Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14993/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 11.12.2018. Зареєстровано: 12.12.2018. Забезпечено надання загального доступу: 13.12.2018.

Номер судового провадження: 1-кп/640/103/18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016220060001835

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		              Справа№ 640/14993/16-к 
		н/п 1-кп/640/103/18 
		   ВИРОК
		 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                  
		11.12.2018 року    Київський районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченої     ОСОБА_4 ,
		захисника адвоката ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за № 12016220060001835 від 03.08.2016 р. по обвинуваченню
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, освіта вища, вдови, осіб на утриманні не має, раніше не судимої, працюючої старшим викладачем та членом приймальної комісії з прийому абітурієнтів на 2016/2017 навчальний рік КЗОЗ «Харківський медичний коледж №1», зареєстрованої та проживаючої АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Відповідно до зміненого обвинувального акту від 10.09.2018 р., ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що її, відповідно до наказу №5-к від 10.01.1994 КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1» зараховано штатним викладачем з курсу англійської мови, та якій в подальшому наказом №55-к від 23.04.2007 присвоєно педагогічне звання старший викладач, одночасно відповідно до наказу КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1» №3 від 04.01.2016 «Про склад приймальної комісії з прийому абітурієнтів на 2016/2017 навчальний рік» ОСОБА_4 призначено заступником відповідального секретаря приймальної комісії коледжу із набору абітурієнтів та відповідно до наказу КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1» №24 від 15.01.2016 «Про призначення приймальної комісії і комісії по роботі в ЄДЕБО» яким затверджено склад відбіркової комісії, призначено головою вказаної комісії.
		Відповідно до затвердженої 16.03.2016 р. директором КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1» посадової інструкції Голови відбіркової комісії у складі приймальної комісії КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1» на ОСОБА_4 покладено наступні завдання та обов`язки:
		ознайомлення вступників із Правилами прийому до коледжу, наявною ліцензією сертифікатом про акредитацію;
		забезпечення інформування вступників, їх батьків та громадськості із усіх питань вступу до коледжу;
		проведення консультації абітурієнтів з питань вибору напряму підготовки (спеціальності);
		організація прийому заяв та документів від вступників за переліком, встановлених приймальною комісією;
		надання вичерпної інформації щодо конкурсу сертифікатів Українського центру оцінювання якості освіти (вступних випробувань).
		Таким чином, ОСОБА_4 перебувала на посаді, пов`язаній з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1», відповідно до п.1 примітки до ст.364 КК України відносилась до категорії службових осіб.
		В процесі виконання своїх службових обов`язків у робочий час в середині червня 2016 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 у коридорі КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1», який розташований за адресою: м. Харків, узвіз Куликівський, 3, маючи умисел направлений на одержання неправомірної вигоди за вчинення та в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії, з використанням свого службового становища, у ході спілкування з ОСОБА_6 висловила останньому прохання про надання їй неправомірної вигоди в сумі 10 000 гривень за сприяння у безперешкодному вступі на бюджетну форму навчання ОСОБА_7 , які, як повідомила ОСОБА_4 , будуть використані нею для проведення ремонту приміщень КЗОЗ «Харківській медичний коледж №1».
		ОСОБА_6 05.08.2016 р. в період з 14.45 по 15.20 год., знаходячись у приміщенні Харківського медичного коледжу №1 розташованого за вищевказаною адресою на запрошення ОСОБА_4 вийшов у коридор біля приймальної комісії коледжу та в подальшому прослідував за останньою, а саме до вхідних дверей сусідньої класної кімнати ліворуч для конфіденційної розмови, під час якої ОСОБА_4 , додатково впевнившись у наявності у ОСОБА_6 грошових коштів - неправомірної вигоди, відкрила двері раніше зачиненої класної кімнати, в якій показала рукою на стіл в даній класній кімнаті, вказавши ОСОБА_6 залишити в столі грошові кошти  частину неправомірної вигоди в сумі 5 000 гривень, що останній і зробив. Одночасно, ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_6 про необхідність передачі їй другої частини неправомірної вигоди.
