Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/144/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 10.12.2018. Зареєстровано: 10.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2018.
Дата набрання законної сили: 20.03.2019 (частково)
Результат оскарження 25.07.2019 Верховний Суд: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанцій частково і закрито провадження у справі у відповідній частині
Номер судового провадження: 5ЗП

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"29" листопада 2018 р.м. Одеса  Справа № 916/144/18
		Господарський суд Одеської області у складі колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Цісельський О.В., суддя Щавинська Ю.М. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.розглянувши справу №916/144/18
		за позовом: Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9)
		до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства ,,Імексбанк" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А); 3.Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 515)
		про визнання договорів недійсними 
		 
		Представники:
		Від позивача: Перетятько С.М. за довіреністю №18-0014/19783 від 06.04.2018р. 
		         Від відповідачі: 1. Мирза К.О.  за довіреністю від 18.04.2018р. 
		                                      2. Булка С.Є.  за довіреністю від 23.05.2018р. 
		                            3. Фельдман О.А. за довіреністю №2/1 від 22.01.2018р.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Національний банк України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" про визнання недійсними договору управління нерухомим майном укладеного 31.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В., від 31.12.2014р. за реєстровим №1889; визнання недійсним договору оренди укладеного 31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" та Товариством з обмеженою відповідальністю  "Шевченківський девелопмент" посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1890.
		Підставою вказаного позову Національний банк України визнав недодержання відповідачами - Публічним акціонерним товариством „ІМЕКСБАНК", Товариством з обмеженою відповідальністю „НОВА-ХВИЛЯ", Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент"  загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.01.2018р. було відкрито провадження по справі №916/144/18. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.03.2018р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, в порядку ст.. 177 ГПК України. 
		28.03.2018р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля" надійшло клопотання за вх.. №2-1785/18 про зупинення провадження по справі. 
		В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач 2 зазначає, що в проваджені господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/3256/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А., до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору управління нерухомим майно від 31.12.2014р. за застосування наслідків недійсності договору та справа №916/23/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ІМЕКСБАНК" Матвієнко А.А., до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля", та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання недійсним договору оренди. Відповідач 2 зазначає, що до вірного вирішення справи №916/144/18 необхідно у першу чергу вирішити питання дійсності договору управління нерухомого майна у межах справи №916/3256/17 та питання дійсності договору оренди нерухомого майна у межах справи №916/23/18. Отже зазначене, на дуку відповідача 2 свідчить що результати розгляду вищенаведених справ у будь-якому випадку вплине на результати розглядом справи №916/144/18
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2018р. в задоволенні зазначеного клопотання судом було відмовлено. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.05.2018р. призначено справу №916/144/18 до колегіального розгляду.
		          Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 02.03.2018р. справу №916/144/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Волков Р.В., суддя Степанова Л.В., які своєю ухвалою від 04.05.2018р. прийняли відповідну справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.            
		18.07.2018р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент"  надійшло клопотання за вх.ГСОО №2-3641 про закриття провадження по справі. При цьому в обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на той фак., що як у справі №916/144/18, так у справі №916/3256/17 (щодо визнання недійсним договору управління) та №916/23/18 (щодо визнання недійсним договору оренди) буде вирішуватись питання визнання чинності договорів із одних і тим ж саме підстав. Разом з тим, провадження по справі №916/23/18 та №916/3256/17 відкрито раніше ніж у дійсній справі №916/144/18. Суб'єктний склад сторін у всіх трьох справах однаковий, тому суд, на думку заявника відповідно до п. 3. ч.1 ст. 175  ГПК України повинен був відмовити у відкриті провадження у дійсній справі. 
		В задоволені відповідного клопотання судом було відмовлено, з огляду на невідповідність дійсним обставинами справи, оскільки оскарження відповідних договорі в справах №916/23/18 та 916/3256/17 здійснює не безпосереднє іпотекодержетель - Національний Банк України, а іпотекодавець - ПАТ «Імексбанк». Закриття провадження у дійсній справи позбавить іпотекодержетеля - Національний Банк України на захист своїх порушених прав. 
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2018р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні. 
		Приймаючи до уваги перебування судді Степанової Л.В. з 22.02.2018р. по 05.09.2018р. у відпусті, на підставі розпорядженням Керівника апарату суду №438 від 28.08.2018р., було здійснено заміну члена колегії судів, справу №916/144/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Волков Р.В., суддя Щавинська Ю.М., які свою ухвалою від 30.08.2018р. прийняли відповідну справу до свого провадження із призначення до розгляду в судовому засіданні. 
