Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 333/8678/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2018.
Дата набрання законної сили: 27.11.2018
Номер судового провадження: 61-13331ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 листопада 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 333/8678/15-ц
		провадження № 61-13331св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:  
		Штелик С. П. (суддя-доповідач), ЛеськоА.О., Мартєва С.Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідачі:  Запорізька міська рада, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового  провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року у складі суддів: Крилової О. В., Дзярука М. П., Трофимової Д. А.,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Запорізької міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації речових прав на квартиру, мотивуючи свої вимоги тим, що його мати -  ОСОБА_8 - проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8  померла. До відкриття спадщини разом із спадкодавцем проживали він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 15 травня                    2007 року вони звернулися до відділу приватизації районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району із заявою щодо приватизації житла за адресою: АДРЕСА_1. За результатами розгляду вказаної заяви  06 червня                          2007 року головою адміністрації прийнято розпорядження № 1544р «Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1» та оформлено свідоцтво про право власності на приватизоване житло з переданням квартири у спільну часткову власність в рівних частках наступним особам: ОСОБА_5 - 1/4 частку, ОСОБА_6 - 1/4 частку, ОСОБА_9 -  1/4 частку, ОСОБА_4 - 1/4 частку. 30 липня                 2007 після отримання заяви ОСОБА_6, поданої 20 липня 2007 року, головою адміністрації прийнято розпорядження  № 2126р, яким у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 внесено зміни до розпорядження № 1544р                                  від 06 червня 2007 року з викладенням  пункту 1 у наступній редакції: «Передати квартиру за адресою: АДРЕСА_1,  в спільну часткову власність в рівних частках громадянам:  ОСОБА_5 - 1/3 частки, ОСОБА_6 - 1/3 частки та                        ОСОБА_4 - 1/3 частки». 
		 
		Разом з тим, його мати ОСОБА_8 подала заяву про приватизацію житла та померла до прийняття органом приватизації відповідного рішення, а тому ОСОБА_8 незаконно відмовлено у приватизації 1/4 частки квартири, тобто, позбавлено її права на цю частку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передано збільшення частки (по 1/3, а за ним не визнано права власності на 1/2 частку квартири).
		 
		На підставі вищезазначеного позивач просив: 1) визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 2126-р від 30 липня 2007 року про внесення змін до розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 1544р від 06 червня 2007 року «Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1»;                          2) визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності № НОМЕР_2  від 06 червня 2007 року, видане на підставі розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 2126р                            від 30 липня 2007 р.; 3) скасувати державну реєстрацію речових прав на вищезазначену квартиру, що здійснена на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 06 червня 2007 року та стягнути з відповідачів сплачений ним судовий збір.
		 
		Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада          2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.  Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 2126р від 30 липня 2007 року «Про внесення змін до розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 1544р від 06 червня 2007 «Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1». Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності НОМЕР_1                           від 06 червня 2007 року. Скасовано державну реєстрацію речових прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 06 червня 2007 року. Вирішено питання про судові витрати. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 2126-р                           від 30 липня 2007 року «Про внесення змін до розпорядження голови Комунарської районної адміністрації Запорізької міської ради № 1544р                                   від 06 червня 2007 року «Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1» та свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 06 червня 2007 року, видане Комунарською районною адміністрацією Запорізької міської ради, є незаконними, в зв'язку з чим підлягають скасуванню. Тому позовні вимоги щодо скасування реєстрації державних речових прав на вищезазначену квартиру, що здійснена на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 06 червня 2007 року, також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		 
		Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року  рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у задоволенні позову. 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на момент видачі розпорядження про визнання за ОСОБА_8 права власності вона вже померла, а тому її права на частку у квартирі не порушено. Права спадкоємців також не могли бути порушеними, оскільки  ОСОБА_8 померла до видачі розпорядження  від 06 червня 2007 року № 1544р про передачу їй у власність 1/4 частки спірної квартири, тому право на отримання у власність даної частки квартири у неї не виникло. 
		 
