Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/39844/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Публічні заклики до вчинення терористичного акту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2018.
Дата набрання законної сили: 29.11.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		1[1]
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Київського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів  при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року,
		 
		за участі: прокурора представника власника майна власника майна  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 , 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вказаною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на подорожні листи №№ 011243, 011242, 011241, 011240, 011282, 011191, 011249, 011248, 011247, 011246, 011245, 01244, 011283 на 13 арк., мобільний телефон «HuaweiNote10 Lite» чорного кольору із сім-картою з номером телефону НОМЕР_1 та ноутбук марки «Asus k501» серійний номер № НОМЕР_2 з зарядним пристроєм.
		 
		В обґрунтування рішення, слідчий суддя зазначив про необхідність накладення арешту на майно з метою схоронності речових доказів, запобігання їх передачі та відчуження, іншим особам, а також з урахуванням того, що санкцією ч. 2 ст. 258-5 КК України передбачено конфіскацію майна.
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням, адвокат ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання слідчого та зобов`язати уповноважену особу з ОВС 3 відділу 1 Управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України повернути вилучене майно.
		Так, автор апеляційної скарги зазначає, що слідчий суддя необґрунтовано прийшов до висновку, що майно на яке накладено арешт відповідає критеріям речових доказів, оскільки до клопотання не додано, ані копій подорожніх листів, ані протоколів їх огляду, з яких можна було б пересвідчитись, що вилучені бланки пусті та не містять жодної інформації чи даних про господарські відносини причетних підприємств. Більш того, печатка на цих листах, яку описує слідчий у клопотанні та про наявність якої не пересвідчився слідчий суддя належить ТОВ «Дари природи», яке було зареєстровано в Україні і на якій окрім напису зазначено номер ЄДРПОУ та яка вже давно втратила свою чинність, оскільки в ТОВ «Дари природи» була змінена її форма. При цьому, на переконання представника, ні в клопотанні слідчого, ані в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищевказані документи, а також яким чином вказане майно могло бути використаним як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, тобто не наведено доказів, що майно має ознаки речових доказів. 
		Не погоджується представник і з висновком слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , оскільки слідчим при складанні підозри не викладено фактичних обставин кримінального правопорушення, не конкретизовано яке саме було забезпечення терористичної організації  фінансової чи матеріальної, не має жодної згадки про те, в чому полягають нібито корисливість мотивів фінансового або матеріального забезпечення терористичної організації. Крім цього, пред`явлена ОСОБА_6 підозра на думку сторони захисту фактично стосується інших осіб, яким як вбачається з долученого витягу з ЄРДР підозри не пред`явлено. 
		Також, в апеляційній скарзі звертається увага на те, що слідчий суддя не звернув увагу на порушення слідчим ч. 2 ст. 168 КПК України, оскільки в ухвалі про проведення обшуку від 17 жовтня 2018 року не було надано дозволу на відшукання та вилучення мобільних телефонів, сім-карт, ПЕОМ, та техніки яка може зберегти електронні копії документів. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та його представника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		 
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 26 липня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22018000000000236, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 2015 року до цього часу група компаній «ДіПі» (ТОВ «ДіПі Ейр Газ» (ЄДРПОУ 36858311), ТОВ «Дари природи» (ЄДРПОУ 20340885) та інші) здійснює експортно-імпортні операції щодо купівлі-продажу продукції на загальну суму близько 2 млн. доларів США з ООО «ООО «Дари природи» (ИНН 50008939, м. Єнакієве), розташованим на тимчасово окупованій території Донецької області та зареєстрованим органах влади т.з. «ДНР». З метою прикриття незаконної діяльності, постачання здійснюється, в тому числі, через територію Російської Федерації, з використанням реквізитів підконтрольних групі компаній «ДіПі» суб`єктів господарювання  ООО «СпецСервіс» (ИНН 6154105004, РФ, м. Таганрог), ООО «Аргон» (ИНН 2309101801 м. Краснодар). У такий спосіб кінцеві бенефіціари та керівники вказаних суб`єктів господарювання, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом сплати податків до Пенсійного фонду і Міністерства доходів і зборів «ДНР» здійснюють фінансування терористичної організації «Донецька народна республіка», тобто вчиняють дії з метою фінансового та матеріального її забезпечення.
		19 жовтня 2018 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, в якому просив накласти арешт на предмети та документи вилучені 18 жовтня 2018 року під час проведення обшуку будинку за місцем фактичного проживання директора ТОВ «Дари Природи» ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: подорожні листи №№ 011243, 011242, 011241, 011240, 011282, 011191, 011249, 011248, 011247, 011246, 011245, 01244, 011283 на 13 арк., мобільний телефон «HuaweiNote10 Lite» чорного кольору із сім-картою з номером телефону НОМЕР_1 та ноутбук марки «Asus k501» серійний номер № НОМЕР_2 з зарядним пристроєм.
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року зазначене клопотання слідчого було задоволено.
		 
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК Українидля прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. 
		Частиною 1ст. 170 КПК Українипередбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
		Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених цим Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально  правового характеру у виді конфіскації майна.
		 
		Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
		 
		Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 22018000000000236, про накладення арешту на вищевказане майно, як убачається з журналу судового засідання, слідчий суддя вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до нього, заслухавши пояснення останнього та представника власника майна, прийшов до правильного висновку щодо необхідності накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, оскільки зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 4 ст. 170 КПК України та існує ймовірність того, що воно підлягатиме конфіскації у випадках, передбачених КК України.
		При цьому, слідчим суддею враховано наявність постанови про визнання речей речовими доказами від 18 жовтня 2018 року та повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України, санкція якої передбачає конфіскацію майна.
		 
		На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише можна визначити, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування слідчим суддею щодо нього такого обмежувального заходу, як арешт майна. А тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість підозри не є слушними.
		 
		Доводи представника власника майна щодо порушення слідчим вимог ч. 2 ст. 168 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, зважаючи на доводи прокурора щодо необхідності проведення їх експертного дослідження, питання про призначення якого на даний час вирішується. 
		 
		Інші доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді. 
		 
		З огляду на викладене, слідчий суддя, всупереч ствердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1, п. 2 ч. 2 та ч. 4 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно.
		 
		В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його пошкодження, псування, знищення та перетворення на майно.
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170  173 КПК України, наклав арешт на вищевказане майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, де слідчим суддею і будуть ретельно перевірені їх доводи та надана оцінка матеріалам, долученим до клопотання.
		 
		Рішення слідчого судді є законним і обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
		 
		На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 , та накладено арешт на мано, яке вилучене 18 жовтня 2018 року за місцем проживання ОСОБА_6  - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3    
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №11-сс/824/1348/2018 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції  ОСОБА_9  Доповідач: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...