Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/6572/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання впливом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2018.
Дата набрання законної сили: 06.12.2018
Номер судового провадження: 51-3857км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		06 грудня 2018 року
		м. Київ
		справа № 759/6572/15-к
		провадження № 51-3857км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 , 
		виправданого ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва 09 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014100000001514, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Петрівка Красноградського району Харківської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.
		 
		 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Святошинського районного суду м. Києва від 01 лютого 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 369-2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500грн.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні інкримінованого злочину за наступних обставин.
		Приблизно 3-5 грудня 2014 року до ОСОБА_7 , як до лікаря-хірурга, якого було призначено на вказану посаду на підставі наказу № 419-к від 01 листопада 2013 року по Комунальному некомерційному підприємству «Консультативно-діагностичний центр» Святошинського району м. Києва (далі-КНП «КДЦ» Святошинського району м.Києва), звернувся громадянин ОСОБА_8 , який є інвалідом II групи за захворюванням опорно-рухового апарату, для підготовки медичних документів та направлення їх до Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи для встановлення довічної II групи інвалідності за захворюванням.
		В подальшому, у службовому кабінеті № 306 КНП «КДЦ» Святошинського району м.Києва, що за адресою: м. Київ, вул. Комісара Рикова, 2, який займає ОСОБА_7 , відбулась розмова між останнім та ОСОБА_8 , в ході якої ОСОБА_9 , з метою незаконного особистого збагачення запропонував ОСОБА_8 посприяти у вирішенні питання щодо встановлення йому МСЕК довічної II групи інвалідності за його захворюванням. При цьому, ОСОБА_7 повідомив, що для вирішення вказаного питання ОСОБА_8 потрібно передати в якості неправомірної вигоди кошти в сумі 50 000 грн, які у подальшому будуть передані ним ( ОСОБА_7 ) службовим особам МСЕК.
		У денний час 11 грудня 2014 року ОСОБА_8 прийшов на прийом до ОСОБА_7 та передав останньому медичні документи щодо наявності у нього захворювання та інвалідності. В той же час ОСОБА_7 , продовжуючи свій злочинний умисел направлений на особисте збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив у прийнятті рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи з корисливих мотивів, повідомив ОСОБА_8 , що він вирішить питання за грошову винагороду щодо встановлення довічної групи інвалідності, і що саме він - ОСОБА_7 , може допомогти вирішити це питання зі службовими особами МСЕК за неправомірну вигоду в сумі 50 000 грн.
		Після цього, 15 грудня 2014 року у денний час ОСОБА_8 прийшов на прийом до ОСОБА_7 та, перебуваючи у службовому кабінеті № 306 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_8 , що він домовився зі службовими особами МСЕК про встановлення довічної другої групи інвалідності за захворюванням ОСОБА_8 і що він може передати неправомірну вигоду в сумі 50 000 грн частинами, тобто по 25 000 грн.
		ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел направлений на одержання неправомірної вигоди для себе та третьої особи за вплив у прийнятті рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, діючи з корисливих мотивів, за попередньою домовленістю, 16 грудня 2014 року о 18:00 зустрівся із ОСОБА_8 в будівлі КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва, де, перебуваючи у невстановленому слідством службовому приміщенні, отримав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 25 000 грн за сприяння у вирішенні питання по встановленню ОСОБА_8 . МСЕК довічної II групи інвалідності за захворюванням.
		В подальшому, 28 січня 2015 приблизно об 11:00, ОСОБА_7 , виконуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення шляхом отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, усвідомлюючи неправомірний характер своїх дій, з метою конспірації своїх злочинних дій, у телефонній розмові із ОСОБА_8 повідомив останньому, що він повинен зайти до кабінету № 411 КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва та передати другу частину неправомірної вигоди в сумі 25 000 грн завідуючій рентген-діагностичного відділення КНП «КДЦ» Святошинського району м. Києва ОСОБА_10 . Після цього, ОСОБА_10 передала отримані від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 25 000 грн ОСОБА_7 , якими останній розпорядився на власний розсуд та сховав їх у службовому кабінеті. В сукупності ОСОБА_7 отримав неправомірну вигоду за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави у розмірі 50 000 грн.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року вирок районного суду скасовано, а кримінальне провадження закрито у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 .
