Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 728/64/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 07.12.2018. Зареєстровано: 09.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2018.
Дата набрання законної сили: 04.12.2018
Номер судового провадження: 11-кп/4823/93/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017271070000045

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 728/64/18 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/93/18  Категорія - ч.1 ст. 190 КК України  Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 грудня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		з участю секретаря  ОСОБА_5 ,
		прокурора  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_7 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42017271070000045 від 07.12.2017 року за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - першого заступника керівника Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_6 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 травня 2018 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Савцино Кашинського району Тверської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , з вищою освітою, одруженого, утриманців не маючого, не працюючого, пенсіонера, раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
		 В С Т А Н О В И Л А: 
		 
		Вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 травня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у висунутому обвинуваченні за ч.1 ст. 190 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч.1 ст. 373 КПК України за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення.
		Речові докази: особову справу ОСОБА_7 , яка передана під відповідальне зберігання в Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА, залишено останньому.
		 
		Органами досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що 03 листопада 2014 року він звернувся до Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, так як він та його дружина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи зареєстрованими в АДРЕСА_1 , фактично проживають в АДРЕСА_2 .
		 
		В подальшому на підставі заяви ОСОБА_7 Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА було видано довідку від 03.11.2014 року № 7406000078 та № 7406000079 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (його самого та його дружини).
		 
		08 квітня 2015 року ОСОБА_7 придбав квартиру, в якій він фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 . 
		 
		В подальшому ОСОБА_7 , маючи умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, шахрайським способом, маючи у власності відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 36093297 від 08.04.2015 року будинок, загальною площею 87,8 кв. м., житловою площею 37,2 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, 05.05.2015 року подав до управління соціального захисту населення Бахмацької РДА заяву про продовження призначення йому та його дружині ОСОБА_8 щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій, в порушення вимог абзацу десятого п. 5 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (надалі  Порядок), шляхом обману, що виразився у прихованні певних відомостей, приховав відомості щодо наявності у його володінні житла, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
		 
		На підставі вказаної заяви Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА винесено рішення від 26.05.2015 року про призначення ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8 допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 1768 грн. щомісяця строком на 6 місяців, а саме: з 03.05.2015 року по 02.11.2015 рік. При цьому ОСОБА_7 усвідомлював, що відповідно до п. 6 Порядку зазначена грошова допомога не виплачується особам, які мають у власності житло, яке розташоване на інших територіях, ніж тимчасово окупована територія України.
		 
		Далі ОСОБА_8 , продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, шахрайським способом, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно, 27.10.2015 року повторно подав до Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. На підставі даної заяви Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА повторно винесено рішення від 27.10.2017 року про призначення ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8 допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 1768 грн. щомісяця строком на 6 місяців, а саме: з 03.11.2015 року по 02.05.2016 рік.
		 
		Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, ОСОБА_7 шахрайським способом, переслідуючи при цьому ціль незаконного збагачення, діючи умисно 24.06.2016 року повторно подав до Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА заяву про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. В подальшому на підставі заяви управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА було винесено повторне рішення від 24.07.2016 року про призначення ОСОБА_7 та його дружині ОСОБА_8 допомоги переміщеним особам на проживання в розмірі 1768 грн. щомісяця строком на 6 місяців, а саме: з 03.05.2016 року по 02.11.2016 року. Згідно з розпорядженням управління соціального захисту населення Бахмацької РДА від 14.09.2016 року виплати ОСОБА_7 припинено у вересні 2016 року у зв`язку із виявленням факту придбанням ним житла 08.04.2015 року. 
		В результаті зазначених вище шахрайських дій ОСОБА_7 в період з травня 2015 року по вересень 2016 року незаконно отримав кошти адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції на загальну суму 28230 гривень 97 копійок, чим спричинив збитків Державному бюджету, що підтверджується довідкою-розрахунком, виданою Управлінням соціального захисту населення Бахмацької РДА від 03.01.2018 року.
		 
		Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві).
		 
