Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/31613/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 12.12.2018.
Дата набрання законної сили: 03.12.2018
Номер судового провадження: 61-21823ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		03 грудня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 757/31613/16-ц
		провадження № 61-21823св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Погрібного С. О.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року у складі колегії суддів:  Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Усика Г. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.
		 
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідач добровільної участі у забезпеченні дитини не приймає, при цьому має можливість надавати допомогу, після укладання договору про спосіб участі батьків у вихованні дитини та сплату аліментів, не повідомив інформацію щодо рахунку, який він збирався відкрити на її ім'я. Розмір аліментів визначає з урахуванням всіх потреб, захоплення, навчання в школі дитини, цін на якісні продукти харчування, на одяг та взуття, якісні та зручні меблі, постільну білизну, спортивні знаряддя, секції, подорожі, оздоровлення.
		Посилаючись на викладене, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 19 100,00 грн. щомісяця.
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що аліментні зобов'язання відповідача передбачені укладеним між сторонами 09 грудня 2010 року договором, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. за реєстровим № 4198. При цьому позивач не надала жодного доказу про те, що ОСОБА_5 не виконує його умови.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що питання про сплату аліментів вирішено сторонами в договорі про способи участі батьків у вихованні дитини та про сплату аліментів на дитину від 09 грудня 2010 року, відповідно умов якого          ОСОБА_5 оформив на ім'я ОСОБА_4 гривневий депозитний рахунок, відсотки за яким є аліментами на дитину - ОСОБА_7
		 
		У липні 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що відповідача не допитано як свідка у справі, а тому його усні пояснення не є доказами. У справі відсутні докази того, що відповідач відкривав на ім'я ОСОБА_4 депозитний договір за яким би нараховувалися аліменти. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2017 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про             внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного             процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Судом встановлено, що з 22 вересня 2006 року по 16 листопада 2010 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_7, який після припинення шлюбних стосунків та розірвання шлюбу проживає разом з матір'ю. 
		 
		09 грудня 2010 року між сторонами у справі укладений договір про способи участі батьків у вихованні дитини та сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. за реєстровим № 4198. 
		 
		Пунктом 5 цього договору визначено, що мати підтверджує, що батько оформив на її ім'я гривневий депозитний рахунок, відсотки за яким є аліментами на дитину. Батько гарантує, що сума відсотків за цим депозитом має становити суму в гривнях, що еквівалентна 6 000,00 дол. США. У випадку зменшення суми платежів - у разі зміни банківських відсотків за депозитним рахунком, зміни курсу гривні тощо, батько дитини зобов'язується компенсувати дану різницю шляхом виплати коштів матері дитини. Пунктом 6 договору передбачено, що сума аліментів на утримання неповнолітнього повинна бути не меншою, ніж сума в гривнях, що еквівалентна            6 000,00 дол. США станом на 5 число кожного поточного місяця, в якому має проводитися виплата аліментів за курсом Національного банку України.
		 
		Згідно з частиною другою статті 181 СК Україниза домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
		 
		Частиною першою статті 189 СК Українипередбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
		 
		Статтею 57 ЦПК України2004 року установлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
		 
		Згідно із частиною першою статті 58, частиною другою 59 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Згідно зі статтею 179 ЦПК України2004 року предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		 
		Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
		 
		Установивши зазначені обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини, оскільки між сторонами укладений договір, яким передбачений розмір аліментів та порядок їх нарахування та сплати. При цьому ОСОБА_4 не надала суду жодного належного та допустимого доказу того, що ці аліменти не сплачуються, а відповідач не виконує свої договірні зобов'язання. Крім того, договір між сторонами укладений 09 грудня 2010 року, а з позовом про стягнення аліментів позивач звернулася лише в червні 2016 року не обґрунтовуючи чим пов'язані її вимоги про стягнення аліментів на дитину за рішенням суду за наявності договору про сплату аліментів, який є дійсним та ніким не оспорений. 
		 
		Статтею 192 СК Українивизначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		 
		Разом з тим, позивач не надала суду доказів того, що визначений договором розмір аліментів має бути збільшений за рішенням суду у зв'язку з обставинами, що викладені у статті 192 СК України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Інші доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
		 
		Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 21 червня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                           О. В. Ступак
		 
		                                                                                                           В.О. Кузнєцов
		 
		                                                                                                                                              С. О.Погрібний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...