		04 жовтня 2018 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля" до господарського суду надійшла заява про відвід колегії суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Волков Р.В., суддя Щавинська Ю.М. від розгляду справи № 916/144/18 (вх.№2-4992/18 від 04.10.2018р.).
		Ухвалою господарського суду Одеської області (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Погребна К.Ф., суддя Волков Р.В., суддя Щавинська Ю.М.) від 04.10.2018 року провадження у справі № 916/144/18 зупинено на підставі ч. 3 ст. 39 ГПК України до вирішення питання про відвід колегії суддів від розгляду справи № 916/144/18 за заявою ТОВ ,,Нова-Хвиля" (вх. № 2- 4992/18 від 04.10.2018 р.).
		Розпорядженням керівника апарату суду від 05.10.2018 р. № 587 призначено повторний автоматичний розподіл вказаної заяви ТОВ ,,Нова-Хвиля", за результатами проведення якого дану заяву по справі № 916/144/18 було передано на розгляд судді Петрову В.С.
		Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.10.2018р. заяву ТОВ „Нова-Хвиля" про відвід колегії суддів від розгляду справи № 916/144/18 було залишено без задоволення.  
		Приймаючи до уваги перебування судді Волкова Р.В.. з 10.10.2018р. на лікарняному, на підставі розпорядженням Керівника апарату суду №605 від 12.10.2018р., було здійснено заміну члена колегії судів, справу №916/144/18 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Цісельський О.В., суддя Щавинська Ю.М.
		Ухвалою суду, в зв'язку з тим, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у даній справі, відпали, провадження по справі №916/144/18 було поновлено. та відповідною ухвалою справа №916/144/18 була прийнята до провадження колегією суддів головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Цісельський О.В., суддя Щавинська Ю.М. із призначенням до розгляду в судовому засіданні. 
		 Відповідач1, ПАТ „Імексбанк", заявлений позивачем позов підтримує, подав до суду відзив на позовну заяву НБУ від 26.02.2018 р. за вх.№ 4445/18, в яких зазначає, що в забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між НБУ та АКБ „Імексбанк" був укладений іпотечний договір за умовами якого ним забезпечено вимоги позивача стосовно повернення боржником отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. У зв'язку з цим, укладений між ПАТ „Імексбанк" та ТОВ „Нова-Хвиля" договір управління нерухомим майном від 31.12.2014 р. на об'єкти, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 07.10.2009 р., є недійсним в силу закону (нікчемним) відповідно до абз. 4 ч. 3 ст.9, ч.3 ст.12 ЗУ „Про іпотеку", оскільки достеменно знаючи про перебування майна в іпотеці та необхідність отримання згоди НБУ на укладення договору управління, при відсутності такої згоди, уклавши 31.12.2014 р. договір управління нерухомим майном з ТОВ „Нова-Хвиля", голова правління АТ „Імексбанк" Граматик Ю.І., фактично розпорядився предметом іпотеки без згоди іпотекодержателя, чим були порушені норми абз.4 ч.3 ст.9 ЗУ „Про іпотеку" та умови іпотечного договору, зокрема п.4.1.4. іпотечного договору.
		Договір оренди від 31.12.14 р., за позицією відповідача1, також слід визнати недійсним, так як даний правочин укладений на підставі нікчемного договору управління нерухомим майном від 31.12.14р., підписаного головою правління банку без необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення правочину, тому він не створює жодних юридичних наслідків для управителя, крім пов'язаних з його недійсністю. 
		Відповідач-2, ТОВ „Нова Хвиля", заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду відзив на позовну заяву від 19.02.18 р. за вх.№ 3735/18, де зазначає, що правовідносини щодо управління нерухомим майном не є тотожними правовідносинам з передання об'єкту нерухомості в спільну діяльність, оренду чи користування. Чинним законодавством не ототожнюється сутність правовідносин управління та користування. Положеннями ст.ст. 1029, 1030 ЦК України передбачено можливість виникнення на підставі договору управління двох видів прав управителя на отримане майно: права управителя на чуже майно (власником майна, що перебуває в управління, залишається установник); або права довірчої власності (право власності на довірене майно переходить від установника до управителя). Управління майном є послугою, що полягає у комплексі дій, які здійснює управитель в інтересах вигодонабувача та (або) установника, за ним не відбувається відчуження об'єкта на користь іншої сторони договору. До правовідносин сторін не застосовуються положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері передачі довірчої власності на об'єкт. 
		Згідно пп.6.3.1. п.6.3. договору управління від 31.12.2014 р., управитель має право володіти та користуватися об'єктом у встановлених чинним законодавством та договором межах, зокрема укладати будь-які контракти, угоди та договори з третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно, без погодження з установиком управління та на власний розсуд, визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.  
