Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/1521/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 61-17115ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                 
		Іменем України
		 
		28 листопада 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 592/1521/17
		провадження № 61-17115св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
		суддів:                Карпенко С. О.,    Погрібного С. О., 
		                             Кузнєцова В. О.,  УсикаГ. І., 
		            
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє як законний представник ОСОБА_6, 
		третя особа - Центр надання адміністративних послуг Сумської міської ради, 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від    15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Бойка В. Б., Ткачук С. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до    ОСОБА_4, ОСОБА_5, яка діє як законний представник       ОСОБА_6, третя особа - Центр надання адміністративних послуг Сумської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою.
		 
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником квартири № 1 за адресою: АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі зареєстровані він, його син ОСОБА_4, онука ОСОБА_6, донька ОСОБА_7 і онука ОСОБА_8 Проте ОСОБА_4 та ОСОБА_6, не мешкають у його квартирі, оскільки місцем їхнього проживання є м. Київ, особистих речей відповідачів у квартирі не має. Всі обов'язки, що випливають із утримання житлового приміщення, виконує лише він, самостійно забезпечує належне утримання приміщення та його збереження. Крім того, він відповідно до статей 66, 67, 68 ЖК Української РСР вносить плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну енергію, та інші послуги). Його квартира відповідачам для проживання не потрібна.Вважає, що в зв'язку з тим, що у відповідачів є інше постійне місце проживання, вони не користуються його житлом у якому вони зареєстровані, тому повинні бути визнані такими, що втратили право користування житлом.
		 
		Посилаючись на викладене, позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		 
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1,       ОСОБА_4, ОСОБА_6 у зв'язку з вибуттям на інше місце проживання. Вирішено питання судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не проживають у спірному житловому приміщенні понад один рік, підстав для продовження терміну зберігання за ними права користування спірним житловим приміщенням, передбачених статтею 71 ЖК України - немає, участі в оплаті комунальних послуг, відповідачі не приймають, що свідчить про втрату ними інтересу до спірного житлового приміщення як до свого постійного місця проживання, тому відповідачі підлягають визнанню такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 15 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач та його дочка більше року без поважних причин не проживають у спірному житловому приміщенні, а тому відповідно до частини другої статті 405 ЦК України, втратили право користування квартирою. При цьому суд вказав на те, що пункт 2 статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян те безпритульних дітей» на спірні правовідносини не поширюється, а посилання у скарзі на обов'язкову участь служби у справах дітей, предметом якої є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є помилковим.
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_5 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд не залучив до участі у розгляді справи орган опіки та піклування.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 липня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої й апеляційної інстанцій скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.
		 
		Судом установлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира № 1 за адресою: АДРЕСА_1.
		Згідно з довідкою КП «Сумижилкомсервіс» від 30 грудня 2016 року № 2719 у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_3, як власник квартири, син          ОСОБА_4, онука ОСОБА_6, донька ОСОБА_7 і онука ОСОБА_8 
		 
		Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2016 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірваний.
		 
		Згідно з довідкою від 17 січня 2017 року № 3 ОСОБА_6 відвідує дошкільний (ясла-садок) № 514 Деснянського району м. Києва з 24 вересня 2012 року до цього часу.
		 
		Неповнолітня ОСОБА_6, із 24 вересня 2012 року проживає із своєю матір'ю ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2.
		 
		Правова позиція Європейського суду з прав людини відповідно до пункту 1 статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів позитивні зобов'язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K., 21.02.1990). Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення в справі Gillow v. the U.K., 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення в справі Larkos v. Cyprus, 18.02.1999).
		 
		Наведена позиція закріплена у національному законодавстві, а саме: згідно частини четвертої та п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини,місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
		 
		Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що цей спір безпосередньо стосується права неповнолітньої на користування житлом, а тому у відповідності до статті 19 СК України участь органу опіки та піклування у розгляді такої справи є обов'язковою. 
		 
		Таким чином, рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального права, а тому на підставі статті 411 підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду справи із залучення до участі органу опіки та піклування.
		 
		Керуючись статтями 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
		 
		Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 15 червня 2017року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                 О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                           С. О. Карпенко 
		 
		                                                                                                           В.О. Кузнєцов
		 
		                                                                                                           С. О. Погрібний 
		                                                                                                            
		                                                                                                            Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...