Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 342/1121/16-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 11.12.2018.
Дата набрання законної сили: 20.11.2018
Номер судового провадження: 51-682км17
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		20 листопада 2018року 
		м.Київ
		справа № 342/1121/16-к 
		провадження № 51-682км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Незвисько Городенківського району, жителя АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною1 статті 296 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Оскаржені судові рішення
		1.За вищевказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом, ОСОБА_6 було засуджено за частиною1 статті 296 КК до покарання увиді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн. 
		2. ОСОБА_6 визнано винуватим у грубому порушенні громадського порядку змотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю. Суд установив, що 15жовтня 2016року приблизно о 18:00 під час святкування весілля уресторані «Писанка» на вул.Шептицького,26 у м. Городенці Івано-Франківської області між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виник конфлікт, оскільки останній заважав ОСОБА_6 танцювати з дружиною. Цього ж вечора приблизно о 23:00 біля входу до приміщення вказаного закладу ОСОБА_6 продовжив конфлікт із ОСОБА_7 , під час якого в громадському місці змотивів ревнощів та із хуліганських спонукань вдарив долонею потерпілого пообличчю, чим заподіяв останньому легкого тілесного ушкодження. 
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		3.У касаційній скарзі з доповненнями засуджений, посилаючись на пункти 1-2 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення та закрити кримінальне провадження через відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення. 
		4.Суть доводів його скарги зводиться до того, що судами не доведено наявності в нього умислу на порушення громадсього порядку та мотиву явної неповаги до суспільства. ОСОБА_6 стверджує, що конфлікт відбувся лише між двома його учасниками в короткий проміжок часу, при цьому прав інших осіб, звичайного режиму роботи закладу та церемонії весілля порушено не було, а мотивом заподіяння тілесних ушкоджень були ревнощі та неправомірна поведінка потерпілого. Він вважає, що висновки судів про його винуватість ґрунтуються наприпущеннях таненалежних доказах. 
		5.На думку засудженого, апеляційний суд не розглянув належним чином усіх доводів його апеляційної скарги і ухвалив рішення, яке не відповідає положенням статті 419 КПК.
		6.Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		7.У судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого тапросив залишити вирок та ухвалу без зміни, вважаючи їх законними йобґрунтованими.
		Оцінка Суду
		8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені вскарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подана скарга підлягає задоволенню зогляду натаке.
		9.Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені воскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чиіншого доказу.
		10.Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої йапеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів  їхдостатності для висновків суду.
		11.Частина 2 статті 17 КПК передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Поза розумним сумнівом мають бути доведені всі елементи, які єважливими для правової кваліфікації діяння, зокрема, вцій справі такий елемент суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296КК, як хуліганський мотив. 
		12.Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів уверсії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною упред`явленому обвинуваченні.
		13.Обов`язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може ігнорувати обставин, які встановлених під час судового розгляду, лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Встановлення всудовому розгляді таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, єпідставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
		14. У разі визнання особи винуватою суд відповідно до пункту 2 частини 3 статті374КПК у мотивувальній частині вироку має сформулювати обвинувачення, визнане доведеним, при цьому зазначити місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінального правопорушення, форму вини і мотив злочину.
		15.У цьому кримінальному провадженні місцевий суд не дотримався зазначених вимог закону та судової практики.
		16.Об`єктом захисту за статтею 296 КК є такий стан громадського порядку, за якого забезпечуються громадський спокій, повага до здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема права на відпочинок, усталені правила співжиття, спілкування, поведінки і ставлення членів спільноти один до одного, нормальне функціонування органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, організацій, громадських об`єднань та інших інституцій.
		17.Верховний Суд України в постанові від 4 жовтня 2012 року (провадження №5?17кс12) констатував, що ознакою, за якою хуліганство відмежовується від злочинів проти здоров`я, є об`єкт злочину та його мотив. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок, тобто зазначені вище об`єкти захисту. Висновок про зміст та спрямованість умислу винного має бути зробленим з огляду на характер дій особи, яка їх вчиняє, а також стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим. 