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому зазначає, що цей суд розглянув кримінальне провадження з порушенням вимог статті419КПКУкраїни, не вмотивував належним чином свого рішення про закриття кримінального провадження, переоцінив докази, безпосередньо їх не дослідивши.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник просить залишити її без задоволення як безпідставну.
		В судовому засіданні прокурор підтримав подану скаргу, виправданий заперечував проти її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України є слушними.
		Відповідно до ч.1ст.412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цьогоКодексу, які перешкодили чи могли перешкодитисуду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Згідно ст. 370 КПК Українизаконним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених указаним Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно дост. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 94 КПК Українипередбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості й достовірності, асукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв`язку дляприйняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.
		Відповідно до ч.4 ст. 95 КПК Українисуд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засіданні або які було отримано в порядку, передбаченомуст. 225 цього Кодексу.
		Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст.7, ст.23 КПК України), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих сторонами обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
		Отже, якщо апеляційний суд при перевірці кримінального провадження в порядку апеляційної процедури вбачає можливу відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженої особи в обсязі пред`явленого обвинувачення або вбачає можливість поліпшення становища такої особи в інший спосіб, він повинен за власною ініціативою безпосередньо дослідити необхідні докази, адже до цього спонукають завдання кримінального провадження та необхідність дотримання інших його засад, зокрема верховенства права, презумпції невинуватості й забезпечення доведеності винуватості.
		Переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд не дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.
		Так, обґрунтовуючи свої твердження про відсутність достатніх доказів для доведеності обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 369-2 КК України, апеляційний суд зазначив в ухвалі, що жодними доказами не доведено здійснення ОСОБА_7 впливу на посадових осіб Спеціалізованої травматологічної медико-соціальної експертної комісії Київського міського центру медико-соціальної експертизи, і в тому числі на її голову ОСОБА_11 з метою встановлення ОСОБА_8 другої групи інвалідності довічно. При цьому суд апеляційної інстанції обмежився допитом у судовому засіданні лише обвинуваченого, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , дослідив висновок експерта № 93 хс від 11 березня 2015 року щодо відсутності спеціальної хімічної речовини на змивах з рук ОСОБА_7 , не дослідивши безпосередньо інших доказів, покладених судом першої інстанції в основу обвинувального вироку, дійшов переконання про відсутність достатніх доказів винуватості особи, вичерпаність можливостей їх отримання та необхідність закриття кримінального провадження - тобто надав іншу оцінку дослідженим місцевим судом доказам безпосереднього їх дослідження.
		Між тим, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави місцевий суд у вироку обґрунтував показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та дослідженими письмовими доказами.
		Протесуд апеляційної інстанції зазначених доказів не дослідив і належним чином не оцінив.
		Отже, апеляційний суд не мав права дати іншу оцінку доказам, ніж ту, якудавсудпершоїінстанції,безпосередньонедослідившиїх напідтвердження або спростування фактичних обставин кримінального провадження.
		Таким чином, на думку колегії суддів, рішення апеляційного суду про скасування обвинувального вироку місцевого суду із закриттям кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за ч. 2ст. 369-2 КК Українина підставі п. 3 ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з відсутністю достатніх доказів для доведення його винуватості в суді та вичерпанням можливостей отримання цих доказів ухвалено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, щоперешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення,а тому воно на підставі п.1ч.1ст.438КПК Українипідлягає скасуванню, а провадження - призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду суду належить урахувати вказівки суду касаційної інстанції, ретельно перевірити доводи, наведені в апеляційній скарзі, безпосередньо дослідити необхідні докази за наявності для цього підстав, у сукупності проаналізувати їх, зважаючи також на правові позиції, викладені у висновках Верховного Суду, й ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, яке б відповідало положеннямст. 370 КПК України.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 09 листопада 2017 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...