Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 628/979/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2018. Зареєстровано: 09.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2018.
Дата набрання законної сили: 03.04.2019 (частково)
Результат оскарження 03.04.2019 Харківський апеляційний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 2/628/26/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 628/979/17
		Провадження № 2/628/26/18
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 грудня 2018 року Купянський міськрайонний суд Харківської області в складі: 
		головуючого - судді  Цендра Н.В., 
		за участю секретаря  Бабенко О.М., 
		адвокатів  ОСОБА_1, ОСОБА_2, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Купянськ, цивільну справу за позовом ОСОБА_3, представник позивача: адвокат ОСОБА_2, до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення компенсації моральної шкоди, суд , -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивачі звернулися до суду з позовом до редакції газети «Наш город», ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення компенсації моральної шкоди, посилаючись на те, що 29 березня 2017 року в регіональній інформаційно-рекламній щотижневій газеті «НАШ ГОРОД» (випуск №13) на першій шпальті була розміщена стаття «Суд над убийцами ОСОБА_6», автором якої зазначена ОСОБА_5. Позивачі вважають, що вказаною публікацією їх скомпрометовано в очах громадськості та порушено презумпцію невинуватості, передбачену Конституцією України та Кримінальним кодексом України, оскільки кримінальне провадження за фактом смерті А. Роззуваєва на даний час не є закінченим, а триває в Купянському міськрайонному суді. Позивачі зазначають, що підтвердженням порушення їх особистих немайнових прав є вислови, використані у публікації, а саме: 1) назва статті «Суд над убийцами ОСОБА_6» вказує читачам, що факт вбивства вже нібито встановлено та всі фігуранти справи є вбивцями. 2) «... о зверском избиении четырьмя купянскими отморозками жителя ОСОБА_7 ОСОБА_6...». Судом не встановлено, яка кількість осіб наносила удари потерпілому. Автор називає фігурантів справи, серед яких зазначено і позивача-1, «отморозками», що завдає шкоди його честі та гідності, діловій репутації. 3) Автор статті самостійно встановила, ким було спровоковано скандал та факт перебування його учасників у стані спяніння - їй для цього не потрібні жодні спеціальні знання, проведення експертнихдосліджень та судового розгляду. 4) Відповідачі пишуть: «спровоцированный одним из братьей Лелюковых скандал перерос в зверское избиение ОСОБА_6 четверкой пьяных «товарищей». В публікації наводяться показання свідків, що суперечить положенням КПК України (ст.ст. 66, 346, 352) щодо запобігання доведення до відома ще не допитаних в суді свідків змісту показань, які вже прозвучали. 5) Стаття містить недвозначні висловлювання в бік захисника підсудного ОСОБА_3, а саме - позивача-2 ОСОБА_2: «адвокаты подсудимых ведут себя довольно хамски по отношению к представителям прессы и показывают практически полное незнание законов, но при этом очень самоуверенны». Зазначеними висловами, вважають позивачі, завдається істотна шкода честі, гідності, діловій репутації позивача-2, оскільки він є адвокатом з дванадцятирічним досвідом роботи та дорожить своїм добрим імям. Тому позивачі звернулися до суду за захистом своїх прав та просили визнати недостовірною інформацію, викладену 29 березня 2017 р. ОСОБА_5 в регіональній інформаційно-рекламній щотижневій газеті «НАШ ГОРОД» (випуск №13) у статті «Суд над убийцами ОСОБА_6», зобовязати відповідачів її спростувати, а також стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 100000 грн. 
		 
		20.09.2018 р. до суду була подана уточнена позовна заява ОСОБА_3, представник позивача: адвокат ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення компенсації моральної шкоди, 
		20.09.2018 у судовому засіданні суд, враховуючи вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з метою недопущення порушення прав позивача на доступ до суду та не допущення порушення права на справедливий судовий розгляд, постановив ухвали прийняти вищевказану уточнену позовну заяву до свого провадження, вручити копію даної ухвали представнику відповідача, та з метою недопущення порушення прав відповідача на захист, оголосив перерву у судовому засіданні, надавши відповідачу та його представнику час для підготовки своїх позицій по уточненій позовній заяві. 
		 
