Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/25480/15 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 06.12.2018. Зареєстровано: 07.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.12.2018.
Дата набрання законної сили: 20.11.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 листопада 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/25480/15 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Пєскова В.Г. - головуючий, Погребняка В.Я., Сухового В.Г.,
		за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.; 
		 
		за участю представників:
		Державної іпотечної установи - Дяченко В.С.,
		Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» - Кулака І.О.,
		Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Шутова О.О.,
		Генеральної прокуратури України - Попенка О.С.,
		розглянув касаційну скаргу Державної іпотечної установи 
		на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 
		у складі колегії суддів: Шаптали Є.Ю. (головуючий), Скрипки І.М., Гончарова С.А. 
		та на рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018
		у складі судді Гумега О.В.
		у справі за позовом Державної іпотечної установи 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Танк Транс» та Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»,
		за участю Прокуратури міста Києва,
		про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсним.
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Хронологія подій та опис фактів, встановлених судами першої та апеляційної
		інстанції
		1.          27.02.2013 між Державною іпотечною установою (далі - ДІУ, установа) та ПАТ «Дельта Банк» (далі - банк, відповідач-2) укладено Договір банківського рахунку № 26/995-070. 
		2.          04.09.2014 у забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Дельта Банк» (заставодавець) перед ДІУ (заставодержатель) за зазначеним договором банківського рахунку сторонами укладено Договір застави майнових прав № д-1.1/2014 (далі - Договір застави).
		3.          04.09.2014 між ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор) та ДІУ (новий кредитор) було укладено Договір № Д-1.2/2014 відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) (далі - Договір відступлення) з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до Договору застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1.1/2014. Згідно з п. 1.2 Договору відступлення ПАТ «Дельта Банк» (первісний кредитор) відступає, а Державна іпотечна установа (новий кредитор) набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору, згідно додатку № 1 до якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за Договором кредитної лінії від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Танк Транс»  (далі - Кредитний договір).
		У відповідності до п. 2.2 Договору відступлення права вимоги встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених пунктом 2.1 цього договору, п. 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення).
		4.          05.02.2015 між Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк. (Cargill Financial Services International Inc.) (далі - CFSIT) та ТОВ «Танк транс» (відповідач-1) було укладено наступні договори відступлення права вимоги:
		- договір відступлення права вимоги № АА8 (далі - Договір відступлення № АА8), згідно п. 1.1 якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор (відповідач-1) одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов'язаними з ними документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними ПАТ «Дельта Банк» на користь первісного кредитора (CFSIT), як бенефіціара, з урахуванням всіх змін до них: безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/018/042014 на суму 979 962, 45 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом № LC/SВ/019/042014 на суму 688 832, 27 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/020/042014 на суму 788 885, 60 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/022/042014 на суму 222 505, 16 доларів США; безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/023/042014 на суму 839 450, 34 доларів США;
		- договір відступлення права вимоги № АА9 (далі - Договір відступлення № АА9), згідно п. 1.1 якого первісний кредитор (CFSIT) передає, а новий кредитор (відповідач-1) одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов'язаними з ними документами: безвідкличним акредитивом № LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT) у розмірі відносної частки 10, 3963658 % акредитиву; безвідкличним акредитивом № LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь первісного кредитора (CFSIT).
		5.          09.02.2015 ТОВ «Танк транс» здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог за Кредитним договором в порядку статті 601 ЦК України, направивши ПАТ «Дельта Банк» заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, у якій ТОВ «Танк Транс» повідомив про часткове припинення зобов'язання щодо сплати ним на користь ПАТ «Дельта Банк» суми боргу за Кредитним договором у розмірі 8 059 033, 82 євро, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 9 090 590, 15 доларів США, та припинення зобов'язання щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТОВ «Танк Транс» боргу на загальну суму 9 090 590, 15 доларів США, що за крос-курсом станом на 09.02.2015 складає еквівалент 8 059 033, 82 євро за наступними акредитивами:
		- безвідкличним акредитивом № LC/IM/08/092013 на суму 5 498 790 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі відступлених прав (10, 3963658 % надходжень), що станом на 9 лютого 2015 року складає 571 674, 33 доларів США (за кpoc-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 506804,48 євро);
		- безвідкличним акредитивом № LC/IM/09/092013 на суму 4 999 280 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 4431985,82 євро);
		- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/018/042014 на суму 979 962, 45 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 868 761, 04 євро);
		- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SВ/019/042014 на суму 688 832, 27 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 610 666, 91 євро);
		- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/020/042014 на суму 788 885, 60 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 699 366, 67 євро); 
		- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/022/042014 на суму 222 505, 16 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 197 256, 35 євро);
		- безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/023/042014 на суму 839 450, 34 доларів США, виданим банком на користь CFSIT (у повній сумі акредитиву, що за крос-курсом станом на 9 лютого 2015 року складає еквівалент 744 193, 56 євро).
		6.          02.03.2015 постановою Національного Банку України № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» з 03.03.2015 року віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.
		 
