Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/5260/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2018. Зареєстровано: 09.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2018.
Дата набрання законної сили: 06.12.2018
Номер судового провадження: 22-ц/785/6739/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/6739/18 
		Номер справи місцевого суду: 522/5260/18
		Головуючий у першій інстанції Бойчук А. Ю.
		Доповідач Кравець Ю. І.
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.12.2018 року                                                                 м. Одеса
		 
		Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого судді - Кравця Ю.І.,
		суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,
		з участю секретаря судового засідання - Ковязіної А.Д.,
		розглянувши  у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання розрахунку по кредитному договору недійсним, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Далія Сергія Олександровича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року, ухваленого суддею Бойчуком А.Ю.,
		                                                                  встановив:
		27.03.2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом у якому просила визнати недійсним розрахунок заборгованості від 15.05.2017 року в розмірі 30 260,17 грн. по укладеному договору від 03.10.2012 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.10.2012 року вона підписала анкету про приєднання до банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» і отримала платіжну картку з кредитним лімітом у 1300,00 грн. та з пільговим періодом 55 днів. 31.10.2013 року їй було збільшено кредитний ліміт до 2000 грн. ОСОБА_2 стверджувала, що виплатила за користування кредитом грошові кошти у розмірі 12831,00 грн. У березні 2014 року була заблокована картка та вона звернулась до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» для остаточного закриття рахунку та за рекомендацією співробітника банку частково погашала суму заборгованості, остання сума внесена 29.05.2014 року в розмірі 400,00 грн. Вказувала, що коштами банку не користувалась з березня 2014 року, але після спливу 3 років після виплати коштів, банк звернувся з позовом про стягнення з неї заборгованості у розмірі 30260,19 грн. ОСОБА_2 вважала, що кошти нею були сплачені у повному обсязі, а тому, навіть враховуючи помилку працівника банку, який не повідомив її про залишок несплачених коштів у розмірі 24 грн., вона не повинна сплачувати неіснуючу заборгованість у розмірі 30260,19 грн. Крім того ОСОБА_2 звертала увагу, що оспорюваний кредитний договір не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Умов і Правил надання банківських послуг, якими передбачено сплату пені, штрафу, комісії за зняття коштів, вона не підписувала, умови договору є несправедливими, оскільки містять положення, згідно з якими передбачаються зміни будь-яких витратах за договором, окрім того зазначала, що кредитний договір обов'язково має укладатись у письмовій формі відповідно до діючого законодавства. 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним розрахунок заборгованості від 15.05.2017 року в розмірі 30 260,17 грн. згідно укладеного договору від 03.10.2012 року.
		Не погоджуючись із рішенням суду, представник ПАТ КБ «Приватбанк» адвокат Далія С.О. подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені заявлених ОСОБА_2 позовних вимог у повному обсязі. 
		Апеляційну скаргу представник ПАТ КБ «Приватбанк» Далія С.О. обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 погашення по кредиту перестала проводити 29.05.2014 року, коли востаннє внесла 400 грн. і на той час у неї ще існувала заборгованість 2238,14 грн. поточної заборгованості та зазначена заборгованість залишається непогашеною і до сьогодні, на неї нараховуються суми процентів у розмірі 43,2% річних, як те і передбачено Умовами і правилами надання банківських послуг, тобто станом на 31.03.2017 року у позивача наявна кредитна заборгованість у розмірі 30260,19 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2238,11 грн., заборгованість по процентах - 23308,17 грн., комісії - 3225,33 грн., штраф - 1488,58 грн. Також представник ПАТ КБ «Приватбанк» звертає увагу на те, що позивач була ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, так як відповідно до даних анкети - заяви про приєднання до умов та правил банківських послуг, яка разом із тарифами та Умовами складає банківський договір, підписана власноруч нею, більш того, вона протягом двох років добросовісно користувалася кредитом, що спростовує її доводи про необізнаність з умовами кредитування.
		Представник ПАТ «ПриватБанк» у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
		ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи її представник адвокат ОСОБА_4 була повідомлені належним чином, а тому у відповідності до ч.5 ст. 130 ЦПК України ОСОБА_2 вважаєтьяс повідомленою належним чином про день та час розгляду справи.
		Відповідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.
		Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 247 та ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вислухавши представника апелянта, який просив задовольнити апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Зазначеним вимогам судове рішення районного суду не відповідає.
		Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги банку про стягнення з позивача непогашеної суми кредиту, заборгованості зі сплати 23 308,17 гривень за процентами за користування кредитом є не обґрунтованими, крім того вимога банку про стягнення штрафу (процентна складова - 1438,00 грн.) задоволенню не підлягає, у зв'язку з чим вважав, що банком не доведено обґрунтованості розрахунку, відповідно до якого з позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 30 260,19 грн. та вважав за можливе захистити права позивача шляхом визнання розрахунку недійсним.
		Проте з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_2 підписано анкету про приєднання до банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» і отримано платіжну картку 03.10.2012 року з пільговим періодом 55 днів пільгового періоду з кредитним лімітом у 1300,00 гривень.
		Позивач поясняла, що 31.10.2013 року, після того, як позивач користувалася платіжною карткою рік, їй було збільшено кредитний ліміт на 2000,00 гривень. Нею за користування кредитом було виплачено 12 381,00 гривень та вона звернулася до відділення ПАТ КБ «Приватбанк» у березні 2014 року для остаточного закриття карткового рахунку.
		Також, поясняла, що співробітник банку рекомендував щоб вона частково погашала суму коштів, яку він скаже, на свою картку та останню суму на картку позивач внесла 29.05.2014 року в розмірі 400,00 грн.
		Після вищенаведеного, коштами банку позивач не користувалася, до неї не було ніяких претензій, проте після спливу 3-х років після блокування картки, банк звернувся з позовом про стягнення з позивача заборгованості в розмірі 30260,19 грн.
		Вважає, що заборгованість вона сплатила в повному обсязі, незважаючи на те, що співробітник банку помилився та не повідомив позивача про несплачений залишок у розмірі 24,00 гривні, у зв'язку з чим вважає необґрунтованою та безпідставною заборгованість у розмірі 30 260,19 грн.
		З розрахунку ПАТ КБ «Приватбанк» вбачається, що у 2014 році, після блокування картки у березні сплачено 25.03.2014 року 1000,00 грн. при залишку кредиту в розмірі 1793,67 грн, але через 10 днів, без користування коштами кредиту, 05.04.2014 року кредит збільшився на суму 2448,23 грн. і позивачем сплачено 2000,00 грн. 25.04.2014 року, проте сума в розмірі 2000,00 грн, яка сплачена, не знайшла відображення в колонці надання кредитних коштів у день оплати 2000,00 грн, залишок залишився 1035,26 грн., останній платіж 29.05.2014 року було зроблено в розмірі 400,00 грн, але сума кредиту збільшилась на 2238,00 грн. без зарахування коштів і без користування кредитними коштами.
		Разом з цим суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, банк вимоги що стягнення заборгованості не заявляв, а тому у суду не було правових підстав надавити висновок, щодо обґрунтованості вимог банку. 
		Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, не визнаних або оспорюваних прав. свобод чи інтересів. 
		У своєму позові, поданому адвокатом ОСОБА_4, ОСОБА_2 не вказує які її права порушені та підлягають захисту, при цьому колегія зазначає, що перелік способів захисту прав та інтересів міститься в ст.16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Проте, такого способу захисту, як зазначила адвокат позивача у позові, а ні договором, а ні законом не передбачено. 
		Підсумовуючи викладено, колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення районний суд допустив неправильне застосування норм матеріального права, порушив норми процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції на підставі ст.376 ч.1 п.4 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. 
		Враховуючи задоволення апеляційної скарги, відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» понесенні останнім та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
		У зв'язку з ухваленням рішення за відсутності учасників справи, відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, є дата складення повного судового рішення.                                                
		Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
		                                                        постановив:
		Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Далія Сергія Олександровича - задовольнити. 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2018 року - скасувати та постановити нове судове рішення.
		У задоволені позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання розрахунку по кредитному договору недійсним - відмовити у повному обсязі.
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1057,20 грн.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складено 06.12.2018 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                        Ю.І.Кравець
		 
		Судді:                                                         О.Г.Журавльов 
		 
		О.С.Комлева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...