		За викладеного, відповідач вважає, що ПАТ „Імексбанк" не було зобов'язане отримувати згоду НБУ для укладання договору управління нерухомого майна від 31.12.2014 р., оскільки правовідносини, що виникли між сторонами внаслідок його укладення не підлягають регулюванню ст.9 ЗУ „Про іпотеку". Окрім цього, відповідач зазанчив про те, що 20.02.2015 р. договір управління від 31.12.14 р. був розірваний на підставі заяви ПАТ „Імексбанк" від 20.02.15 р. № 154, про що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. було зроблено відповідну відмітку на договорі управління, а також зареєстроване припинення речового права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом індексний № 33951504 від 20.02.15 р.    
		Стосовно позовної вимоги позивача щодо визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 31.12.2014 р., відповідач-2 вказує, що чинне законодавство України не містить правових норм, якими правочин із оренди нерухомого майна - предмета іпотеки, укладений між управителем такого майна та орендарем, є недійсним (нікчемним). Приписи абз.4 ч.3 ст.9 та ч.3 ст.12 ЗУ „Про іпотеку" чітко пов'язують недійсність правочину щодо передачі предмета іпотеки в оренду без згоди іпотекодержателя із діями іпотекодавця, однак передача в оренду об'єкту нерухомого майна за договором оренди  від 31.12.2014 р. провадилась не іпотекодавцем, а управителем, який діяв на виконання повноважень, передбачених  договором управління нерухомого майна, тобто за наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності. При цьому, ні законодавством ні положеннями договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 р., ТОВ „Нова-Хвиля", як управитель об'єкту, не був обмежений в укладанні на підставі договору управління подальшого договору оренди, та мало достатній обсяг цивільної дієздатності для вчинення даного правочину. 
		Відповідач, ТОВ „Шевченківський девелопмент", заявлений позивачем позов не визнає, подав до суду заперечення на позовну заяву від 19.02.18 р. за вх.№ 3735/18, де зазначає, зокрема про позивачем ані в позовній заяві, ані у відповіді на відзив, ані в усних поясненнях не зазначалося які саме та яким чином порушено його права оспорюваними договорами управління та оренди. Жодних доказів та фактичних обставин щодо наявності перешкод у «розпорядженні та користуванні» іпотечним майном позивач не надав та не заявив про них в ході судового розгляду справи. 
		Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.  
		Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників стопін, суд встановив наступне.
		06.11.2008р. між Національним Банком України (Кредитор) ПАТ        „Імексбанк    (Позичальник)        було укладено кредитний договір №73, відповідно до умов якого Кредитором        було надано Позичальнику кредит на суму 100        000        000,00 грн. на строк з 06.11.2008р. по 26.08.2009р. з оплатою 16 відсотків річних. Відповідно до умов п.4.2. договору останній набирає чинності        з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.        
		З метою забезпечення зобов'язань ПАТ         «Імексбанк»     за кредитним договором, 07.10.2009р. між        Національним        Банком        України (Іпотекодержатель) та АТ «Імексбанк» (Іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.        та зареєстрований в реєстрі за        №3540,        
		Згідно пунктів. 1.1, 1.3, 1.7        договору, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором №73 від 06.11.2008р.        з додатковими угодами щодо повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, огородження, мостіння,        що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а на земельній ділянці площею 4423 кв. м., яке знаходиться у фактичному користуванні        Іпотекодавця.        На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) Іпотекодавця.
		Відповідно до п. 4.1.5 іпотечного договору від 07.10.2009р. Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб        та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати його в наступну заставу тощо, не видавати довіреностей на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а, також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це відчуження від Іпотекодержателя.
		Згідно з п. 7.2 іпотечного договору        від 07.10.2009р. право іпотеки        та        відповідно і цей договір припиняє чинність у разі: припинення основного зобовязання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не замінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття Іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; і інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		26.11.2009р. між Національним Банком України (Кредитор) ПАТ        „Імексбанк    (Позичальник) було укладено кредитний договір        про рефінансування №29, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про припинення своїх        зобов'язань, зокрема за кредитним договором №73 від 06.11.2008р. з додатковими угодами до нього. При цьому, сторонами було погоджено, що додаткові зобов'язання щодо забезпечення вимог, пов'язаних з первісними кредитними договорами, які зазначені, зокрема в іпотечному договорі від 07.10.2009р., є чинними, продовжують свою дію та є забезпеченням вимог Кредитора за даним договором рефінансування.