		Позивач у судове засідання не зявився надав до суду заяву в якій просив проводити судовий розгляд без нього за участю його представника адвоката ОСОБА_2 
		В судовому засіданні представник позивача, підтримав уточнені позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі.
		Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову посилаючись на те, що трагічна смерть ОСОБА_8 стала предметом суспільного інтересу та інформація щодо обставин, викладених у статті «Суд над убийцами ОСОБА_6» в 13 випуску газети «Наш город» від 29 березня 2017 року була широко розповсюджена до її публікації. Відповідач вважав, що ним не було допущено порушень меж допустимого втручання у права позивачів при поширенні оспорюваної інформації та було забезпечено належний баланс між конституційним правом на свободу вираження поглядів та правом на повагу до ділової репутації інших осіб. ОСОБА_9 того зазначив, що відповідач виконує важливу соціальну функцію з поширення соціально значущої інформації, при публікації статті не мав злого умислу завдати шкоди честі, гідності та репутації позивачів, не порушував їх прав та прав інших осіб. Громадськість була зацікавлена в отриманні інформації. Відповідач діяв добросовісно, в межах чинного законодавства, реалізуючи покладену на нього функцію, що полягає у задоволенні конституційного права громадян на інформацію. Обєктивний зміст публікації полягає у співчутті потерпілим, дуже негативному ставленні до винуватців у смерті ОСОБА_8 та сумніві у невідворотності їх покарання. У зв'язку з чим відповідач та його представник вважали, що підстави для задоволення позову відсутні.
		Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників сторін, допитавши свідка ОСОБА_10 оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
		В 13 випуску газети «Наш город» від 29 березня 2017 року була розміщена публікація під назвою «Суд над убийцами ОСОБА_6», автором якої зазначена ОСОБА_4. 
		У відповідних частинах публікації написано:
		«НГ» рассказывал о зверском избиении четырьмя купянскими отморозками жителя ОСОБА_7 ОСОБА_10, после которого он скончался на четвёртый день, не выходя из комы.
		В преступлении обвиняются тогдашний работник милиции ОСОБА_9, местный предприниматель ОСОБА_3, братья ОСОБА_7 и ОСОБА_11», - розташоване на С.1 газета «НАШ ГРОД»;
		«Напомним, в конце июня прошлого года ОСОБА_6 вместе с женой и друзьями - супружеской парой Белоус решили отметить в кафе городского парка «Бат БЕШ» окончание школы дочери ОСОБА_6. Спровоцированный одним из братьев ОСОБА_11 скандал перерос в зверское избиение ОСОБА_12 четверкой пьяных «товарищей» - розташоване на С. 1 газета «НАШ ГРОД»;
		«Оказывается, что вся четверка, бившая ОСОБА_12, была «тихой и спокойной», один ОСОБА_6 был агрессивным. Все в унисон выгораживали одного из подсудимых ОСОБА_13, который, якобы вовсе «не при делах», он просто стоял в стороне, возле забора и драку даже не видел. Теперь оказалось, что у ОСОБА_13 были проблемы с рукой: то ли растяжение, то ли перелом.» - розташоване на С.1 газети «НАШ ГРОД». (т. 1 а.с. 9-10)
		 