		В подальшому, на виконання незаконного прохання ОСОБА_4 , 11.08.2016 р. на перехресті вулиць Пушкінської та Дарвіна у місті Харкові приблизно о 9.00 год. ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_4 , де передав останній другу частину неправомірної вигоди - гроші 5000 гривень, після чого ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
		Дії ОСОБА_4 , згідно зміненого обвинувального акту, кваліфіковані за ч.1 ст.368 КК України, тобто прохання надати та одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дії з використанням свого службового становища.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 винною себе у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в об`ємі зміненого та пред`явленого обвинувачення за ч.1 ст.368 КК України не визнала повністю, пояснивши, що дійсно займала вказану посаду та приймала участь у приймальній комісії 2016/2017 р., однак будь-яких грошей від ОСОБА_6 за сприяння у безперешкодному вступі на бюджетну форму навчання ОСОБА_7 чи за не перешкоджання у вступі не просила та не вимагала, оскільки не має можливості будь-яким чином впливати на Систему ЄДЕБО, тобто не має повноважень ані завадити ані сприяти в прийомі до коледжу абітурієнта. Сприймала бажання ОСОБА_6 передати грошові кошти їй, оскільки вона була ще й головою профспілки коледжу, тобто в якості благодійного внеску для допомоги коледжу в проведенні ремонту аудиторії. Передані ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 5000 грн. за її розпорядженням забрав будівельник та витратив на придбання матеріалів для ремонту аудиторії, інша частина грошей в розмірі 5000 грн., які передав їй ОСОБА_6 мала піти також на ремонт аудиторії. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що на початку літа 2016 р. приймав участь в якості понятого у слідчих діях- обшуках. Так, на вулиці до нього підійшов співробітник поліції та запросив взяти участь у слідчих діях, він погодився, вони прослідували до медичного коледжу на вул. Дарвіна де в кабінеті в сейфі було вилучено під час обшуку документи, які описані, запаковані в пакети, наклеєні бірки, на яких він та інший понятий розписались. Потім вони проїхали на квартиру біля метро «Пушкінська», яку добровільно відкрив брат обвинуваченої, якому перед цим вручили ухвалу про проведення обшуку та він її прочитав, все знімали на камеру. Обшук проводили з ванної кімнати, потім кухню, потім кімнату та в кінці обшуку у коридорі при вході знайшли одну купюру 100 грн., вона була чимось прикрита, купюру опечатали в пакет, на якому поняті також розписались.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він на початку серпня 2016 р. приблизно о 9-00 год. йшов центром міста, до нього підійшов працівник поліції та запропонував бути свідком. Він погодився, вони пішли до медичного коледжу, де в кабінеті проводився обшук, чи знайшли там щось він не пам`ятає, потім було складено протокол, в якому він розписався. Потім поїхали на квартиру, там був чоловік, який назвався братом та був присутній при обшуці, процес знімали на камеру, наприкінці обшуку на тумбочці при вході виявили одну купюру 100 або 200 грн, яку вилучили, опечатали в пакет, на якому він розписався.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що в середині серпня 2016 р. приймала участь у слідчих діях, оскільки була запрошена на вулиці співробітником Червонозаводського РВ до райвідділу, де у кабінеті слідчий помітив грошові кошти розчином, щоб вони світилися, вони підписали документи, в яких були перелічені дані купюри, потім передав їх іншому присутньому чоловіку, потім вони всі на автомобілі проїхали до станції метро «Бекетова» та цей чоловік вийшов з машини, а інші залишились. Вона бачила, як цей чоловік на перехресті підішов до жінки, вони про щось говорили, потім всі вийшли з автомобіля, підійшли до обвинуваченої, велась відеозйомка, жінка дістала зі своєї сумки гроші, які були потім опечатані у пакет, поняті розписались, а потім всі прослідували до Червонозаводського райвідділу поліції.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що є знайомим ОСОБА_12 , яка попросила його зробити заміри стелі аудиторії в Медичному коледжі, він приїхав, побачив, що стелю треба повністю переробляти, зробив заміри, йому порахували вартість будівельних матеріалів для ремонту на суму 4800 грн., він приїхав до коледжу та ОСОБА_12 сказала взяти їх на столі, він взяв 5000 грн. та закупив матеріали, які згодом привіз до коледжу, залишок 200 грн. забрав собі. За його розрахунком вартість робіт по заміні стелі також складає приблизно 5000 грн.
		Допитаний в судовому засідання в якості свідка ОСОБА_13 , який виконував обов`язки відповідального секретаря приймальної комісії коледжу пояснив, що відбіркова комісія приймала документи у абітурієнтів та заносила в ЄДЕБО. ОСОБА_14 він пам`ятає, оскільки особисто надавав йому бланки, які той заповнював близько трьох годин та останній раз під диктовку працівника комісії. Знає, що ОСОБА_15 говорив, що він батько ОСОБА_14 . В той період приймались документи у абітурієнтів на бюджетну форму навчання. Запевнив суд, що будь-яка особа не може вплинути на вступ чи не вступ абітурієнта, оскільки всі дані вносяться до електронної системи ЄДЕБО, яка знаходиться в Києві. Особисто не бачив, щоб ОСОБА_4 спілкувалась с ОСОБА_14 . Пам`ятає, що дійсно стеля в аудиторії потребувала ремонту після зливи.