		В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. 
		Також просить допитати представника потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , обвинуваченого ОСОБА_7 .. Дослідити письмові матеріали: заяву ОСОБА_7 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово-окупованої території України або району проведення антитерористичної операції; заяви ОСОБА_7 про продовження виплат щомісячної адресної допомоги; акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_7 від 26.04.2016 та від 01.07.2016; довідку-розрахунок Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА від 03.01.2018; характеризуючі дані щодо ОСОБА_7 .
		Посилання суду, як на доказ відсутності винуватості ОСОБА_7 та як на обставини, що спростовують наявність у обвинуваченого прямого умислу на заволодіння державними грошовими коштами шляхом обману, на факт неналежної перевірки з боку Управління підстав для надання ОСОБА_7 матеріальної допомоги, похилого віку обвинуваченого, його юридичної необізнаності вважає необгрунтованими. Зазначає, що відповідно до п. 11 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок), уповноважений представник сім`ї, якому призначено грошову допомогу, зобов`язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин. Вказує, що суд першої інстанції, в порушення положень ст. 94, п. 1 ч. З ст. 374 КПК України, у вироку не зазначив про показання свідків, а саме, начальника Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА ОСОБА_10 і працівника Управління соцзахисту ОСОБА_11 , та не обгрунтував, чому не взяв їх до уваги. Також судом не надано оцінку поясненням обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він придбав житловий будинок і вони з дружиною продовжували отримувати адресну допомогу, не повідомивши про це Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА. Зауважує, що в ході допитів 12.03.2018 р. та 26.03.2018 р. обвинувачений ОСОБА_7 вказував, що не пам`ятає, чи запитували у нього при обстеженні матеріально- побутових умов сім`ї кому належить цей будинок, проте, вже 07.05.2018 р. в ході його допиту він чітко вказав, що такого питання під час обстеження йому не задавали, однак вказаним розбіжностям та суперечностям суд першої інстанції також оцінки не надав. Бездіяльність ОСОБА_7 щодо не повідомлення Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА про придбання ним будинку в м. Бахмач, та свідомий обман соціального працівника ОСОБА_11 щодо належності вказаного будинку родичам обвинуваченого, на думку прокурора, свідчать про наявність в діях ОСОБА_7 , як уповноваженого представника сім`ї, прямого умислу на заволодіння державною допомогою у вигляді грошових платежів, шляхом обману. Зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 337 КПК України, вийшов за межі пред`явленого обвинувачення та надав оцінку діям працівників Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА. Зазначає, що суд, дійшовши до висновку про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, вважав, що мало місце неналежне виконання своїх посадових обов`язків особою, уповноваженою на проведення обстеження матеріально-побутових умов та складання акту, проте, такий висновок суду першої інстанції вважає безпідставним, оскільки суд не врахував положення п. 11 Порядку.
		Заслухавши суддю  доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який наполягав на відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав. 
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Згідно ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		З вироку вбачається, що суд, дотримався вказаних вимог закону.
		Так, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_7 , за ч. 1 ст. 190 КК України, суд першої інстанції обґрунтував його тим, що стороною обвинувачення не було надано доказів на підтвердження наявності прямого умислу в діях ОСОБА_7 на заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто суб`єктивної сторони даного злочину.
		З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
		Висновок суду про недоведеність наявності в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, на думку колегії суддів, є обґрунтованим, оскільки він побудований на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин кримінального провадження, ретельній перевірці та належній оцінці доказів зібраних у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст.17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
		Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Диспозиція статті 190 КК України передбачає, що кримінальна відповідальність настає за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).
		Об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Способами вчинення шахрайства є: 1) обман; 2) зловживання довірою.
		Суб`єктивна сторона шахрайства характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Це означає, що особа, вчиняючи певні дії, або замовчуючи певні відомості, які мають бути повідомлені (бездіяльність) усвідомлює, що діє з метою заволодіння чужим майном або отримання права на нього, заздалегідь знаючи про незаконність таких дій або бездіяльності.
		Дослідивши та проаналізувавши зібрані у провадженні докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діянні інкримінованому ОСОБА_7 суб`єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК, оскільки не встановлено наявності в його діях прямого умислу на заволодіння чужим майном шляхом обману.
		Такий висновок суд першої інстанції, перевіривши усі надані органами досудового розслідування докази, обґрунтував належним чином. 
		Так, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_7 не мав наміру та умислу на отримання незаконної грошової допомоги від держави, оскільки у первинній заяві про надання йому грошової допомоги ним були зазначені достовірні відомості, він повідомляв про відсутність змін саме в сімейному стані, а про майновий стан ним не було зазначено взагалі і на цей недолік документу не було звернуто уваги співробітниками, які приймали рішення про надання адресної грошової допомоги.
		Згідно до положень п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 р. «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
		Орган державної влади, що призначив щомісячну адресну допомогу ОСОБА_7 не перевіряв даних, викладених останнім у заяві щодо існування чи відсутності у нього будь-якого нерухомого майна, що було об`єктивно встановлено в засіданні місцевого суду.
		Слід зазначити, що допомога ОСОБА_7 була призначена згідно рішення Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА про призначення допомоги переміщеним особам на проживання.
		Тому ОСОБА_7 отримував допомогу на підставі даних та реквізитів, які зазначені в рішенні Управління. При цьому колегія суддів звертає увагу на наявність неодноразових актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_7 , інформація в яких працівниками Управління не перевірялася та не запитувалася у відповідних служб.
		Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Дана норма міститься в ст. 15 Закону України «Про звернення громадян».
		Згідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, зобов`язані вирішити заяву громадянина по суті, якщо це відноситься до їхньої компетенції. 
		Отже, зважаючи на вищенаведені норми Закону України «Про звернення громадян», ОСОБА_7 фактично звернувся із відповідною заявою про призначення адресної грошової допомоги в межах Закону України «Про звернення громадян», Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 р. «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» та скористався своїм правом, передбаченим Конституцією України саме у зв?язку з тим, що за обставин агресії з боку Російської Федерації в Україні, бойових діях на території Луганської області, він змушений був переїхати на територію Чернігівської області. Звернення його за адресною грошовою допомогою було обумовлено саме цим, а не бажанням незаконно заволодіти грішми державного бюджету України.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на наявність в матеріалах справи пояснювальної записки (а.с.65) ОСОБА_7 , яка датована 4 жовтня 2016 року, згідно якої також слідує, що особа не знала про неможливість отримання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам у зв`язку з наявністю у власності квартири, а також зобов`язання ОСОБА_7 щодо повернення надміру виплачених коштів. Відшкодування державі надмірно сплачених коштів було розпочато ОСОБА_7 з жовтня 2016 року і триває по сьогоднішній день (а.с. 29-44, 148-152). Зобов?язання відшкодувати надмірно отримані кошти було добровільно взято ОСОБА_7 на себе за один рік і два місяці до внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань і добровільно ним виконувалось і виконується, що беззаперечно свідчить про відсутність у нього умислу на незаконне заволодіння коштами державного бюджету. 
		Законодавство, яке регламентує надання адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам (в даному випадку  Постанова КМУ № 505 від 01.10.2014 р.) передбачає добровільне повернення надмірно сплачених грошових сум такими особами. ОСОБА_7 в добровільному порядку виконав вимоги п. 11 даної Постанови, що на думку колегії суддів, унеможливлює притягнення його до кримінальної відповідальності.
		Колегія суддів констатує, що на відміну від загальновідомих законів, закони та підзаконні акти, які регламентують надання адресних грошових виплат внутрішньо переміщеним особам, хоча і оприлюднені належним чином, проте фактично вони відомі лише фахівцям в цій області. Фахівцями управління соціального захисту населення Бахмацької РДА всупереч п. 13 ст. 8 Закону України «Про державну службу» не було роз`яснено ОСОБА_7 особливостей застосування Постанови КМ України № 505 від 01.10.2014 р. Сам же ОСОБА_7 , як це правильно вказано у вироку, є особою похилого віку, був змушений покинути своє місце мешкання у зв`язку з бойовими діями, до управління соціального захисту Бахмацької РДА він звернувся, коли ще не мав у власності ніякого житла. Таким чином, надмірна сплата ОСОБА_7 коштів з державного бюджету мала місце не внаслідок злочинних дій останнього, а внаслідок його неумисної помилки, яка не була своєчасно виявлена державними службовцями і яка не тягне за собою кримінальної відповідальності.
		Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. Так, згідно вимог ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є в тому числі рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення обвинуваченому права на захист.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 18 та 19 своєї Постанови № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституції принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силу ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Наведені докази не підтверджують твердження прокурора про наявність у ОСОБА_7 прямого умислу, направленого на незаконне заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України, а саме незаконного отримання коштів адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції.
		За таких обставин висновок суду про те, що стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження наявності прямого умислу в діях ОСОБА_7 на заволодіння чужим майном шляхом обману, тобто суб`єктивної сторони даного злочину, є обґрунтованим.
		Доводи прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження з посиланням на те, що суд взяв до уваги одні докази, а саме показання обвинуваченого та не взяв до уваги показання начальника Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА ОСОБА_10 і працівника Управління соцзахисту ОСОБА_11 є безпідставними, так як показання зазначених свідків з достатньою повнотою досліджені в суді першої інстанції і доказів того, що вони допитані неповно або з порушенням закону, суду не надано. Вказані свідки а також свідок ОСОБА_9 в суді не показали, що ОСОБА_12 попереджався про відповідальність за неправильність оформлення документів та достеменно знав про існування правила припинення виплат у зв`язку з придбанням ним житла.
		Доводи прокурора щодо невмотивованості вироку суду не відповідають дійсності, оскільки суд ретельно дослідивши докази, дав їм належну оцінку і навів обґрунтовані мотиви прийнятого рішення.
		Також є надуманими і доводи апеляційної скарги про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону у зв`язку з тим, що, на думку прокурора, у вироку суд вийшов за межі пред`явленого обвинувачення та надав оцінку діям працівників Управління соціального захисту населення Бахмацької РДА. Надання такої оцінки є складовою частиною повноти судового розгляду судом першої інстанції, тому до уваги ці доводи апеляційної скарги не беруться.
		Вирішуючи питання про обсяг і порядок дослідження доказів в засіданні апеляційного суду, колегія суддів враховує роз`яснення, які містяться в Постанові Верховного суду України № 5-465кс(15)16 від 20.04.2017 р., у відповідності до якої суд апеляційної інстанції не зобов`язаний повторно досліджувати докази кримінального провадження у разі, коли цей суд погоджується з оцінкою доказів, зробленою судом нижчої ланки. Колегія суддів у повній мірі погоджується з оцінкою доказів, зроблених місцевим судом, вважає їх належними і допустимими і переоцінку їх не здійснює.
		Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження, дав відповідну оцінку доказам у кримінальному провадженні і не встановивши в діянні ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України ухвалив законне і обґрунтоване рішення про його виправдання. Крім того, колегія суддів констатує відсутність істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які б безумовно тягнули за собою скасування судового рішення, а тому не вбачає підстав для скасування виправдувального вироку суду.
		 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407, 408, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		 
		 
		Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції  залишити без задоволення, а вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 травня 2018 року щодо ОСОБА_7 без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_3  ОСОБА_2  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...