Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 174/771/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 06.12.2018.
Дата набрання законної сили: 29.11.2018
Номер судового провадження: 51-3918км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		29 листопада 2018 р.
		м. Київ
		 
		справа № 174/771/16-к
		провадження № 51-3918 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		захисника  ОСОБА_6 ,
		засудженого  ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_7  на вирок П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року щодо
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Хмельницький Хмельницької області,
		який мешкає за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення злочинів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06липня 2017 року ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:
		 
		- п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 15років;
		- ч. 1 ст. 263 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 6років.
		 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017року вирок місцевого суду змінено, стягнено з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення експертиз на загальну суму 3405,84 грн.
		 
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин. 
		 Так, ОСОБА_7 умисно, за невстановлених слідством обставин, дати та часу, незаконно придбав вибуховий пристрій - осколкову ручну гранату РГД-5 та носив і зберігав її при собі без передбаченого законом дозволу.
		 22 серпня 2016 року приблизно о 15.15 ОСОБА_7 умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_8 , на ґрунті неприязних відносин з останнім, з використанням раніше придбаного вибухового пристрою, прийшов на прийом до службового кабінету ОСОБА_8 , на другий поверх адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , де, знаходячись на одинці з ним, реалізуючи свій раніше виниклий умисел на вчинення вбивства способом, небезпечним для життя багатьох осіб, а також усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки такого способу вчинення злочину, а саме те, що від вибуху гранати може бути заподіяна шкода життю та здоров`ю інших осіб, які перебували в приміщенні будівлі та на території ТОВ «Гідроспецмонтаж», в зоні ураження вбивчими уламками гранати РГД-5, стоячи навпроти ОСОБА_8 , який сидів за дерев`яним столом на своєму службовому місці, видалив запобіжник гранати та кинув її на стіл, внаслідок чого стався вибух, від якого потерпілий отримав тяжких тілесних ушкоджень і помер на місці пригоди.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 , не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, надмірну суворість призначеного покарання, просить їх скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Свої вимоги засуджений мотивує тим, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях і суперечливих показаннях свідків, стороною обвинувачення не надано достатніх доказів його винуватості, його дії кваліфіковано неправильно. Вказує на те, що органом досудового розслідування не встановлено факту придбання і зберігання ним вибухового пристрою, точного місця вибуху. Також ОСОБА_7 зауважує, що вибух стався у закритому капітальному приміщенні, а тому жодної загрози життю чи здоров`ю інших людей не було. Крім того, засуджений стверджує про призначення йому необґрунтовано суворого покарання, без врахування обставин справи й даних про його особу.
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		Захисник і засуджений підтримали подану касаційну скаргу, просили її задовольнити.
		 
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити без зміни ухвалені щодо ОСОБА_7 судові рішення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання засуджений, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.
		Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  із точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, та правильність кваліфікації його дій за даними нормами кримінального закону судом першої інстанції у складі суду присяжних зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судовому рішенні наведено докладні мотиви. 
		Той факт, що засуджений вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 способом, небезпечним для життя багатьох осіб, із застосуванням вибухового пристрою, який він придбав, носив і зберігав без передбаченого законом дозволу, підтверджується, зокрема, показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , експерта ОСОБА_22 , даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, висновках експертів. 
		На думку колегії суддів,висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність й допустимість, з урахуванням положень статей 94, 97 КПК України.
		Також Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 саме за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, виходячи з такого .
		За вказаною нормою кримінального закону підлягає кваліфікації умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, коли винний, здійснюючи умисел на позбавлення життя певної особи, усвідомлював, що застосовує спосіб убивства, небезпечний для життя не тільки однієї конкретної людини. Важливою умовою віднесення вбивства до числа небезпечних для життя інших людей має бути об`єктивна реальність такої небезпеки.
		Крім того, при кваліфікації даного виду вбивства важливе значення має конкретна ситуація, за якої було вчинено злочин: обстановка, місце, час, знаряддя і засоби його вчинення, наявність чи відсутність поруч людей, певні події, зміст умислу винної особи тощо.
		Суд першої інстанції при кваліфікації дій ОСОБА_7 врахував указані положення кримінального закону, зокрема те, що вбивство ОСОБА_8 було вчинено за допомогою вибухового пристрою - уламкової наступальної гранати РГД - 5, який має значну уражаючу та руйнівну силу, здатну впливати на ряд об`єктів (відповідно до висновку вибухотехнічної експертизи № 35/5.2-190 від 06червня 2017 року радіус розлітання вбивчих уламків гранати РГД - 5 - до 20метрів, в закритих приміщеннях вибух приблизно у 1,5 рази сильніший у зв`язку з рикошетом і накладанням відбитих від стін повітряних ударних хвиль). 
		З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги засудженого про неправильну кваліфікацію його дій Суд уважає такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження та вимогах закону. 
		Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 115 КК України, суд першої інстанції у складі суду присяжних, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та наявність обставини, що пом`якшує покарання  пенсійний вік, а також дані про його особу, тобто дотримався вимог статей 65-67, 70 КК України. 
		Крім того, доводи сторони захисту, аналогічні доводам касаційної скарги засудженого, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Разом із тим, Суд уважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 не врахував положень ч.2 ст. 4, частин 1, 2 ст. 5 КК України та не застосував закон України про кримінальну відповідальність  ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року).
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 вчинив злочин до 20 червня 2017 року і щодо нього продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року.
		Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. 
		Положенням ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні вказаної норми закону.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Частиною 2 ст. 5 КК України встановлено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
		Закон №838-VIII від 26 листопада 2015 року, який передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи в розумінні ст. 5 КК України.
		Закон № 2046-VIII від 18 травня 2017 року є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи в розумінні ст.5КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31 кс 18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин до 20червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII), а якщо злочини вчинені особою, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 2046-VIII (пряма дія Закону № 2046-VIII).
		З урахуванням викладеного судові рішення підлягають в цій частині зміні в порядку ст. 433 КПК України.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		 
		постановив:
		 
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7  залишити без задоволення.
		В порядку ст. 433 КПК України вирок П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_7 змінити.
		 На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015року) зарахувати ОСОБА_7 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 21 червня 2017 року по 13 грудня 2017року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		С у д д і:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...