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що на початку липня 2016р. він 6-7 разів приходив до Медичного коледжу №1 для отримання інформації щодо вступу до цього закладу свого сина, а потім на його прохання щодо вступу приятеля сина- ОСОБА_16 . Після сдачі ОСОБА_17 документів спілкувався з ОСОБА_12 , яка дала свій номер телефону та сказала зателефонувати на початку серпня для отримання інформації щодо результатів зарахування на бюджет. Він зателефонував ОСОБА_18 наприкінці липня, на її прохання приїхав до коледжу, де вона подивилась документи та повідомила, що бали у ОСОБА_19 невисокі, тому для точного зарахування на бюджет вони повинні передати їй 10000 грн. Оскільки у ОСОБА_16 таких грошей не було, ОСОБА_6 вирішив звернутися до правоохоронних органів та написав відповідну заяву, а потім зателефонував ОСОБА_20 та повідомив їй, що згоден передати їй гроші. 5 числа він прийшов з першою частиною грошей до коледжу, гроші були його особисто, він мав на собі технічні засоби фіксації, зустрівшись з ОСОБА_18 , остання відкрила аудиторію та показала на стіл, куди той поклав гроші та запитала коли буде інша частина., він відповів, що пізніше. Другу частину грошей в сумі 5000 грн. ОСОБА_6 передав ОСОБА_20 , зустрівшись на вулиці, попередньо про це домовившись по телефону, поклав у сумочку жінки. Вважає вимаганням те, що ОСОБА_20 дала йому зрозуміти, що без передачі їй грошей документи ОСОБА_21 можуть загубитись.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 пояснив, що з ОСОБА_4 не знайомий. Він сам хотів вступити до Обласного медичного коледжу, однак у нього було замало балів. Його знайомий ОСОБА_23 хотів вступити до цього ж коледжу, тому він попросив свого батька ОСОБА_6 допомогти другу, він їх познайомив, однак щодо процедури вступу свого товариша йому особисто нічого невідомо.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що в 2016 р. попросив свого друга ОСОБА_24 показати де у м. Харкові знаходиться медичний коледж №1, куди він хотів вступити. ОСОБА_24 запропонував йому з`їздити туди зі своїм батьком ОСОБА_6 . У коледжі, куди вони приїхали вдвох з ОСОБА_6 свідок написав заяви на три факультети на бюджетну форму навчання, хоча на які конкретно не пам`ятає, кому сдавав точно не пам`ятає. Оскільки у нього не було медичної довідки, тому він підійшов до ОСОБА_4 , яка дозволила привезти її пізніше та дала свій номер телефону, після чого свідок поїхав додому до м. Дніпропетровська. Десь через 3 тижні йому зателефонував ОСОБА_6 та сказав, що треба заплатити 10000 грн., щоб його зарахували на бюджет, оскільки в нього занизькі бали. Свідок відповів, що в нього таких грошей немає та в такому разі йому це і не треба вже, якщо в коледжі така корупція. Про те, що він був зарахований йому стало відомо пізніше, оскільки йому телефонували та приходило повідомлення про це, однак до занять він не приступив, оскільки вже й не хотілось. Про те, що ОСОБА_6 є заявником по іншим кримінальним провадженням по корупційним справам свідку нічого не відомо.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 пояснив, що на початку серпня 2016 р. він брав участь в слідчих діях разом з іншим чоловіком. В кабінеті райвідділу поліції незнайомий чоловік надав слідчому особисті грошові кошти, які дістав з кишені, при свідку зробили копії грошових коштів, він розписався.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 пояснила, що 11.08.2016р. до неї підійшов співробітник поліції та запросив прийняти участь в слідчих діях, вона погодилась, вони пройшли до райвідділу, де в кабінеті незнайомий їй чоловік невисокого зросту дістав з кишені 5000грн., які були описані та перераховані, номери записані в документ, в якому вона та ще один чоловік-понятий розписались.Потім слідчий повернув гроші цьому ж чоловіку та всі поїхаали на станцію метро «Ак. Бекетова», невисокий чоловік вийшов з автомобілю, інші залишились, вона бачила як цей чоловік підійшов до жінки, передав їй гроші, які вона поклала собі у сумочку, після чого всі вийшли з автомобіля, підійшли, зробили обшук жінки, у якої з гаманця вилучили гроші в сумі 1000 грн. та з сумочки гроші в сумі 5000 грн., які упакували, опечатали та поставили свої підписи. Жінка речі з сумки доставала добровільно, інші особисті речі також було опечатано. Свідок знає, що ці гроші це була взятка за вступ у коледж.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснила, що працює в Обласному медичному коледжі №1, на момент 2016 р. займала посаду інженера по охороні праці в цьому коледжі, який є комунальним закладом. Пам`ятає, що на початку літа 2016р. в аудиторії 49 від сильного вітру зірвало стелю та армстронги, потрібен був ремонт, тому аудиторію було закрито. Згодом вона бачила будівельні матеріали для аудиторії,а потім їй стало відомо, що аудиторію відремонтували. ОСОБА_6 бачила близько 8 разів в коридорі коледжу, оскільки він хотів потрапити на прийом до завуючійз приводу вступу до коледжу.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_28 пояснила, що давно працює з ОСОБА_4 в Обласному медичному коледжі №1, остання займається технічними питаннями та до ЄДЕБО ніякого відношення не має, про необхідність ремонту аудиторії пам`ятає лише, що там було пошкоджено стелю та все залило водою.
