Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 195/1368/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 03.12.2018. Зареєстровано: 04.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.12.2018.
Дата набрання законної сили: 03.12.2018
Номер судового провадження: 11-кп/803/534/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017040590000335

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/534/18 Справа № 195/1368/17   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 грудня 2018 року                                 м. Дніпро
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: 
		головуючого судді             ОСОБА_2 ,
		суддів                     ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040590000335 від 09 червня 2017 року, щодо 
		 
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області, громадянина України, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, за апеляційними скаргами прокурора Нікопольської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 на вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року, - 
		 
		за участю: 
		   секретаря  ОСОБА_9 , 
		   прокурора  ОСОБА_10 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_11 
		потерпілого  ОСОБА_8 
		   представника потерпілого  адвоката ОСОБА_7 , -
		   
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року, ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання, призначено іспитовий строк 3 роки, покладено обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 КК України. Крім того, вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та вирішено долю речових доказів. 
		За обставин, викладених у вироку ОСОБА_5 , 09 червня 2017 року, приблизно о 13.00 годині, знаходячись за місцем свого мешкання, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та усвідомлюючи, що в області тулуба знаходяться життєво важливі органи і нанесення ушкоджень по вказаній частині тіла може спричинити настання тяжких тілесних ушкоджень у людини, умисно наніс потерпілому ОСОБА_8 чотири удари вилами, які тримав у руках, в область лівого та правого стегна, лівого надпліччя та живота.
		В результаті нанесених ударів, у потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колотого поранення черевної стінки з пошкодженням тонкого кишківника, а саме: рубців на правій половині живота, на лівій половині живота, які є наслідками загоювання колотих ран, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечних для життя. Виявлені тілесні ушкодження на лівому надпліччі, на лівому стегні відносяться до легких тілесних ушкоджень, що зумовило короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 діб, але не більше як три тижні (21 день). Виявлені тілесні ушкодження на правому стегні відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.
		В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи фактичні обставини провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, за яким призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді 6 років позбавлення волі. В інші частині вирок прокурор не оскаржує. 
		На думку прокурора, суд першої інстанції при винесенні вироку не врахував належним чином тяжкість вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, внаслідок чого призначив занадто м`яке покарання та при цьому не навів належних мотивів для його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Прокурор звертає увагу на те, що щире каяття, як пом`якшуюча покарання обставина, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки обвинувачений під тиском доказів був змушений визнати свою вину, не вжив заходів щодо відшкодування завданої злочином шкоди або примирення з потерпілим.
		 
		В апеляційнійскарзі представникпотерпілого просить змінити вирок та призначити обвинуваченому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
		Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник потерпілого зазначає, що поведінка ОСОБА_5 протягом досудового розслідування та судового розгляду була цинічною та зухвалою, та жодна дія обвинуваченого не свідчила про його щире каяття, а вина була визнана ним вимушено та виключно з метою уникнення справедливого покарання. Представник потерпілого зауважує, що до цього часу обвинуваченим не відшкодовано потерпілому грошові кошти на лікування та реабілітацію, не здійснено ніяких дій, які б свідчили про його співчуття потерпілому та жаль про скоєне. При цьому, адвокат вказує, що стан здоров`я потерпілого погіршується в результаті отримання ним від протиправних дій обвинуваченого тяжких тілесних травм, та він потребує постійного прийому ліків і реабілітації. 
		   
		Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, й вважав за можливе задовольнити апеляційну скаргу представника потерпілого частково; потерпілого та його представника, які підтримали свою апеляційну скаргу та скаргу прокурора; обвинуваченого та його захисника, які просили суд в задоволенні поданих апеляційних скарг відмовити, а вирок залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла до такого висновку.
		 
		З апеляційних скарг слідує, що висновок суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, участниками провадження не оскаржується.
		Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винуватість обвинуваченого й на кваліфікацію його дій, колегією суддів не встановлено.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, в цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційних скарг.
		Перевіряючи доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого про невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним злочину внаслідок м`якості, суд вважає їх такими, що заслуговують на увагу.
		   Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до змісту ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Окрім того, зі змісту ч. 1 ст. 75 КК України вбачається, якщо суд, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Втім, обов`язковою умовою застосування цього кримінально-правового інституту, що належить до дискреційних повноважень суду, є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.
		Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції вказаних вимог закону дотримано не було.
		Із вироку видно, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_5 врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких, відношення ОСОБА_5 до скоєного, особу обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
		В якості обставин, що пом`якшують покарання, суд визнав щире каяття. Обставин, що обтяжують покарання судом встановлено не було.
		Разом із цим, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України.
		Між тим, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_5 не працює, скоїв злочин проти життя та здоров`я особи, а також наслідки вчиненого, й те, що завдану потерпілому шкоду не відшкодував. Окрім того, суд не врахував позицію потерпілого, який просив призначити обвинуваченому суворе покарання.
		   Колегія суддів вважає, що за вказаних обставин виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, тому покарання, призначене із застосуванням ст. 75 КК України не буде справедливим та не відповідатиме його меті  виправленню та попередженню вчинення нових злочинів.
		   Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, крім іншого, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		   З огляду на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваного судового рішення в частині призначеного покарання з ухваленням свого в цій частині, у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
		   Призначаючи обвинуваченому покарання, колегія суддів враховує, тяжкість скоєного ОСОБА_5 злочину проти життя та здоров`я особи, який відносить до категорії тяжких, наслідки вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює. Окрім того, колегія суддів враховує позицію потерпілого, який наполягав на реальному позбавленні волі ОСОБА_5 , а також й те, що завдану потерпілому шкоду обвинувачений не відшкодував.
		Щире каяття ОСОБА_5 колегія суддів вважає уявним та не вбачає підстав визнати цю обставину такою, що пом`якшує покарання, оскільки не визнання ним вину у повному обсязі та поведінка обвинуваченого, в розумінні вимог ст. 66 КК України, на її наявність не вказує. 
		Обставин, що обтяжують покарання колегією суддів не встановлено.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, без застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України. На переконання колегії судів, це покарання за своїм видом та розміром відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде справедливим.
		   З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг прокурора і представника потерпілого й скасування вироку щодо ОСОБА_5 в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку, у відповідності з вимогами ст. 420 КПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги прокурора Нікопольської місцевої прокуратури ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах потерпілого ОСОБА_8 - задовольнити частково.
		Вирок Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2018 року щодо  ОСОБА_5 скасувати в частині призначеного покарання.
		Ухвалити в цій частині новий вирок, призначивши  ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.
		В іншій частині вирок залишити без змін.
		 
		   Вирок набирає чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Судді: 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...