		Згідно висновку судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи писемного мовлення № 1420 складеної 05.06.2018, у статті «Суд на убийцами ОСОБА_6», що розташована у газеті «НАШ ГОРОД» (випуск №13) від 29.03.2017 (С.1-2), - міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_3, яка виражена в образливій формі. На негативний зміст інформації вказують лексеми «зверское избиение», «преступление», «отморозки», «четверка пьяных «товарищей», «якобы вовсе «не при делах»» із негативною компонентою значення, у тому числі шляхом навішування лексичних ярликів, що може не викликати схвалення, позитивного ставлення по відношенню до зазначеної особи.
		Лексема «пьяный» у контекті дослідженого текстового матеріалу статті «Суд на убийцами ОСОБА_6», що міститься у газеті «НАШ ГОРОД» (випуск №13) від ,29.03.201    (С.1-2),    має форму фактичного твердження;
		лексема «отморозок» у контекті дослідженого текстового матеріалу статті «Суд на убийцами ОСОБА_6», що міститься у газеті «НАШ ГОРОД» (випуск №13) від 29.03.2017 (С. 1-2), має форму оцінного судження із негативною (образливою) компонентою значення.
		Стаття «Суд на убийцами ОСОБА_6» у газеті «НАШ ГОРОД» (випуск №13) від 29.03.2017 (С.1-2) не належить до жанру інтервю, вона є аналітичною статтею. (т. 2 а.с. 16-21)
		 
		Згідно повідомлення в.о. старшого секретаря Купянського міськрайонного суду від 16.06.2017 р., в провадженні Купянського міськрайонного суду Харківської області з 10.01.2017 р. перебуває кримінальне провдження з обвинувальним актом відносн ОСОБА_14, ОСОБА_3, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, обвинувачених за п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 296 КК України, за участю потерпілої ОСОБА_10, її представника  адвоката ОСОБА_17, потерпілого ОСОБА_18, захисників  адвокатів ОСОБА_19, ОСОБА_2, ОСОБА_20, ОСОБА_21 Розгляд вищевказаної справи є відкритим. (т. 1 а.с. 199)
		Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25.08.2016 р., залишеною в силі Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 05.09.2016 р., до ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. (т. 1 а.с. 201-207).
		Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні підтвердила, що стаття «Суд на убийцами ОСОБА_6», що міститься у газеті «НАШ ГОРОД» (випуск №13) від 29.03.2017, написана повністю з її слів. В інтервю вона розповіла інформацію про те, що дізналася у судовому процесі та про те, що ій стало відомо від слідства. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно повязане з обовязками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		Згідно із частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю повязується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обовязків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб  підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право предявити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та зясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження субєктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Згідно із частинами четвертою та сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Відповідно до частини другої статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобовязаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		 
		В Рішення у справі «Селісто проти Фінляндії» (SELISTO v. FINLAND,Application no.56767/00, п. 54) Суд наголосив, що стаття 10 Конвенції не гарантує абсолютно необмеженої свободи вираження поглядів, навіть стосовно висвітлення пресою питань, що викликають законне занепокоєння у суспільстві. Відповідно до пункту 2 статті 10, здійснення цієї свободи породжує «обов'язки і відповідальність», які стосуються також і преси… В силу того, що здійснення свободи вираження поглядів пов'язане з «обов'язками і відповідальністю», гарантії, надані журналістам статтею 10 щодо висвітлення питань, які викликають загальний інтерес, супроводжуються застереженнями, що журналісти діятимуть добросовісно і передаватимуть точну да достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики.
		 
		У Справі «ОСОБА_22 та Малорі (Du Roy and Malaurie) проти Франції» Європейський суд вказав, що «журналісти, які висвітлюють кримінальні процеси, що ще не завершились, мають впевнитися, що вони не переходять певні рамки, встановлені в інтересах правосуддя, і що вони поважають право обвинуваченого на презумпцію невинуватості».
		 