		Крім того, в ході судового розгляду, як доказами вини обвинуваченої були надані та судом досліджені письмові та речові докази, надані стороною обвинувачення:
		Протокол прийняття слідчим Червонозаводського ВП КВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_29 заяви ОСОБА_6 про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 03.08.2016 р./ т.2 а.с.7/
		Протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 03.08.2016 р. / т.2 а.с.8-9/
		Постанова про створення слідчої групи зі слідчих Червонозаводського ВП КВП ГУНП в Харківській області для проведення досудового розслідування від 03.08.2016 р. / т.2 а.с.11/
		Протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 04.08.2016 р. / т.2 а.с.12-16/
		Протокол допиту свідка ОСОБА_22 від 04.08.2016 р. / т.2 а.с.17-19/
		Протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 04.08.2016 р. / т.2 а.с.20-24
		Розписка про отримання документів від ОСОБА_7 від 12.07.2016 р. / т.2 а.с.26/
		Витяг з Єдиного реєстру 03.08.2016 р. / т.2 а.с. 30-37/
		Наказ про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2016 р. / т.2 а.с. 38-60/
		Правила прийому до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківський медичний коледж №1» у 2016 році/ т.2 а.с. 61-77/
		Положення про приймальну комісію Комунального закладу охорони здоров`я «Харківський медичний коледж №1» у 2016 році/т.2 а.с. 78-87/
		Протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 05.08.2016 р. / т.2 а.с. 88-98/
		Протокол допиту свідка ОСОБА_30 від 05.08.2016 р. / т.2 а.с. 99-101/
		Протокол допиту свідка ОСОБА_25 від 05.08.2016 р. / т.2 а.с. 102-104/
		Протокол додаткового допиту свідка ОСОБА_6 від 05.08.2016 р. / т.2 а.с. 105-108 /
		Клопотання про проведення обшуку та ухвали слідчого судді про проведення обшуку від 10.08.2016 р. / т.2 а.с. 109-123/
		Протокол огляду заявника ОСОБА_6 від 11.08.2016 р. / т.2 а.с. 124/
		Протокол огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 11.08.2016 р. / т.2 а.с. 125-133/
		Протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11.08.2016 р. / т.2 а.с. 134-138/
		Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.08.2016 р. / т.2 а.с. 139-142/
		Доручення про проведення слідчих-розшукових дій у порядку ст. 40 КПК України / т.2 а.с. 143/
		Відомості про місце роботи, реєстрації, вимога про судимості, паспортні дані, характеристика з місця роботи ОСОБА_4 / т.2 а.с. 144-150/
		Протокол допиту підозрюваної ОСОБА_4 від 11.08.2016 р. / т.2 а.с. 164
		Протоколи обшуків від 11.08.2016 р. з додатками. / т.2 а.с. 165-179/
		Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 та ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_4 від 12.08.2016 р. / т.2 а.с. 180-187/
		Постанова про визнання речових доказів від 11.08.2016 р. / т.3 а.с. 2-6/
		Клопотання про арешт майна, ухвала слідчого судді від 15.08.2016 р. про арешт майна та розписка ОСОБА_4 про отримання речей на відповідальне зберігання / т.3 а.с. 7-17/
		Висновок експерта №338 від 12.09.2016 р. за результатами судової технічної експертизи документів / т.3 а.с. 19-24/
		Клопотання про арешт майна та ухвали слідчого судді про арешт майна ОСОБА_4 / т.3 а.с.27-35/
		Протокол обшуку від 02.09.2016 р. / т.3 а.с. 35-40/
		Копія правил прийому на навчання до КЗОЗ «Харківський медичний коледж № 1» у 2016 р. / т.3 а.с.43-62/ 
		Копія змін до Правил прийому до Комунального закладу охорони здоров`я «Харківський медичний коледж № 1» у 2016 р. / т.3 а.с.100-101 
		Копія посадової інструкції голови відбіркової комісії / т.3 а.с. 42/
		Копія Статуту КЗОЗ «Харківський медичний коледж № 1» / т.3 а.с. 65-96/
		Копія Ліцензії Серія АЕ № 636453 від 04.06.2015 р./ т.3 а.с.64/
		Копія Сертифікату про акредитацію Серія НД-1 № 2173592 / т.3 а.с. 63/
		Поточний рейтинговий список студентів, сформований в Системі ЄДЕБО, форма навчання  денна, ступінь - молодший спеціаліст на основі повної -загальної середньої освіти, структурний підрозділ - сестринська справа, код та назва спеціальності - (223) Медсестринство, спеціалізація -сестринська справа / т.3 а.с. 97-99/
		Постанова про використання конфіденційного співробітництва від 05.08.2016 р./ т.3 а.с. 142-143/
		Клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 04.08.2016 р. / т.3 а.с. 151-152/;
		Ухвала слідчого судді Апеляційного суду Харківської області про дозвіл на проведення аудіо- відеоконтроль особи від 04.08.2016 р. / т.3 а.с. 153-154/;
		Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії- аудіо-відеоконтроль особи від 10.08.2016 р. із додатками носіями інформації МSDHC №201т, МSDHC №202т / т. 3 а.с. 155-160/;
		Протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової)дії-аудіо- відеоконтроль особи від 02.09.2016 із додатками носіями інформації МSDHC №212т, МSDHC №213т / т.3 а.с. 161-164/;
		Постанова про проведення контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту від 05.08.2016 р. / т.3 а.с. 144-145/;
		Постанова про проведення контролю за вчиненням злочину спеціального слідчого експерименту від 10.08.2016/ т.3 а.с. 146-147/;
		Протокол про результати проведення контролю за вчиненням злочину -спеціального слідчого експерименту від 05.08.2016 р. / т.3 а.с. 148-150/
		Прокурор вважає, що доказами винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України є показання допитаних в судовому засіданні свідків, зазначеними вище письмовими та речовими доказами, вивченими судом.