		Подання позовної заяви 
		7.          25.09.2015 Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ «Танк Транс» та  ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним зарахування вимог, здійснене на підставі заяви ТОВ «Танк Транс» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог б/н від 09.02.2015, а саме, вимог ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Танк Транс» за договором кредитної лінії від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880 та вимог ТОВ «Танк Транс» до ПАТ «Дельта Банк» за безвідкличним акредитивом № LC/IM/08/092013, безвідкличним акредитивом № LC/IM/09/092013, безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/018/042014, безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/019/042014, безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/020/042014, безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/022/042014, безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/023/042014. Підставою для звернення позивача із даним позовом до суду є набуття останнім за договорами застави майнових прав від 14.09.2014 №Д-1.1/2014 та відступлення прав вимоги (з відкладальними умовами) від 04.09.2014 №Д-1.2/2014 прав вимоги, зокрема, за Договором кредитної лінії від 09.06.2011 № ВКЛ-2005880.
		8.    В обґрунтування підстав звернення з даним позовом позивач послався на те, що заява ТОВ «Танк транс» про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015 суперечить положенням статті 601 ЦК України та статті 203 ГК України, оскільки у ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «Танк транс» не було зустрічних однорідних вимог з огляду на відсутність доказів переходу до останнього від CFSIT прав вимоги за безвідкличними акредитивами, у зв'язку з чим дана заява є недійсною на підставі статті 203 ЦК України.
		 
