Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/468/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема зі спорів щодо:; особливої охорони природних територій та об’єктів, визначених законом.
Надіслано для оприлюднення: 04.12.2018. Зареєстровано: 05.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2018.
Дата набрання законної сили: 30.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа №  806/468/18 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Токарева М.С. 
		          Суддя-доповідач:  Шидловський В.Б. 
		 
		30 листопада 2018 року
		м. Вінниця
		Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Шидловського В.Б. 
		суддів:  Кузьменко Л.В.  Іваненко Т.В. 
		за участю:
		секретаря судового засідання: Платаш В.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Житомирської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія"  на  рішення   Житомирського окружного адміністративного суду  від  25 липня 2018 року (судове рішення ухвалене 25 липня 2018 року, час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного тексту судового рішення 15 серпня 2018 року) у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської обласної ради, треті особи: Поліський природний заповідник, Державна служба геології та надр України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія" про  визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання № 864 від 02 листопада 2017 року "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки (звернення Держгеонадр України від 12.09.2017 р. №20607/03/12-17" -, 
		В С Т А Н О В И В :
		У січні 2018 року Заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської обласної ради № 864 від 02 листопада 2017 року "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки".
		Позов прокурора мотивований тим, що відповідач, надаючи погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки, порушив вимоги природоохоронного законодавства, оскільки зі схем розташування встановлено, що контури родовища розміщені безпосередньо на території Поліського природного заповідника, який охороняється як національне надбання України щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання. Крім того, зазначає прокурор, відповідачем в порушення норм Законів України "Про місцеве самоврядування" та "Про доступ до публічної інформації" не було оприлюднено необхідну інформацію щодо розгляду погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу.
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року позов заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави задоволено.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Житомирської обласної ради № 864 від 02.11.2017 «Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчання, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон- рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки".
		Стягнуто з Житомирської обласної ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь прокуратури Житомирської області понесені судові витрати в сумі 2 290,60 грн.
		Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила Житомирська обласна рада та ТОВ "Пержанська рудна компанія", які покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просять рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові прокурору відмовити.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних міркувань.
		Суд встановив, що 1 вересня 2017 року за № 20607/03/12-17 Державна служба геології та надр України звернулась до Житомирської обласної ради з проханням розглянути на найближчій сесії питання про надання погодження щодо продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки. Додатками до звернення долучено схеми розташування, пояснювальну записку та копію програми робіт.
		Рішенням Житомирської обласної ради від 02.11.2017 № 864 погоджено продаж на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки площею 366,6 га, яка знаходиться в Олевському районі Житомирської області.
		Протоколом засідання постійної комісії з питань екології, охорони навколишньої середовища та використання природних ресурсів Житомирської обласної ради № 13 від 26.10.2017 до порядку денного другим питанням внесено: про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки (звернення Держгеонадр України від 12.09.2017 № 20607/03/12-17). За результатами розгляду вирішили відмовити у наданні погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у том числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки.
		Виконавчим апаратом Житомирської обласної ради розроблено проект рішення про відмову у наданні погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користувань надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки площею 366,6 га, яка знаходиться в Олевському районі Житомирської області.
		Позивач вважає дії Житомирської обласної ради щодо погодження продажу на аукціоні дозволу протиправними, з метою запобігання прямого знищення та нецільової використання об'єкту природно-заповідного фонду України загальнодержавного значені - Поліського природного заповідника, звернувся до суду з даним позовом.
		Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що прокурором доведено наявність державного інтересу у справі, оскаржуване рішення Житомирською обласною радою прийняте з порушенням встановленої Регламентом процедури та з порушенням природоохоронного законодавства.
		 