		26.04.2014р. між Національним Банком України (Кредитор) ПАТ        „Імексбанк    (Позичальник) було укладено договір №4 про внесення змін        до іпотечного договору від 07.10.2009р., відповідно до умов якого п. 1.1 іпотечного договору було викладено у новій редакції, а саме визначено, що цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором про рефінансування №29 від        26.11.2009р.
		31.12.2014р. між        ПАТ         „Імексбанк        (Установник управління)        та ТОВ „Нова-хвиля        (Управитель) було укладено договір управління нерухомим майном, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. та зареєстрований в реєстрі за        №1889,        відповідно до        п. п. 1.1, 1.2 якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, Установник управління передає в управління об'єкт: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, огородження, мостіння, загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а, а Управитель приймає об'єкт та зобовязується за плату здійснювати від свого імені управління об'єктом виключно в інтересах Установника управління. Право управління майном було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію речового права №31974482 від 31.12.2014р.
		Відповідно до п.1.7. Договору, сторони погодили, що метою передачі Об'єкта установником управління управителю в управління є: організація ефективного управління Об'єктом; підтримання Об'єкту у належному технічному стані; забезпечення належної експлуатації Об'єкта та отримання вигоди від управління Об'єктом.
		Згідно до  п.1.8. Договору, у відносинах із третіми особами повноваження Управителя укладати правочини спрямовані на реалізацію положень цього Договору, підтверджуються безпосередньо цим Договором, а також додатково можуть бути підтверджені виданим установником управління дорученням. При здійсненні Сторонами дій у рамках цього договору, щодо яких даним договором не встановлена необхідність додаткового узгодження із іншою Стороною, згодою Сторони вважається цей договір.
		Пунктом 1.10. Договору сторони погодили, що діяльність з управління Об'єктом за Договором здійснюється безпосередньо працівниками Управителя або залученими ним на підставі окремих цивільно-правових / господарських договорів особами (юридичними та/або фізичними). Посадова особа, що здійснює керівництво управлінням Об'єктом призначається управителем, зокрема, нею виступає - вища посадова особа Управителя.
		Положеннями п. п. 3.1, 3.2 Договору визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення у відповідності до законодавства України. Строк дії цього договору  починає свій перебіг у момент зазначений у п. 3.1 договору та діє 10 років. Закінчення строку дії  цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке  мало місце під час дії цього Договору. 
		Відповідно до п. 5.2. Договору, на день підписання договору, Об'єкт який є предметом цього договору, перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у Національного Банку України. 
		Відповідно до п.5.4. Договору, його укладання відносно Об'єкту не припиняє права власності Установника управління. Установник управління вправі реалізувати свої повноваження  щодо розпорядження Об'єктом у повному обсязі.
		За умовами п.5.5. Договору, з підписанням даного договору Установник управління повідомляє Управителя, що  він не надає згоди на відчуження Об'єкта (його частини), переданого в управління, укладання щодо нього договорів застави (іпотеки). Вчинення даних юридичних дій Установник управління залишає виключно за собою.
		Згідно з п. 6.3.1. Договору, Управитель має право володіти та користуватись об'єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах (зокрема п. 5.5 цього договору), зокрема, укладати будь-які контракти, угоди на договори із третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно без погодження з Установником управління та на власний розсуд визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються. 
		Позивач зазначає, що в силу приписів ч. 2, 4 ст. 215 Цивільного Кодексу України,  Договір управління нерухомим майном від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ "ІМЕКСБАНК"  (Установник управління) та ТОВ "Нова Хвиля", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. та зареєстрований в реєстрі за  №1889  є недійсним.
		Позивач зазначає, що приймаючи до уваги перебування майна, що є предметом Договір управління нерухомим майном від 31 грудня 2014 року в іпотеці, відповідно до Іпотечного договору  від 07 жовтня 2009 року, укладеного між Національним Банком України та Акціонерним комерційним банком "Імексбанк", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1889, мала бути згода Іпотекодержателя - Національного Банку України на укладання спірного правочину. 
		При відсутності відповідної згоди, уклавши 31.12.2014 року Договір управління нерухомим майном, відповідач -  Акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" фактично розпорядилось Предметом іпотеки без згоди Іпотекодержателя - Національного банку України , чим були порушені норми абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України „Про іпотеку" та умови Іпотечного договору 07.10.2009 року, зокрема, умови викладені у п. 4.1.4. згаданого договору.
