Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/15111/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); В порядку ЦПК України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2018.
Дата набрання законної сили: 28.11.2018
Номер судового провадження: 14-455цс18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		28 листопада 2018 року
		м. Київ
		Справа № 761/15111/16-ц
		Провадження № 14-455 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - ГудимиД.А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - відповідач; Фонд), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Комерційний банк «Надра» (далі також - уповноважена особа Фонду), про стягнення коштів
		за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року, постановлену суддею Волошиним В. О., й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року, постановлену колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі КравецьВ.А., ІванченкаМ.М., РубанС.М.
		Учасники справи:
		        позивач: ОСОБА_3,
		        відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра».
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1.        15 квітня 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Фонду на свою користь 200 000 грн.
		2.        Мотивував тим, що 28 серпня 2014 року Апеляційний суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 552/4829/13-ц і стягнув з ПАТ «Комерційний банк «Надра» на користь позивача відсотки за депозитним договором № 830099 від 22 квітня 2008 року за період з 6 травня 2010 року по 29 червня 2010 року у розмірі 70 273,97 грн і три проценти річних у розмірі 311,17 грн, а разом - 70 585,14 грн; відсотки за період з 28 червня 2009 року по 29 червня 2010 року за депозитним договором № 832642 від 27 червня 2008 року у розмірі 166 578,78 грн і три проценти річних у розмірі 4 999,36 грн, а разом - 171 578,14 грн.
		3.        4 червня 2015 року правління Національного банку України (далі - НБУ) видало постанову № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра», а 5 червня 2015 року Виконавча дирекція Фонду - рішення № 113 про початок здійснення процедури ліквідації цього банку.
		4.        7 липня 2015 року позивач звернувся із заявою до уповноваженої особи Фонду, в якій просив визнати його кредитором ПАТ «Комерційний банк «Надра» на загальну суму 243 264,4 грн. Проте позивача не включили у перелік вкладників на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
		5.        Позивач стверджував, що у листі № 22-7-2576 від 1 березня 2016 року уповноважена особа Фонду повідомила, що відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) запитувані кошти не гарантуються Фондом, а є вимогою кредитора, що може бути задоволена за рахунок одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку коштів.
		6.        12 лютого 2016 року позивач звернувся до Фонду з вимогою, в якій просив відповідно до статей 26 і 27 Закону включити його до переліку вкладників на відшкодування 200 000 грн за рахунок Фонду, однак відповідь так і не отримав.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		7.           26 липня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі.
		8.           Мотивував тим, що, зважаючи на предмет спору, обставини справи щодо фактичного оскарження дій відповідача про включення позивача до сьомої черги кредиторів і стягнення коштів, цей спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції 
		9.           23 серпня 2016 року Апеляційний суд міста Києва постановив ухвалу, якою скасував ухвалу суду першої інстанції та закрив провадження у справі.
		10.       Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки заявлені вимоги вирішуються за правилами господарського судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		11.       У травні 2017 року позивач подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
		12.       Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розглядуз огляду на порушення судами норм процесуального права.
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		13.       26 вересня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		14.       Мотивував тим, що позивач оскаржує ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		15.       Позивач мотивує касаційну скаргу тим, що предметом позову є стягнення боргу, а тому спір є цивільно-правовим.
		16.       Зазначає, що вже звертався із аналогічним позовом до Господарського суду міста Києва, який ухвалою від 30 вересня 2016 року у справі № 910/17696/16 відмовив у прийнятті позовної заяви, оскільки вважав, що спір не може розглядатися за правилами господарського судочинства. Київський апеляційний господарський суд і Вищий господарський суд України вказану ухвалу залишили без змін.
		17.       Вказує, що Вищий господарський суд України у постанові від 12 січня 2017 року зазначив, що спір має розглядатися у суді загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства.
		18.       Стверджує, що склався конфлікт між юрисдикціями щодо розгляду його позовних вимог, внаслідок чого порушене конституційне право на судовий захист.
		(2) Позиції інших учасників процесу
		19.       Інші учасники процесу відзиви на касаційну скаргу не подали.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій
		(1.1) Щодо юрисдикції суду
		20.       Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів могли бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		21.       Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		22.       За правилами частини першої статті 17 КАС України у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.
		23.       Пункт 2 частини першої статті 4 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачає, що публічно-правовим є, зокрема, спір в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		24.       Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
		25.       ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
		26.       ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом касаційної інстанції, також встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
		27.       Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		28.       Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		29.       Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
		30.       Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
		31.       Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).
		32.       Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений публічно-владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
		33.       Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		34.       Частина друга статті 26 Закону передбачає, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
		35.       Предметом спору у цій справі є стягнення з Фонду коштів у сумі 200 000 грн, що відповідає встановленому Законом граничному розміру гарантованого державою відшкодування за вкладом, зробленим позивачем у ПАТ «КБ «Надра» за депозитними договорами № 830099 від 22 квітня 2008 року та № 832642 від 27 червня 2008 року.
		36.       Згідно з пунктом 17 частини першої статті 2 Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
		37.       Відповідно до частини першої статті 27 Закону уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		38.       Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).
		39.       Відповідно до частини першої статті 28 Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		40.       З огляду на вказані приписи Закону Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.
		41.       У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна. А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.
		42.       З огляду на це Велика Палата Верховного Суду не погоджується з доводами позивача про наявність цивільно-правових відносин між сторонами спору. Відносини Фонду, що уповноважений державою на виплату відшкодувань за банківськими вкладами у межах гарантованої суми, з позивачем є публічно-правовими, оскільки стосуються виплати гарантованої державою суми відшкодування за банківським вкладом і складаються без участі банку, з яким у позивача були договірні відносини.
		43.       Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом публічно-владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16).
		44.       Отже, висновки суду апеляційної інстанції про те, що ця справа має розглядатися за правилами господарського судочинства, є помилковими. Вказане підтвердив також позивач, який вже звертався до господарського суду з аналогічним позовом.
		45.       Юрисдикція щодо розгляду такого спору належить адміністративному суду, як встановив суд першої інстанції. Проте останній помилково мотивував ухвалу лише тим, що Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Наявність адміністративної юрисдикції щодо вирішення цього спору зумовлене не стільки статусом Фонду, скільки особливим предметом - стягненням гарантованого державою відшкодування за банківським вкладом, за виплату якого від імені держави відповідає Фонд у межах визначеної згідно із Законом граничної суми.
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		46.       Відповідно до частини третьої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		47.       Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині (пункти 3-4 частини першої статті 409 ЦПК України).
		48.       Підставами для зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).
		49.       Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
		50.       З огляду на викладені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року слід скасувати, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року - залишити без змін.
		З огляду на наведене, керуючись частиною третьою статті 406, пунктом 3 частини першої статті 409, статтями 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		П О С Т А Н О В И Л А :
		1.   Касаційну скаргуОСОБА_3 задовольнити частково. 
		2.   Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року скасувати; ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач В.І.ДанішевськаІ.В.Саприкіна О.С.ЗолотніковО.М.Ситнік О.Р.КібенкоО.С.Ткачук В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.ЯновськаПовний текст постанови підписаний 5 грудня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...