		З такими висновками не може погодитись суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.
		1. Щодо наявності підстав та повноважень у прокуратури Житомирської області на звернення із даним позовом до суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		 
		Прокурором зазначено, що на даний час відсутній державний орган, до повноважень якого належить контроль за законністю рішень місцевих, зокрема обласних рад, у сфері надрокористування та який наділений повноваженнями щодо звернення до суду із відповідною категорією позовів про скасування протиправних рішень, що дає право прокурору самостійно звернутись з позовом на захист інтересів держави.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).
		Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
		Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо ЄСПЛ вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
		У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
		З огляду на вищенаведене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
		Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України).
		Положення п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
		Відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
		У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п.4 мотивувальної частини).
		Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону "Про прокуратуру". Відтак, Суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		У справі, що розглядається, прокурор звернувся до суду з позовною заявою на підставі статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на те, що відсутній орган, до повноважень якого належить контроль за законністю рішень місцевих, зокрема обласних рад, у сфері надрокористування та який наділений повноваженнями щодо звернення до суду із відповідною категорією позовів про скасування протиправних рішень, що дає право прокурору самостійно звернутись з позовом на захист інтересів держави.
		Пункт 3 ч.1 ст.131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.
		Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		(2) у разі відсутності такого органу.
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
		"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
		"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
		Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. 
		У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України.
		Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
		Захист інтересів держави при наданні надр у користування здійснюється уповноваженими органами.
		Так, відповідно до частини 1 статті 62 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" державний контроль за додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.
		Згідно з пунктом 3 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року №32, забезпечення формування державної політики у сфері охорони та використання природно-заповідного фонду, відтворення і охорони природних ресурсів, є основним завданням Міністерства екології та природних ресурсів.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду та в чому полягає інтерес держави.
		Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 та від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17, ухвалах від 07 травня 2018 року у справі № 910/18283/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 826/13768/16.
		З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що підстави для звернення прокурора до суду з даним позовом відсутні.
		 