		Крім того, 31.12.2014р. між ТОВ „Нова-хвиля    (Орендодавець, Управитель майна) та ТОВ „Шевченківський девелопмент        (Орендар) було укладено договір оренди,        відповідно до        п. п. 1.1, 2.1, 3.1         якого Орендодавцем було передано        Орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди наступне нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, огородження, мостіння, загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а, та належить на праві власності ПАТ         „Імексбанк.        Обєкт оренди передається в оренду строком на 10 років.        Право користування обєктом оренди виникає у Орендаря з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обєкта        в оренду. Право оренди було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію речового права        №31975099 від 31.12.2014р.
		Відповідно до п.1.4. договору протягом строку дії договору орендар має право передавати об'єкт оренди повністю або частково в суборенду третім особам, без отримання попередньої письмової згоди Орендодавця. 
		Згідно з п.1.5 договору метою передачі об'єкту в оренду є: організація ефективного використання та експлуатації об'єкту оренди, підтримання об'єкту оренди в належному технічному стані, забезпечення належної експлуатації об'єкта оренди, відповідно до його призначення.
		Згідно з п.1.6 договору об'єкт оренди надається орендарю для використання його у господарській діяльності орендаря.
		Відповідно до п.3.1 договору право користування об'єктом оренди виникає у Орендаря з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту, який є невід'ємним додатком до цього договору. В акті приймання-передачі об'єкту фіксується технічний стан об'єкта, а також інші необхідні характеристики. Орендодавець зобов'язується передати орендарю об'єкт оренди протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. 
		Відповідно до п. 4.2 договору оренди від 31.12.2014р.        Орендар зобов'язується використовувати об'єкт оренди виключно за його цільовим призначенням, вносити своєчасно орендну плату та інші платежі в порядку і на умовах, передбачених цим договором.
		У разі припинення договору (у тому числі при його достроковому розірванні), окрім випадку, передбаченому п.8.2.1. договору, в 15-денний термін повернути орендодавцю за актом повернення об'єкт з усіма зробленими в ньому поліпшеннями, невіддільними без заподіяння йому шкоди (тобто такими діяннями, які в розумінні цивільного законодавства мають статус складової частини речі об'єкту оренди). При цьому, вартість поліпшень, виконаних орендарем і невіддільних від об'єкта оренди без заподіяння шкоди, підлягає відшкодуванню орендодавцем орендарю в повному обсязі. Поліпшення, виконанні з метою обслуговування об'єкта оренди і за своєю суттю є віддільними від об'єкта без заподіяння йому шкоди (тобто поліпшеннями, які в розумінні цивільного законодавства мають приналежності до головної речі - об'єкту оренди), підлягають передачі орендарю. За згодою сторін, приналежність може не відділятися від об'єкта оренди, але при цьому, вартість подібних поліпшень підлягає відшкодуванню орендарю в повному обсязі. Вартість вироблених орендарем поліпшень визначається за згодою сторін та/або на підставі висновків відповідної експертизи, яка замовляється і оплачується орендарем. Вартість вироблених орендарем поліпшень підлягає відшкодуванню орендодавцем протягом 20 календарних днів з дати виставлення орендарем відповідного рахунку на підставі угоди сторін та/або висновків незалежної експертизи, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендаря, зазначений у договорі  (4.2.5. договору оренди).
		Орендар протягом терміну дії  цього договору щомісячно оплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 25 000 грн., в тому числі ПДВ. Сторони погодили наступний порядок опати орендної плати: оплата проводиться в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним на підставі виставленого рахунку (рахунків) (п.п. 5.1., 5.2. договору оренди).
		Перехід права власності на об'єкт оренди до третіх осіб (нового власника/власників) не є підставою для розірвання цього договору або зміни його умов і він зберігає свою дію для нового власника. Новий  власник об'єкту оренди, як особа до якого в повному обсязі перейшли права та обов'язки орендодавця повинен у відносинах з орендарем керуватися умовами цього договору та не має відступати від них. Сторони погодили, що у разі розірвання з будь-яких підстав договору управління нерухомим майном, на підставі якого діє орендодавець, даний договір оренди не вважається розірваним та продовжує свою дію у відношенні до установника управління та орендаря, а орендар у свою чергу несе перед установником управління обов'язок зі сплати орендної плати та інших платежів за даним договором та інші обов'язки, передбачені даним договором. Сторони погодили, що відповідно до положень ч.2 ст.777 ЦК України у разі, якщо протягом строку дії даного договору орендодавець або установник управління приймають рішення про відчуження (продажу) об'єкту оренди, орендар буде мати переважне право на придбання об'єкту оренди за ціною не більше, ніж буде запропоновано потенційним покупцям... У випадку порушення орендодавцем зазначеної послідовності дій, орендар має право звернутися до суду з позовом про переведення на себе прав та обов'язків за укладеною орендарем угодою та стягнути з орендодавця всі збитки та витрати, пов'язані з цим. Відповідно до ст.794 ЦК України право користування об'єктом, яке виникає на підставі даного договору оренди, підлягає державній реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (п. 10.6., ч.1 п.10.7, п.10.8., ч.1 п.10.12. договору оренди).