		У  квітні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року і залишити в силі рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 28 листопада 2016 року. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судом в рішенні не зазначено, з яких мотивів він вважає, що право на приватизацію припинилося внаслідок смерті спадкодавця. ОСОБА_8 постійно проживала та була зареєстрована в спірній квартирі, відповідно мала право на приватизацію. Крім того, вона висловила своє бажання приватизувати квартиру шляхом подачі відповідної заяви та необхідних документів до органу приватизації. Судом не застосовано положення статей 1216 та 1218 Цивільного кодексу України та не враховано, що право на приватизацію це майнове право, що входить до складу спадщини. 
		 
		У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_7, мотивоване тим, що доводи касаційної скарги є безпідставними та незаконними, а рішення суду є законним та ухвалене відповідно до норм матеріального права. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний суд.
		 
		19 березня 2018 року справу передано до Верховного суду.
		 
		Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		 
		Суди встановили, що позивач є сином ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. До відкриття спадщини разом із спадкодавцем за адресою:                            АДРЕСА_1 проживали                    ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 
		15 травня 2007 року вони звернулися до відділу приватизації районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району із заявою щодо приватизації житла за адресою: АДРЕСА_1. За результатами розгляду вказаної заяви  06 червня                          2007 року головою адміністрації прийнято розпорядження № 1544р «Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1» та оформлено свідоцтво про право власності на приватизоване житло з переданням квартири у спільну часткову власність в рівних частках наступним особам: ОСОБА_5 - 1/4 частку, ОСОБА_6 - 1/4 частку, ОСОБА_9 -  1/4 частку, ОСОБА_4 - 1/4 частку. 30 липня                 2007 після отримання заяви ОСОБА_6, поданої 20 липня 2007 року, головою адміністрації прийнято розпорядження  № 2126р, яким у зв'язку зі смертю ОСОБА_9 внесено зміни до розпорядження № 1544р                                  від 06 червня 2007 року з викладенням  пункту 1 у наступній редакції: «Передати квартиру за адресою: АДРЕСА_1,  в спільну часткову власність в рівних частках громадянам:  ОСОБА_5 - 1/3 частки, ОСОБА_6 - 1/3 частки та                        ОСОБА_4 - 1/3 частки». 
		 
		Відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Згідно із статтями 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина, який постійно мешкає у квартирі (будинку), відносно якої вирішується питання про передачу у власність.
		 
		Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право на приватизацію приміщення виникає у осіб, які постійно мешкають у приміщенні, а передача приміщень здійснюється державними органами на підставі звернення таких осіб. 
		 
		Пленум Верховного Суду України в частині п'ятій пункту 13 постанови                             від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» зазначив, що в разі непередання квартири (будинку) у власність наймачеві, його спадкоємці вправі вимагати визнанння за ними права власності на неї лише в тому разі, коли наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського житлового фонду, однак вона не була розглянута в установлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири наймачеві.
		Отже, право на приватизацію квартири, яка належить до державного житлового фонду, мають особи, які постійно проживають у цій квартирі. Для отримання права власності на житло особа повинна звернутись до відповідного органу приватизації з належно оформленною заявою, яка підлягає розгляду вказаним органом у строк, передбачений чинним законодавством.
		 
		У тому разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію займаної ним квартири, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, але після збігу встановленого частиною третьою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» строку, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати визнання за ними права власності на таку квартиру.
		 
		Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України                    від 11 грудня 2013 року у справі № 6-121цс13.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_8 подала заяву про приватизацію 15 травня 2007 року, а померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто через вісім днів, а не після спливу місячного строку, про який зазначено у Законі України «Про приватизацію державного житлового фонду», апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові ОСОБА_4
		 
		Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та свідчать про помилкове тлумачення заявником положень законодавства щодо порядку приватизації державного житлового фонду та його спадкування. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду -  без змін. 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення .
		Рішення апеляційного суду Запорізької області від 15 березня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                      С. П. Штелик 
		 
		                                                                             А. О. Лесько  
		 
		                                                                             С. Ю. Мартєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...