		18.Отже, дії, зумовлені особистими мотивами, що ґрунтуються на стосунках між потерпілим і винною особою, не можуть бути ознакою хуліганства, якщо обвинувачення не доведе поза розумним сумнівом, що мотивом таких дій, крім особистих стосунків, було одночасно також і намаганням виразити неповагу до громадського порядку.
		19.Такий висновок узгоджується і з положеннями пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство».
		20. У цій справі за результатами судового розгляду суд мав чітко визначити та відобразити у судовому рішенні, якими доказами обвинувачення довело наявність суб`єктивної сторони хуліганства, тобто усвідомлення винною особою того, що своїми діями вона грубо порушує громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, і бажання такої особи це вчинити.
		21. Засуджений протягом кримінального провадження послідовно стверджував, щовдарив потерпілого через довготривалі особисті неприязні стосунки на ґрунті ревнощів.
		22.Як убачається з вироку, суд першої інстанції визнав, що конфлікт між засудженим та потерпілим у приміщенні ресторану виник через те, що останній намагався запросити на танець дружину засудженого. Таким чином, судом було встановлено наявність особистих причин конфлікту між засудженим і потерпілим, тобто мотиву ревнощів. Згодом приблизно о 23 годині конфлікт продовжився поза межами закладу і закінчився ударом з боку засудженого долонею по обличчю потерпілого. 
		23.Суд визнав, що цей удар був зумовлений не лише ревнощами, але й хуліганським мотивом. Однак, суд не навів обґрунтування, на підставі яких доказів він зробив висновок, що встановлений ним особистий мотив перетворився в хуліганський.
		24.З показань потерпілого в судовому засіданні випливає, що конфлікт стався через ревнощі ОСОБА_6 до своєї дружини. Свідки підтвердили, що цей конфлікт відбувся лише між двома учасниками, тривав близько однієї хвилини, не привернув уваги до себе інших людей і жодним чином не позначився на ході весілля або інших аспектах громадського порядку.
		25.Обґрунтовуючи наявність в обвинуваченого мотиву явної неповаги до суспільства суд у вироку послався на те, що, вдаривши долонею потерпілого вобличчя, ОСОБА_6 принизив його. Суд не погоджується із таким висновком, адже будь-які насильницькі дії щодо особи, окрім іншого, в певному ступені принижують її честь та гідність, і таким чином ця ознака не може бути визначальною для доведення умислу на порушення громадського порядку.
		26.Таким чином, фактичні обставини справи, як вони встановлені судом, свідчать, що конфлікт між засудженим та потерпілим виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, і було порушено виключно права та інтереси потерпілого.
		27.Однак судове рішення не містить посилання на докази, які доводять умисел засудженого на вчинення хуліганства та грубе порушення ним громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
		28.За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що сторона обвинувачення не довела наявності у засудженого хуліганського мотиву, а тому вчинене ним було неправильно кваліфіковано судом за частиною 1 статті 296 КК.
		29.Апеляційний суд не усунув допущеного місцевим судом неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і всупереч вимогам статті 419 КПК не навів в ухвалі достатнього обґрунтування, чому він відхилив аргументи апеляційної скарги захисту про відсутність у діянні засудженого мотиву явної неповаги до суспільства.
		30.Разом із тим, суд першої інстанції встановив, а сторони провадження не заперечували факту заподіяння засудженим легкого тілесного ушкодження потерпілому, що відповідає диспозиції частини 1 статті 125 КК. Тому зазначене діяння ОСОБА_6 необхідно перекваліфікувати з частини 1 статті 296 КК на частину 1 статті125 КК.
		31.Отже, вирок та ухвала щодо ОСОБА_6 підлягають зміні на підставах, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 438 КПК, а касаційна скарга засудженого  частковому задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.
		Вирок Городенківського районного суду Івано-Франківської області від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 27 липня 2017 року щодо ОСОБА_6 змінити.
		Перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з частини 1 статті 296 КК на частину 1 статті125 КК і призначити йому за цим законом покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення йоскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...