		Як вбачається        з матеріалів справи,         12.01.2015р. між ПАТ         „Імексбанк    (Власник), ТОВ „Нова-хвиля    (Управитель)        та ТОВ „Шевченківський девелопмент        (Орендар) було складено акт приймання-передачі обєкта оренди, відповідно до положень якого Орендарю        було передано у користування комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, огородження, мостіння, загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-А.
		27.05.2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №105 „Про початок процедури ліквідації АТ „Імексбанк    та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, відповідно до якого        Фондом було вирішено розпочати процедуру ліквідації з відшкодуванням з боку Фонду        коштів за вкладами фізичних осіб відповідно до плану врегулювання.
		Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами про        визнання недійсним договору управління укладеного 31.12.2014р. було наголошено, що договір управління нерухомим майном від 31.12.2014р. є недійсним в силу прямої        вказівки закону        у зв'язку з його укладанням без згоди Національного Банку України.. Що ж стосується договіру оренди від 31.12.2004р., за переконанням позивача, договір оренди від 31.12.2014р., який був укладений        між ТОВ „Нова-хвиля        та ТОВ „Шевченківський девелопмент»    також є недійсним, у зв'язку з відсутністю згоди іпотекодержателя на укладання такого договору.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
		У відповідності до ч. 1 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
		          Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ч. 2 ст. 11 Цивільного Кодексу України).
		          При цьому, ст.12 Цивільного Кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні  права вільно на власний розсуд.
		          Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;  припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.          
		Відповідно до ст. 174 Господарського Кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання. 
		Згідно до ч.ч. 1,2 ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). 
		Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Як встановлено судом, правовідносини між 07.10.2009р. між        Національним        Банком        України (Іпотекодержатель) та АТ «Імексбанк» (Іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.        та зареєстрований в реєстрі за        №3540,        
		Згідно пунктів. 1.1, 1.3, 1.7        договору, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя за кредитним договором №73 від 06.11.2008р.        з додатковими угодами щодо повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі. Предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, огородження, мостіння,        що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а на земельній ділянці площею 4423 кв. м., яке знаходиться у фактичному користуванні        Іпотекодавця.        На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) Іпотекодавця.
		Положення абз.3 ч.1 ст.1 Закону України "Про іпотеку" визначають, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 3 Закону України „Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
		Положеннями ч.ч. 4-7 ст. 3 Закону України „Про іпотеку" визначено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.
		Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
		В подальшому, як встановлено судом, виникли правовідносини між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Хвиля", як сторонами за укладеним між ними 31 грудня 2014 року Договором управління нерухомим майном, нерухомим майном, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. та зареєстрований в реєстрі за  №1889 (надалі - договір) за умовами якого Установник управління передає в управління Об'єкт - нерухоме майно, комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, загальною площею 2334,6 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а    , а Управитель - Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова Хвиля" приймає Об'єкт та зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління Об'єктом виключно в інтересах Установника управління.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1029 Цивільного Кодексу України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). 
		Відповідно до ст. 1031 Цивільного Кодексу України, договір управління майном укладається в письмовій формі. Договір управління нерухомим майном підлягає нотаріальному посвідченню.
		З урахуванням положень ст. 1039 ЦК України допускається можливість передання в управління і майна, що є предметом договору застави, але у такому випадку установник управління зобов'язаний попередити управителя про те, що майно обтяжене заставою. Якщо ж установник управління знехтував зазначеним обов'язком, а сам управитель не знав і не міг знати про те, що майно, яке передане в управління, є предметом договору застави, управитель одержує право вимагати розірвання договору та виплати належної йому за договором плати відповідно до строку управління цим майном. Доказами, які б засвідчували, що управителя було вчасно та належним чином повідомлено про перебування майна у заставі можуть бути, вказівка у самому договорі управління на те, що майно обтяжене заставою, або ж окремий документ відповідного змісту, надісланий управителеві цінним листом.
		Передача заставленого майна в управління не позбавляє заставодержателя права звернути стягнення на це майно, що обумовлено речовим характером заставного права. Володіючи повноваженням слідування, заставодержатель зберігає своє право на річ і тоді, коли вона переходить до нового власника чи володільця, в тому числі й управителя. У даному випадку майно переходить до нового володільця, оскільки його власником і заставодавцем залишається установник управління. Підстави і порядок звернення стягнення на заставлене майно, в тому числі переданого в управління, передбачені статтями 589 - 592 ЦК України.
