Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/2793/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 05.12.2018. Зареєстровано: 06.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2018.
Дата набрання законної сили: 03.12.2018
Номер судового провадження: 857/2253/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/2253/18
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		 
		   головуючого-судді                                                 Сапіги В.П., 
		   суддів:                                                                     Довгої О.І., Матковської З.М.,
		 
		за участі секретаря судових засідань                       Герман О.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, ухвалене під головуванням судді Крутько О.В., прийнятого в порядку письмового провадження в м. Львові у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про визнання дій неправомірними, зобов'язання до вчинення дій,
		 
		                                                         ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» про визнання неправомірними дій щодо неналежного розгляду запиту від 15.01.2018 року та зобов'язанням повторного розгляду поданого запиту з наданням запитуваної інформації.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із інформаційним запитом на отримання публічної інформації, зокрема просив надати: штатний розпис працівників ЛКП «Львівелектротранс»; актуальну інформацію про отримані підприємствами ЛКП «Львівелектротранс» в оренду нерухомість та транспортні засоби (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод); актуальну інформацію про здані в оренду підприємствами ЛКП «Львівелектротранс» транспортні засоби та об'єкти нерухомості (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод). Вказаний запит було передано до ЛКП «Львівелектротранс» для надання відповіді. Листом від 12.02.2018 року відповідач відмовив позивачу у наданні інформації, з посиланням на те, що запитувана інформація не відповідає критеріям публічності, а сам запит вимогам законодавства.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 року позовні вимоги задоволено з тих підстав, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тими ж доводами, що і поданими відзивами на позовну заяву, зазначаючи при цьому, що запитувана позивачем інформація не є публічною в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому відсутні будь-які порушення прав заявника на доступ до публічної інформації.
		Окрім цього апелянт зазначає, що надаючи відповідь на запитувану інформацію ЛКП «Львівелектротранс» не могло жодним чином порушити права, свободи або законні інтереси позивача, оскільки запитувачем інформації є юридична особа ГО «Наші гроші», а не ОСОБА_2
		Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст.313 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу в межах її доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних мотивів.
		Так, судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 15.01.2017 року позивач звернувся до Львівської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із запитом на отримання публічної інформації, а саме просив надати: штатний розпис працівників ЛКП «Львівелектротранс»; актуальну інформацію про отримані підприємствами ЛКП «Львівелектротранс» в оренду нерухомість та транспортні засоби (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод); актуальну інформацію про здані в оренду підприємствами ЛКП «Львівелектротранс» транспортні засоби та об'єкти нерухомості (місячна вартість оренди, інформація про орендодавця та дата укладання відповідних угод).
		Вказаний запит передано до Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» та зареєстрований відповідачем 07.02.2018 року за №227.
		Позивачем отримано відповідь відповідача від 12.02.2018 року за №07/232 на поданий ним запит про доступ до публічної інформації, якою йому було відмовлено  у наданні інформації. В обґрунтування відмови зазначає, що комунальне підприємство в розумінні ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації " є розпорядником публічної інформації лише стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Щодо решти інформації, якою вони володіють, ці юридичні особи, не є розпорядниками публічної інформації.
		Вважаючи відмову в наданні відповіді на його запит, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
		За таких обставин ЛКП «Львівелектротранс» є розпорядником інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, а відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до вказаної інформації.
		Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
		У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Статтею 5 Закону України «Про інформацію» №2657-ХІІ встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Згідно статті 9 Закону України «Про інформацію», всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
		Відповідно до статей 1, 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VІ     , публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
		Згідно статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1)обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2)визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3)максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4)доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5)здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6)юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Такі випадки встановлені частиною першою статті 6 цього Закону, згідно з якою публічною інформацією з обмеженим доступом, є: 1)конфіденційна інформація; 2)таємна інформація; 3)службова інформація.
		Згідно матеріалів справи, відповідачем відмовлено ОСОБА_2 у наданні інформації у зв'язку із тим, що ЛКП «Львівелектротранс» в розумінні статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядниками публічної інформації лише в частині інформації щодо використання бюджетних коштів. Щодо решти інформації, якою вони володіють, ці юридичні особи, не є розпорядниками публічної інформації.
		Види та порядок обмеження доступу до інформації передбачено статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», в частині п'ятій якої встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
		Відповідно до статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1)запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2)розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3)структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
		За правилами статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані: 1)оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2)систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3)вести облік запитів на інформацію; 4)визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5)мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6)надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
		Згідно   статті 16 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
		Пунктом 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що до розпорядників інформації належать, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.
		Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
		Пунктом 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).
		З матеріалів справи вбачається, що засновником ЛКП «Львівелектротранс» є Львівська міська рада. Метою створення ЛКП «Львівелектротранс» є отримання прибутку; надання послуг з перевезення населення електротранспортом, автотранспортом та інших послуг; створення додаткових місць праці та на основі отриманого прибутку покращення економічних та соціальних умов колективу Підприємства.
		Майно Підприємства становлять основні та оборотні засоби, а також інші активи, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства. Майно Підприємства є комунальною власністю громади м. Львова і закріплюється за Підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство).
		Таким чином, комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
		Отже, з урахуванням наведених приписів Закону України  «Про доступ до публічної інформації» № 2939-V запитувана позивачем інформація є публічною, тобто такою, що створена під час діяльності органу місцевого самоврядування та стосується розпорядження державним чи комунальним майна, відтак не може бути обмежена. При цьому, в такому випадку, не може бути обмежено доступ і до копій відповідних документів, інформацію про умови отримання майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали майно.
		Стосовно інформації про штатний розпис то необхідно зазначити, що згідно ч.2 ст.5 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 року №2297-VІ, відомості про фізичну особу (персональні дані) можуть бути віднесені до конфіденційної інформації як самою особою, так і безпосередньо законом. До конфіденційної інформації віднесено, зокрема: інформацію про національність особи, її освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адресу, дату і місце народження (ч.2      ст.11 Закону № 2657-XII); відомості про місце проживання або місце перебування особи (ч.8 ст.6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні").
		За правилами ч.7ст.6 Закону № 2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		Відповідно до пунктів 1-3 статті 10-1 Закону № 2939-VІ публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України "Про захист персональних даних"; фізичні особи (суб'єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України "Про захист персональних даних".
		Виходячи з положень цієї норми, розпорядник інформації у випадку, коли в документі міститься інформація з обмеженим доступом, зобов'язаний надати не документ, а інформацію, доступ до якої необмежений.
		Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст.22 Закону №2939-VІ розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;          3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;          4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
		Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		Між тим, як видно з матеріалів справи, запит був скерований на ім'я Львівської міської ради відмову в наданні інформації надано ЛКП «Львівелектротранс, відтак суб'єктом владних повноважень при отримання запиту було самостійно визначено належного розпорядника інформації, який однак неправомірно відмовив позивачу в наданні запитуваної інформації.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Додатково слід зазначити, що у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
		Частиною першою статті 308 цього Кодексу передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		В контексті наведених вище процесуальних норм та встановлених судом обставин, колегія суддів вважає, що інші питання не охоплюються предметом дослідження як судом першої інстанції, так і підставами апеляційного перегляду.
		При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень частини другої статті 308 КАС України стосовно виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки під час розгляду справи не було встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
		Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін визначені ч. 1 ст. 316 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, яке ухвалене з повним  та правильним з'ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.
		Керуючись ст.ст. 139, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		 
		                                                      ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від  06 вересня 2018 року у справі №813/2793/18  без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга   З. М. Матковська      Повне судове рішення складено 05.12.2018.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...