїли стосовно ОСОБА_19 умисні насильницькі дії, котрі не викликались необхідністю і явно виходили за межі наданих ОСОБА_12 законом прав і повноважень, чим спричинили істотну шкоду охоронюваним Конституцією України правам ОСОБА_19 . 
		Вказані дії ОСОБА_13 , а також ОСОБА_14 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 27, ч. 2ст. 365 КК України, тобто як співучасть в умисному вчиненні працівником правоохоронного органу умисних насильницьких дій, котрі не викликались необхідністю і явно виходили за межі наданих йому законом прав і повноважень, внаслідок чого було спричинено істотну шкоду охоронюваним Конституцією України правам потерпілого, при вчиненні якихвони діяли як співвиконавці.
		 
		Обвинувачені  ОСОБА_13 і ОСОБА_14 в судовому засіданні свою вину, в тому числі, у скоєнні даного кримінального правопорушення не визнали та пояснили, що вони не є службовими особами, а тому не можуть вчинити такий злочин.
		 
		Вказане звинувачення в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.
		Так, ч. 3ст. 18 КК Українивстановлено, що службовою особою може бути особа яка постійно або тимчасово за спеціальними повноваженнями здійснює функції представників влади, обіймає посади та має відповідні повноваження.
		Згідно з ч. 2ст. 27 КК Українивиконавцем (співвиконавцем) є особа, яка у співучасті з іншими суб`єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, вчинила злочин, передбаченийцим Кодексом.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 15 від 26 грудня 2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», виконавцем (співвиконавцем) злочину, відповідальність за який передбачена ст. 365 КК України, може бути лише службова особа. Відповідальність настає лише за умови, що дії службової особи були зумовлені її службовим становищем і пов`язані з її владними чи службовими повноваженнями.
		ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , які не є працівниками правоохоронних органів та не наділені владними і службовими повноваженнями, не можуть бути співвиконавцями, а відтак не є суб`єктами даного злочину.
		Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14 не є суб`єктами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, що виключає склад вказаного кримінального правопорушення в їх діяннях, а тому на підставі п. 2 ч. 1, ч. 7 ст. 284 КПК України, як ОСОБА_13 , так і ОСОБА_14 слід визнати невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.27, ч. 2 ст. 365 КК України та відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати.
		 
		Надаючи правову кваліфікацію діям обвинувачених суд дотримується положень ст. 337 КПК України і виходить виключно із кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України, зазначених в обвинувальному акті.
		 
		Таким чином, суд,дослідивши та оцінивши представлені докази у їх сукупності, доходить висновку про доведеність вини ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365,ч. 2 ст. 127КК України, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, і кваліфікує:
		- дії ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувались насильством; 
		- дії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 127 КК України, як катування, тобто, умисне заподіяння сильного фізичного болю, фізичного і морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, інших насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання, з метою покарати за дії, у скоєнні яких він підозрюється, а також з метою залякування, вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		При призначенні покарання суд не приймає до уваги зазначене в обвинувальному акті посилання про те, що ОСОБА_13 має неповнолітню дитину, оскільки жодних документів в обґрунтування цього суду не надано.
		Призначаючи покарання обвинуваченим суд враховує, що згідно зі ст. 12 КК України ОСОБА_12 вчинив тяжкі злочини, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 тяжкий злочин, сукупність всіх обставин, які характеризують злочинні діяння, характер та ступінь участі обвинувачених у вчиненні злочину у співучасті, наслідки, що настали. 
		 
		Дослідивши дані про особу ОСОБА_12 суд встановив, що останній раніше не судимий, за місцем мешкання та служби характеризується задовільно.
		 
		Дослідивши дані про ОСОБА_73 і ОСОБА_14 суд встановив, що вони раніше не судимі, за місцем мешкання характеризуються задовільно, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебувають.
		 
		З урахуванням викладеного, тяжкості вчинених злочинів, обставин справи і даних, які характеризують обвинувачених, суд доходить висновку, що справедливим покаранням, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , попередження нових злочинів, є покарання у виді позбавлення волі, яке їм належить відбувати реально.
		 
		Враховуючи, що ОСОБА_12 , який має спеціальне звання «старший лейтенант поліції», засуджується за тяжкі злочини, які він вчинив як працівник правоохоронного органу, внаслідок перевищення влади і службових повноважень під час проходження служби в органах міліції, суд, на підставі ст. 54 КК України позбавляє його спеціального звання.
		 
		Відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України  суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		У зв`язку з тим, що за вироком до обвинувачених не застосовується спеціальна конфіскація та обвинуваченим не призначається покарання у виді конфіскації майна, суд вважає за необхідне скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року. 
		 
		Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.
		 
		Прокурором було заявлене клопотання про обрання щодо обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 мають постійні місця проживання, міцні соціальні зв`язки, стабільні джерела існування, жодного разу не порушили умов застосованих щодо них та продовжених запобіжних заходів, а також у зв`язку із цим покладених на них обов`язків, не ухилялися від органів досудового розслідування та суду, суд вважає недоцільним обиратищодо обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_12  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 127 КК України, і призначити йому покарання:
		- за ч.2ст.365КК Україниу видіпозбавлення волістроком натри роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки;
		- за ч. 2 ст. 127 КК України у виді позбавлення волі строком на п`ять років.
		Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань визначити  ОСОБА_12  остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах строком на три роки. 
		 
		На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_12 спеціального звання «старший лейтенант поліції». 
		 
		ОСОБА_13 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України, та за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України  виправдати. 
		 
		ОСОБА_13  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років. 
		 
		ОСОБА_14 визнати невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України, та за відсутності в її діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 365 КК України  виправдати. 
		 
		ОСОБА_14  визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.
		 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 обчислювати з дня їх затримання після набрання вироком законної сили. 
		 
		Скасувати арешт, накладений згідно з ухвалою слідчого суддіЧервонозаводського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2015 року на: металеві наручники, 37 ножів, сорочку літню та брюки формені, ключ, стрічку-скотч, обрізки стрічки-скотчу з плямами бурого кольору.
		 
		Речові докази: 
		- оптичний диск СD-R з написом «МТС Україна від 19.11.2015» відповідно до п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України зберігати у матеріалах кримінального провадження; 
		- металеві наручники, стрічку-скотч, обрізки стрічки-скотчу з плямами бурого кольору відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України  знищити;
		- 37 ножів, сорочку літню та брюки формені, ключ відповідно до п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України - повернути законним володільцям. 
		 
		У задоволенні клопотання прокурора про обрання щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили  відмовити.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		   
		   
		Суддя:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...