		Досліджуючи характер оспорюваної інформації, суд дійшов висновку, що остання містить як фактичні твердження, так і оціночні судження.
		Так назва статті «Суд над убийцами ОСОБА_6», є фактичним твердженням, оскільки в даному випадку Автор використав категорично сформульовану конструкцію, в якій стверджується, що в статті мова йде саме про вбивць. Таким чином вказуючи в статті прізвища імена по батькові обвинувачених, а так само і прізвище позивача, Автор даною назвою стверджує, що позивач є вбивцею. Натомість, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 дійсно обвинувачується за п.п. 7, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 296 КК України, висновок про винуватість, чи про не винуватість особи у вчиненні злочину, може робити лише один орган  суд, а тому назвати особу вбивцею можливо лише, якщо є обвинувальний вирок, що набрав законної сили. В усіх інших випадках - це порушення презумпції невинуватості, яке не може бути виправдане нічим: ні цікавістю суспільства до подібних публікацій, ні значущістю теми. Тому легітимної мети для такої публікації не існує, а отже така інформація є негативною для позивача. 
		Вислів «пьяный», який вказаний в статті, а саме «четверкой пьяных «товарищей» є фактичним твердженням про те, що особи перебували у стані алкогольного спяніння . Даний вислів носить стверджувальний характер та є таким, що підлягає перевірці на предмет його достовірності. Однак належних доказів, які б достовірно підтверджували факт вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, в якому обвинувачується позивач, суду відповідачем не надано, тому за відсутності вироку, в якому б було встановлено вчинення злочину в стані алкогольного спяніння та інших доказів, вказана інформація є недостовірною та негативною для позивача.
		 
		Вислови «отморозок», «зверское избиение», «визитеры» є оціночними судженнями, тобто вираженням субєктивної думки відповідача стосовно обвинувачених, яким є також і позивач. Дані вислови не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і не можуть бути спростовані, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Стосовно доводів відповідача та його представника про те, що стаття написана зі слів свідка ОСОБА_10 і належить до жанру інтервю, то вони спростовуються висновком судової лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи писемного мовлення № 1420, згідно якої стаття «Суд над убийцами ОСОБА_6» у газеті «НАШ ГОРОД» (випуск № 13) від 29.03.2017 р. не належить до жанру інтервю, вона є аналітичною статтею. 
		 
		Відносно доводів відповідача та його представника про те, що інформація, яка опублікована в газеті «Наш город» (випуск № 13) від 29.03.2017 р. взята з інших розповсюджених джерел, то судом встановлено наступне. 
		З матеріалів справи вбачається, що у соціальній мережі «Facebook» на сторінці І.ОСОБА_10 поширена інформація, яка стосується смерті А.ОСОБА_10. Також в мережі Інтернет на різних сайтах розміщіні статті, в яких висвітлені події повязані зі смертю А.ОСОБА_10. (а.с. 108-128) 
		Відповідно до ч. 2 ст. 302 ЦК України, фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
		Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
		Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
		В статті «Суд над убийцами ОСОБА_6», на другій сторінці газети «Наш город» відповідач декілька разів цитував журналіста InsigerNews, однак суд вважає, посилання відповідача на ст. 302 ЦК України, як на підставу звільнення від відповідальності є безпідставними, оскільки ні статті InsigerNews, ні інші статті розповсюджені в соціальних мережах, які були надані до суду (а.с. 108-128) не є офіційними джерелами інформації.
		 
		З огляду на викладене, суд констатує, що баланс між свободою слова і захистом особистих немайнових прав у публікації «Наш город» (випуск № 13 від 29.03.2017) не дотриманий. Відповідач-Автор порушив особисті немайнові права позивача, виклавши у статті недостовірну інформацію відносно нього, порушив презумпцію невинуватості, тому суд визнає обгрунтованими трведження позивача, що внаслідок поширення відповідачем інформації про те, що позивач нібито скоїв вбивство, ОСОБА_3 пережив відчуття образи та приниження його честі та гідності, у звязку з чим суд вбачає наявність причинного звязку між діями відповідача і наслідками у вигляді завдання моральної шкоди.
		Визначаючи розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд виходить із вимог розумності та справедливості, вруховує ступінь приниження честі і гдіності позивача, моральних страждань ОСОБА_3, та оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її збагачення, суд оцінює моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
		 