		Дослідивши, проаналізувавши та оцінивши всі надані сторонами кримінального провадження докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_4 в об`ємі пред`явленого обвинувачення, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, тому її слід виправдати з наступних підстав.
		Згідно положень ст. 62 Конституції України, ч.1 ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Презумція невинуватості є одним з принципів сучасного кримінального провадження. Окрім того це положення закріплено в п.2 ст. 6 Європейської Конвенціїї про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним, доти, доки його винність не буде встановлена в законному порядку.
		Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий , прокурор, слідчий, суддя та суд встановлюють наявність чи відсутність фактів, обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процессуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи,висновки експертів.
		Статтею 85 КПК України передбачено, що докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджували існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ст. 86-89 КПК України доказ визнається недопустимим, якщо він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами у порядку невстановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. За ст.89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
		Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншими підлягають доказуванню: 1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Обов`язок доказування обставин, покладається на слідчого, прокурора, потерпілого.
		Суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та обов`язків, оцінивши всі докази в сукупності та встановивши, що під час судового провадження не здобуто та не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення особою ухвалює виправдувальний вирок. 
		Відповідно до ст.87 ч.1 КПК України недопустимими є докази отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України а також будь-які інші докази здобуті завдяки інформації отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.
		Як було встановлено під час судового розгляду даного кримінального провадження, гроші в сумі 5000 грн. фактично були витрачені на придбання підвісної стелі для ремонту навчальної аудиторії КЗОЗ «Харківський медичний коледж №1», а інші 5000 грн. планувалося витратити на монтаж цієї підвісної стелі (амстронга).
		Таким чином, вигодонабувачем є територіальна громада (оскільки Коледж перебуває у комунальній власності), в особі КЗОЗ «Харківський медичний коледж №1». Цей факт підтверджується показаннями допитаних в судовому засіданні свідків, які є працівниками КЗОЗ «Харківський медичний коледж №1».    
		Згідно з п. 2 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2011р. № 752, головним призначенням Єдиної бази є забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб інформацією в галузі освіти щодо навчальних закладів, перебігу вступної кампанії до навчальних закладів, іншою інформацією в галузі освіти, визначеною законом, цим Положенням і розпорядником Єдиної бази. Єдина база забезпечує роботу таких сервісів у сфері освіти:
		- забезпечення вступу до навчальних закладів шляхом подання документів через Інтернет (електронний вступ); формування рейтингових списків вступників та списків вступників, рекомендованих до зарахування; забезпечення автоматизованого розподілу місць державного замовлення; інформування громадськості про перебіг вступних кампаній до навчальних закладів, у тому числі із залученням відкритих інформаційних систем. 
		Таким чином, ОСОБА_4 не мала службових повноважень, які вона могла вчинити з метою завадити вступу будь-кого з абітурієнтів до КЗОЗ Харківського медичного коледжу №1.
		Отже, сукупність обов`язків, покладених на ОСОБА_4 , зводить її участь у вступній компанії до навчального закладу до надання різноманітної інформації абітурієнтам та прийняття документів від них за переліком, визначеним приймальною комісією.
		Крім того, ОСОБА_4 не була наділена владними повноваженнями, які дозволяли б їй впливати на інших службових осіб з цією ж самою метою, або іншим чином впливати на результати конкурсного вступу до навчального закладу, оскільки формування рейтингових списків відбувається автоматично за допомогою Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
		Водночас слід наголосити, що наявність у службової особи повноважень, за допомогою яких вона вчиняє корупційний злочин є обов`язковою ознакою суб`єка такого злочину.
		Так, відповідно до ст. 3 Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією (РЄ) від 27.01.1999 № ЕТ8173, кожна Сторона вживатиме таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для встановлення у своєму національному законодавстві кримінальної відповідальності за умисне вчинення вимагання чи одержання будь-якими посадовими особами прямо чи опосередковано будь-якої неправомірної переваги, для них особисто чи для інших осіб, або прийняття пропозиції чи обіцянки надання такої переваги з метою виконання чи невиконання ними своїх службових обов`язків.
		Крім того, згідно зі ст. 15 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 31.10.2003: Кожна Держава-учасниця вживає таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання кримінально караними наступних діянь, якщо вони вчинені умисно:
		b) прийняття державною посадовою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої посадової особи чи іншої фізичної або юридичної особи, щоб ця посадова особа вчинила будь- яку дію чи утрималась від вчинення дій під час виконання своїх посадових обов`язків.