		Приписами ч. 3 ст. 9 Закону України „Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; відчужувати предмет іпотеки; передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування. 
		Іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. Правочин, який обмежує право іпотекодавця заповідати передане в іпотеку нерухоме майно, є нікчемним. (ч. 4 ст. 9 Закону України „Про іпотеку").
		Відповідно до п.п. 5.2., 5.3. договору  управління нерухомим майном від 31.12.2014 р. на день підписання договору, об'єкт який є предметом цього договору,  перебуває в іпотеці та під забороною відчуження у Національного Банку України. Факт попередження управителя про обтяження об'єкту іпотекою підтверджується підписанням управителем цього договору.
		Таким чином, суд вважає, що управителя було вчасно та належним чином повідомлено про перебування майна в іпотеці Національного Банку України. 
		Приписами ч. 3 ст. 12 Закону України „Про іпотеку" встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
		Разом з цим, колегія суддів відзначає, що вищевказаними приписами ч. 3 ст. 12 Закону України „Про іпотеку" не визначено обов'язку  іпотекодавця  отримувати згоду іпотекодержателя на укладання договору управління майном.
		Відповідно до аналізу зазначених норм вбачається, що передача майна управителю за договором управління майна  не тягне переходу права власності на нього як на управителя, останній отримує право на здійснення окремих, визначених установником управління у рамках закону, повноваження щодо управління майном.
		На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку, що чинним законодавством передбачено можливість передання в управління майна, що є предметом іпотеки, в тому числі іпотеки, а також звертає увагу, щодо відсутності встановленого положеннями Закону України „Про іпотеку" обов'язку іпотекодавця отримувати згоду іпоеткодержателя на укладання такого різновиду цивільно-правових угод, як договору управління майном.
		Отже, враховуючи наявність можливості передання в управління майна, що є предметом іпотечного договору, наявність у договорі управління майном попередження управителя про те, що майно перебуває в іпотеці, а також відсутність законодавчо визначеного обов'язку іпотекодавця отримувати згоду іпотекодержателя на укладання договору управління майном, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на нікчемність договору управління майном.  
		Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Національного банку України" про визнання недійсним Договору управління нерухомим майном, укладеного  31.12.2014р. між Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОВА ХВИЛЯ", та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. за реєстровим №1889,  не підлягають задоволенню судом у зв'язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв'язку з чим, в задоволенні позову в цій частині  судом  відмовляється.
		Крім того, як відмітив відповідач у своєму відзиві, оспорюваний договір на момент звернення НБУ до суду з позовом про визнання його недійсним вже було сторонами розірвано, тому зобов'язання за спірним договором є припиненими, з огляду на що визнавати його недійсним на майбутнє немає підстав, оскільки сторони розірвали цей договір, і на момент прийняття судового рішення він вже не діяв. Отже, визнання Договору недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування. Такого висновку суд дійшов з врахуванням судової практики, що міститься у постанові ВС від 18.10.2018р. по справі №905/2457/17. 
		Що ж стосується вимоги про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014р. укладений між ТОВ «НОВА ХВИЛЯ» та ТОВ «Шевченківський девелопмент», суд зазначає наступне. 
		Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 
		У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який  в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. 
		Як вище встановлено судом, 07.10.2009р. між        Національним        Банком        України (Іпотекодержатель) та АТ «Імексбанк» (Іпотекодавцем) було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю.        та зареєстрований в реєстрі за        №3540,        предметом іпотеки за яким є нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, огородження, мостіння,        що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а на земельній ділянці площею 4423 кв. м.
		Відповідно до п. 4.1.5 іпотечного договору від 07.10.2009р. Іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб        та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб, зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати його в наступну заставу тощо, не видавати довіреностей на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а, також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це відчуження від Іпотекодержателя..
		Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		Згідно з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
		Відповідно до с.1 Закону України іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя: 
		- зводити, знищувати або проводити капітальний ремонт будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки; 
		- передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку; 
		- відчужувати предмет іпотеки; 
		- передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.
		При цьому, як вище встановлено господарським судом 31.12.2014р. між ТОВ «НОВА-ХВИЛЯ» та ТОВ «Шевченковський девелопмент» укладений договір оренди, за умовами якого ТОВ «НОВА-ХВИЛЯ» передав в тимчасове платне користування на умовах оренди нерухоме майно, яке є нерухомого майна - предмету іпотеки за іпотечним договором від 07.10.2009р., який укладений між позивачем та Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК".