		Разом з тим, враховуючи, що позивач в прохальній частині позову просить спростувати недостовірну інформацію, однак не вказує яким шляхом, суд вважає за необхідне визначити спосіб захисту позивача, який не суперечить вимогам законодавства та виходить з наступного. 
		Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Белеш та інші проти Ческьої Республіки), § 49).
		Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		В силу ч. 1 ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		З огляду на викладене, враховуючи вимоги законодавства, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зобовязати ОСОБА_4 в межах місячного строку після набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_3, шляхом розміщення в регіональній інформаційно-рекламній щотижневій газеті «НАШ ГОРОД» під заголовком «Спростування» повідомлення наступного змісту: «Інформація, розміщена 29 березня 2017 року в регіональній інформаційно-рекламній щотижневій газеті «НАШ ГОРОД» (випуск № 13) у статті «Суд над убийцами ОСОБА_6» є недостовірною в частині заголовку даної статті, а саме назва «Суд над убийцами ОСОБА_6», а також вислів пьяний»
		На підставі викладеного суд вважає позов обгрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню. 
		Щодо розподілу судових витрат, то судом встановлено наступне. 
		Відопвідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.
		До витрат,повязаних зрозглядом справи,належать зокремавитрати: на професійну правничу допомогу.
		Згідно ч. 2 ст. 134 ЦПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. З матеріалів сперави вбачається, що позивачем не був поданий розрахунок суми судових витрат, у звязку з чим суд відмовляє позивачу у відшкодуванні судових витрат, окрмі сплаченого судового збору. 
		В силу ч. 1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судовівитрати,повязані зрозглядом справи,покладаються зокрема: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, суд стягує з ОСОБА_4 судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог: 100000 грн.(моральна шкода, яку просить стягнути позивач) : 5000 грн. (моральна шкода задоволена судом) = 20; 2240 (судовий збір за подання позовної заяви) : 20 = 112 грн. судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача.
		Відповідачем ОСОБА_4 подані детальний опис робіт з надання правничої допомоги та клопотання про вирішення питань про розподіл судових витрат, в якому відповідач просить стягнути з позивача понесені нею витрати в розмірі 4888,72 грн., 100% - 20 (коефіціент, який вирохований із задоволеної частини позову) = 80; 4888,72 х 80 : 100 = 3910,98 грн., судові витрати, які підлягають стягненню з позивача. 
		 
		Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України суд, - 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_3, представник позивача: адвокат ОСОБА_2, до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації, стягнення компенсації моральної шкоди  задовольнити частково. 
		 
		Визнати недостовірною інформацію, поширену 29 березня 2017 року в регіональній інформаційно-рекламній щотижневій газеті «НАШ ГОРОД» (випуск № 13) у статті «Суд над убийцами ОСОБА_6», а саме назву статті «Суд над убийцами ОСОБА_6», та вислів «пьяный» 
		 
		Зобовязати ОСОБА_4 в межах місячного строку після набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_3, шляхом розміщення в регіональній інформаційно-рекламній щотижневій газеті «НАШ ГОРОД» під заголовком «Спростування» повідомлення наступного змісту: «Інформація, розміщена 29 березня 2017 року в регіональній інформаційно-рекламній щотижневій газеті «НАШ ГОРОД» (випуск № 13) у статті «Суд над убийцами ОСОБА_6» є недостовірною в частині заголовку даної статті, а саме назва «Суд над убийцами ОСОБА_6», а також вислів пьяний». 
		 
		Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії МК № 111429, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду у розмірі 5000 ( три тисячі) гривень та судовий збір в розмірі 112 грн.
		 
		В іншій частині позову відмовити. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою Харківська область, м. Купянськ, вул. Спартаківська, 38, судові витрати в розмірі 3910,98 грн. 
		 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Купянський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
		 
		Повний текст рішення виготовлений 07.12.2018 р. 
		 
		 
		 
		Суддя:        Н.В. Цендра

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...