		Водночас, відповіднодо п.2 ППВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04. 2002 № 5 відповідальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади,покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.
		Таким чином, ОСОБА_4 не могла отримати неправомірну вигоду за вчинення певних дій з використанням свого службового становища через відсутність відповідних повноважень.
		Відповідно до диспозиції ст. 368 КК України, як кримінально каране діяння передбачено прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди, а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Водночас, територіальна громада не є особою в розумінні диспозиції ст. 368 КК України.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що він фактично відмовився від наміру вступати до цього коледжу після отримання ним від ОСОБА_6 інформації щодо необхідності передачі в якості хабаря грошових коштів працівнику коледжу, тобто з цього моменту ОСОБА_6 діяв в особистих інтересах, однак в судовому засіданні ОСОБА_6 стверджував, що його дії були спрямовані на допомогу ОСОБА_21 вступити до коледжу та передача грошей відбувалась заради цієї мети.
		Сукупність всіх цих обставин дає підстави стверджувати, що ОСОБА_6 навмисно звернувся з приводу вступу до коледжу сторонньої йому людини саме до ОСОБА_4 оскільки йому було відмовлено у прийому завідуючій коледжом, з метою спровокувати її до отримання неправомірної вигоди.
		Підтвердженням цього є також і те, що ОСОБА_6 , який є також заявником по іншим кримінальним провадженням неодноразово приходив до коледжу, сам звертався до ОСОБА_4 щодо отримання інформації, яка знаходиться у вільному доступі, після передачі першої частини своїх особистих грошей не цікавився щодо результатів зарахування ОСОБА_21 до списків студентів, та фактично передавав другу частину грошей вже після фактичного зарахування ОСОБА_21 до списків студентів, тобто його дії після 10.08.2016 р. не мають будь-якого сенсу.
		До такого висновку суд дійшов також і через те, що ОСОБА_7 не приступив до навчання та був відрахований з коледжу.
		В сукупності, викладені розбіжності у показаннях свідків свідчать про наявність в діях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та працівників правоохоронних органів, якими були скеровані їх спільні дії, провокації підкупу ОСОБА_4 , що є складом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 370 КК України.
		Вислухавши показання обвинуваченої, свідків, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані суду докази, суд прийшов до висновку про те, що відносно обвинуваченої ОСОБА_4 було вчинено провокацію та спільними зусиллями ОСОБА_31 , який є заявником по іншим кримінальним провадженням і працівників правоохоронних органів штучно створено умови та спровоковано ОСОБА_4 на одержання неправомірної вигоди.
		Натомість, провокація злочину є недопустимою, про це зазначає й Верховний Суд України у своїй правовій позиції, викладеній в узагальненні від 01.01.2008 року про «Практику розгляду судами справ про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», в якому ВСУ вказує на обов`язковість застосування судової практики ЄСПЛ при проведені досудового слідства, а відтак судам при розгляді таких справ необхідно перевіряти, чи не було з боку працівників поліції та їхніх довірених осіб підбурювання до злочину. 
		Крім того, у справі «Раманаускас проти Литви» (рішення ЄСПЛ від 5 лютого 2008 року) Суд зауважив, використання спеціальних слідчих методів, зокрема негласних заходів, саме по собі не може порушити право на справедливий судовий розгляд справи. Проте, у зв`язку з тим, що при здійсненні цих заходів виникає ризик підбурювання з боку поліції, межі їх застосування мають бути чітко визначені (п. 51).
		Також, у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» ЄСПЛ зазначив, що використання негласних агентів має бути обмеженим і забезпеченим гарантіями. Суспільним інтересом не можна виправдати використання доказів, здобутих шляхом підбурювання до такої діяльності з боку працівників поліції. Аналогічною викладеній є позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Ваньян проти Росії».    
		Крім того, Європейський суд з прав людини у справі «Чохонелідзе проти Грузії» нагадує, що використання негласних агентів для боротьби з тяжкими злочинами вимагає чітких, адекватних і достатніх процесуальних гарантій допустимості. А суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, здобутих у результаті провокації. Тому вкрай важливо в кожному випадку встановити, чи було злочинне діяння розпочате в той момент, коли джерело почало співробітничати з поліцією.
		ЄСПЛ звернув увагу на те, що попри заяви Чохонелідзе, суди не проаналізували обставин ймовірної провокації з боку поліції. Ймовірно у разі розгляду даного питання у суді стороні захисту вдалося б вилучити докази вини із справи. З урахуванням цього прокуратура мала взяти на себе тягар доказування відсутності провокації злочину та порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Таким чином, суд при оцінці доказів у справі повинен перевірити, чи не було з боку правоохоронних органів провокації особи до вчинення будь-яких злочинних дій, оскільки дії, які зовні виглядають як протиправні, у випадку коли вони були спровоковані працівниками поліції при здійсненні негласних слідчих (розшукових) дій, не мають в собі суспільної небезпеки та не завдають шкоди жодним суспільним інтересам.