		За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. Передання речі у найм не припиняє та не змінює прав на неї третіх осіб, зокрема права застави. При укладенні договору найму наймодавець зобов'язаний повідомити наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм. Якщо наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право вимагати зменшення розміру плати за користування річчю або розірвання договору та відшкодування збитків. У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється. Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою (ч.1 ст.759, ст. 761, ст.ст. 769, 770, 794, 795, 797 ЦК України). 
		Згідно ч.ч.1, 2 ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню
		Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
		Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
		Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
		Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Між тим, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності згоди Національного Банку України як іпотекодержателя за іпотечним договором від 07.10.2009р. щодо передачі предмету іпотеки в оренду ТОВ «Шевченковський девелопмент» на підставі договору оренди від 31.12.2014р.
		Отже, розглядаючи заявлену позивачем позовну вимогу стосовно визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 31.12.2014 р., нотаріально посвідченого та зареєстрованого в реєстрі за № 1890, суд вбачає наявність підстав з якими ЗУ „Про іпотеку" пов'язує недійсність даного спірного договору, зокрема абз.4 ч.3 ст.9 ЗУ „Про іпотеку" чітко відзначає про неможливість передачі об'єкту іпотеки в оренду без згоди на це іпотекодержателя, оскільки взаємовідносини по оренді передбачають низку зобов'язань сторін, які можуть в подальшому перешкоджати правоволодінню власником свого майна чи розпорядження ним, зокрема такі умови мають місце і в оспорюваному договорі оренди, на зміст яких звертав увагу суду позивач, такі як п.п. 2.2., 4.2.5., 10.6., 10.8 договору оренди від 31.12.2014 р.
		Враховуючи наявність умов договору оренди від 31.12.2014 р., які за своєю суттю звужують права іпотекодержателя на іпотечне майно, та сам правовий характер орендних взаємовідносин, які уявляють собою надання майна в безпосереднє користування орендарю для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку від використання майна за його цільовим призначенням, є обґрунтованою позиція НБУ щодо наявності його порушених прав спірним договором, суд вважає, що передавати в оренду нерухоме майно без погодження Національного банку України, як то передбачено абз.4 ч.3 ст.9 ЗУ „Про іпотеку", ТОВ „Нова-Хвиля" не мало законних підстав.  
		У зв'язку з цим, враховуючи правовий характер правовідносин оренди нерухомого майна, наявність  в ЗУ „Про іпотеку" прямої вказівки про неможливість надання в оренду предмету іпотеки без згоди на це іпотекодержателя, фактичну відсутність такої згоди НБУ, договір оренди нерухомого майна: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі    літ. „А, „Б, щитової    літ. „В, складу    літ. „Г, „Д, „Е, „Ж, прохідної    тіл.        „З, огородження, мостіння, загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а, слід визнати недійсним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та доведеними.
		Посилання відповідачів на недоведеність позивачем порушення спірним договором оренди прав позивача господарським судом до уваги не приймаються оскільки укладенням  договором оренди від 31.12.2014р. порушено права позивача як іпотекодержателя переданого в оренду майна, які передбачені Законом України "Про іпотеку" (право на надання згоди щодо передачі предмету іпотеки в оренду).
		Інші заперечення відповідачів        не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
		При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст.6 Конвенції зобовязує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обовязок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".
		У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
		Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. 
		Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
		В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам та запереченням позивача та відповідача надано можливість їх представникам в судовому засіданні обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.
		Разом з тим, ст.  86 ГПК України передбачено, що  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). 
		Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Національного банку України підлягають задоволенню частково.  
		Судові витрати зі сплати судового збору  за подання позовної заяви  покладаються на позивача  відповідно до  приписів  ст. 129  ГПК України.  
		Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9) до Публічного акціонерного товариства ,,Імексбанк" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А); Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А) та до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 515) про визнання договорів недійсними - задовольнити частково. 
		2. Визнати недійсним договір оренди укладений 31.12.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 515), посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1890
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Нова-Хвиля" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 36155133) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір 587 (п'ятсот вісімдесят сім)грн.33.коп.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Шевченківський девелопмент" (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд. 1/20, офіс 515, код ЄДРПОУ 35992924) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір 587 (п'ятсот вісімдесят сім)грн.33коп.
		5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства ,,Імексбанк" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) судовий збір 587 (п'ятсот вісімдесят сім)грн.33коп.
		6. В решті позовних вимог відмовити. 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241  ГПК України.
		Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повне рішення складено  10 грудня 2018 р. 
		 
		 
		Головуючий                                                                               К.Ф. Погребна
		 
		              Суддя                                                                                             О.В. Цісельський                                                                                                                                       
		 
		Суддя                                                                                           Ю.М. Щавинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...