		2. Щодо дотримання обласною радою процедури погодження продажу спеціального дозволу на аукціоні.
		За змістом частин 2 та 3 Кодексу України "Про надра" спеціальні дозволи на користування надрами надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр після попереднього погодження з відповідною радою питання про надання земельної ділянки для зазначених потреб, крім випадків, коли у наданні земельної ділянки немає потреби.
		Пунктом 9 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.11 № 615 передбачено, що надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, погоджується з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими радами - на користування ділянками надр з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
		Згідно з п.3 ч.1 ст.9-1 Кодексу України " Про надра" до компетенції обласних, Київської та Севастопольської міських рад віднесено погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, а також для цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
		Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема: затвердження регламенту ради (пункт 5); заслуховування звітів постійних комісій, керівників органів, які рада утворює, обирає та призначає (пункт 8); заслуховування звітів голів місцевих державних адміністрацій, їх заступників, керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій про виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку, бюджету, рішень ради із зазначених питань, а також про здійснення місцевими державними адміністраціями делегованих їм радою повноважень (пункт 28); прийняття рішення про недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації (пункт 29).
		Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів відповідно районного, обласного значення, а також про скасування такого дозволу.
		Порядок підготовки і розгляду питань та прийняття рішень обласною радою визначено Регламентом роботи обласної ради VII скликання, затвердженим рішенням першої сесії VII скликання від 26 листопада 2015 року №17 (далі - Регламент).
		Регламентом регулюються такі питання, як порядок скликання сесій ради, підготовки і розгляду нею питань, прийняття рішень ради, порядок роботи сесій та пленарних засідань ради, тощо, які випливають з повноважень ради, встановлених Конституцією України і законами України.
		Статтею 15 Регламенту Житомирської обласної ради передбачено, що пропозиції до проекту порядку денного сесії вносяться головою обласної ради, постійними комісіями, депутатськими фракціями, депутатами обласної ради, головою обласної державної адміністрації не пізніш, як за двадцять п'ять робочих днів до відкриття сесії.
		Згідно зі статтею 46 Регламенту на голосування ставиться спочатку проект рішення, внесений або погоджений відповідною профільною комісією, за основу і після його прийняття - усі пропозиції і поправки, внесені депутатами в ході обговорення питання і подані в письмовій формі через секретаріат сесії. У разі неприйняття за основу проекту рішення, внесеного або погодженого відповідною профільною комісією, розглядається альтернативний проект рішення, якщо він вноситься, і далі процедура прийняття рішення така, як у першій частині цієї статті.
		Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
		Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід'ємною частиною протоколу сесії ради.
		Статтею 55 Регламенту роботи обласної ради VII скликання визначено, що рішення приймаються на пленарному засіданні , після їх обговорення. Рішення можуть прийматись без обговорення на пленарному засіданні, якщо жоден з депутатів не наполягає на цьому.
		Процедура постановлення рішення на голосування визначений статтями 46-51 Регламенту.
		Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, скликана 02 листопада 2017 року сесія Житомирської обласної ради була повноважною для прийняття рішень.
		Під час голосування, рішення обласної ради № 864 від 02.11.2017 року "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки площею 366,6 га, яка знаходиться в Олевському районі Житомирської області", голова обласної ради, відповідно до Регламенту, спочатку поставив на голосування питання про відмову у погодженні продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки площею 366,6 га, яка знаходиться в Олевському районі Житомирської області, яке було підтримано постійною комісією з питань екології, охорони навколишнього середовища та використання природних ресурсів.
		Оскільки даний проект рішення не набрав необхідну кількість голосів депутатів, було внесено альтернативний проект рішення "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки площею 366,6 га, яка знаходиться в Олевському районі Житомирської області", який за результатами голосування був підтриманий більшістю депутатів обласної ради.
		Отже, суд апеляційної інстанції, вважає що оскаржуване рішення прийняте відповідно до Регламенту обласної ради та з дотриманням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
		Виходячи з наведеного, покликання позивача на порушення процедури прийняття рішення, зокрема, на те, що питання винесене на розгляд ради без його попереднього обговорення на засіданнях постійних комісій та опублікування проекту даного рішення на офіційному веб-сайті обласної ради, апеляційний суд вважає безпідставними і такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
		Апеляційний суд також зазначає, що Конституція України визнає право за органами місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що цілком узгоджується з положеннями пункту 2 статті 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, відповідно до змісту якого місцева влада в межах закону має повне право вирішувати будь-яке питання, що не вилучено із сфери її компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.
		Вирішення цього питання зокрема і спору загалом повинно узгоджуватися з міжнародними зобов'язаннями України, зокрема тими, які випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яку ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997.
		Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Окрім того, суд враховує і практику ЄСПЛ, який неодноразово звертав увагу на необхідність дотримання принципів "належного урядування". Зокрема, у справі "Рисовський проти України" (рішення від 20.10.2011, заява № 29979/04, п. 71) ЄСПЛ зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.
		За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у позові.
		 
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		апеляційні скарги Житомирської обласної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія" задовольнити  повністю.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом  заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської обласної ради, треті особи: Поліський природний заповідник, Державна служба геології та надр України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пержанська рудна компанія" про визнання протиправним та скасування рішення тринадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання № 864 від 02 листопада 2017 року "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки (звернення Держгеонадр України від 12.09.2017 р. №20607/03/12-17" - скасувати.
		Ухвалити у справі нове рішення, яким у позові заступнику прокурора Житомирської області в інтересах держави до Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення тринадцятої сесії Житомирської обласної ради VII скликання № 864 від 02 листопада 2017 року "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки (звернення Держгеонадр України від 12.09.2017 р. № 20607/03/12-17"- в і д м о в и т и.
		Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у вигляді зупинення дії рішення Житомирської обласної ради № 864 від 02.11.2017 "Про погодження продажу на аукціоні спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки циркон-рідкісноземельно-флюоритових руд Ястребецької ділянки". 
		 
		Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. 
		 
		Постанова суду складена в повному обсязі  04 грудня 2018 року.
		 
		 
		Головуючий  Шидловський В.Б.    Судді    Кузьменко Л.В.    Іваненко Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...