		Суд неприймає доуваги наданістороною обвинуваченняв якостідоказів вини ОСОБА_4  протоколидопитів свідків: ОСОБА_6 від 04.08.2016 р. / т.2 а.с.12-16/ свідка ОСОБА_22 від 04.08.2016 р. / т.2 а.с.17-19/ свідка ОСОБА_7 від 04.08.2016 р. / т.2 а.с.20-24/ свідка ОСОБА_30 від 05.08.2016 р. / т.2 а.с. 99-101/ свідка ОСОБА_25 від 05.08.2016 р. / т.2 а.с. 102-104/ свідка ОСОБА_6 від 05.08.2016 р. / т.2 а.с. 105-108 / оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, та суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Усі показання, надані ОСОБА_4 щодо обставин справи не лише не спростовуються дослідженими в суді доказами, а навпаки-підтверджуються, зокрема, показаннями допитаних в судовому засіданні свідків: голови приймальної комісії ОСОБА_13 , інженера по техниці безпеки ОСОБА_27 , викладача біології ОСОБА_28 , будівельника ОСОБА_11 .
		Стосовно проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , суд звертає увагу на наступне. Так, за результатами цієї слідчої дії, зокрема, було знайдено та вилучено купюру номінальною вартістю у 100 грн., яка ніби-то була отримана ОСОБА_4 як неправомірна вигода. Проте, зазначена купюра була знайдена на тумбочці біля вхідної двері, що відбулося наприкінці проведення обшуку. Зазначений факт підтверджено в судовому засіданні свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . 
		Однак, виявлення купюри 11.08.2016р. в квартирі ОСОБА_4 , яка була помічена та описана для проведення спеціального слідчого експеримента 05.08.2016 р. притирічить як показанням обвинуваченої ОСОБА_4 , так і показанням свідка ОСОБА_11 , який пояснив в судовому засіданні, що гроші, надані йому ОСОБА_4 05.08.2016 р. в сумі 4800 грн. він витратив та придбав будівельні матеріали, а 200 грн. залишив собі. 
		Крім того, проведення обшуку супроводжувалось порушенням процедури фіксації слідчої дії, оскільки її відеозапис проводився оперативним співробітником за допомогою власного мобільного телефону. Відомості про засіб за допомогою якого був здійснений відеозапис, були неповно відображені слідчим у протоколі обшуку.
		Водночас, обшук у помешканні ОСОБА_4 відбувався без її присутності (оскільки в цей самий час, ОСОБА_4 була затримана співробітниками поліції) та без залучення її адвоката, про залучення його було нею заявлено при затриманні. При цьому, обшук проводився в присутності ОСОБА_32 , тоді як зазначено в рапорті працівника поліції ( т.2 а.с.29) ОСОБА_4 проживає з братом ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , які при общуці були відсутні.
		Ч.3 ст.271 КПК України передбачено, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Діючий КПК України не передбачає проведення зі свідком негласних оперативно слідчих дії, тому такі докази по справі суд вважає недопустимими та такими, що зібрані з порушенням суттєвих умов відповідно до п.1 ч.2 ст. 87 КПК України.
		В кримінальному провадженні ОСОБА_6 є свідком, а проведення зі свідком будь-яких негласних слідчих (розшукових) дій не передбачено діючим КПК України.
		Виходячи з цього дані викладені в протоколах негласних слідчих дій, визнаються судом, як не належний та не допустимий доказ по кримінальній справі.
		Надавши оцінку даним доказам, суд вважає їх недопустимим також за наступних підстав. Як зазначено у ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленим цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
		Відповідно до ст. 253 КПК України, особи, конституційні права яких були тимчасово обмежені під час негласних слідчих/розшукових/дій, а також підозрюваний, його захисник мають бути письмово повідомлені прокурором або його заступником за його дорученням слідчим про таке обмеження.
		Відповідне повідомлення про факт і результати негласної/розшукової/ слідчої дії повинне бути здійснено протягом дванадцяти місяців з дня припинення таких дій, але не пізніше звернення до суду з обвинувальним актом.
		Дані про наявність такого повідомлення відсутні.
		Суд вважає, що зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення, пред`явленого органом досудового розслідування ОСОБА_4 , всі можливості зібрання додаткових доказів вичерпані, а сумніви щодо доведеності обвинувачення усунути неможливо, а тому суд тлумачить їх на користь обвинуваченої. 
		Відповідно до статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце кримінального правопорушення.    
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідь на запит Керівника САП, ОСОБА_35 , Вищий Спеціалізований суд з розгляду цивільних та кримінальних справ України надав письмову відповідь у листі від 13.09.2016 р. № 9-2388/0/4-16, в якому зазначив: «У ВССУ розглянуто звернення від 25 серпня 2016 року N 06-361вих-16 (вх. N 1138/0/1-16 від 26 серпня 2016 року) щодо окремих питань, пов`язаних із процесуальними наслідками порушення правил підслідності під час досудового розслідування, у зв`язку з чим повідомляємо таке. .. .проведення досудового розслідування кримінального провадження, зокрема, проведення окремих слідчих дій, заходів забезпечення кримінального провадження, органом, до компетенції якого, згідно із процесуальним законодавством, не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження та унеможливлює виконання завдань кримінального провадження.