		Розгляд справи судами
		9.       Справа розглядалася судами неодноразово.
		10.  Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018, у задоволенні позову відмовлено.
		11.  Суди дійшли висновку, що внаслідок визнання недійсними договорів, на підставі яких позивач, як новий кредитор, набув право на оскарження спірної заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 09.02.2015, обґрунтування наявності суб'єктивного матеріального права позивача, яке б підлягало захисту, відпало. Інші докази, які б свідчили про порушене право позивача вказаною заявою від 09.02.2015 та підстав, що надавали б йому право на її оспорювання, матеріали справи не містять. Позивачем не доведено порушення саме його прав заявою ТОВ «Танк Транс» від 09.02.2015 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог із ПАТ «Дельта Банк» та не обґрунтовано підстав, за якими позивач має право на оспорювання даної заяви, у зв'язку з чим в задоволенні позову відмовлено.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		12.          11.09.2018 Державною іпотечною установою до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Скаржник вважає, що судами першої та апеляційної інстанції не було виконано вказівки Вищого господарського суду України від 13.07.2016 у даній справі, зокрема щодо перевірки доводів ДІУ про визнання за нею у судовому порядку прав заставодержателя за Договором застави, укладеним з ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2015 № 826/23041/15. Скаржник також стверджує, що не було досліджено доводи ДІУ щодо існування різних редакцій Договору про відступлення права вимоги, укладеного між ДІУ та ПАТ «Дельта Банк», які різняться відкладальною умовою. ДІУ вважає, що в результаті невірного встановлення судами фактичних обставин справи залишилось недослідженою правомірність проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 129 Конституції України, статті 86 ГПК України та статей 215, 601 ЦК України. 
		Б.           Доводи відзивів на касаційну скаргу.
		13.          11.10.2018 від ТОВ «Танк Транс» та 17.10.2018 від ПАТ «Дельта Банк» до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких наведено прохання відмовити в задоволенні касаційної скарги з посиланням на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій. 
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи
		і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		А.             Щодо суті касаційної скарги
		14.   Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		15.  Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		16.  Частиною першою статті 1 ГПК України (в редакції чинній на момент звернення до суду з позовною заявою) пероедбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		17.  Беручи до уваги зазначені норми, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
		18.   Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом відповідно до статті 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		19.  Тобто, сторонами у договорі застави є кредитор (заставодержатель) і боржник (заставодавець), та цей договір забезпечує виконання укладеного між сторонами кредитного договору.
		20.    Згідно з частиною другою статті 586 ЦК України, частиною другою статті 17 Закону України «Про заставу» заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		21.  Відтак, правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його, заставодержателя, право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорювання дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.
		22.  Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/5223/14.
		23. В обґрунтування своїх позовних вимог Державна іпотечна установа посилалась на наявність у неї правового статусу заставодавця на підставі договору застави майнових прав від 04.09.2014 № д-1.1/2014, укладеного між Державною іпотечною установою та ПАТ «Дельта Банк», а також зазначала про укладення між цими ж сторонами договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014. 
		24.   Передаючи цю справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 13.07.2016 зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» в обґрунтування безпідставності позовних вимог посилався на нікчемність договору застави майнових прав від 04.09.2014 № д-1.1/2014 та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014 № Д-1.2/2014, укладених між банком та позивачем, однак суди жодним чином не досліджували вказаних договорів на предмет їх нікчемності, в т. ч. із застосуванням підстав, визначених у статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		25. Судова колегія відзначає, що матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
		26.   Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		27.  У пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 викладено правову позицію, згідно з якою правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. 
		28.    Таким чином, судам попередніх інстанцій належало перевірити наявність чи відсутність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для віднесення до нікчемних договору застави майнових прав від 04.09.2014 № д-1.1/2014 та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014 № Д-1.2/2014, укладених між банком та позивачем, та відповідно наявності у позивача - Державної іпотечної установи - порушеного права, на захист якого було подано позовну заяву у даній справі.
		29.          При новому розгляді місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилив посилання ПАТ «Дельта Банк» на нікчемність договору застави майнових прав від 04.09.2014 № д-1.1./2014 та договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014 №Д-1.2/2014, з огляду на таке.
		Вказані правочини визнані недійсними у судовому порядку, а саме постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 зі справи № 910/6052/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017.
		Суди попередніх інстанцій зазначили, що предметом спору у цій справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, та у межах цієї справи встановлювалась відповідність вказаної заяви вимогам статті 601 ЦК України, статті 203 ГК України, а тому встановлення обставин нікчемності договору застави майнових прав від 04.09.2014 № д-1.1./2014 та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014 № Д-1.2/2014 підлягає розгляду в межах окремого провадження згідно зі статею 12 ГПК України за умови наявності про це відповідного спору, що і було зроблено в процесі розгляду справи № 910/6052/16, а тому суд не вбачає підстав для повторної оцінки вказаних правочинів, які вже були визнані недійсними апеляційною інстанцією.
		30.          Проте, колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими, оскільки за умови відсутності порушеного права у позивача зі справи - Державної іпотечної установи - господарськими судами не враховано, що в такому випадку право заперечувати дійсність заяви про зарахування належить тій стороні, яка є контрагентом сторони, що направила заяву. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних вимог. 
		31.          Судами попередніх інстанцій також не було надано правової оцінки доводам позивача щодо наявності у нього права на позов, який зазначав, що до матеріалів позовної заяви у даній справі як на підставу порушення своїх прав та законних інтересів додавався договір застави майнових прав від 04.09.2014 № № д-1.1./2014 та договір відступлення прав вимоги (з відкладальними вимогами) від 04.09.2014 № Д-1.2/2014. При цьому договір застави та договір відступлення прав вимоги були подані в редакції Державної іпотечної установи, зміст яких відрізняється від оспорюваних договорів, визнаних недійсними у справі № 910/6052/16. Відмінність договору застави та договору відступлення прав вимоги в редакції, наданій Державною іпотечною установою, від оспорюваних договорів, наданих ПАТ «Дельта Банк» у справі № 910/6052/16, полягає в наявності у договорах у цій справі пункту 3.1.2, відповідно до якого Установа набула права вимоги за кредитними договорами з дати прийняття рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних. 
		32.          З врахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не було встановлено, з яких підстав визнано недійсними договір застави майнових прав від 04.09.2014 д-1.1./2014 та договір відступлення прав вимоги (з відкладальними вимогами) від 04.09.2014 № Д-1.2/2014 у справі № 910/6052/16, не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а саме - зазначеним договорам в редакції позивача, не встановлено як відмінність в редакціях договорів, які є у контрагентів таких договорів, впливає на їх нікчемність з підстав встановлених частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		33.          Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 910/25493/15.
		 
		Б.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		34.          Відповідно до положень статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		35.          Згідно з частиною третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
		1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або
		2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
		3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		36.  Оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		37.  Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи позивача та з урахуванням належно оцінених позицій учасників справи вирішити спір відповідно до вимог закону.    
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 315, 316 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.             Касаційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.
		 
		2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2018 у справі № 910/25480/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                            В.Г. Пєсков
		Судді                                                                                                                 В.Я. Погребняк
		                                                                                                    В.Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...