		Таким чином, законодавче розмежування підслідності між різними органами досудового розслідування визначає розподіл наданих кримінальним процесуальним законом повноважень таким органам.
		З огляду на наведенесуд зазначає, що відповідно до положень п. 2 ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими визнаються докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень».
		У даному випадку, органом досудового розслідування є Основ`янський (Червонозаводський) ВП ГУНП в Харківській області, в той час, як події, що розглядаються стороною обвинувачення як отримання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_4 відбувались на території Київського району м. Харкова, що було достовірно відомо стороні обвинувачення, оскільки справа була передана саме до Київського районного суду м. Харкова.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, прокурором не була визначена підслідність у даному кримінальному провадженні.
		Таким чином, за відсутності постанови прокурора про визначення підслідності, відбулось порушення правил підслідності даного кримінального провадження.
		За таких обставин, усі докази зібрані органом досудового розслідування мають бути визнані недопустимими, оскільки збирались вони з використанням повноважень, які у даному випадку, не віднесені до компетенції даного органу досудового розслідування.
		Враховуючи викладене, органом досудового розслідування не було зібрано належних та допустимих доказів, які були дослідженні під час розгляду справи в суді та встановлювали усі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України виправдовувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Згідно з ч.3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Така позиція також знаходить своє відображення і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 "Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку". Відповідно до п. 23 вказаної постанови, є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного.
		Коли всі зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Згідно п.25 вказаної постанови, резолютивна частина виправдувального вироку повинна містити рішення суду про визнання підсудного невинним у вчиненні злочину, передбаченого статтею (пунктом, частиною статті) кримінального закону, за якою його було віддано до суду, із зазначенням передбаченої законом підстави виправдання.
		Відповідно до ст. 121 Конституції України, та ст.36 КПК України, підтримання державного обвинувачення покладається на прокурора.
		Вважаючи достатньо забезпеченим в ході судового процесу процесуальні права прокурора на надання ним додаткових доказів у підтвердження доведеності вини обвинуваченої, суд також виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов"язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Приймаючи рішення з ухваленням вироку про виправдання ОСОБА_4 по обвинуваченню у даному кримінальному провадженні за ч.1 ст.368 КК України, крім вищевказаного, суд також бере до уваги обов`язок дотримуватися розумних строків розгляду справи.
		При цьому суд зважає на практику Європейського суду, зокрема на справу "Федорченко та Лозенко проти України" (Заява №387/03) 20 вересня 2012 року, де Європейським судом зверталася увага на факт неможливості встановити "поза розумним сумнівом" причетність до вчинення злочину, відтак констатувано порушення ст. 14 у поєднанні з ст. 2 Конвенції в її процесуальному аспекті, у зв"язку з непроведенням державними органами розслідування можливих інших мотивів та учасників, а також на справу "Зароченцев проти України" (Заява №39327/06) 10 січня 2013 року, де Європейський Суд встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції у зв"язку з незабезпеченням національними органами розгляду справи упродовж розумного строку.
		Згідно з ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Висновки й аргументи Європейського суду з прав людини повністю співпадають з відповідними положеннями національного законодавства Кримінально-процесуального закону України та Конституції України, і зокрема ст. 62, згідно з якою, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. 
		Відповідно до ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Рішення Європейського суду з прав людини є обов"язковими для виконання Україною.
		Суд, відповідно до ст.94 КПК України аналізуючи всю сукупність встановлених судом фактичних обставин у кримінальному провадженні, суб`єктивну і об`єктивну сторони інкримінованого кримінального правопорушення, приходить до беззаперечного висновку, що обвинувачена ОСОБА_4 підлягає виправданню, оскільки недоведено, що в діянні ОСОБА_4 є склад кримінального правопорушення? передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.
		Згідно з ч.1 ст.203 КПК України, суд вважає необхідним припинити дію ухвали суду від 05.12.2016 р. про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 368, 370, 373, 374, 395 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_4 виправдати у зв`язку з недоведеністю, що в її діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.
		Припинити дію ухвали суду від 05.12.2016 р. про застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.
		Речові докази, передані 12.08.2016 р. по розписці ОСОБА_4 про отримання речей, вилучених під час особистого обшуку, на її відповідальне зберігання- залишити у її розпорядженні.
		Речові докази- DVD-R диски, які знаходяться в матеріалах справи - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Скасувати арешт майна ОСОБА_4 , вилученого в ході обшуку та накладеного ухвалою слідчого судді від 15.08.2016 р., яке згідно квитанції №97 від 27.09.2016 р. про прийом речових доказів передано на зберігання до камери схову Основ`янського відділу Слобідського відділення поліції ГУНП в Харківській області та вказані речові докази повернути власнику ОСОБА_4 .
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити виправданій та прокурору. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...